11 травня 2023 року Справа № 160/4175/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕНКОР» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
03.03.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕНКОР» (вул. Набережна Перемоги, б. 38, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 41557466) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658), Державної податкової служби України (пл. Львівська, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 7357710/41557466 від 20.09.2022 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 142 від 18.05.2021 року;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначену податкову накладну.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в процесі виконання господарської діяльності ТОВ «СТЕНКОР» подало через програму «Me.doc» податкову накладну, але її реєстрація була безпідставно і протизаконно зупинена Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області (надали відповідач-1). Після чого, позивач подав до відповідача-1 повідомлення, до якого долучив пояснення з приводу господарської операції по поставці товару та первинні бухгалтерські документи на підтвердження господарської операції. Однак, відповідач-1 на думку позивача прийняв явно протиправне рішення, яким відмовив у реєстрації податкової накладної, що вказує на ігнорування відповідачем-1 поданих позивачем первинних бухгалтерських документів. У зв'язку з чим, позивач вимушений звернутися до суду для захисту порушеного права, що полягає у прийнятті відповідачем-1 протиправного і безпідставного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної. Повноваження щодо реєстрації податкових накладних належать до компетенції Державної податкової служби України (надали відповідач-2), тому позивач визначає вказану особу другим відповідачем, що має зареєструвати податкові накладні за умови задоволення судом вимог адміністративного позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.03.2022 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
31.03.2023 року до суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на позов ТОВ «СТЕНКОР» в якому відповідач-1 зазначає про безпідставність заявлених позовних вимог, просить відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування відзиву зазначає наступне. Платником подано до ЄРПН на реєстрацію податкову накладну. За результатом розгляду Комісією ГУ ДПС у Дніпропетровській області документів, наданих платником прийнято рішення про відмову у реєстрації податкових накладних, у зв'язку з не наданням платником копій документів. Комісія контролюючого органу при прийнятті оскаржуваного рішення діяла у межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений законом здійснює перевірку поданих платником податку копій документів. Контролюючий орган зобов'язаний провести повторну перевірку всіх документів, визначених пунктом 12 Порядку № 1246, у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили. Відповідно до пункту 25 комісія центрального рівня приймає рішення про неврахування таблиці даних платника податку, розглядає скарги на рішення комісій регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в реєстрі або відмову в такій реєстрації врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Тобто, у податковому органі діють комісії двох рівнів центрального та регіонального, компетенція та повноваження яких є відмінними одна від одної. Саме розгляд питання щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних покладено саме на Комісію Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. На сьогоднішній день у регіональних комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, в тому числі й у комісії, яка діє у складі ГУ ДПС у Дніпропетровській області реалізовано технічну можливість (оновлено програмне забезпечення ІС «Податковий блок») при надходженні до ГУ ДПС у Дніпропетровській області судового рішення, яким зобов'язано ГУ ДПС у Дніпропетровській області повторно розглянути питання щодо реєстрації податкових накладних, - скасувати в ІС «Податковий блок» попереднє рішення комісії на підставі рішення суду та повторно розглянути пакет документів який подавав платник податків з урахуванням висновків суду викладених у рішенні суду. Належним способом захисту порушеного права є зобов'язання ГУ ДПС у Дніпропетровській області повторно розглянути питання щодо реєстрації податкових накладних.
31.03.2023 року до суду надійшов відзив Державної податкової служби на позов ТОВ «Стенкор» в якому відповідач-2 зазначає про безпідставність заявлених позовних вимог, просить відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування відзиву зазначає, що суд зобов'язавши податковий орган зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування, фактично бере на себе повноваження суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі), до компетенції якого, у даному випадку, віднесено розгляд пояснень та документів щодо прийнятті рішення про реєстрацію або у відмові у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування.
03.04.2023 року до суду надійшла відповідь на відзиви відповідача-1 та відповідача-2, в якому позивач зазначає про безпідставність доводів відповідачів, та наполягає на задоволенні позовних вимог, аргументуючи свої доводи підставами, що викладені у позовній заяві.
04.05.2023 року до суду надійшли додаткові пояснення від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в яких вказано, що за результатами розгляду Комісією ГУ ДПС у Дніпропетровській області документів, наданих платником прийняті Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної № 142 від 18.05.2021 року, у зв'язку з наданням ТОВ «Стенкор» не повного пакету первинних документів Відповідач-1 звертає увагу на те, що в договорі поставки № 43 від 10.02.2021 року, який укладено між позивачем та ДП «Житомирський бронетанковий завод», такими документами є: ТТН або інший документ, що підтверджує переміщення продукції від постачальника покупцеві; сертифікат якості або інший документ, що підтверджує якість продукції; гарантійний лист; паспорт (формуляр, етикетка тощо) на кожний номерний виріб або ярлик на вироби, що не мають ідентифікаційних ознак. Саме такі документи на розгляд Комісії позивачем не надано. При цьому, згідно положень п. 3.3 Договору № 212А-21 від 29.04.2021 постачання продукції здійснюється видами транспорту визначеними за згодою сторін за рахунок постачальника. Згідно положень п. 6.3 Договору № 212А-21 від 29.04.2021 у випадку передачі постачальником третім особам повністю або частково своїх прав і/або обов?язків за даним договором без попередньої письмової згоди з покупцем, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20% від загальної вартості продукції за цим договором. Втім, таких документів ні на розгляд комісії, ні до суду не надано. З урахуванням викладеного, відповідач-1 вважає безпідставними посилання позивача на неможливість надати первинні документи, зокрема ТТН. В поясненнях, які було надано на розгляд комісії відповідача-1 та в позовній заяві, позивач стверджує, що наявність товару, який було реалізовано в межах господарської діяльності, відображеної в податковій накладній№ 142 від 18.05.2021, було придбано у ТОВ «ХАТВЕЙ». Враховуючи надані позивачем документи, згідно положень п. 2.1 Договору № 20 від 11.05.2021 року поставка товару здійснюється на умовах СРТ Нова Пошта м. Дніпро, відділення №9. Згідно наданих документів, товар від ТОВ «ХАРВЕЙ» було отримано 18.05.2021.Разом з тим, позивач стверджує, що по податковій накладній № 142 від 18.05.2021, першою подією є саме постачання товару. Тобто, 18.05.2021, ТОВ «ХАРВЕЙ» засобами Нова пошта відправило товар ТОВ «СИЕНКОР», який18.05.2021 року поставив цей товар ДП НАРП. По маршруту Харків-Дніпро-Миколаїв. При цьому, позивач не надає документів, що підтверджують рух товару. При цьому, платник податків зобов'язаний вкладати встановлені законодавством первинні документи на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування. На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами. Водночас, обов'язок підтвердити правомірність та обгрунтованість витрат первинними документами покладається на платника. Таким чином, вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст. 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СТЕНКОР» (код ЄДРПОУ 41557466) зареєстроване у якості юридичної особи 01.09.2017 року, про що здійснено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 12241020000082486.
Як платник податків перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області,
Видами економічної діяльності ТОВ «СТЕНКОР» за КВЕД є: неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90, основний); діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (код КВЕД 46.19); оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (код КВЕД 46.49); оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (код КВЕД 46.69); оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього (код КВЕД 46.74); інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.19).
Позивачем на підставі договору поставки № 20 від 11.05.2021, що укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «ХАТВЕЙ», видаткової накладної №274 від 18.05.2021, податкової накладної №44 від 18.05.2021, податкової накладної № 44 від 18.05.2021 року, картки рахунку №281, що підтверджує прийняття товару на склад позивача, придбано товар ШК ИКАО-01 шифратор.
З метою реалізації наявного товару між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТЕНКОР» (постачальник) та Державним підприємством «Миколаїівський авіаремонтний завод «НАРП» (покупець) укладено договір поставки №212А-21 від 20.04.2021.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується, згідно заявок покупця поставити продукцію (згідно до ДК 021:2015-32352100-6 Частини радіо-радіолокаційного обладнання), Шифратор ШК ИКАО-01, (виріб 1 категорії), а покупець оплатити і прийняти замовлену ним продукцію за ціною, у кількості й в асортименті, зазначених у Специфікації, що є невід?ємною частиною даного договору.
У підтвердження продажу та поставки товару до матеріалів справи надано та судом досліджені: Специфікація до договору №212А-21 від 20.04.2021, рахунок-фактура №0002134 від 29.04.2021, видаткова накладна №0000155 від 18.05.2021, квитанція Нової пошти про відправлення позивачем вантажу покупцеві.
28.05.2021 року на виконання вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України позивачем до відповідача на реєстрацію була подана податкова накладна № 142 від 18.05.2021 року.
28.05.2021 року позивачу в електронному вигляді надійшла Квитанція, в якій зазначено: Документ прийнято. Реєстрація зупинена. Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 18.05.2021 року № 142 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання про прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
На виконання невизначених у квитанції вимог відповідача позивачем, повідомленням №8 від 16.09.2022 долучено до цього повідомлення пакет первинної бухгалтерської документації з купівлі та продажу товару.
20.09.2022 року Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області прийнято рішення № 7357710/41557466, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 142 від 18.05.2021 року.
Підставою для відмови зазначено: ненадання платником податків копій документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством (документи, які не надано підкреслити).
Додаткова інформація, зазначена у рішенні: встановлено операції з придбання товарів у платника податків з ознаками ризиковості (ТОВ «ХАТВЕЙ» 43788018).
Позивач, не погодившись з відмовою у реєстрації податкової накладної, звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Податковий кодекс України).
Відповідно до підпункту 16.1.2, 16.1.3 пункт 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до підпункту «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається згідно з приписами норми пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
При цьому, порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок №1246), податкова накладна є електронним документом, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно з пунктом 12 зазначеного вище Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
У відповідності до приписів, наведених у пункті 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінету Міністрів України.
На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 грудня 2019 року №1165, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165).
Згідно з приписами пункту 4 Порядку №1165 у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.
Пунктом 5 Порядку №1165 передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.
У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 7 Порядку №1165).
Відповідно до пункту 10 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (пункт 11 Порядку №1165).
Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (пункт 25 Порядку № 1165).
Так, судом встановлено, що підставою для зупинення реєстрації податкових накладних № 142 від 18.05.2021 року слугувало те, що платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.
Також, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування міститься пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Зі змісту оскаржуваного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, вбачається, що підставою для його прийняття слугувало ненадання платником податку копій документів.
Відповідно до пункту 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520 (далі - Порядок №520), перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:
договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Згідно пункту 11 Порядку №520, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:
ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;
та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;
та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що рішення Комісії Державної податкової служби України повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 16.09.2022 ТОВ «Стенкор» подані пояснення та копії документів щодо зупиненої податкової накладної № 142 від 18.05.2021.
Разом з повідомленням позивачем подані пояснення, в яких зазначено, ТОВ «СТЕНКОР» займається оптовою торгівлею радіоелектронними компонентами. Замовниками продукції виступають державні підприємства Державного концерну «Укроборонпром» через офіційні тендерні закупівлі в системі Прозоро.
Підприємству ТОВ «СТЕНКОР» була зупинена реєстрація податкової накладної № 142 від 18.05.21 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна була виписана на першу подію - здійснення поставки продукції ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (ЄДРПОУ 09794409) у відповідності до укладеного Договору № 212А-21 від 29.04.2021.
Відповідно до номенклатури Договору був виписаний ріхунок-фактура № 0002134 від 29.04.21. Поставка була здійснена згідно видаткової накладної № 0000155 від 18.05.2021 на суму 26280,00 грн через перевізника ТОВ Нова Пошта, експерес-накладна додається.
Продукція для подальшого постачання ДП НАРП була придбана у ТОВ «ХАТВЕЙ» відповідно до Договору № 20 від 11.05.21, видаткової накладної № 274 від 17.05.21, зареєстрована податкова накладна № 44 від 17.05.21.
Оплата за поставлену продукцію не отримана станом на 16.09.2022. Розрахунки з покупцем відображені в картці субрахунку 361. Наявність продукції на складі підприємства підтверджується документом картка субрахунку 281.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем дійсно не було подано до пояснень 16.09.2022 документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Умовами п. 2.1 договору № 212А-21 передбачено, що якість, комплектація, пакування й маркування продукції повинні відповідати нормам, чинним стандартам (ТУ, ГОСТ, технічній документації) для даного виду продукції та підтверджуватись паспортом. Спеціальні вимоги-номенклатура товару, кількість, цінові та гарантійні показники, категорія продукції, необхідність приймання ТМЦ представником замовника та додаткова інформація (відсутність оригінального паспорта та інше), код товару згідно УКТ ЗЕД, термін постачання та оплата постачання повинні бути відображені у Специфікації.
Відповідно до п. 2.2 договору № 212А-21 гарантія постачальника діє протягом гарантійного терміну, зазначеного в паспорті продукції, або Специфікації. Якщо продукція виявилась дефектною або невідповідною умовам договору або такою, що не пройшла вхідний контроль покупця, проведений відповідно до стандартів покупця, постачальник зобов?язаний усунути виявлені дефекти або замнити продукцію за свій рахцнок після одержання претензії протягом 10 календарних днів з дня отримання повідомлення.
За умовами п. 2.3 договору № 212А-21, якщо замінена продукція повторно виявиться дефектною або невідповідною умовам договору, або якщо продукція повторно не пройшла вхідний контроль покупця, покупець повідомляє про це постачальнику, відповідно до чинного законодавства та залишає за собою право відмовитись від договору та вимагати повернення грошових коштів у разі здійснення попередньої оплати.
Згідно з п. 2.4 договору № 212А-21, якість продукції повинна відповідати паспорту виробника, що видається покупцеві при одержанні товару.
Таким чином, умовами договору № 212А-21, передбачено обов?язкову наявність паспорту виробника на продукцію, що поставляється за цим договором та визначено особливі вимоги до продукції.
Однак, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх аргументів стосовно того, що оригінали паспортів на товар передано покупцеві.
При цьому, такі докази не надано ані відповідачу-1 з поясненнями 16.09.2022, ані суду під час розгляду справи.
Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Дотримуючись встановленого процесуальним законодавством завдання, суд приходить до висновку, що відповідач-1, здійснюючи дослідження поданих позивачем первинних документів діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, оскільки позивачем не було подано Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних документів, неподання яких стало підставою для прийняття рішення №7357710/41557466 від 20.09.2022.
Як зазначено у постанові Верховного Суду 02.04.2019 року у справі №822/1878/18 загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних та юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Судом встановлено дотримання відповідачем-1 принципу вмотивованості оскаржуваного рішення, оскільки станом на момент його прийняття позивачем дійсно не було надано документів, відсутність яких стала підставою для відмови у реєстрації податкових накладних.
Суд звертає увагу, що станом як на день звернення до суду з позовом, так і на день прийняття рішення судом, не надано доказів подання позивачем до податкового органу документів, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
Відповідно до п. 13 Порядку №520 рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.
Позивач, встановивши підстави, визначені Комісією регіонального рівня у рішенні про відмову в реєстрації податкової накладної, не був позбавлений права звернення зі скаргою до Комісії центрального рівня та подання для перевірки документів, визначених відповідачем в оскаржуваному рішенні №7357710/41557466 від 20.09.2022.
Проте, визначені Порядком №520 дії позивачем вчинені не були.
Надаючи правову оцінку повноті поданих позивачем документів для можливості реєстрації податкових накладних, суд зазначає, що згідно з п.201.10ст.201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару. Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.
Суд зазначає, що, відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.1ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704 (далі Положення №88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п. 2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п.2.15 та п.2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Згідно з ст. 1 Закону №996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.
Відносно первинних бухгалтерських документів висловився Верховний суд України і в рішенні від 19 квітня 2016 року у справі №21-4985а15 вказавши, що господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу, а сам договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.
Вказаної позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року по справі № 813/1766/17, адміністративне провадження №К/9901/3360/17 (ЄДРСРУ № 72486685).
Приймаючи рішення, суд зазначає, що платник податків зобов'язаний складати встановлені законодавством первинні документи на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування.
На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами. Водночас, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат первинними документами покладається на платника.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.03.2020 року у справі №820/5934/15.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Стосовно такої підстави для відмови у реєстрації податкової накладної, як наявні операції по взаємовідносинам з ризиковими СГ, суд зазначає, що відповідна обставина не є підставою для відмови у реєстрації податкової накладної у відповідності до норм Порядку №520.
Однак, вважаючи на той факт, що відповідачем-1 правильно визначено відсутність первинних документів на підтвердження якості та відповідності товару, що є обов?язковою умовою договору, суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваного рішення.
Однак, мотиви, визначені в оскаржуваному рішенні про наявність операцій по взаємовідносинам з ризиковими СГ, не покладені в основу цього рішення суду про правомірність прийнятого відповідачем-1 рішення.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати зазначену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладених, суд зазначає таке.
Положенням підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
При цьому, згідно з нормами пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та / або розрахунку коригування.
У разі надходження до органу ДПС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
З огляду на викладене, враховуючи, що судом не встановлено протиправності рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №7357710/41557466 від 20.09.2022, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної Товариству з обмеженою відповідальністю «Стенкор» № 142від 18.05.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому відсутні підстави для зобов'язання відповідача-2 зареєструвати вказану податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Позивач вмотивованих доводів на підтвердження позову не надав, натомість, відповідачі виконали покладений на них ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок, а саме довели правомірність своїх рішень, чим спростували твердження позивача про порушення його прав та інтересів.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати розподілу не підлягають, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕНКОР» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна