Номер провадження: 22-ц/813/5229/23
Справа № 494/1020/20
Головуючий у першій інстанції Лебединський С. Й.
Доповідач Кострицький В. В.
09.05.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя - Кострицький В.В. (суддя - доповідач),
судді - Назарова М.В., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Сінько А.І..,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «АКЦЕНТ БАНК»
відповідач - ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу за апеляційною скаргою Омельченко Євгена Володимировича, який діє в інтересах Акціонерного товариства «АКЦЕНТ БАНК» на заочне рішення Березівського районного суду Одеської області від 14 травня 2021 року, ухвалене у складі судді Лебединського С.Й., у приміщенні того ж суду
за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Короткий зміст позовної заяви
Позивач звернувшись до суду із цим позовом просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по кредитному договору №SAMABWFC00001501867 від 27 березня 2018 р. на загальну суму 38 186 гривень 92 коп. та судовий збір по справі 2 102 гривні.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що Акціонерне товариство «АКЦЕНТ БАНК» є правонаступником прав і обов'язків Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ БАНК», після рішення загальних зборів акціонерів від 25 квітня 2018 р., які змінили організаційно-правову форму та назву установи позивача. Пояснив суду, що відповідно до укладеного договору відповідач своєю заявою підписався до «Умов та правил надання банківських послуг», «Тарифів банку», що складає між відповідачем та установою позивача договір про надання банківських послуг. Також, у той же день була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна Gold», якою відповідач підтвердив свою обізнаність з фінансовими умовами такої картки та встановленим кредитним лімітом, який може змінюватися у відповідності до п.п. 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 умов та правил надання послуг в установі позивача. За таких обставин банк виконав свої зобов'язання у повному обсязі, а відповідач, будучи зобов'язаним щомісячно повертати установі позивача витрачену частину кредитного ліміту, свої зобов'язання виконував не належним чином, в наслідок чого станом на 07 вересня 2020 р. утворилась заборгованість яку позивач просив стягнути примусово: 18 273 гривні 42 коп. - заборгованість за кредитом; 19 913 гривень 50 коп. - заборгованість по відсоткам.
Короткий зміст рішення суду
Заочним рішенням Березівського районного суду Одеської області від 14 травня 2021 року позовну заяву Акціонерного товариства «АКЦЕНТ БАНК» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості» - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є зареєстрованим по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ БАНК», що розташоване за адресою: 49047, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, МФО 307770, ЄДРПОУ 14360080, заборгованість по кредитному договору №SAMABWFC00001501867 від 27 березня 2018 р. на загальну суму 18 273 гривні 42 коп. та судовий збір по справі у розмірі 1005 гривень 86 коп.. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції виходив з того, що строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов'язаний сплатити неустойку та суми передбачені ст.625 ЦК України. Як вбачається з довідки, яка наявна в матеріалах справи, відповідачу відкрито рахунок, встановлено кредитний ліміт, встановлено строк дії кредитної картки. З матеріалів справи вбачається, що Банк звернувся до суду з позовом у жовтні 2020 року, тобто після спливу строку кредитування, тому не має право на стягнення відсотків нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст.625 ЦК України з моменту пред'явлення вимоги про дострокове повернення суми заборгованості за кредитом (звернення до суду з дійсним позовом). З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення неустойки та відсотків, нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст.625 ЦК України задоволенню не підлягають. Таким чином, суд вважав, що наявні правові підстави для стягнення з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 18273 гривні 42 коп..
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою безпосередньо до Одеського апеляційного суду. В поданій апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмовлених позовних вимог, постановити нове рішення, яким задовольнити в позовних вимогах в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначив, що суд першої інстанції посилався на відсутність підпису позичальника на Умовах і Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Варто зазначити наступне, відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов?язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник користувалась кредитом, значить ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти. Згідно до ст. 641 ч. 1 а. 1 та ст. 642 ч. 1 ЦК України, Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Відповідь особи, які адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною та безумовною. Доказом наявності факту виконання вимог Закону України «Про захист праз споживачів» є положення ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією та сплата періодичних платежів. По-друге, щодо відмови у стягненні процентів. Згідно до ст. 1054 ч. 1 ЦК України, За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно до ст. 1048 ч. 1 ЦК України, Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Тобто, навіть якщо врахувати думку суду першої інстанції (хоча Банк з нею не погоджується) щодо непідписання позичальником Тарифів та Умов і Правил, позичальник отримав кредитну картку та скористався кредитними коштами, тобто він погодився з умовами, що діяли на момент зняття коштів (ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, - фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією) і вже повинен сплачувати процентну ставку Посилання на постанову Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17 в частині відмови у стягненні процентів жодним чином не обґрунтовано, оскільки в справі №342/180/17 розглядався випадок, коли Тарифи Банку не було підписано боржником. В даному ж випадку до матеріалів справи додано не тільки тарифи із сайту Банку (як зазначив суд), а паспорт споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка", в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка, та багато іншого. Паспорт продукту підписано боржником. Тобто, в даному випадку потрібно використовувати не постанову Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17, а на іншу судову практику (яка наявна по справах, де присутній Паспорт споживчого кредиту, якого не було у справі №342/180/17), а саме на постанову Верховного Суду від 02 грудня 2020 року по справі № 284/157/20, яка зазначає наступне: «Разом з тим суди не звернули уваги на те, що в матеріалах справи наявний підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту, в якому також визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов?язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов?язань та їх розміри і порядок нарахування (а. с. 14-15). Ураховуючи викладене, суди у порушення вимог статей 81, 367, 374 ЦПК України з урахуванням повноважень суду не врахували те, що оскільки сторонами було погоджено, зокрема процентну ставку, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов?язань та їх розміри і порядок нарахування, то суду слід било визначити й стягнути таку заборгованість відповідно до положень закону та підписаних відповідачем анкети-заяви та паспорту споживчого кредиту. Підписавши вказану анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, та паспорт споживчого кредиту ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов'язання. Окрім того варто зазначити (з попередньої судової практики щодо помилок у застосуванні паспорту споживчого кредиту, які потім скасовувались судами вищих інстанцій). Щодо дати актуальності інформації. Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України, Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно до ст. 643 ЦК України, Якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийнятя пропозиції протягом цього строку. Згідно до ч. 3 ст. 645 ЦК України, За згодою особи, яка зробила пропозицію, договір може вважатись укладеним незалежно від того, що відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено та (або) одержано із запізненням. Паспорт кредиту оформлено у відповідності до Додатку№ l до Закону України «Про споживче кредитування», і строк кредиту зазначається у розділі № 2 «Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача» підрозділі «Строк кредитування» де зазначено строком кредитування 240 місяців. Розділ № 7 Паспорту «Інші важливі аспекти» підрозділ «Дата надання інформації» містить дату, до якої, у відповідності з ст. 643 ЦК України, кредитор повинен був отримати відповідь - згоду на дані умови кредитування (акцепт) від позичальника, і навіть якщо він її отримав із запізненням, то це не має значення, якщо Банк з цим погоджується. Щодо іншої інформації. П. 4 розділу 7 Паспорту - «Умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.» - дане зазначення є обов?язковим і говорить про той факт, що кредитодавець вправі самостійно визначати розмір кредитного ліміту на картці, виходячи із фінансового стану позичальника та його історії обслуговування в Банку. Жодним чином дане посилання не змінює основні умови кредитування такі як строк, відсоткову ставку, відповідальність за поручення, право дострокового погашення, інше. П. 13 розділу 4 Паспорту - «Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.» - дійсно реальна відсоткова ставка може змінюватись. Однак вона змінюється в любому кредитному договорі, оскільки в разі порушення позичальником умов кредитування до нього застосовуються штрафні санкції - підвищена відсоткова ставка, пеня, тощо, і всі ці нарахування змінюють реальну відсоткову ставку, яка може бути мінімальною і складатись лише з самих відсотків у випадку сумлінного виконання позичальником своїх обов?язків. І саме такі зазначення є обов?язковою вимогою Закону України «Про споживче кредитування». Щодо сумнівів суду відносно розрахунку заборгованості, то вони є необґрунтованими, однак на підтвердження вірності розрахунку Банк надає банківську виписку. Згідно до ст. 263 ч. 1 та ч. 5 ЦПК України, Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення. ухвалене на підставі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, оцінивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, судова колегія приходить наступного.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України,- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судовою колегією та судом першої інстанції встановлено наступне.
Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за його використання.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом.
Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Крім того, ч.2 ст.1050 ЦК України встановлено, що у разі якщо за договором позичальник зобов'язувався повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи той факт, що відповідач 27 березня 2018 р. підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг та тарифів банку у А-банку. Із змісту цієї ж заяви вбачається, що відповідач виявив бажання, а позивач надав останньому банківську послугу з кредитування.
Як вбачається з довідки, яка наявна в матеріалах справи, відповідачу відкрито рахунок, встановлено кредитний ліміт, встановлено строк дії кредитної картки. З матеріалів справи вбачається, що Банк звернувся до суду з позовом у жовтні 2020 року.
Отримавши кредитну картку, відповідач здійснив дії щодо проведення її активації і протягом 2018-2020 років постійно користувався карткою, отримуючи від Банка кредитні кошти з власної ініціативи, частково здійснював погашення заборгованості по кредитному договору (останні зарахування грошових коштів на картку мали місце у січні 2019 року, а.с.4), що вбачається з виписки із банківського рахунку на ім'я відповідача ОСОБА_1 , яка містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної картки відповідача (баланс станом на дату укладання кредитного договору, надану суму кредиту, операції за кредитною карткою із визначенням дати проведення операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведених з коштами операцій, а.с.4).
Станом на 07.09.2020 року заборгованість за кредитним договором № №SAMABWFC00001501867 від 27 березня 2018 р. року склала 14 846,16 гривень, з яких: 18 273,42 гривень - заборгованість за кредитом; 19 913,50 гривень - заборгованість по відсоткам(а.с.4).
07.10.2020 року Банк звернувся із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 38 186, 5 гривень (а.с.1-3).
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Між сторонами виникли правовідносини з кредитних зобов'язань, які регулюються нормами ЦК України.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст. ст. 526 ч.1, 527 ч.1, 610 ч.1, 611 ч.1 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ч.1 ЦК України).
Судом першої інстанції встановлено та не спростовано відповідачем, що ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг звернувся до Банка і підписав Анкету-заяву до кредитного договору № №SAMABWFC00001501867 від 27 березня 2018 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Банку. Цього ж дня, 09.03.2018 року відповідач ознайомився з умовами кредитування Банком із використанням кредитної картки, що вбачається з Паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», який зазначає: тип кредиту; суму ліміту; строк договору та строк кредитування; спосіб та строк надання кредиту; тип процентної ставки; платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача; реальну річну процентну ставку; порядок повернення кредиту; наслідки прострочення виконання чи невиконання зобов'язань за договором, у тому числі: розмір штрафу за прострочення за обов'язковими платежами за карткою; процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту; право споживача відмовитися від договору протягом 14 календарних днів тощо.
Станом на 07.09.2020 року заборгованість за кредитним договором № №SAMABWFC00001501867 від 27 березня 2018 р. року склала 14 846,16 гривень, з яких: 18 273,42 гривень - заборгованість за кредитом; 19 913,50 гривень - заборгованість по відсоткам(а.с.4).
Зважаючи на те, що матеріали справи містять належні докази того, що 27.03.2018 року відповідач ОСОБА_1 ознайомився з умовами кредитування Банком із використанням кредитної картки, що вбачається з копії паспорту споживчого кредиту (а.с.6,7), в якому міститься необхідна інформація (про умови кредитування з урахуванням побажань споживача; щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; про порядок повернення кредиту; додаткова інформація тощо), суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відмову у позові про стягнення заборгованості по відсоткам.
Розмір заборгованості по відсоткам, визначений Банком, а також про обізнаність щодо умов кредитування, що вбачається із Паспорту споживчого кредиту від 27.03.2018 року (тип процентної ставки, реальна річна процентна ставка тощо), відповідач, у встановленому законом порядку не спростував.
Підписавши анкету-заяву та довідку (міститься два підписи позичальника), які є складовими частинами кредитного договору, ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодив такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов'язання, а тому її твердження про те, що жодних документів, які б підтверджували погодження із ним сплату процентів чи інших сум, він не підписував, не відповідає фактичним обставинам справи (постанова Верховного Суду від 23.09.2020 року по справі № 149/1546/18-ц).
«…суди не звернули уваги на те, що в матеріалах справи наявний підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту, в якому також визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування (а. с. 14-15). Ураховуючи викладене, суди у порушення вимог статей 81, 367, 374 ЦПК України з урахуванням повноважень суду не врахували те, що оскільки сторонами було погоджено, зокрема процентну ставку, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, то суду слід було визначити й стягнути таку заборгованість відповідно до положень закону та підписаних відповідачем анкети-заяви та паспорту споживчого кредиту. Підписавши вказану анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, та паспорт споживчого кредиту ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов'язання (постанова Верховного Суду від 02.12.2020 року по справі № 284/157/20-ц).
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції про відмову Банку у позові про стягнення заборгованості по відсоткам підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову Банка щодо стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитним коштами.
Доводи Банка у скарзі, що відповідач належним чином ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Банка, - до уваги не приймаються.
У даному випадку неможливо застосувати до спірних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися Банком у період з часу виникнення спірних правовідносин і підписання Паспорту споживчого кредиту 27.03.2018 року та станом на час звернення із позовом до суду (07.10.2020 року).
Банк додав до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.7 зворот-12 зворот).
Суд першої інстанції не звернув увагу що паспорт споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка" підписано відповідачем і містить процентну ставку річних (а.с.6-7) що свідчить про ознайомлення відповідача з процентною ставкою за кредитом, строком кредитування , загальними витратами за кредитом .
Доводи представника Банка, що за відсутності поданих стороною відповідача будь-яких доказів, які б стосувалися предмету доказування, суд першої інстанції необґрунтовано не взяв до уваги надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог в частині стягнення відсотків, заслуговують на увагу і є підставою для скасування рішення суду з прийняттям нового рішення про задоволення позову Банка в цій частині.
Апеляційна скарга представника Банка містить обгрунтування доводів необґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 19913,5 гривень, тому рішення суду, виходячи зі змісту ч.ч.1,2 ст. 367 ЦПК України, підлягає перевірці судом апеляційної інстанції в межах доводів скарги. Приймаючи до уваги, що висновки суду першої інстанції в частині не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального права і неправильно застосував ст. ст. 526 ч.1, 527 ч.1, 610 ч.1, 611 ч.1, 1054 ч.1 ЦК України, рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості по відсоткам підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення в цій частині про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ БАНК», заборгованості по кредитному договору №SAMABWFC00001501867 від 27 березня 2018 р. зі сплати відсотків у розмірі 19 913 гривень 50 коп..
Судові витрати
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.1, ч.2 п.п.1-3 ЦПК України).
Колегія суддів задовольняє скаргу і скасовує рішення суду першої інстанції в частині з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову в частині, тому Банк має право на відшкодування судових витрат у вигляді судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанцій в розмірі 3 153 гривень, які документально підтверджені (а.с.59).
Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Омельченко Євгена Володимировича, який діє в інтересах Акціонерного товариства «АКЦЕНТ БАНК» задовольнити.
Заочне рішення Березівського районного суду Одеської області від 14 травня 2021 року змінити, скасувавши в частині відмови в задоволенні позовних вимог що до стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом, ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є зареєстрований по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ БАНК», що розташоване за адресою: 49047, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, МФО 307770, ЄДРПОУ 14360080, заборгованість по кредитному договору №SAMABWFC00001501867 від 27 березня 2018 р. зі сплати відсотків у розмірі 19 913 гривень 50 коп. та судовий збір по справі у розмірі 3153 гривні.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова оскарженню в касаційному порядку не підлягає , крім випадків передбачених передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 12 травня 2023 року.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді М.В. Назарова
Ю.П. Лозко