Номер провадження: 22-ц/813/2463/23
Справа № 511/3257/13-ц
Головуючий у першій інстанції Теренчук Ж. В.
Доповідач Заїкін А. П.
11.05.2023 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 511/3257/13-ц
Номер провадження: 22-ц/813/2463/23
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя - доповідач),
- суддів - Князюка О.В., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря судового засідання - Власенко С.І.,
учасники справи:
- позивач - акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», в особі філії - Одеського обласного управління акціонерне товариство «Ощадбанк»,
- відповідачі - 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відстрочення виконання судового рішення у цивільній справі за позовом акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області, постановлену у складі судді Теренчук Ж.В., 02 грудня 2021 року про відстрочення виконання судового рішення,
встановив:
2. Описова частина
Короткий зміст вимог заяви про відстрочення виконання рішення суду
У вересні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою, в якій просять відстрочити виконання рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 20.12.2013 року про стягнення заборгованості, на підставі якого видано виконавчі листи, на строк до розгляду іншої цивільної справи №522/5582/16-ц у Верховному Суді України.
Заява обґрунтована тим, що рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 20.12.2013 року стягнуто з відповідачів на користь АТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором в розмірі - 636 672,94 грн. та судовий збір в розмірі - 3 441 грн.. Даний борг стягнено на підставі кредитного договору, укладеного між ОСОБА_2 та Банком за №2476-н від 10.10.2008 року.
В забезпечення виконання умов вищевказаного кредитного договору 10.10.2008 року між ОСОБА_3 та Банком було укладено договір іпотеки, предметом якого є - належне ОСОБА_2 нежиле допоміжне приміщення підвалу, яке розташоване за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею - 174,7 кв. м..
Однак з 2016 року між ОСОБА_2 та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради триває спір, який розглядається судом, щодо вказаного нерухомого майна, в якому департамент оскаржує договір іпотеки від 10.10.2008 року. У зв'язку з чим боржники не мають можливості виконати боргові зобов'язання за рахунок іпотечного майна.
На теперішній час дана справа перебуває на розгляді у Верховному Суді, провадження по ній зупинено.
Тому просять на підставі ст. 434 ЦПК України відстрочити виконання рішення суду про стягнення заборгованості до закінчення касаційного провадження Верховним Судом, так як не мають можливості виконати кредитний договір в інший спосіб (а. с. 103 - 105).
Короткий зміст заперечення на заяву про відстрочення виконання судового рішення
АТ «Державний ощадний банк України» в запереченнях на вищевказану заяву просить відмовити у відстроченні виконання рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 20.06.2013 року.
Банк зазначає, що рішення суду не виконується боржниками сім років з дня його ухвалення, а тому ОСОБА_2 та ОСОБА_1 втратили право на відстрочку виконання судового рішення, так як відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови, а тому надання боржникам розстрочки протирічитиме закону (а. с. 132 - 134).
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, мотивування його висновків
Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 02 грудня 2021 року задоволено частково заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ..
Відстрочено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 виконання рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 20 червня 2013 року по цивільній справі №511/585/13-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадбанк України» кредитної заборгованості терміном на 6 місяців з дня набрання даною ухвалою законної сили.
В іншій частині заяви відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що договір іпотеки від 10.10.2008 року був укладений одночасно з укладенням кредитного договору між Банком та ОСОБА_2 10.10.2008 року, коли його право власності на нежиле допоміжне приміщення підвалу, площею - 174,7 кв. м., яке розташоване за адресою - АДРЕСА_1 ніким не оспорювалось. Спір щодо належності даного приміщення боржнику розпочався у 2016 році. Тому ОСОБА_2 , отримуючи кредит в Банку у 2008 року, вочевидь розраховував на те, що у випадку недостачі у нього коштів на погашення кредиту він задовольнить вимоги кредитора за рахунок іпотечного майна.
ОСОБА_2 мав правомірні очікування на такий спосіб погашення кредиту, виходячи із своїх фінансових можливостей і його поведінка на час укладення кредитного договору із забезпеченням його іпотекою була правомірною.
На теперішній час розгляд спору щодо належності ОСОБА_4 нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці, відтермінований вищою судовою інстанцією. Таким чином вирішення питання задоволення вимог кредитора за рахунок іпотечного майна не залежить від нього.
Суд вважав, що вказані обставини вочевидь ускладнюють виконання судового рішення.
Враховуючи, що виконання рішення може бути відстрочено лише в межах року з дати винесення рішення про відстрочку, а терміни розгляду справи у Верховному Суді не є чітко визначеними, суд першої інстанції дійшов висновку, що клопотання заявників належить задовольнити частково та відстрочити виконання рішення суду на шість місяців (а. с. 150 - 152).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Адвокат Бабенко Наталія Сергіївна, діюча від імені АТ «Державний ощадний банк України», в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 02 грудня 2021 року. Ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.
Апелянт вказує на те, що: 1) безпідставними є вимоги заяви про відстрочку виконання рішення суду. Заявниками не зазначено та не надано доказів виключних обставин, що можуть бути підставою для відстрочення виконання рішення; 2) зазначає про незаконність відстрочення вищенаведеної ухвали суду першої інстанції, з огляду на обов'язковість судових рішень (а. с. 154 - 156).
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.05.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Роздільнянського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2021 року(а. с. 171 - 171 зворотна сторона).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.11.2022 року призначено справу до розгляду у приміщенні Одеського апеляційного суду (а. с. 173).
Згідно Рішення Вищої ради правосуддя від 21.02.2023 року №126/0/15-23 суддю-доповідача ОСОБА_5 звільнено з посади судді Одеського апеляційного суду у відставку.
На підставі цього та керуючись Положенням про АСДС, було здійснено повторний автоматизований розподіл.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.03.2023 року вказану цивільну справу прийнято до провадження іншої колегії суддів. Призначено справу до розгляду (а. с. 184 - 184 зворотна сторона).
Учасники справи у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.
3. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Бабенко Наталії Сергіївни, діючої від імені АТ «Державний ощадний банк України», підглядає задоволенню.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 20.12.2013 року задоволено частково позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Стягнуто з них солідарно заборгованість за кредитним договором у розмірі - 636 672,94 грн. та судовий збір у розмірі - 3 441,00 грн. (а. с. 47 - 48).
Дане рішення суду набрало законної сили, стягувачу видано виконавчі листи і рішення суду перебуває на примусовому виконанні.
Так згідно кредитного договору від 10.10.2008 року - ОСОБА_2 є позичальником Банку (а. с. 10), а ОСОБА_1 його поручителем на підставі Договору поруки від 10.10.2008 року, укладеного між нею та ВАТ «Державний ощадний банк України» (а. с. 17).
В забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором 10.10.2008 року між ОСОБА_2 та Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» було укладено договір іпотеки, предметом якого є - належне ОСОБА_2 нежиле допоміжне приміщення підвалу, площею - 174,7 кв. м., яке розташоване за адресою - АДРЕСА_1 .
В провадженні Верховного Суду перебуває інша цивільна справа №522/5582/16-ц за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_2 , ПАТ «Державний ощадбанк», треті особи - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Одеська міська рада, про визнання недійсним іпотечного договору від 10.10.2008 року, скасування запису про державну реєстрацію, витребування майна та усунення перешкод у користуванні (а. с. 115). Відповідно до ухвали Верховного Суду від 28.07.2021 року провадження по справі №522/5582/16-ц зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного суду справи №461/12525/15-ц.
По справі виникли правовідносини щодо відстрочення виконання рішення суду.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі
За правилами частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Право сторони звернутися із заявою про розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Вказана вище правова позиція є відображенням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 р. у справі № 796/43/2018.
Отже, при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони у справі про встановлення або зміну способу й порядку виконання судового рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 435 ЦПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
За змістом статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень статті 77 ЦПК України.
За приписами частини 1 статті 77 ЦПК України, частини 1 статті 79 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
За правилами частини 1 статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності виняткових обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вищенаведені заявником обставини не є підставою для відстрочки виконання рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 20.12.2013 року в розумінні статті 435 ЦПК України.
Посилання лише на розгляд Верховним Судом справи про визнання недійсним іпотечного договору не може бути підставою для відстрочення виконання рішення суду та не свідчить про неможливість його виконання.
Отже, недоведеними є вимоги заяви про відстрочку виконання рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 20.12.2013 року.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Конституція України є основним законом України. Згідно з частиною п'ятою статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Статтею 125 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України та є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд першої інстанції дійшов хибного висновку про необхідність задоволення вимог заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відстрочку виконання судового рішення.
Апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про недопустимість безпідставного відстрочення виконання рішення суду і як наслідок про необхідність скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні вимог заяви про відстрочку виконання рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 20.12.2013 року.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги, що суд першої інстанції відстрочив виконання рішення Роздільнянського районного суду від 20.06.2013 р.. Разом з тим, 20.06.2013 р було ухвалено заочне рішення про задоволення позову Банку, яке у подальшому було скасовано ухвалою суду першої інстанції від 02.10.2013 року за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення. Рішення про задоволення позову Банку було ухвалено - 20.12.2013 р.. Таким чином судом першої інстанції було відстрочено виконання неіснуючого рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Бабенко Наталії Сергіївни, діючої від імені АТ «Державний ощадний банк України», є доведеними, а тому вона підлягає задоволенню.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо відстрочки виконання рішення суду, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні вищенаведеної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відстрочку виконання судового рішення, за вищевказаного обґрунтування.
Порядок та строк касаційного оскарження
Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 353, пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України ухвала суду першої інстанції про відстрочення і розстрочення, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення, після її перегляду в апеляційному порядку, не може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 435 ЦПК України, Одеський
апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Бабенко Наталії Сергіївни, діючої від імені АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» -- задовольнити.
Ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 02 грудня 2021 року про відстрочення виконання судового рішення - скасувати. Ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відстрочення виконання рішення суду - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складений 12 травня 2023 року.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: О. В. Князюк
С. О. Погорєлова