про залишення позовної заяви без руху
08 травня 2023 року Київ № 320/13368/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами до ГУ ПФУ в м.Києві про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку його пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 19.11.2019 №5449 від 16.12.2022, виданої ДУ "ТМО МВС України по м.Києву" про новий розмір його грошового забезпечення станом на 19.11.2019; зобов?язання ГУ ПФУ в м. Києві здійснити з 01.12.2019 перерахунок основного розміру пенсії позивача на підставі вищевказаної довідки, виходячи з розрахунку 90% сум цього ж грошового забезпечення, а також виплатити заборгованість по його пенсії з 01.12.2019, що утворилася не з вини позивача.
Дослідивши позовну заяву в межах ч.1 ст.171 КАСУ на предмет дотримання ст.ст.160, 161, 123 КАСУ, суд приходить до висновку про необхідність залишення її без руху та надання заявнику десятиденного строку для усунення недоліків шляхом подання позову у новій редакції із зазначенням у ньому:
кінцевої дати спірного періоду перерахунку та виплати пенсії; викладення обставин, якими обгрунтовані заявлені вимоги з посиланням на докази, якими ці вимоги підтверджені, зокрема, але не виключно, час та підстави взяття позивача на облік як пенсіонера із наданням суду розпорядження про призначення пенсії на момент взяття на облік; обґрунтування порушення прав, свобод та інтересів заявника із визначенням змісту порушених прав конкретним рішенням/дією ГУ ПФУ в м.Києві; подання суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із наведенням поважних та обґрунтованих причин його пропуску з наданням документів (доказів), якими поважність причин підтверджена; розрахунку суми виплати, на яку претендує заявник у помісячному розмірі із визначенням всіх складових розрахунку; зазначення загального розміру пенсійних виплат, одержаних позивачем за спірний період та підтвердження отримання суми виплат (довідка про рух коштів банківської картки позивача, копія платіжної відомості; довідка з відділення поштового зв'язку) тощо; надання доказів звільнення від сплати судового збору (посвідчення інваліда другої групи) або квитанції про оплату судового збору за дві позовні вимоги немайнового характеру у розмірі 2147,20 грн.
Суд також вказує на таке: за визначенням термінів та понять спір, - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, який виникає внаслідок різного розуміння ними взаємних прав та обов'язків, що перешкоджає їх реалізації, та в якому кожен із учасників захищає свої права. Сторони можуть і не «сперечатися» буквально, але своєю бездіяльністю або неналежним виконанням юридичних обов'язків порушувати права іншої сторони і таким чином викликати протиріччя. Відтак за змістом, тобто за характером прав та обов'язків, якими наділені учасники правовідносин, існують сімейні, земельні, житлові, цивільні, господарські, адміністративні, корпоративні та трудові спори.
Період, - це проміжок часу, протягом якого повторюється якийсь циклічний процес. Проміжком називається час, що минув між двома моментами або межами. Він використовується для позначення інтервалу часу, необхідного для його завершення або переходу на черговий цикл, або посилання на те, як довго щось може зайняти. Отже, спірний період,- це проміжок часу, який повинен закінчитися, щоб законний ефект набув сили, тобто для того, щоб закон почав діяти або закінчився. Відсутність у позовних вимогах початкової та кінцевої дати спірного періоду свідчить про нечіткість їх змісту, що є обгрунтованою підставою для залишення позову без руху як такого, що має суттєві недоліки.
Поміж іншого, вирішуючи питання про залишення позовної заяви без руху, суд зважає на таке:
відповідно до положень ч.1 ст. 122 КАСУ позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
У постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав зазначила, що пенсія є регулярним щомісячним платежем, тому позивач при одержанні пенсії з 2018 року повинен та міг знати про порушення його права на отримання виплати у повному розмірі.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивач просить суд про перерахунок його пенсії з 01.12.2019, однак з даним позовом звернувся лише 12.03.2022, у зв'язку з чим суд констатує, що дана позовна заява подана із суттєвим порушенням строку звернення до суду за відсутності заяви про його поновлення.
Вирішуючи питання про залишення позовної заяви без руху, суд також зважив на таке:
відповідно до ч.3 ст.161 КАСУ, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, судовий збір позивачем не сплачено, водночас, до позову додано копію довідки МСЕК про встановлення інвалідності, на яку позивач посилається як на підставу звільнення від сплати судового збору.
У зв'язку із зазначеним, суд акцентує увагу на такому:
відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю І та ІІ груп, законні представники дітей з інвалідністю та недієздатних осіб.
Водночас, довідка МСЕК не може слугувати належним та допустим доказом на підтвердження права на пільгу по сплаті судового збору, враховуючи, що така довідка, по-перше, є доказом міри втрати здоров'я згідно зі ст. 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" та покликана встановити ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання, групу інвалідності, сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до суспільного життя, а, по-друге, у довідці відсутня фотографія власника, що унеможливлює ідентифікувати та верифікувати особу.
Крім того, ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» №875-ХІІ від 21.03.1991 встановлено, що пільги особам з інвалідністю надаються на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «;Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності (для повнолітніх осіб), категорію «дитина з інвалідністю» (для дітей), а також у відповідних випадках вказано їх основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату).
Таким чином, право особи на одержання пільг та привілеїв підтверджується не довідкою МСЕК, а посвідченням встановленого зразка. Оскільки позивачем не надано такого документу, підстави для звільнення його від сплати судового збору відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 0,4 розміру 1-го прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений з 1 січня 2023 року, становить 2684,00 грн.
Отже, позивачу необхідно оплатити судовий збір у розмірі 2147,20 грн. за дві вимоги немайнового характеру або надати суду належні докази звільнення від сплати судового збору (посвідчення інваліда другої групи).
Зазначені вище недоліки вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства.
Частиною 1 ст. 169 КАСУ передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. При цьому, залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного КАСУ.
З огляду на те, що матеріали позовної заяви оформлені не належним чином, чого вимагає КАС України, суддя визнав за необхідне залишити позовну заяву без руху.
Керуючись ст.ст. 123, 161, 169, 171, 243, 248 КАС України, суд
позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,- залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Брагіна О.Є.