Номер провадження: 11-сс/813/727/23
Справа № 523/4662/23, 1-кс/523/1162/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
04.05.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
за участю:
представника - адвоката ОСОБА_6 ,
власника майна - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 05.04.2023 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12023163490000067 від 25.01.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.361-2 КК України,
установив
Зміст оскаржуваного судового рішення
Ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 05.04.2023 року було задоволено клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 та накладено арешт на майно вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 (готель Villa Garden) в рамках даного кримінального провадження та яке перелічене в резолютивній частині ухвали.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що вилучене під час обшуку може зберігати на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, бути знаряддям кримінального правопорушення, а тому може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що свідчить про те, що воно є речовим доказом по справі.
Зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 вважає ухвалу слідчого судді про арешт майна незаконною та такою, яка підлягає скасуванню.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що:
- у даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру;
- обшук проведений на підставі слідчого судді за результатами клопотання слідчого за участю прокурора, який не був включений до складу групи прокурорів;
- обшук проведено за неіснуючою у м. Одеса адресою;
- слідчий суддя не спростував жодного із доводів, зазначених у запереченнях власника майна;
- клопотання слідчого не відповідає вимогам ст.171 КПК України.
За результатами розгляду апеляційної скарги просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою в задоволенні клопотання відмовити.
Позиції учасників апеляційного розгляду
В судове засідання з'явився прокурор ОСОБА_9 , однак не надав постанову про призначення його до групи прокурорів у кримінальному провадженні, а тому за згодою учасників провадження, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає за можливе провести судове засідання без участі прокурора.
Заслухавши суддю-доповідача, власника майна ОСОБА_7 та його представника - адвоката ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ч. 1-3 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Положення даної норми КПК України узгоджуються зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Крім того, частиною 3 ст.132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, в тому числі, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
У клопотанні слідчого зазначено, що слідчим відділенням Відділення поліції №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023163490000067 від 25.01.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361-2 КК України, за фактом несанкціонованого розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно- обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або на носіях такої інформації, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства.
Так, 30.03.2023 року, на підставі ухвали слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 20.03.2023 року проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 (готель Villa Garden) за місцем мешкання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В ході проведення обшуку виявлено та вилучено:
-Опечатані до сейф пакету НП № WAR1503862: Носій інформації марки «Western Digital» s\n WCC6Y2AZCF7C model WD10EZEX;
Носій інформації марки «SAMSUNG» s\n S3YANB0M365687J;
Носій інформації марки «Western Digital» s\n WMAV2J772739;
Носій інформації марки «WD» s\n WX51EB22O982;
Носій інформації марки «PANTHER» p\n AP120GAS350.
-Опечатано до сейф-пакету НП № PSP 2251339:
Мобільний телефон маpки «Samsung»;
Мобільний телефон маpки «iPhone 13 PRO» imei: НОМЕР_1 ;
Мобільний телефон маpки «iPhone 12 PRO MAX» imei: НОМЕР_2 .
Системний блок персонального комп'ютера марки «Cube» (серійний номер корпусу AL151068;
Системний блок персонального комп'ютера марки «Cube» (серійний номер корпусу AL179795;
Системний блок персонального комп'ютера чорного кольору без маркувань;
Системний блок персонального комп'ютера 5B1722100038;
Системний блок персонального комп'ютера чорного кольору без маркувань;
Системний блок персонального комп'ютера 5B1722200688.
За результатами проведення огляду вказаних вилучених речей та документів встановлено, що вони мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, та містять відомості, які мають доказове значення, у зв'язку з чим, мають бути визнані в якості речових доказів, та долучені до матеріалів вказаного кримінального провадження, у зв'язку з чим, з метою проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на вказане майно.
Крім того, в ході обшуку виявлено, та вилучено, документи які містять індивідуально визначені особливості, та на яких можливо містяться завідомо неправдиві відомості. Таким чином, з метою, встановлення всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, а саме виявлення, експертами/спеціалістами індивідуально визначених особливостей які містяться на вилученому майні.
Слідчий звертається з клопотанням про арешт майна, з метою забезпечення збереження вилучених в ході вищевказаного обшуку речей, з метою запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, оскільки зазначені об'єкти зберегли на собі сліди злочину та містять інші відомості, які можуть бути використані як докази факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто мають значення речового доказу.
Вилучені предмети, відповідно до ч.1 ст.98 КПК України, згідно клопотання слідчого містять відомості, які будуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження, вилучені речі необхідні з метою проведення подальшого експертного дослідження, а також з метою виключення можливості пошкодження, втрати та зникнення речових доказів, у зв'язку з чим виникла необхідність в накладенні арешту вилучене майно.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя обґрунтовано виходив з того, що тимчасово вилучене майно відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки вилучені речі можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема, може міститися інформація, яка має відношення до кримінального провадження.
Вищевикладене також підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою про визнання речовими доказами від 30.03.2023 року, відповідно до якої вилучені речі визнані речовими доказами в рамках кримінального провадження (а.п. 16-18).
Слідчий суддя дійшов вірного висновку, що метою накладення арешту є збереження вказаного майна в якості речових доказів у кримінальному провадженні та з метою проведення судових експертиз з вилученим майном та зважаючи на те, що у кримінальному провадженні проводяться першочергові слідчі дії, вважав за необхідне на даному етапі досудового слідства накласти арешт на вказане в клопотанні майно, з метою збереження та дослідження вказаних речових доказів.
Апеляційний суд погоджується з висновками ухвали слідчого судді про те, що зазначене майно відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні №12023163490000067.
Положеннями ст.98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які, зокрема, зберегли на собі сліди злочину або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Описана у клопотанні фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими слідчим копіями матеріалів кримінального провадження дозволяють дійти висновку про наявність ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361-2 КК України.
Отже, прокурор довів достатність підстав вважати, що могло бути вчинене вказане кримінальне правопорушення, що може бути підставою для арешту майна. При цьому на даному етапі досудового розслідування слідчий суддя не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі встановлювати наявність складу злочину, винуватість осіб та ступінь їх вини. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей визначає, що кримінальне правопорушення могло бути вчинено за описаних прокурором обставин.
На переконання апеляційного суду, відомості, які наявні або були видалені з вилучених системних блоків та носіїв інформації, можуть використовуватися як докази факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Відповідно комп'ютерна техніка, як матеріальний носій цих відомостей, має ознаки речового доказу і може бути використана сторонами кримінального провадження. Цим спростовуються доводи апеляційної скарги захисника про невідповідність вилучених речей критеріям, встановленим ст. 98 КП України.
Крім того апеляційний суд відхиляє доводи про те, що власник майна не є підозрюваним у даному кримінальному провадженні, а тому відсутні правові підстави для арешту майна, оскільки, як вбачається з матеріалів клопотання, до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361-2 КК України, ймовірно може бути причетний ОСОБА_7 .На даний час тривають необхідні слідчі дії. Таким чином, вилучені системні блоки та інші носії інформації є речовими доказами у розумінні ст.98 КПК України, а тому є правомірним накладання арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів, при цьому відповідно до ст. 170 ч.3 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Відповідь до зазначеної норми завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати такого майна власником ОСОБА_7 . Однак з накладенням арешту втрачається така можливість, а тому може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його приховування.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майно. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Таким чином, на підставі всебічного та повного дослідження фактичних обставин провадження за клопотанням слідчого про арешт майна слідчий суддя вірно встановив, що наявні підстави, передбачені ст.170 КПК України, для застосування у кримінальному провадженні №12023163490000067 такого заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на майно, з метою збереження речових доказів, який відповідає принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Крім того, оскільки на майно вилучене під час обшуку, накладено арешт, як на речовий доказ, питання щодо долі речового доказу має бути вирішено судом першої інстанції одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд.
Доводи апеляційної скарги про те, що клопотання слідчого не відповідає вимогам ст.171 КПК України, оскільки у ньому не зазначено підстав та обґрунтування накладання арешту на майно, спростовується змістом клопотання, у якому зазначено як підстави так і обґрунтування накладання арешту на майно.
Посилання в апеляційній скарзі що обшук проведено за неіснуючою в м. Одесі адресою є необґрунтованими, оскільки, відповідно до ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку житла (а.п. 9-11), такий дозвіл був наданий на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 (готель Villa Garden). Відповідно до протоколу обшуку від 30.03.2023 року обшук був проведений за адресою: АДРЕСА_1 (а.п. 12-15). Крім того, під час обшуку був присутнім апелянт ОСОБА_7 , який мешкає за вказаною адресою, при цьому будь яких зауважень стосовно невірної адреси чи місця проведення слідчої дії від нього не надходило.
Доводи апеляційної скарги, що обшук проведений на підставі ухвали слідчого судді за результатами клопотання слідчого за участю прокурора, який не був включений до складу групи прокурорів є неприйнятними, оскільки предметом апеляційного розгляду є ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно, під час розгляду якої приймав участь прокурор ОСОБА_10 , який входить до групи прокурорів у даному кримінальному провадженні (а.п. 7-8).
Приписами п.1 ч.3 ст.407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин апеляційний суд визнає необґрунтованою апеляційну скаргу ОСОБА_7 , так як її доводи спростовуються вищенаведеним, у зв'язку з чим оскаржувану ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, оскільки вона відповідає вимогам чинного кримінального процесуального закону.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, у зв'язку з чим апеляційний суд роз'яснює про те, що власник майна має право в подальшому звернутись до слідчого суді із клопотанням про скасування арешту майна.
Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376, 404, 405, 407,409, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 05.04.2023 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12023163490000067 від 25.01.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.361-2 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4