12 травня 2023 року Справа № 160/5069/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень відповідача від 13.12.2022 року № 12031300017141 про відмову в оформлені (видачі) посвідки на тимчасове проживання, від 06.03.2023 року № 15 про примусове повернення до країни походження або третьої країни й постанови від 06.03.2023 року № 004814 серії ПН МДН про накладення адміністративного стягнення, а також зобов'язання відповідача повторно розглянути питання відносно оформлення (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянина республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржених рішень, як таких, які на думку позивача не відповідають принципам справедливості та пропорційності, позаяк позбавлення права на отримання посвідки на тимчасове проживання в Україні з мотивів відсутності за місцем проживання під час проведення перевірки відповідачем, не може вважатися нічим іншим, як фактичним втручанням з боку держави у фундаментальне право особи, що у свою чергу не відповідає засадам демократичного суспільства.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідач скористався наданим правом та надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому указав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх необгрунтованість. Зазначає, що підставою для відмови у надані бажаної посвідки слугувало зазначення позивачем завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів про що стало відомо під час проведення перевірки даних указаних в заяві-анкеті, зокрема, даних позивача про указану адресу проживання. Підставою для прийняття рішення про примусове повернення до країни та постави про накладення адміністративного стягнення слугувало ж обставини незаконного знаходження позивача на території України.
Клопотання відповідача про подальший розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, однак із викликом сторін задоволенню не підлягає, адже Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено заміну спрощеного позовного провадження без виклику сторін на спрощене позовне провадження з викликом сторін.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.
Судом встановлено та не є спірним, що позивач є громадянином республіки Узбекистан та 02.12.2022 року уклав шлюб з громадянкою України ОСОБА_2 (актовий запис 1241).
Після укладення шлюбу позивач звернувся до органів міграційної служби для оформлення (видачі) посвідки на тимчасове проживання (возз'єднання сім'ї 04/14), що підтверджується копією заяви-анкети позивача від 02.12.2022 року № 100179509 та доданими до неї документами.
Рішенням ГУ ДМС України у Дніпропетровській області від 13.12.2022 року № 12031300017141 відмовлено позивачу в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання.
Рішення обгрунтовано посиланням на під. 9 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 322 від 25.04.2018 року.
Головним управлінням Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області відносно позивача складено постанову про накладення адміністративного стягнення вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. за порушення вимог ч.1 ст. 203 КУпАП, оскільки позивач без законних підстав мешкає на території України.
Також відповідачем прийнято відносно позивача рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 06.03.2023 року № 15.
Вказане рішення мотивовано тим, що позивач отримав рішення про відмову у оформленні посвідки на тимчасове проживання, від своєчасного виїзду за межі України ухилився, чим порушив вимоги ч.3 ст.9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Не погодившись із такими рішення на постановою, позивач звернувся суду із цим позовом.
При вирішені спору суд перш за все вважає за необхідне зазначити, що позивач у позовній заяві об'єднав позовні вимоги, які одночасно підсудні місцевому загальному суду як адміністративному суду так і окружному адміністративному суду.
Згідно вимог ч.3 ст. 21 КАС України якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.
З урахуванням приписів наведеної норми, розгляд цієї справи здійснювався Дніпропетровським окружним адміністративним судом.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначено Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №3773-VI).
Пунктом 3 частини першої статті 1 Закону №3773-VI встановлено, що возз'єднання сім'ї - в'їзд та тимчасове або постійне проживання в Україні членів сім'ї іноземця або особи без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах та можуть підтвердити відповідними документами наявність достатнього фінансового забезпечення для утримання членів сім'ї в Україні, з метою спільного проживання сім'ї незалежно від того, коли виникли сімейні відносини - до чи після прибуття іноземця або особи без громадянства до України.
Відповідно до частини чотирнадцятої статті 4 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.
Приписами частини чотирнадцятої статті 5 Закону №3773-VI закріплено, що підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною чотирнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування. Якщо шлюб між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства було укладено за межами України відповідно до права іноземної держави, дійсність такого шлюбу визначається згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право».
Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322 (далі - Порядок №322).
Пунктом 1 Порядку №322 передбачено, що посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Згідно з пунктом 16 Порядку №322 документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб'єкт) та територіальних органів / територіальних підрозділів ДМС за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.
Відповідно до пункту 17 Порядку №322 документи для оформлення посвідки подаються не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку перебування в Україні.
Пунктами 35, 36, 42 та 45 визначено, що після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім'я якої оформляється посвідка, а також перевірку інформації, зазначеної нею в заяві-анкеті, та поданих документів.
Ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, що містяться у базі даних Реєстру, та відомчої інформаційної системи ДМС.
Перевірка законності перебування іноземця або особи без громадянства на території України здійснюється з використанням засобів інтегрованої міжвідомчої інформаційно-комунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, “Аркан” або шляхом надсилання запитів до Адміністрації Держприкордонслужби, відповідь на які Адміністрація Держприкордонслужби надає протягом трьох робочих днів з дня надходження такого запиту.
Рішення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні.
Після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС або уповноважена ним посадова особа приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні.
Підстави для відмови в оформленні та видачі посвідки визначені пунктом 61 профільного Порядку, зокрема, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли: встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів.
У спірному випадку саме цю обставину визначено відповідачем як підставою для прийняття рішення від 13.12.2022 року № 12031300017141 про відмову у оформленні позивачеві в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання.
Слід зазначити, що зміст цього рішення не містить перелік неправдивих відомостей та/або підроблених документів, які зазначив/надав позивач разом із заявою від 02.12.2022 року № 100179509.
Між тим, представник відповідача пояснює це тим, що управлінням міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ГУ ДМС України в Дніпропетровській області здійснено виїзд до з метою перевірки інформації щодо фактичного проживання позивача за вказаною в заяві-анкеті від 02.12.2022 року № 100179509 адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами перевірки встановлено, що за зазначеною вище адресою позивача виявлено не було, у зв'язку з чим зроблено висновок про надання останнім завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів.
Однак, ці доводи відповідача, які визначені єдиною підставою для прийняття оскарженого рішення судом до уваги не приймаються, адже не перебування позивача у момент здійснення перевірки за адресою місця проживання в Україні, зазначеною останнім у заяві від 02.12.2022 року № 100179509 не може підтверджувати та беззаперечно свідчити про факт надання позивачем завідомо неправдивих відомостей щодо вказаної адреси.
Статтею 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
На переконання суду, рішення відповідача від 13.12.2022 року № 12031300017141 означеним критеріям не відповідає, у зв'язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню шляхом визначення протиправним та скасування означеного рішення та зобов'язання відповідача повторно розглянути питання відносно оформлення (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянина республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стосовно вимог про визнання протиправними та скасування рішення відповідача від 06.03.2023 року № 15 про примусове повернення до країни походження або третьої країни й постанови від 06.03.2023 року № 004814 серії ПН МДН про накладення адміністративного стягнення суд зазначає про таке.
Згдно вимог пункту 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.
Оскільки суд визнав протиправним та скасував рішення ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 13.12.2022 року № 12031300017141 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання, то останнє не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття рішення.
Суд зазначає, що прийняття рішення від 06.03.2023 року № 15 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та постанови від 06.03.2023 року № 004814 серії ПН МДН про накладення адміністративного стягнення без розгляду ГУ ДМС України в Дніпропетровській області у встановленому порядку документів позивача на отримання посвідки на тимчасове проживання на території України та без наявності рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання, тобто без підтвердження або спростування у встановленому порядку права позивача на перебування на території України, є передчасними та такими, що прийняті без урахування усіх обставин, що мали значення для їх прийняття.
Відповідно, це рішення й постанова відповідача підлягають скасуванню, позаяк вони є фактично похідними від рішення ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 13.12.2022 року № 12031300017141.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 КАС України.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області від 13.12.2022 року № 12031300017141 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянину республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області від 06.03.2023 року № 15 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області від 06.03.2023 року № 004814 серії ПН МДН про накладення адміністративного стягнення у розмірі 3400,00 грн на громадянина республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати за сплати судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири),00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області.
Апеляційна скарга на судове рішення в адміністративних справах, визначених статтею 288 КАС України, може бути подана в десятиденний строк з дня його складання.
В іншій частині судове рішення може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.Є. Букіна