12 травня 2023 року Справа № 160/14565/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відповідача-1: Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, до Відповідач-2: Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу №317980 від 03.08.2022р., -
16.09.2022р. (згідно відомостей Укрпошта Експрес) Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Відповідачів-1, 2 Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, Державної служби України з безпеки на транспорті та, з урахуванням уточненої позовної заяви від 14.10.2022р., просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову №317980 від 03.08.2022р. про застосування адміністративно-господарського штрафу про стягнення з позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 170000,00 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем під час проведення рейдової перевірки були допущені процедурні порушення, а саме: у позивача існують сумніви у наявності у посадових осіб відповідача під час проведення рейдової перевірки направлення на перевірку від 13.01.2022р. №014451 про яке наявне посилання у акті перевірки №326055 від 17.01.2022р. (позивачу таке направлення не надавалось), а, відтак, зазначене, на думку позивача, виключає підстави законності щодо проведення такої перевірки; оспорювану постанову було прийнято 03.08.2022р., тобто, поза межами двох місячного строку з дня виявлення порушення (17.01.2022р.), що суперечить вимогам п.25 Порядку №1567; оспорювана постанова не містить опису (фактичних обставин) допущеного позивачем порушення, що передбачено п.27 Порядку №1567 та унеможливлює перевірку судом підстав для притягнення позивача до відповідальності за абз.15 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що встановлено і в судовому рішенні, копія якого додана до позову. За викладеного, позивач вважає, що, оскільки на момент винесення спірної постанови пройшли строки, визначені п.25 Порядку №1567 та у позивача існують сумніви щодо наявності направлення на перевірку під час проведення рейдової перевірки, то оспорювана постанова є протиправною та підлягає скасуванню (а.с.19-23).
Ухвалою суду від 07.02.2023р. було відкрито адміністративне провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 07.03.2023р., а також зобов'язано відповідачів-1,2 протягом 15 днів після отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотримання вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України та виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.92).
Зазначена ухвала суду, разом із копією позову та додатками до нього, була отримана учасниками справи (у тому числі і відповідачами-1,2) засобами електронного зв'язку, а також і через свої електронні кабінети 07.02.2023р., що підтверджується довідками про доставку електронного листа наявних в матеріалах справи (а.с.95-100).
На виконання вищенаведеної ухвали суду, відповідачем-2 (Державною службою України з безпеки на транспорті) через систему «Електронний суд» 20.02.2023р. було надано письмовий відзив на позов, в якому представник відповідача-2 просив у задоволенні позову позивачеві відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що на підставі направлення на перевірку №014451 від 13.01.2022р. посадовими особами відповідача 17.01.2022р. проводилась рейдова перевірка на а/д Н-23, с.Мар'янівка, Дніпропетровської області під час якої був зупинений транспортний засіб марки NEOPLAIN, державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та встановлено, що на вказаному транспортному засобі здійснювалося перевезення пасажирів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст.39 Закону №2344, а саме: відсутній протокол про перевірку та адаптацію пристрою тахографа до транспортного засобу, тахо шайби за 17.01.2022р., водій жодних пояснень не надав, з актом ознайомлений. Що стосується порушення відповідачами двох місячного строку розгляду справи про порушення законодавства про транспорт суб'єктами господарювання, встановленого п.25 Порядку №1567, то відповідач-2 посилається на те, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності відповідно до ст.250 ГК України. Окрім того, представник відповідача-2 просить суд взяти до уваги і те, що в Україні з 24.02.2022р. введений воєнний стан, в умовах воєнного стану важко забезпечити безперебійну діяльність державних інституцій, як це було в мирний час, відповідачем-2 було забезпечено дистанційну роботу працівників та апарату цього органу через те, що місто Дніпро, де знаходиться відповідач-1, перебуває під частковими обстрілами, а, відтак, в умовах воєнного стану дотримання процесуальних строків є об'єктивно неможливим. За викладеного, відповідач-2 вважає, що доводи позивача не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, тому оскаржуваний акт індивідуальної дії є таким, що прийнятий у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с.101-117).
В той же час, відповідачем-1 (Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області) у встановлений судом строк вимоги ухвали суду виконані не були та станом на 12.05.2023р. відповідач-1 відзиву на позов до суду не направив без поважної причини.
У відповідності до вимог ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вищенаведені норми процесуального законодавства та те, що відповідачем-1 відзиву на позов не надано станом на 12.05.2023р. без поважної причини (протилежних доказів не надано), суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними у справі матеріалами виходячи з вимог ч.6 ст.162 наведеного Кодексу.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 10.04.2023р. розгляд даної справи був продовжений до 12.05.2023р. у відповідності до вимог ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.141-142).
Враховуючи викладене, дана справа вирішується 12.05.2023р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
Із наданих учасниками справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
ОСОБА_1 з 26.07.1991р. зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з копії виписки з ЄДРПОУ від 08.11.202010р., наявної у справі (а.с.24).
17.01.2022р. о 00:39 годині, на автодорозі Н-23, с. Мар'янівка Дніпропетровської області на підставі направлення на перевірку від 13.01.2022р. №014451 було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у ході якої посадовою особою відповідача - старшим державним інспектором Тонкопрядко О.В. був зупинений транспортний засіб марки NEOPLAIN, державний номер НОМЕР_1 , що належить ФОП ОСОБА_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та виявлено порушення позивачем абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - при перевезенні пасажирів відсутні на момент перевірки документи, визначені ст. 39 ЗУ «Про автотранспорт», а саме: відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, тахо шайба за 17.01.2022р., про що був складений акт №326055, що підтверджується змістом копії наведеного акту (а.с.25, 126).
Зі змісту наведеного акту також видно, що водій ОСОБА_1 пояснень про причини порушень не надав, з актом ознайомлений під особистий підпис (а.с.25,126).
03.08.2022р. постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу за № 317980, ураховуючи те, що ФОП ОСОБА_1 17.01.2022р. о 00 год. 39 хв. а/д Н-23, с. Мар'янівка Дніпропетровської області допустив порушення статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 наведеного Закону, що підтверджено актом №326055 від 17.01.2022р., до позивача - ФОП ОСОБА_1 було застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн., що підтверджується змістом копії наведеної постанови, наявної у справі (а.с.26, 126).
Правомірність прийняття вищенаведеної постанови №317980 від 03.08.2022р. про накладення адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн. є предметом розгляду у даній справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. № 2344-Ш (далі - Закон №2344).
Відповідно до положень статті 6 Закону №2344 передбачено, що реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Відповідно до підпунктів 1,3 пункту 4 Положення №103 визначено, що основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Підпунктами 2 та 29 пункту 5 Положення №103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розгляд справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.
Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначається Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006р. №1567, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин ( далі - Порядок №1567).
Відповідно до пунктів 2-4, 12-19 Порядку №1567 встановлено, що державному контролю підлягають усі транспорті засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення.
Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка, який складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу - п.12, 13 Поряду №1567.
Згідно до пункту 16 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.
Також установлено, що рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів у форменому одязі, які мають, зокрема, відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 11 - п.4 Порядку №1567.
У відповідності до вимог п.19 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку.
Отже, аналіз наведених вище норми чинного законодавства свідчить про те, що за процедурою проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) передбачена можливість проведення такої перевірки однією посадовою особою Урктрансбезпеки на підставі, зокрема, направлення на рейдову перевірку та у строк, зазначений у такому направленні.
Так, як встановлено судом із наданих учасниками справи копій документів, рейдова перевірки транспортного засобу - марки NEOPLAIN, державний номер НОМЕР_1 , що належить позивачеві та під керуванням водія ОСОБА_1 (позивача у справі) на а/д Н-23 с. Мар'янівка Дніпропетровської області 17.01.2022р. о 00 год.39 хв. була здійснена однією посадовою особою відповідача-1 - старшим державним інспектором Тонкопрядко О.В. на підставі направлення на перевірку від 13.01.2022р. за №014451 про що зазначено в акті перевірки №326055 (а.с.25,126).
Також судом установлено, що 13.01.2022р. в.о. начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Слюсаренко Д. був затверджений графік проведення рейдових перевірок у період з 17.01.2022р. по 23.01.2022р. за №667/823.2/18-22 зі змісту якого видно, що місцем проведення перевірки, у тому числі є і а/д Н-23, що підтверджується змістом копії наведеного графіку (а.с.127).
На підставі вищенаведеного щотижневого графіку, посадовим особам відповідача-1, у тому числі і старшому державному інспекторові Тонкопрядко О.В. (який проводив рейдову перевірку, що є предметом цього спору) було видано направлення на рейдову перевірку від 13.01.2022р. за №014451 зі змісту якого видно, що місцем проведення перевірки серед інших є і а/д Н-23, строком його дії з 17.01.2022р. по 24.01.2022р. (а.с.128).
З огляду на викладене, аргументи позивача з приводу його сумнівів щодо наявності у посадової особи відповідача-1 направлення на рейдову перевірку від 13.01.2022р. №014451 із зазначенням строків його дії під час проведення рейдової перевірки транспортного засобу позивача 17.01.2022р. о 00 год. 39 хв. на а/д Н-23 с.Мар'янівка, Дніпропетровської області є неспроможними, не обґрунтованими та такими, що спростовуються вищенаведеним змістом направлення на рейдову перевірку (а.с.128).
При цьому, доводи позивача про те, що йому таке направлення на рейдову перевірку не надавалось, не заслуговують на увагу та відхиляються судом, оскільки надання наведеного направлення на перевірку позивачеві не передбачено приписами Порядку №1567.
Отже, із наведених встановлених судом обставин, суд приходить до висновку, що наявність у старшого державного інспектора Тонкопрядко О.В. вищенаведеного направлення на рейдову перевірку від 13.01.2022р. № 014451 зі стоком його дії з 17.01.2022р. по 24.01.2022р. були обґрунтованими підставами для проведення рейдової перевірки під час зупинення вищенаведеного транспортного засобу позивача під керуванням позивача 17.01.2022р. о 00 год. 39 хв. на а/д Н-23 с.Мар'янівка, Дніпропетровської області і складання акту перевірки №326055 та свідчить про дотримання посадовою особою відповідача-1 процедури проведення рейдової перевірки, встановленої пунктами 4 та 19 Порядком №1567.
З приводу тверджень позивача про те, що оспорювана постанова не містить опису (фактичних обставин) допущеного ним порушення, що передбачено п.27 Порядку №1567 та унеможливлює перевірку судом підстав для притягнення позивача до відповідальності за абз.15 ч.1 ст.60 Закону №2344-Ш, суд зазначає наступне.
Абзацом 2 п.27 Порядку №1567 визначено, що за наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яке оформлюється згідно з додатком 5.
Так, із дослідженого судом змісту Додатку 5 «Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу» до Порядку №1567 та змісту оспорюваної постанови, вбачається, що оспорювана постанова оформлена із зазначенням усіх необхідних реквізитів та даних, зокрема, прізвища, ініціалів фізичної особи-підприємця, часу та місця вчинення порушення, вказано, що позивачем допущено порушення ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» за що передбачена відповідальність згідно абз.3 ч.1 ст.60 наведеного Закону, окрім того, зроблено посилання на акт №326055 від 17.01.2022р., що не суперечить, а відповідно, відповідає вимогам наведеного Додатку 5.
А отже, аргументи позивача про те, що оспорювана постанова суперечить Додатку 5 до Порядку №1567 через те, що не містить опису (фактичних обставин) допущеного позивачем порушення, не відповідає дійсності та спростовуються вищенаведеним проведеним судом аналізом встановленої форми постанови та оспорюваної постанови.
При цьому, суд критично ставиться до аргументів позивача у даній частині щодо того, що наведене порушення унеможливлює перевірку судом підстав для притягнення позивача до відповідальності за абз.15 ч.1 ст.60 Закону №2344-Ш, що підтверджено судовим рішенням, доданим до позову, оскільки:
- по-перше, зазначене твердження є лише припущеннями позивача, які жодними доказами не підтверджені, в той же час, у оспорюваній постанові зазначено про допущені позивачем порушення вимог ст.39 Закону №2344-Ш, є посилання на акт перевірки №326055 від 17.01.2022р., який також містить зміст виявленого порушення та дозволяє суду в сукупності із дослідженими судом обставинами та наданими доказами перевірити правомірність підстав притягнення позивача до відповідальності за оспорюваною постановою;
- по-друге, порушення процедури прийняття чи оформлення (дотримання його форми) рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення (чого у даному випадку, судом не було встановлено, а позивачем не підтверджено жодними доказами). Така правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду від 23.04.2020р. у справі №813/1790/18 та враховується судом відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України;
- по-третє, посилання позивача на позицію, яка міститься у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2022р. у справі №160/16044/21, копія якого позивачем була додана до позову в якості доказу у даній справі, є безпідставними і неспроможними, з огляду на те, що вказане судове рішення не стосується прав та інтересів позивача, жодні обставини щодо позивача та відповідачів-1,2 вказаним судовим рішенням не встановлювалися, а відповідно, дане судове рішення не може бути підставою для звільнення від доказування у даних правовідносинах у розумінні ст.78 КАС України;
- по-четверте, при застосуванні норм права у подібних правовідносинах адміністративні суди зобов'язані враховувати лише правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду згідно до ч.5 ст.242 КАС України.
За викладених обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем-1 при прийнятті спірної постанови було дотримано форми прийняття постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу згідно Додатку 5 до Порядку №1567, її зміст містить опис допущених порушень позивачем, тобто, оспорювана постанова оформлена з дотриманням процедури, встановленої п.27 Порядку №1567.
Що стосується доводів позивача з приводу того, що оспорювана постанова від 03.08.2022р. була прийнята суб'єктом владних повноважень поза межами двомісячного строку з дня виявлення порушення - 17.01.2022р., що суперечить вимогам п.25 Порядку №1567, то суд виходить з такого.
Згідно до пункту 25 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
У справах про порушення законодавства про автомобільний транспорт на суб'єкта господарювання накладається адміністративно-господарський штраф, розмір якого визначено Законом України «Про автомобільний транспорт».
Так, відповідно до абз.3 ч.1ст.60 Закону №2344-Ш передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, а саме: штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому, статтею 241 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
В свою чергу, частиною 1 статті 250 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
З огляду на викладене та враховуючи те, що на дату виявлення відповідачами порушення позивачем вимог абз. 3 ч.1 ст.60 Закону №2344-Ш - 17.01.2022р. (акт перевірки №326055) та дату накладення на позивача адміністративно-господарського штрафу за оспорюваною постановою - 03.08.2022р. (постанова №317980), суд приходить до висновку, що до позивача бути застосовані адміністративно-господарські санкції в межах встановленого ст. 250 Господарського кодексу України строку.
При цьому, судом враховується і те, що порушення органом державного контролю двомісячного строку розгляду справи про порушення може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності особи, відповідальної за розгляд такої справи у встановлений строк, проте, таке процедурне порушення не може надавати обґрунтовані сподівання суб'єкту господарювання відносно того, що його не буде піддано покаранню за вчинене порушення, оскільки строк для застосування адміністративно-господарських санкцій на час розгляду справи не сплинув.
Аналогічний підхід до застосування вищенаведених норм права висловлений і у постановах Третього апеляційного адміністративного суду від 01.03.2023р. у справі №160/12930/22, та від 13.04.2023р. у справі №160/12445/22.
За викладеного, слід дійти висновку, що оспорювану постанову прийнято суб'єктом владних повноважень у межах строку, встановленого ст.250 ГК України.
За приписами ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи - ч.1 ст.75 наведеного Кодексу.
Згідно ч.1 ст.76 вказаного Кодексу, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Проте, позивачем у ході розгляду даної справи не було надано жодних доказів та не наведено обґрунтованих доводів протиправності оспорюваної постанови з урахуванням обставин, встановлених судом та аналізу вищенаведених норм чинного законодавства у цій сфері правовідносин.
При цьому, судом враховується і те, що позивача не було притягнуто до відповідальності за абз.15 ч.1 ст.60 Закону №2344-Ш, про що він зазначає у позові (а.с.21-зворот), таких доказів суду не надано, а позивача притягнуто до відповідальності за абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-Ш, застосовано штраф у розмірі не 170 000 грн., як позивач зазначає у позові (а.с.23), таких доказів також позивачем суду не надано, а застосовано штраф у розмірі 17000 грн. (а.с.26,126).
Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення і аргументи позивача про те, що оспорювана постанова не відповідає формі Додатку 5, а саме: не містить опису фактичних обставин допущеного позивачем порушення, оскільки, по-перше, як зазначалося вище, вказане не відповідає дійсності та спростовано змістом оспорюваної постанови, яка містить посилання на допущені позивачем порушення, а саме: зазначено про порушення позивачем ст.39 Закону №2344-Ш - відсутність у водія документів, на підставі яких здійснюються пасажирські перевезення (відсутній протокол про перевірку та адаптацію пристрою тахографа до транспортного засобу, тахо шайби за 17.01.2022р.); по-друге, лише не дотримання форми складання постанови, яке не може вплинути на зміст прийнятого рішення, саме по собі не може бути підставою для визнання його протиправним та скасування.
Окрім того, із наданих учасниками справи копій документів судом не встановлено факту відсутності виявленого порушення, а позивачем жодними доказами це не доведено та не спростовано, а відповідно, застосування до позивача штрафу за порушення ст.39 Закону №2344-Ш (відсутність документів на момент проведення перевірки на підставі яких виконуються пасажирські перевезення) за оспорюваною постановою є правомірним.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши правомірність прийняття відповідачем-1, як суб'єктом владних повноважень, оспорюваної постанови по застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 17000 грн. з урахуванням критеріїв, визначених ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що зазначене спірне рішення прийняте відповідачем-1 у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому у адміністративного суду відсутні будь-які правові підстави для задоволення даного позову.
Статтями 6,7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права згідно якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.
Приймаючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, у зв'язку з чим у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та з урахуванням того, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову, всі судові витрати слід покласти на позивача згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 229, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відповідача-1: Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, до Відповідача-2: Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу №317980 від 03.08.2022р. - відмовити повністю.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва