09 травня 2023 рокум. Ужгород№ 260/1230/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Скраль Т.В.
при секретарі Шестак Н.В.,
за участю сторін:
позивач: ОСОБА_1 - не з'явилася,
представник позивача: адвокат Репарюк Олеся Василівна,
відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - представник Зоркін Ростислав Васильович,
відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області - представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання відповідача 2 про закриття провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника Репарюк Олесі Василівни (90600, Закарпатська область, м. Рахів, вул. Вербник,6/11) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22в, код ЄДРПОУ 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 09 травня 2023 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Ухвала у повному обсязі складено 12Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки травня 2023 року.
06 березня 2023 року ОСОБА_1 через уповноваженого представника ОСОБА_2 , звернулася із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, якою просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення №072350006394 від 02.06.2022 року Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 ; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійною фонду України в Волинській області, зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи в колгоспі «Росме», що був розташований в Латвійській Республіці з 28.07.1980 по 10.09.1989; 3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити та нарахувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 27.05.2022 року, а саме з дня звернення позивачки до ГУ Пенсійною Фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії.
07 березня 2023 року ухвалою суду відкрито провадження у даній адміністративній справі. Витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області належним чином засвідчені копії відмовних матеріалів щодо призначення пенсії ОСОБА_1 .
04 квітня 2023 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача 1 про залишення позовних вимог без розгляду. Повторно витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області належним чином засвідчені копії відмовних матеріалів щодо призначення пенсії ОСОБА_1 .
05 квітня 2023 року відповідачем 2 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять суд закрити провадження у справі, оскільки вказаний спір не є публічно-правовим, предметом його є встановлення факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові, він підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився, однак про час і дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки в електронний кабінет 05 квітня 2023 року.
У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Під час розгляду справи по суті уповноважений представник позивача заперечувала щодо задоволення клопотання про закриття провадження.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні заперечував щодо закриття провадження та просив суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши клопотанні про закриття провадження у справі, судом встановлено наступне.
Згідно з частиною 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, окремого провадження.
Згідно з частиною 1 статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з частиною 2 статті 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
02 червня 2022 року Головне управління Пенсійного Фонду України у Волинській області рішенням № 072350006394 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки згідно з наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком № 637 (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка) страховий стаж складам 26 років ї місяць 2 дні. До страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 28.07.1980 по 10.09.1989 згідно довідки №LV_LNA_VAZA-6.2.5/4518 від 07.08.2015, виданої Національним архівом Латвії, оскільки з довідці не зазначено по-батькові та дата народження, (а.с. 8).
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з підпункту 2 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок).
Відповідно до пунктів 1,2 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з пунктом 20 Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до пункту 26 Порядку, у судовому порядку встановлюється лише факт приналежності документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо ім'я, по-батькові та прізвище, які зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по-батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження.
Таким чином, встановлення факту наявності трудового стажу для призначення пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України під час прийняття рішення про призначення пенсії, а рішення вказаного органу щодо її призначення підлягає оскарженню у встановленому законом порядку.
Заяви про встановлення фактів трудового стажу не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства. Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду.
З урахуванням наведеного питання встановлення факту наявності трудового стажу не підлягає судовому розгляду, а повинне вирішуватись у позасудовому порядку відповідно до встановленої законодавством процедури.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.06.2020 у справі №347/576/18.
Як передбачено законодавцем у частині 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
ПФУ (його територіальні органи) є суб'єктом владних повноважень, наділеним владними управлінськими функціями у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до частини другої статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а згідно з пунктом 3 частини шостої цієї ж статті для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Виходячи із заявленого клопотання, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що дане клопотання є необґрунтованим та таким, у задоволенні якого слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись 204, 238, 248, 256, 294 КАС України, суд-
У задоволенні клопотання представника відповідача 2 про закриття провадження у справі - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення за формою і змістом, передбаченими ст. 296 КАС України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяТ.В.Скраль