12 травня 2023 року Справа № 280/507/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головною управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі-відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі-відповідач 2), Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі-відповідач 2), в якому просить:
-визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 08.11.2022 за №084750006652 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області від 21.12.2022 за №084750006652 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області зарахувати при призначенні пенсії ОСОБА_1 всі періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 28.07. 1986, зокрема стажу роботи у період з 1981 року по 1997 рік ( з 25.03.1992 по 28.02.1995 на ООО «Агроком» та з 01.03.1995 по 31.12.1998 у фермерському господарстві «СОМ») та призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня досягнення пенсійного віку- з 29.09.2022.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що у зв'язку із досягненням пенсійного віку 02.11.2022 звернуся до відповідача 1 із заявою про призначення пенсії та отримав відповідь від 28.11.2022, в якій повідомлено про прийняття рішення відповідачем 2 від 08.11.2022 за №084750006652 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу(29 років). На повторну заяву позивача, відповідачем 3 прийнято рішення від 21.12.2022 за №084750006652 яким також про відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу(29 років). Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою судді від 23.01.2023 адміністративний позов залишено без руху.
31.01.2023 до суду надійшла заява про усунення недоліків, у якій надано уточнений позов, у якій просить суд:
Ухвалою судді від 06.02.2023 продовжено позивачу процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви на строк 10 днів з дня одержання ухвали суду про продовження процесуального строку.
Позивачем усунено недоліки позовної заяви.
Ухвалою судді від 20.02.2023 відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач 1 у поданому до суду 07.03.2023 відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, трудова книжка позивача не відповідає вимогам Інструкції № 162 та Інструкції № 58, оскільки титульна сторінка завірена печаткою підприємством, яке не заповнювало трудову книжку вперше.. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач 2 у поданому до суду 09.03.2023 відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що у відповідача відсутні підстави для зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу позивача, оскільки трудова книжка позивача не відповідає вимогам Інструкції № 58, оскільки титульна сторінка завірена печаткою підприємство, яке не заповнювало трудову книжку вперше. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач 3 у поданому до суду 15.03.2023 відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що у відповідача відсутні підстави для зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу позивача, оскільки трудова книжка позивача не відповідає вимогам п. п. 2.12 Інструкції № 58, оскільки титульна сторінка завірена печаткою підприємства, яке не заповнювало трудову книжку вперше. Крім того, період з 01.03.1995 по 31.12.1998 та з 01.07.2008 по 06.07.208 не зарахована у зв'язку з несплатою ФГ «Сом » страхових внесків. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що позивач 28 вересня 2022 року досяг пенсійного віку - 60 років.
02.11.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 28.11.2022, повідомлено позивача , що документи розглянуті Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області та рішенням № 084750006652 від 08.11.2022 відмовлено у призначенні пенсії, оскільки необхідний страховий стаж відсутній. Загальний страховий стаж склав 23 роки 8 місяців 26 днів. Відповідно до рішення про відмову у призначенні пенсії : періоди роботи, зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 , не зараховані, оскільки записи на титульному аркуші внесені з порушенням вимог Інструкції.
14.12.2022 позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 22.12.2022 № 084750006652 від 21.12.2022 в призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відмовлено, у зв'язку із відсутність необхідного страхового стажу відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 29 років. Страховий стаж заявника становить 23 роки 08 місяців 05 днів. Результати розгляду документів, до страхового стажу не зараховано
- періоди роботи за записами трудової книжки НОМЕР_1 від 28.07. 1986року, оскільки титульна сторінка трудової книжки завірена печаткою підприємства, яке не заповнювало трудову книжку вперше, чим порушено вимоги підпункту 2.12 Інструкціями про порядок ведення трудових книжок працівників від20.06. 1974 № 162 від 29.07. 1993 № 58 ( після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства ( або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка). Враховуючи зазначене періоди роботи відповідно до трудової книжки не можуть бути зараховані до трудового стажу. Для цього заявнику необхідно підтвердити весь трудовий стаж у відповідності з пунктом 3 Порядку № 637;
-період роботи з 01.03. 1995 по 31.12. 1998 згідно довідки № 12 від 06.07. 2008 року, виданої Головою фермерського господарства «Сом», оскільки згідно зі статтею 28 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» та пункту 3 статті 34 Закону України «Про фермерське господарство» час роботи в селянському (фермерському) господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором: (контрактом), зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків (збору) на соціальне страхування;
період роботи з 25.03. 1992 по 28.02. 1995 згідно довідки № 8 від 14.04.1995 000 "Агроком", який можливо зарахувати до загального стажу можливе за умови підтвердження відомостей первинним документами (Постанова Кабінету Міністрів України від 12.08. 1993 № 637).
Не погоджуючись із вказаними відмовами, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV; тут та надалі - у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).
Відповідно до п.1 ст.26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років та за наявності необхідного страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявністю страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.
Статтею 24 Закону №1058-IV встановлено, зокрема, наступне: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом №1058-IV, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 N 1788-XII (далі - Закон N 1788-XII; тут та надалі - в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).
Відповідно до статті 56 Закону N 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що з 01.01.2004 законодавцем запроваджено поняття «страховий стаж», для отримання якого обов'язковою умовою є сплата страхових внесків; трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, прирівнюється до страхового.
Згідно статті 62 Закону N 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Розділом ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок № 22-1) визначено перелік документів, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядок №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Судом досліджено трудову книжку позивача НОМЕР_1 , дата заповнення книжки 28 липня 1986 року (а.с. 20-21), у якій наявні трудові записи з 1977 по 2022 рік.
Так, вбачається, що позивач 30.07.1977 прийнятий в члени колгоспу ім. Куйбишева, звідки був направлений на навчання в Оріхівський сільськогосподарський технікум, в якому я навчався з 01.09. 1977 по 01.09.1981 рік.
Після закінчення Оріхівського сільськогосподарського технікуму був направлений на навчання в Дніпропетровський сільськогосподарський інститут, в якому навчався до 1986 року.
Після закінчення інституту за спеціальністю механізація сільського господарства позивача призначено на посаду головного інженера.
З 09.09.1986 по 1988 я проходив службу в Радянській армії.
Після армії три роки працював в колгоспі ім. Куйбишева звідки 30.03.1991 звільнився за власним бажанням.
З 25.03.1992 по 28.02.1995 працював на посаді механізатора в ВАТ «Агроком» та звільнився у зв'язку з припиненням діяльності ВАТ «Агроком».
01.03.1995 прийнятий на роботу в фермерське господарство «Сом» головою ф/гю
06.07.2008 та звільнений роботи в ф/г «Сом» згідно п. 1 ст 38 КЗпП України у в'язку з припиненням діяльності.
З 16.04.2021 по 02.11.2021 позивач одержував виплату допомоги по безробіттю.
25.01.2022 позивачу розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.2 ст.22, п. 2 ст. 23 Закону України «ЗДСЕВБ».
При цьому, у графі «На основании чего внесена запись (документ, его дата и номер)» у всіх рядках вчинені записи із посиланням на номер та дату прийняття відповідного наказу. Стоять відповідні печатки підприємств (установ).
Тобто, із наведених записів можливо встановити період, протягом якого позивач перебував у трудових відносинах; місце роботи та посаду; відомості про переведення; підставу звільнення; документи (накази), на підставі яких здійснено записи у трудовій книжці.
Однак, як вбачається з рішення відповідача 2 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 08.11.2022 за №084750006652 страховий стаж - особи - 23р. 8м. 26д; зараховано згідно довідок 08.07.2021 № 15/С-263-1, № 202 від 13.08.2021 військового квитка НОМЕР_2 та даних з індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки зміни на титульному аркуші трудової книжки завірені відтиском печатки, що не містить коду підприємства. Період роботи з 01.01.1999. враховано до страхового стажу згідно даних з індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки згідно трудової НОМЕР_1 записи про прийом та звільнення з роботи завірені відтиском печатки, на якому відсутній код підприємства; та з рішення відповідача 3 Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області від 21.12.2022 за №084750006652 вбачається, що періоди роботи за записами трудової книжки НОМЕР_1 від 28.07.1986 не враховано до страхового стажу позивача оскільки титульна сторінка трудової книжки завірена печаткою підприємства, яке не заповнювало трудову книжку вперше, чим порушено вимоги підпункту 2.12 Інструкціями про порядок ведення трудових книжок працівників від 20.06.1974 № 162 від 29.07.1993 № 58 (після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка). Враховуючи зазначене періоди роботи відповідно до трудової книжки не можуть бути зараховані до трудового стажу. Для цього заявнику необхідно підтвердити весь трудовий стаж у відповідності з пунктом 3 Порядку № 637; період роботи з 01.03. 1995 по 31.12. 1998 згідно довідки № 12 від 06.07. 2008 року, виданої Головою фермерського господарства «Сом», оскільки згідно зі статтею 28 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» та пункту 3 статті 34 Закону України «Про фермерське господарство» час роботи в селянському (фермерському) господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором: (контрактом), зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків (збору) на соціальне страхування; період роботи з 25.03. 1992 по 28.02.1995 згідно довідки № 8 від 14.04. 1995 000»Агроком», який можливо зарахувати до загального стажу можливе за умови підтвердження відомостей первинним документами (Постанова Кабінету Міністрів України від 12.08. 1993 № 637).
Слід зазначити, що на момент вчинення записів у трудовій книжці за спірний період діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (надалі також - Інструкція №162).
Відповідно до п.2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. (...).
Згідно з п.2.3 Інструкції № 162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). (...).
Так, згідно з п. 2.11 Інструкції № 162, після зазначення дати заповнення трудової книжки, працівник своїм підписом засвідчує правильність внесених даних. Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Пунктом 1.4 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС віл 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Згідно п 2 Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, зазначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 №412, не застосовується.
Згідно з пунктом 1.5 Інструкції Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої 29.07.1993 Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 Про трудові книжки працівників, цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Згідно з п 2.12 Інструкції № 58 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Як зазначено у п.2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Отже, законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємства, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням таких періодів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 654/890/17 та у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та наявність у ній печатки підприємства, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Отже, відсутність на титульному аркуші трудової книжки підпису особи, відповідальної за видачу трудової книжки і печатка підприємства ( або печатка відділу кадрів), яким вперше заповнено трудову книжку, не може бути підставою неврахування відповідних періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії, оскільки позивач не може відповідати за правильність оформлення документів і відповідність дотримання вимог законодавства на підприємстві.
Крім того суд зазначає, що позивач не може нести негативні наслідки у зв'язку із неправильним заповненням роботодавцем першої сторінки трудової книжки.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові № 687/975/17 від 21.02.2018.
Окрім того, позивачем разом із заявою про призначення пенсії були наданні первинні документи, а саме:
- архівна довідка комунальної установи «Трудовий архів» від 08.07.2021 року № 15/С- 263-1 про роботу позивача у колгоспі ім Куйбишева с. Омельник Оріхівського району Запорізької області, яка надана на підставі розрахунків з оплати праці;
- довідка № 8 ООО «Агроком», в якій зазначено, що позивач дійсно працював в ООО «Агроком» на осаді механізатора в період з 25.03. 1992 ( протокол № 1 від 25.03. 1992) по 28.02. 1995 (протокол № 4 від 28.02. 1995). Довідка видана на підставі книги протоколів зборів засновників ООО «Агроком»;
-довідка фермерського господарства «СОМ» ,з якої вбачається, що позивач дійсно працював в фермерському господарстві «СОМ» на посаді голови фермерського господарства з 01.03. 1995 р ( наказ № 1 від 01.03. 1995) по 06.07. 2008 ( наказ № 4 від 06.07.2008).
Так, обов'язок сплати страхових внесків згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (частини 6 та 12 статті 20) та обов'язок сплати єдиного внеску за Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (пункт 10 частини 1 статті 1, частини 1 статті 4) покладений на страхувальників (роботодавців), які є платниками таких внесків. Отже, найманий працівник не є самостійним платником таких внесків.
Періоди роботи, за які підприємство - страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватись до страхового стажу застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи можливо надати документальне підтвердження фактичної сплати страхувальником страхових внесків. Працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем - платником страхових внесків (єдиного внеску).
Отже, відсутність у інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостя про застраховану особу) відомостей про сплату роботодавцем страхових внесків за спірний період не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 в справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 в справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 в справі № 482/434/17 щодо аналогічних правовідносин, які відповідно до частини 5 статті 242 КАС України враховуються судом при виборі і застосуванні норм права.
За викладених обставин, суд вважає, що рішення Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області 08.11.2022 за №084750006652 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та рішення Головного управління пенсійного фонду України в Херсонській області від 21.12.2022 за №084750006652 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прийняті без урахування усіх обставин, які мали значення для їх прийняття, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов'язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку № 22-1, у редакції на час подання заяви про призначення пенсії, визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Таким чином, з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.
У зв'язку із чинністю вказаної норми Порядку № 22-1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області розглянуто повторно заяву позивача та прийнято рішення від 21.12.2022 за №084750006652 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» який у розглянутому спорі є органом, що призначає пенсію.
В свою чергу, відповідно до пункту 4.10 зазначеного Порядку, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
Отже, в даному випадку повноваження щодо призначення позивачу пенсії були делеговані ГУ ПФУ в Херсонській області, проте обов'язок виплати пенсії, залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера, тобто у ГУ ПФУ в Запорізькій області.
Окрім того, і за приписамист.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Також слід зазначити, що за приписамист.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
При цьому, суд зазначає, що у Висновку №11 від 18.12.2008 року Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень викладено наступні висновки:
«Усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою й простою мовою - це необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю. Для цього потрібно логічно структурувати рішення й викласти його у зрозумілому стилі, доступному для всіх.»
«Кожен суддя може обрати власний стиль та побудову документа або використовувати типові зразки, якщо такі існують.»
В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) ЄСПЛ вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 353/265/17 та від 04 травня 2022 року у справі № 805/5133/18-а.
Крім того, суд враховує, що відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Таким чином, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд дійшов висновку про те, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача 3 - Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати при призначенні пенсії ОСОБА_1 всі періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 28.07.1986, зокрема періоди роботи з 25.03.1992 по 28.02. 1995 на ООО «Агроком» та з 01.03.1995 по 31.12.1998 у фермерському господарстві «СОМ» та призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня первинного звернення із заявою про призначення пенсії - 02.11.2022, а відповідача 1 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити її виплату, що є дотриманням судом гарантій про те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
З урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, якими прийнято спірне рішення.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403), Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. 28 армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057), про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 08.11.2022 за №084750006652 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області від 21.12.2022 за №084750006652 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати при призначенні пенсії ОСОБА_1 всі періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 28.07.1986, зокрема періоди роботи з 25.03.1992 по 28.02. 1995 на ООО «Агроком» та з 01.03. 1995 по 31.12.1998 у фермерському господарстві «СОМ» та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня первинного звернення із заявою про призначення пенсії, а саме з 02.11.2022, а Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити її виплату.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073, 60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073, 60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В.Стрельнікова