26 квітня 2023 року Справа № 160/1365/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кучми К.С.
при секретарі судового засідання - Казаковій Л.А.
за участю:
представника відповідача-1 - Пономаренка О.О.
розглянувши у підготовчому засіданні у м.Дніпро клопотання відповідача-1 - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про залишення без розгляду позовної заяви у справі №160/1365/23, -
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за правилами загального позовного провадження за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість і пені.
До суду від відповідача-1 надійшло клопотання про залишення без розгляду позовної заяви, оскільки платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідач-1 вказав, що при вирішенні питання щодо обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з ПДВ, мають враховуватися положення пункту 102.4 статті 102 ПК України, оскільки наведене не узгоджується з предметом правового регулювання цієї норми, до якого належать виключно питання здійснення контролюючим органом своїх повноважень стосовно стягнення податкового боргу, що виник у зв'язку з відмовою в самостійному погашенні грошового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом, а не реалізації особою права на судовий захист від порушень з боку суб'єкта владних повноважень. Отримання права на таке відшкодування у позивача виникло на підставі постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2015 року у справі №804/14530/15, яка набрала законної сили 27.12.2016 року. Позов у цій справі датовано 24.01.2023 р., а надійшов до суду 26.01.2023 р. Тобто, позов було подано через 2221 день, з дня виникнення підстав для бюджетного відшкодування ПДВ. Враховуючи зазначене, позивачем не надано доказів та не наведено обставин, які б підтверджували наявність об'єктивно непереборних, не залежних від волевиявлення особи та пов'язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами причин для своєчасного вчинення процесуальних дій, а саме звернення до суду з позовом.
До суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в яких зазначається, що після набрання законної сили постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2015 року у справі №804/14530/15 (набуття сумою статусу узгодженої) він мав "легітимне очікування” на отримання "активу" (повернення платнику податку суму бюджетного відшкодування ПДВ). В свою чергу, внаслідок бездіяльності контролюючого органу, яким не було здійснено відповідний комплекс дій щодо наступних кроків для повернення платнику податку суму бюджетного відшкодування ПДВ (складення та подання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету). Відповідачем-1 не надано доказів оформлення таких висновків та подання їх до органу казначейства. При цьому контролюючим органом не наведено суду жодних обставин, що могли б слугувати підставою для відмови у наданні йому бюджетного відшкодування податку на додану вартість та, відповідно, підставою для неподання відповідачем-1 до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків про таке відшкодування. ГУ ДКС у Дніпропетровській області, в свою чергу, не надано доказів внесення до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість про здійснення відшкодування йому податку на додану вартість. Відповідачі також самостійно не повідомляли його про свою бездіяльність, а саме неможливість здійснення ними повернення платнику податку суми бюджетного відшкодування ПДВ. Докази повідомлення його щодо вчинення дій щодо повернення платнику податку суми бюджетного відшкодування ПДВ - відсутні.
Так, 25.07.2022 року адвокат позивача звернувся до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області із адвокатським запитом щодо стану розгляду вимог позивача щодо зобов'язань подання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. 29.07.2022 року контролюючим органом було надано відповідь за вих.№39916/6/04-36-24-13-20 відповідно до якої: «Враховуючи рішення судів, станом на теперішній час в ІКП ФОП ОСОБА_1 по ПДВ наявна переплата сформована за рахунок заявленого бюджетного відшкодування по податковим деклараціям з ПДВ за січень 2015 року у сумі 19 644,00 грн., за березень 2015 року у сумі 26 540,00 грн., за квітень 2016 року у сумі 37 183,00 грн., за травень 2015 року у сумі 17 455,00 грн. Враховуючи викладене, позивач просив суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача-1 про залишення позовної заяви без розгляду.
Представник відповідача-1 у підготовчому засіданні підтримав заявлене клопотання про залишення без розгляду позовної заяви без розгляду, просив суд його задовольнити.
Представники позивача та відповідача-2 до суду не прибули, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином.
До суду 26.04.2023 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без її участі в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини другої та третьої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому Податковий кодекс України не містить прямої норми, яка б визначала строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ державою та та/або пені на суми заборгованості з відшкодування ПДВ.
Строк давності у 1095 днів, встановлений статтею 102 ПК України, поширюється, зокрема, на право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування (пункт 102.5).
При цьому положення пункту 102.5 статті 102 ПК України не регулюють питань строків звернення до адміністративного суду, а встановлюють лише строк для подання платником податків заяви до контролюючого органу про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, враховуючи наведене, стаття 102 ПК України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС України у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
При цьому, суд звертає увагу, що частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов'язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогою про стягнення з бюджету на його користь пені у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 р. у справі №140/1770/19.
Суд враховує пояснення позивача, що про протиправну бездіяльність відповідача-1 йому стало відомо після звернення з адвокатським запитом його представником - 29.07.2022 року та зі змісту відповіді за вих.№39916/6/04-36-24-13-20 позивач дізнався, що контролюючим органом не було вчинено дій, щодо складення та подання висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Так, з позовною заявою позивач звернувся до суду 26.01.2023 року, а тому шестимісячний строк звернення до суду не пропущений.
Крім того, відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття "майно" у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як "майнові права", а отже, як "майно" (див. inutatis mutandis рішення у справі "Бейелер проти Італії" від 05 січня 2000 року) (Beyeler V. Italy, заява № 33202, § 100)).
За певних обставин "легітимне очікування" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "легітимне очікування", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та №71378/10, § 35)).
ЄСПЛ у рішенні у справі "Інтерсплав проти України" від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував забезпеченням поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м.Києві на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.
Така ж сама правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №826/7380/15.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача-1 про залишення без розгляду позовної заяви у цій справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.239, 240, 241, 243, 248, 250 КАС України, суд,-
Відмовити у задоволенні клопотання відповідача-1 - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про залишення без розгляду позовної заяви у справі №160/1365/23.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Повний текст ухали суду виготовлено 01.05.2023 року.
Суддя К.С. Кучма