Номер провадження: 22-ц/813/3922/23
Справа № 509/4769/21
Головуючий у першій інстанції Кириченко П. Л.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
08.05.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,
за участю секретаря судового засідання Мокана В.В.,
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачі - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , від імені якого діє представник ОСОБА_8 ,
на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 жовтня 2022 року
за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні житловим будинком, шляхом виселення,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні житловим будинком, шляхом виселення, в обґрунтування якого зазначили, що ОСОБА_2 , на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22.09.2017 року, є власником 1/2 частки житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , іншим співвласником 1/2 частки вказаного будинку, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, був колишній цивільний чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, зокрема на вказаного будинку з господарчими спорудами, яку у встановлений законом порядку, прийняв його син ОСОБА_1 .
Позивачі зазначають, що є єдиними власниками вказаного житлового будинку однак, позбавлені можливості користуватись будинком, оскільки до будинку, незаконно, вселилися родичі померлого ОСОБА_6 , а саме: рідні сестри - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , рідний брат - ОСОБА_3 з родиною, а саме дружиною - ОСОБА_6 та донькою - ОСОБА_7 , які своїми діями створюють позивачам перешкоди у користуванні, володінні та розпорядженні своїм майном на власний розсуд, не допускають їх, як законних власників на територію домоволодіння, а також накопили великі борги за комунальні послуги.
Позивачі просили суд усунути перешкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у користуванні та володінні власністю створені з боку ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , шляхом їх виселення з житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень суду
Овідіопольський районний суд Одеської області рішенням від 04 жовтня 2022 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні житловим будинком, шляхом виселення задоволено. Ухвалено усунути перешкоди, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , у користуванні та володінні власністю, створені з боку, ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , шляхом їх виселення з житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги позивачів, виходив із того, що позивачі та відповідачі спільним побутом не пов'язані, не є членами однієї сім'ї та не мають договірних відносин. Суд першої інстанції також зазначив, що відсутність реєстрації права власності ОСОБА_1 на житловий будинок, зумовлює обмеження лише у праві розпорядження ним.
ОСОБА_2 , як співвласник житлового будинку, який їй належить на праві спільної часткової власності, згоди на проживання відповідачів не давала. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, про те, що у відповідачів немає жодних правових підстав на проживання та користування житловим будинком з господарчими будівлями та спорудами.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 не погоджується з висновками суду першої інстанції, та зазначає, що ОСОБА_6 самостійно збудував вказаний будинок та проживав у ньому. У 2015 році його стан здоров'я погіршився, тому ОСОБА_3 (який змінив прізвище з ОСОБА_10 ) почав проживати та вести спільне господарство у вказаному будинку зі спадкодавцем. У березні 2021 року відповідачі звернулись до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини, однак отримали відмову, оскільки спадкоємцем першої черги є син спадкодавця - ОСОБА_1
ОСОБА_3 вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано не взято до уваги не отримання ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину. Також ОСОБА_3 вважає порушеним право на доступ до суду, оскільки відповідачі належним чином не повідомлені про розгляд справи.
(2) Позиція інших учасників справи
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.11.2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 роз'яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.
Копія ухвали про відкриття провадження та копія апеляційної скарги з доданими документами доставлена 15.03.2023 року представнику позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_11 на електронну пошту на яку останній просив надіслати процесуальні документи, що підтверджується довідкою.
Копія ухвали про відкриття провадження та копія апеляційної скарги з доданими документами надсилались відповідачам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на адреси зазначені в апеляційній скарзі, проте конверти з рекомендованими повідомленням повернулись з відмітками адресат відсутній за вказаної адресою.
Процедура реєстрації в ЄСІТС (реєстрація Електронного кабінету, реєстрація офіційної електронної адреси) передбачає проходження запропонованої засобами Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику (пункт 9 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи).
Представник позивачів ОСОБА_11 та представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_8 зареєстровані у підсистемі «Електронний кабінет» за допомогою своїх офіційних електронних адрес.
Згідно з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Копію ухвали про відкриття провадження доставлено до особистого кабінету підсистеми (модуля) Електронний суд представнику скаржника ОСОБА_8 22.11.2022 року, що підтверджується довідкою.
Учасники справи в судове засідання не з'явились про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином і в установленому законом порядку.
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 5 ст. 130 ЦПК України, також судові повістки-повідомлення отримали 18.04.2023 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Представник позивачів ОСОБА_11 судову повістку-повідомлення отримав 07.04.2023 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
ОСОБА_3 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до ч. 5 ст. 130 ЦПК України.
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_8 судову повістку-повідомлення отримав 07.04.2023 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення повісток на поштову адресу, зазначену в апеляційній скарзі та за адресою реєстрації.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 рішення суду у встановленому законом порядку не оскаржується, а відповідачем ОСОБА_3 не надано суду доказів наявності повноважень стосовно права оскарження рішення суду і в частині відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , тому рішення суду в частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про усунення перешкод шляхом виселення не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» № 12 від 24.10.2008 року.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачі, які є власниками будинку, та відповідачі спільним побутом не пов'язані, не є членами однієї сім'ї та не мають договірних відносин, тому суд вважав, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , не мають жодних правових підстав на проживання та користування житловим будинком з господарчими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_2 , (колишня адреса: АДРЕСА_3 », АДРЕСА_2 ), та дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні житловим будинком, шляхом виселення відповідачів, з належного їм будинку, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині не відповідає нормам процесуального права, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Повідомлення сторін про дату, час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України.
Частинами першою, другою, п'ятою, шостою статті 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 вересня 2021 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні житловим будинком, шляхом виселення та призначено розгляд справи на 11 жовтня 2021 року.
Справа неодноразово призначалась до розгляду в відкритому судовому засіданні на 02 листопада 2021 року, 16 листопада 2021 року, 17 лютого 2022 року, 15 березня 2022 року, 31 березня 2022 року, 08 червня 2022 року, 20 липня 2022 року, 22 серпня 2022 року, 22 вересня 2022 року, останній раз розгляд справи призначався на 04 жовтня 2022 року, коли ухвалене оскаржуване рішення.
Проте в матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідач ОСОБА_3 або його представник ОСОБА_8 були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, призначеної на дату ухвалення рішення в порядку визначеному ЦПК України. Рішення суду першої інстанції ухвалене за відсутності сторін.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача ОСОБА_3 , належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 22 серпня 2022 року, 22 вересня 2022 року, на 04 жовтня 2022 року, про що ним зазначається в апеляційній скарзі.
Згідно пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 жовтня 2022 року ухвалене судом із порушенням норм процесуального права, зазначене порушення є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 та ухвалення нового судового рішення в цій частині.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_6 підстава виникнення права вланості - свідоцтво про право власності на нерухоме майновід 23.12.2007 року видане на підставі розпорядження Овідіопольської райдержадміністрації від 22.11.2007 року.
Відповідно до інформації довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованої від 16.03.2021 року, ОСОБА_2 , на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22.09.2017 року, є власником частки житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 21547810.
Отже власниками житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 21547810 в рівних частках є ОСОБА_12 та ОСОБА_2
Згідно постанови Верховної ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 року № 807-ІХ, яка набула чинності з 19.07.2020 року Таїровська селищна рада, увійшла до новоутвореного Одеського району.
Згідно довідки, наданої Таїровською селищною радою Одеського району Одеської області, від 25.08.2021 року за № 248, чинна адреса вищевказаного нерухомого майна, яка зазначена в системі чинного адміністративно - територіального устрою, є: АДРЕСА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_12 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Овідіопольським районним відділом державної РАЦС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), від 25.02.2021 року.
Після смерті ОСОБА_12 відкрилася спадщина на спадкове майно, яку у встановленому законом порядку, прийняв його син ОСОБА_1 , в тому числі і частку житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою наданою приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Гурською В.С. від 11.03.2021 року та витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі № 63875016 від 11.03.2021 року.
Звертаючись до суду із позовом позивачі зазначали, що вони позбавлені права володіти, користуватися та розпоряджатися, своїм майном на власний розсуд, так як після смерті колишнього співвласника - ОСОБА_6 до будинку незаконно вселилися його родичі - відповідачі по справі, які відмовляються добровільно звільнити будинок.
Згідно частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Тому, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користуватися житловим приміщенням є належним способом захисту моїх порушених прав.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування, розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право, та з яких підстав.
Згідно довідки наданої відділом «ЦНАП» Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області від 12.03.2021 року за № 81/08-12, інформація щодо реєстрації осіб, які проживали разом з ОСОБА_12 , за адресою: АДРЕСА_2 , відсутня.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований за іншою адресою місця проживання ( АДРЕСА_4 ), із позивачами, які є власниками будинку, спільним побутом не пов'язаний, не є членом їх сім'ї та не був членом сім'ї померлого ОСОБА_6 .
Зазначені обставин свідчать про те, що ОСОБА_3 не має жодних правових підстав на проживання та користування житловим будинком з господарчими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_2 , (колишня адреса: АДРЕСА_3 », АДРЕСА_2 ) та підлягає виселенню.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував факт звернення ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_12 , що свідчить про прийняття спадщини і звернення до суду із позовною заявою про зміну черговості спадкування (справа 509/1854/210), тому він наділений тими ж самими правами, що позивачі, не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_12 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (стаття 1262 ЦК України).
ОСОБА_3 є спадкоємецем другої черги після смерті ОСОБА_12 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім'ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.
Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) та «зміну суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої - п'ятої черг і пов'язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18).
Згідно даних Єдиного державного реєстрову судових рішень Овідіопольський районний суд Одеської області рішенням від 04 жовтня 2022 року (справа 509/1854/210) у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи на стороні позивача, що не заявляють самостійних вимог - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , про встановлення факту здійснення утримання та догляду, зміну черговості одержання права на спадкування та визнання права на спадкування разом із спадкодавцями першої черги, відмовив. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадщини за законом задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно в порядку спадщини за законом, після смерті батька - ОСОБА_12 , а саме: частку житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , (колишня адреса: АДРЕСА_1 ), та земельну ділянку, площею 0,1000 га.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13 березня 2023 року (справа 509/1854/210) апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 жовтня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту здійснення утримання та догляду, зміну черговості одержання права на спадкування та визнання права на спадкування разом із спадкодавцями першої черги та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадщини за законом повернуто скаржнику.
Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є єдиним спадкоємцем першої черги, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_12 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивачі не набули право власності на спірне майно, прийняття спадщини не є фактом набуття права власності на спадкове майно, оскільки фактом набуття права власності на спадкове майно є отримання свідоцтва про право на спадщину після остаточного вирішення черговості щодо інших претендентів, є безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених главою 29 ЦК України.
Ураховуючи викладені вище обставини колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 , який прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_12 , навіть за умови, не отримання свідоцтва про право на спадщину, в силу закону має речові права на спірне майно, а саме право користування та володіння житловим будинком, які підлягають захисту у судовому порядку, у тому числі шляхом усунення йому перешкод у користуванні майном у порядку глави 29 ЦК України.
Крім того, слід зазначити, що з позовом до суду про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні житловим будинком, шляхом виселення звернулася ОСОБА_2 , яка є власником частки житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22.09.2017 року.
Отже доводи апеляційної скарги про те, що позивачі не набули права власності на спірне майно, спростовуються матеріалами справи.
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні житловим будинком, шляхом виселення, задовольнити. Усунути перешкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у користуванні та володінні власністю, шляхом виселення ОСОБА_3 з житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . (колишня адреса: АДРЕСА_1 ).
Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , від імені якого діє представник ОСОБА_8 ,задовольнити частково.
Рішення Овідіопольський районний суд Одеської області від 04 жовтня 2022 рокув частині позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні житловим будинком, шляхом виселення скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні житловим будинком, шляхом виселення, задовольнити.
Усунути перешкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у користуванні та володінні власністю, шляхом виселення ОСОБА_3 з житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . (колишня адреса: АДРЕСА_1 ).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 12 травня 2023 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді О.Ю. Карташов
В.В. Кострицький