Номер провадження: 22-ц/813/5057/23
Справа № 2/1522/11342/11
Головуючий у першій інстанції Суворова О. В.
Доповідач Приходько Л. А.
02.05.2023 м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Приходько Л. А.,
суддів: Бездрабко В. О.,
Кутурланової О.В.,
секретар Виходець А. В.,
учасники справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Форінт",
стягувач - Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",
боржник - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Танасогло Олександра Михайловича на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2022 року у складі головуючого судді Суворової О.В.,
встановив:
10 лютого 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Форінт" звернулося до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому документі, поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа та видачу дублікату виконавчого листа по цивільній справі № 2-1522/11342/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування заяви зазначено, що 11 липня 2012 року Приморським районним судом м. Одеси було постановлено рішення у цивільній справі № 2/1522/11342/11 за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, відповідно до якого у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнено на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» загальну суму заборгованості за кредитним договором №010/15-54/07-471 від 10 вересня 2007 року в розмірі 2123309,23 грн. (два мільйона сто двадцять три тисячі триста дев'ять грн. 23 коп.).
На виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2012 року, що набрало законної сили, 08 жовтня 2012 року судом видано виконавчий лист № 2-1522/11342/11 відносно ОСОБА_1 , який стягувачем (банком) був пред'явлений до відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначений виконавчий лист на виконанні не перебуває.
Останнє відоме виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №2/1522/11342/11, виданого Приморським районним судом м. Одеси 08 жовтня 2012 року щодо боржника ОСОБА_1 , це ВП № 50023403, яке було повернуто стягувачу АТ "Райффайзен Банк Аваль" на підставі постанови від 09 грудня 2016 року старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Саламаха В.В. про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Згідно отриманих 08 лютого 2022 року даних з Автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавчий документ був повернутий стягувачу, у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. У результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місце знаходження боржника. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. Окрім того, з наведеної довідки не вбачається будь-якого фактичного стягнення за вказаним виконавчим документом під час відкритого виконавчого провадження № 50023403, отже, сума боргу є не змінною і залишається такою, як зазначена у рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2012 року - 2 123 309,07 грн.
08 грудня 2016 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ “Вектор Банк” укладено Договір факторингу (портфельне відступлення прав вимоги), за умовами якого (п. 2.1. Договору факторингу) в порядку та на умовах, визначених Договором, Фактор зобов'язався передати (сплатити) Клієнту Загальну суму фінансування, а Клієнт відступив (передав) Факторові Права Вимоги, вказані в Реєстрі кредитних операцій до відступлення, на умовах та в обсязі, що існують на Дату відступлення Прав Вимог.
08 грудня 2016 року між Публічним акціонерним товариством "Вектор Банк" та ТОВ "ФК "Форінт" укладено Договір факторингу (портфельне відступлення прав вимоги), за умовами якого (п. 2.1. Договору факторингу) в порядку та на умовах, визначених Договором, Фактор зобов'язався передати (сплатити) Клієнту Загальну суму фінансування, а Клієнт відступив (передав) Факторові Права Вимоги, вказані в Реєстрі кредитних операцій до відступлення, на умовах та в обсязі, що існують на Дату відступлення Прав Вимог.
Посилаючись на те, що ТОВ “ФК “Форінт” 08 грудня 2016 року прийняло право вимоги за кредитним договором №010/15-54/07-471 від 10 вересня 2007 року, вказує, що на теперішній час саме ТОВ “ФК “Форінт” є виключним та єдиним кредитором за вказаним кредитним договором, а отже є підстави для заміни стягувача у виконавчому провадженні.
Також заявник вказує, що виданий Приморським районним судом м. Одеси 08 жовтня 2012 року оригінал виконавчого листа № 2-1522/11342/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором №010/15-54/07-471 від 10 вересня 2007 року в розмірі 2123309,23грн. Втрачено, посилаючись на те, що заявнику, відповідно до акту прийому-передачі документів по договору факторингу вказаний виконавчий лист не передавався. А з повідомлення ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 08 жовтня 2021 року вбачається, що оригінал виконавчого листа був переданий банком до ПАТ “Вектор Банк” 02 липня 2017 року на підставі акту прийому передачі документів. Проте згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ПАТ “Вектор Банк” з 22 березня 2017 року знаходиться у стані ліквідації.
Обґрунтовуючи підстави для поновлення строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання вказує на те, що через втрату оригіналу виконавчого листа новий кредитор - ТОВ “ФК “Форінт” не міг вплинути на строк пред'явлення такого документа на виконання.
Крім того, вказуючи на введені з 12 березня 2020 року карантинні обмеження з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, у зв'язку із чим представником заявника також були обмежені пересування та мінімізовані робочі процеси, пов'язані з участю у судових засіданнях (у тому числі з подачі процесуальних документів та прийнятті участі у судових засіданнях), заявник вважає, що вказані підстави у їх сукупності та взаємозв'язку є поважними причинами пропуску строку на пред'явлення виконавчого документа на виконання.
Посилаючись на викладене заявник просив суд:
- замінити сторону виконавчого провадження при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-1522/11342/11, виданого Приморським районним судом м. Одеси 08 жовтня 2012 року щодо боржника ОСОБА_1 , на виконання заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2012 року по цивільній справі № 2/1522/11342/11 щодо стягнення суми заборгованості за кредитним договором №010/15-54/07-471 від 10 вересня 2007 року у розмірі 2 123 309 (два мільйона сто двадцять три тисячі триста дев'ять ) гривень 07 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 1 398 117,63 грн.; заборгованість за відсотками 623 756,68 грн.; пеня - 101 434,76 грн., з АТ "Райффайзен Банк Аваль" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (Юридична адреса: Україна, 01010, м. Київ, вулиця Московська, будинок 32/2, Код ЄДРПОУ 40658146);
- визнати поважними причини пропуску строку на пред'явлення виконавчого документа та поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" строк на пред'явлення виконавчого листа № 2-1522/11342/11, виданого Приморським районним судом м. Одеси 08.10.2012р. щодо боржника ОСОБА_1 , на виконання заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2012 року по цивільній справі № 2/1522/11342/11 щодо стягнення суми заборгованості за кредитним договором №010/15-54/07-471 від 10.09.2007 року у розмірі 2 123 309 (два мільйона сто двадцять три тисячі триста дев'ять ) гривень 07 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 1 398 117,63 грн.; заборгованість за відсотками 623 756,68 грн.; пеня - 101 434,76 грн;
- видати дублікат виконавчого листа № 2-1522/11342/11, виданого Приморським районним судом м. Одеси 08 жовтня 2012 року щодо боржника ОСОБА_1 , на виконання заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2012 року по цивільній справі № 2/1522/11342/11 щодо стягнення суми заборгованості за кредитним договором №010/15-54/07-471 від 10 вересня 2007 року у розмірі 2 123 309 (два мільйона сто двадцять три тисячі триста дев'ять ) гривень 07 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 1 398 117,63 грн.; заборгованість за відсотками 623 756,68 грн.; пеня - 101 434,76 грн.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2022 року заяву задоволено.
Замінено сторону виконавчого провадження при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-1522/11342/11, виданого Приморським районним судом м. Одеси 08 жовтня 2012 року щодо боржника ОСОБА_1 , на виконання заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2012 року по цивільній справі № 2/1522/11342/11 щодо стягнення суми заборгованості за кредитним договором №010/15-54/07-471 від 10 вересня 2007 року у розмірі 2 123 309 (два мільйона сто двадцять три тисячі триста дев'ять) гривень 07 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 1 398 117,63 грн.; заборгованість за відсотками 623 756,68 грн.; пеня - 101 434,76 грн., з АТ "Райффайзен Банк Аваль" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" .
Визнано поважними причини пропуску строку на пред'явлення виконавчого документа та поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" строк на пред'явлення виконавчого листа № 2-1522/11342/11, виданого Приморським районним судом м. Одеси 08 жовтня 2012 року щодо боржника ОСОБА_1 , на виконання заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2012 року по цивільній справі № 2/1522/11342/11 щодо стягнення суми заборгованості за кредитним договором №010/15-54/07-471 від 10 вересня 2007 року у розмірі 2 123 309 (два мільйона сто двадцять три тисячі триста дев'ять) гривень 07 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 1 398 117,63 грн.; заборгованість за відсотками 623 756,68 грн.; пеня - 101 434,76 грн.
Видано дублікат виконавчого листа № 2-1522/11342/11, виданого Приморським районним судом м. Одеси 08 жовтня 2012 року щодо боржника ОСОБА_1 , на виконання заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2012 року по цивільній справі № 2/1522/11342/11 щодо стягнення суми заборгованості за кредитним договором №010/15-54/07-471 від 10 вересня 2007 року у розмірі 2 123 309 (два мільйона сто двадцять три тисячі триста дев'ять) гривень 07 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 1 398 117,63 грн.; заборгованість за відсотками 623 756,68 грн.; пеня - 101 434,76 грн.
Ухвала мотивована тим, що додані до заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні документи, а саме договори факторингу від 08 грудня 2016 року, витяги з відповідних реєстрів, витяги з актів передачі документації, платіжні доручення у повній мірі підтверджують факт набуття заявником права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором, заборгованість за яким стягнута рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2012 року.
Виданий Приморським районним судом м. Одеси 08 жовтня 2012 року на виконання вказаного рішення оригінал виконавчого листа №2/1522/11342/11 є втраченим, що підтверджується витягом з актів прийому-предачі документів від 08 грудня 2016 року, повідомленням АТ “Райфайзен Банк Аваль” від 08 жовтня 2021 року щодо передачі 02 лютого 2017 року оригіналу виконавчого листа ПАТ “Вектор Банк” та інформацією з ЄДР про знаходження ПАТ “Вектор Банк” з 22 березня 2017 року у стані ліквідації.
Також суд зазначив, що заявником доведено наявність достатніх підстав та надано належних доказів, які вказують на поважність причин пропуску такого строку, що не залежали від його волевиявлення і внаслідок яких він пропустив строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, вказавши, що через втрату оригіналу виконавчого листа новий кредитор не міг вплинути на строк пред'явлення такого документа до виконання. Крім того, поширення пандемії коронавірусу COVID-19, обумовило певні обмеження, введені у зв'язку із запровадженням карантину, які ускладнили заявникові вжиття заходів з пошуку оригіналу виконавчого листа та своєчасний збір необхідної інформації.
Не погодившись з зазначеною ухвалою суду представник ОСОБА_1 - адвокат Танасогло О.М. подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, у задоволенні заяви ТОВ “Фінансова компанія "Форінт" відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду про пропущення строку пред'явлення виконавчого документа з поважних причин та втрату оригіналу виконавчого листа не відповідає дійсності, не підтверджена належними доказами та є припущенням суду.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ “Фінансова компанія "Форінт" - адвокат Головін М.В., просив апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Танасогло О.М. на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2022 року залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Танасогло О.М. апеляційну скаргу підтримав за обставинами викладеними у скарзі. Просив ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2022 року скасувати, у задоволенні заяви ТОВ “Фінансова компанія "Форінт" відмовити в повному обсязі, зазначивши, що в матеріалах справи відсутні документи на підтвердження переходу до заявника права вимоги за кредитним договором.
Представник ТОВ “Фінансова компанія "Форінт" - адвокат Головін М.В. заперечуючи проти апеляційної скарги посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, вказавши на те що, на його думку, ухвала суду є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до частини першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, у визначених цивільно-процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам закону судове рішення не відповідає.
Питання процесуального правонаступництва врегульовані частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов'язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб'єкта права або обов'язку у правовідношенні, коли новий суб'єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов'язки попередника.
Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов'язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.
Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Водночас відповідно до статті 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.
Згідно з частинами першою, другою, п'ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов'язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках. Зокрема, у процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій. Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав унаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається.
Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред'явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред'явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17.
У постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20) Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, виснувала про те, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження.
У постанові від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 727/9430/13-ц щодо порядку здійснення заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, згідно з яким за відсутності відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є можливою. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що указаний висновок не відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20, пункти 74-75) та від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20, пункт 6.18).
У цій справі заявник просив замінити сторону виконавчого провадження при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-1522/11342/11, виданого Приморським районним судом м. Одеси 08 жовтня 2012 року щодо боржника ОСОБА_1 , на виконання заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2012 року по цивільній справі № 2/1522/11342/11 щодо стягнення суми заборгованості за кредитним договором №010/15-54/07-471 від 10 вересня 2007 року у розмірі 2 123 309 (два мільйона сто двадцять три тисячі триста дев'ять ) гривень 07 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 1 398 117,63 грн.; заборгованість за відсотками 623 756,68 грн.; пеня - 101 434,76 грн., з АТ "Райффайзен Банк Аваль" на ТОВ “ФК “Форінт”.
Водночас, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21), при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження суди мають встановити чи не сплив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред'явлення виконавчого документа до виконання. Після спливу строку виконавчого провадження не може вирішуватись питання про заміну сторони виконавчого провадження.
У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження
№ 14-197 цс 21) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.
Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.
Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.
Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.
За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення від 11 липня 2012 року у справі за позовом ПАТ “Райфайзен Банк Аваль” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості Приморським районним судом м. Одеси 08 жовтня 2012 року видано виконавчий лист №2/1522/11342/11 про стягнення на користь ПАТ “Райфайзен Банк Аваль” з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно суму заборгованості за кредитним договором №010/15-54/07-471 від 10.09.2007 у розмірі 2 123 309, 07грн, з яких заборгованість за кредитом - 1 398 117.63грн., заборгованість за відсотками - 623 756.68грн, пеня 101 434.76грн.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі договорів факторингу (портфельне відступлення прав вимоги) укладених 08 грудня 2016 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ “Вектор Банк” та між "Вектор Банк" та ТОВ "ФК "Форінт", та додатків до них: реєстру кредитних операцій до відступлення, реєстру відступлених прав вимоги, актів приймання-передачі документації, копій меморіальних ордерів, заявник ТОВ “ФК “Форінт” набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором, заборгованість за яким стягнута рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2012 року.
Щодо встановлення судом вказаних обставин апеляційна скарга жодних заперечень та доводів не містить.
З матеріалів справи вбачається, що 03 лютого 2016 року постановою державного виконавця Приморського ВДВС Одеського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження №50023403 з примусового виконання виконавчого листа №2/1522/11342/11 виданого 08 жовтня 2012 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення грошової суми у розмірі 2 123 309,07грн з ОСОБА_1 на користь АТ “Райфайзен Банк “Аваль”.
Згідно з інформацією з АСВП виконавче провадження №50023403 завершено.
09 грудня 2016 року постановою старшого державного виконавця Приморського ВДВС Одеського міського управління юстиції виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 5 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час здійснення виконавчої дії), а саме у зв'язку із відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. У результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місце знаходження боржника.
Частиною 5 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час здійснення виконавчої дії) визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до змісту частини 1 та 5 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час здійснення виконавчої дії) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.
Аналогічні вимоги щодо строку пред'явлення виконавчого документа до виконання містяться у статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції чинній на час звернення ТОВ “ФК “Форінт” з цією заявою.
Отже трирічний строк для повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, встановлений статтею 12 Закону України “Про виконавче провадження”, сплив 09 грудня 2019 року.
З заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні, поновлення строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання та видачу дублікату виконавчого листа заявник звернувся лише 10 лютого 2022 року.
Обґрунтовуючи вимоги про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання заявник посилався на втрату оригіналу виконавчого документу, а також на те, що постановою Кабінету Міністрів України “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” від 11 березня 2020 року №211 з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин, дія якого неодноразово продовжувалась, а введені карантинні обмеження також вплинули на строк звернення до суду з цією заявою.
Задовольняючи заяву в повному обсязі суд першої інстанції погодився з доводами заявника щодо пропуску строку з поважних причин.
Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною 1 статті 433 ЦПК України визначено, що у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Частиною 6 статті 12 Закону України “Про виконавче провадження” стягувачу, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, надано право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Отже підставою для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.
Поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.
Тобто, причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв'язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущений. Зазначене повинно підтверджуватися належними і допустимими засобами доказування.
Окрім того, поважність причин пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання пов'язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
Отже в силу вимог частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України, якими визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, заявник повинен довести причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання, надавши суду відповідні докази.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК).
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як вбачається з матеріалів справи ТОВ “ФК “Форінт” набув право вимоги до ОСОБА_1 08 грудня 2016 року. Виконавчий документ, на момент набуття заявником права вимоги перебував на примусовому виконанні, у зв'язку із чим його оригінал новому кредитору не був переданий.
09 грудня 2016 року виконавчий документ був повернутий стягувачу - АТ “Райфайзен Банк Аваль” з підстав визначених пунктом 5 частини 1 статті 37 Закону України “Про виконавче провадження”, та пізніше у лютому 2017 року був переданий Банком ПАТ “Вектор Банк”.
09 грудня 2019 року сплив, встановлений законом строк для повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Посилання заявника, як на поважну причину пропуску строку, на втрату оригіналу виконавчого документа, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки заявником не доведено у встановленому законом порядку наявність об'єктивних, непереборних, істотних труднощів отримати виконавчий документ або його дублікат та подати його до виконання протягом встановленого законом строку для повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, а саме в період з 10 грудня 2016 року по 09 грудня 2019 року.
Заявником не наведено у заяві чи вчинялись ним будь-які дії з розшуку виконавчого документа у цей період. Також представник заявника у судовому засіданні не зміг пояснити, чи взагалі вчинялися будь-які дії новим кредитором в період з часу набуття ним права вимоги до спливу строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання з метою отримання виконавчого листа у попереднього кредитора чи його дублікату.
З матеріалів справи вбачається, що лише у вересні 2021 року, майже через п'ять років ТОВ “ФК “Форінт” звернулось до ПАТ “Райфайзен Банк Аваль” із запитом про надання оригіналу виконавчого листа.
Посилання заявника на введенні з 12 березня 2020 року карантинні обмеження у зв'язку із поширенням пандемії коронавірусу COVID-19, як на підставу пропущення встановленого законом строку на пред'явлення виконавчого документу до виконання також не можна визнати поважною причиною пропуску вказаного строку, оскільки, по-перше, вказані обставини виникли вже після спливу строку на повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання.
По-друге, відповідно до вимог пункту 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
А отже, підставою для поновлення процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), є визнання судом причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Само по собі посилання на введені карантинні обмеження, як на обставини що ускладнили вжиття заходів представником заявника з пошуку оригіналу виконавчого листа та своєчасний збір необхідної інформації у зв'язку із обмеженням пересування та мінімізацією робочих процесів, пов'язаних з подачею процесуальних документів та прийняттям участі у судових засіданнях, без зазначення конкретних обставин із наданням на їх підтвердження відповідних доказів не може бути підставою для визнання причин пропуску строку поважними.
На наявність інших причин пропуску строку на пред'явлення виконавчого документу на виконання ТОВ “ФК “Форінт” не посилалося.
З огляду на те, що заявником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, що свідчили б про наявність поважних причин пропуску строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання, колегія суддів вважає, що підстави для поновлення ТОВ “ФК “Форінт” такого строку відсутні.
Враховуючи відсутність підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав і для заміни сторони у виконавчому провадженні.
Оскільки відповідно до вимог пункту 17.4 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, колегія суддів вважає, що відсутність підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа є підставою і для відмови у задоволені заяви про видачу дублікату виконавчого листа.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для поновлення строку на пред'явлення виконавчого документу до виконання, заміни сторони у виконавчому провадженні та видачі дублікату виконавчого документу, у зв'язку із чим апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволені заяви ТОВ “ФК "Форінт" про зміну стягувача у виконавчому документі, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання
Керуючись статтями 365, 367, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Танасогло Олександра Михайловича задовольнити.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2022 року скасувати і постановити нову ухвалу.
У задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Форінт" про зміну стягувача у виконавчому документі, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено 12 травня 2023 року
Головуючий Л.А. Приходько
Судді: В.О. Бездрабко
О.В. Кутурланова