Справа №592/342/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/151/23 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - тримання під вартою
Іменем України
05 травня 2023 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 592/342/23 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 10.01.2023 про застосування підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
підозрюваного - ОСОБА_9 ,
захисника - адвоката ОСОБА_10 ,
установила:
В поданій апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_11 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваному ОСОБА_9 запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби та інших визначених законом обмежень на розсуд суду, оскільки ризики не доведені, а доводи сторони захисту не прийняті.
10.01.2023 до Ковпаківського районного суду м. Суми з клопотанням, погодженим із прокурором Окружної прокуратури міста Суми, звернувся ст. слідчий СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області, яке обґрунтував тим, що 07.01.2023 в квартирі АДРЕСА_1 , ОСОБА_9 спричинив смерть ОСОБА_12
08.01.2023 до ЄРДР внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 115 КК, в цей день ОСОБА_9 затриманий в порядку ст. 208 КПК і йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Зважаючи на те, що підозра є обґрунтованою і доводиться зібраними у кримінальному провадженні доказами, існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, з метою запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень, то слідчий просив застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою без права внесення застави.
Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 10.01.2023 до підозрюваного ОСОБА_9 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави. Своє рішення слідчий суддя суду першої інстанції умотивував тим, що більш м'який запобіжний захід, з урахуванням відомостей про особу підозрюваного, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку останнього і не буде запобігати ризикам, визначеним ч. 1 ст. 177 КПК. Оскільки ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке спричинило загибель людини, то згідно ч. 4 ст. 183 КПК слідчий суддя розмір застави не визначав.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, доводи ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_10 , які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби, доводи прокурора ОСОБА_8 про залишення рішення слідчого судді без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.
Розглянувши клопотання, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про застосування ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а не застосування будь-якого іншого, більш м'якого запобіжного заходу, передбаченого у ч. 1 ст. 176 КПК, та дотрималася вимог ст. 176, 177, 178, 183 і 194 КПК, з'ясував і дослідив всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме наявність у органу досудового розслідування щодо ОСОБА_9 обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, на які вказував слідчий у своєму клопотанні, та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам.
Зокрема, ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, за який законом встановлене покарання у виді позбавлення волі від семи до п'ятнадцяти років, існують реальні ризики того, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідка та продовжити вчиняти кримінальне правопорушення і застосування до нього більш м'яких запобіжних заходів є недостатнім для запобігання визначеним в ухвалі слідчого судді ризиків.
Наявність обґрунтованої підозри підтверджується сукупністю наданих стороною обвинувачення доказів (п. 1 ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК), а будь-які інші докази, які б викликали сумніви в обґрунтованості підозри на цій стадії процесу у кримінальному провадженні відсутні. При встановленні факту наявності обґрунтованої підозри колегія суддів також враховує і усталену судову практику з цього питання ЄСПЛ, який у своїх численних рішеннях (зокрема від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, п. 175) і від 20.03.1997 у справі «Луканов проти Болгарії» (Lukanov v. Bulgaria) визначив, що слідчий суддя, оцінюючи докази на предмет доведеності обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо «існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення». «Факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу» («Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. the United Kingdom), рішення від 28.10.1994, заява № 14310/88). При цьому питання про те, що «тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою» (п. 3 рішення від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» (Ferrari-Bravo v. Italy), заява № 9627/81).
Таким чином, наявні на момент розгляду клопотання слідчого про тримання під вартою ОСОБА_9 докази для визнання підозри обґрунтованою є достатніми, а доведення факту вчинення злочину є завданням подальшого досудового розслідування. При цьому, незважаючи на те, що на стадії застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний дослідити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК, а також встановити, чи доводять надані стороною обвинувачення докази наявність обставин, зазначених в ч. 1 ст. 194 КПК, але в той же час цей же слідчий суддя позбавлений процесуальної можливості встановлювати будь-які обставини вчинення злочину та давати безпосередньо оцінку доказам його вчинення.
Мають місце і заявлені у клопотанні слідчого ризики того, що підозрюваний із-за тяжкості покарання, що йому загрожує в разі визнання його винуватим у злочині, у вчиненні якого він підозрюється, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків та продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення. Врахування тяжкості злочину у даному випадку має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинений злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, так як небезпека ризику переховування від органів досудового розслідування і суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та інше.
Є обґрунтованим і ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК, оскільки ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, тому може вчинити певний тиск на учасників кримінального провадження, що з урахуванням усіх фактичних обставин провадження, на думку колегії суддів, і свідчить про наявність передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою.
Ризик вчинення ОСОБА_9 іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК) також є цілком виправданим, оскільки ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, вчинив загибель людини та з метою уникнення відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування для уникнення покарання.
Колегія суддів, вирішуючи питання про ув'язнення підозрюваного, враховує і наявність об'єктивної потреби у цьому, зважуючи на всі обставини, що свідчать «за» і «проти» наявності справжнього публічного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи. При цьому згідно ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також судової практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо недоведеності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, які викладені в клопотанні слідчого, є необґрунтованими і спростовуються матеріалами кримінального провадження, слідчим суддею суду першої інстанції при розгляді клопотання слідчого в повній мірі було враховано в сукупності всі обставини, в тому числі вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, тяжкість правопорушення у вчиненні якого він підозрюється, обґрунтованість підозри тощо.
Твердження сторони захисту про необхідність застосування до ОСОБА_9 іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, на думку колегії суддів, також є необґрунтованим і задоволенню не підлягає, оскільки рішення слідчого судді суду першої інстанції належним чином умотивоване, матеріали кримінального провадження об'єктивно свідчать про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, які є реальними і продовжують існувати.
Доводи апеляційної скарги про неврахування даних, що характеризують особу підозрюваного, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду і не можуть бути тими безумовними обставинами, які унеможливлюють застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою або ж знижують (зменшують) ймовірність реалізації ризиків, розглянутих вище. Дані про особу ОСОБА_9 повинні враховуватися тільки у сукупності зі всіма іншими обставинами, з якими КПК пов'язує можливість тримання особи під вартою, так як запобіжний захід спрямовується виключно на забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної особи, хоча і шляхом певного обмеження її особистих прав. При цьому 29.03.2023 досудове розслідування відносно ОСОБА_9 закінчене і обвинувальний акт відносно нього про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, направлений до суду першої інстанції.
Колегією суддів не встановлено істотних порушень положень КПК при розгляді слідчим суддею питання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_9 , які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали (п. 3 ч. 1 ст. 409 і ч. 2 ст. 412 КПК).
Зважаючи на наявність ризиків переховування ОСОБА_9 від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, необхідність забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до кожного учасника судового провадження була застосована належна правова процедура, то колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, внаслідок чого вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України,
постановила:
Ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 10.01.2023 відносно ОСОБА_13 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4