Справа № 448/1559/19 Головуючий у 1 інстанції: Кічак Ю.В.
Провадження № 22-ц/811/352/23 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
04 травня 2023 року м.Львів
Справа 448/1559/19
Провадження № 22ц/811/352/23
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
з участю: прокурора Шимін Н.М.,
Голубінки Л.В., Кирилюк А.М.
розглянув справу за апеляційною скаргою Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Мостиської міської ради на рішення Мостиського районного суду Львівської області, ухвалене у м.Мостиська 22 грудня 2022 року у складі судді Кічака Ю.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області про визнання права власності на майно,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. Свої вимоги обґрунтовує тим, що на земельній ділянці, яка передана йому у постійне користування, розміщені ставки. Існувала загроза прориву дамб з наступним затопленням частини навколишньої території та населення м.Мостиська через незадовільний стан гідротехнічних споруд. З метою запобігання надзвичайній ситуації він швидко, однак самовільно, побудував ряд гідротехнічних споруд. На земельній ділянці площею 0,5479га, кадастровий номер 4622410100:05:001:0064, що перебуває у його постійному користуванні і на яку надано право на викуп, за адресою: АДРЕСА_1 містяться гідротехнічні споруди: водонапускні та водовипускні споруди («монах», труба) - 7 шт., 1 земляна гребля довжиною 50м, ставкове господарство загальною площею водного дзеркала 0,3395га. Посилається на те, що він не може зареєструвати право власності на це майно через відсутність документів, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та постановою КМУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25 грудня 2015 року №1127, а тому просить визнати право власності на вищевказані гідроспоруди у судовому порядку.
Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 22 грудня 2022 року позов задоволено. Визнано за позивачем право власності на гідротехнічні споруди: водонапускні та водовипускні споруди («монах», труба) - 7 шт., 1 земляну греблю (довжина 50м) ставкового господарства загальною площею водного дзеркала 0,3395га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,5479га, кадастровий номер 4622410100:05:001:0064.
Рішення суду оскаржує Львівська обласна прокуратура. Вважає рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки наявним у справі доказам про те, що земельна ділянка кадастровий номер 4622410100:05:00160064 є комунальним майном, яке перебуває у користуванні ФГ «Тарас Теодор Михайлович». Звертає увагу, що позивач не має у користуванні (власності) даної земельної ділянки на якій розташований водний об'єкт, ним здійснено самочинне будівництво. Судом не з'ясовано, чи він звертався до компетентного органу щодо прийняття в експлуатацію самочинно збудованих гідроспоруд та чи дотримано ДБН. Зазначає, що з отриманої інформації з Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну від 23 січня 2023 року вбачається, що згідно даних інвентаризації водних об'єктів на земельній ділянці з вищевказаним кадастровим номером розташований ставок площею 0,32 га, тип ставка - русловий (не замкнений), джерело живлення - місцевий стік та потік без назви. Гідротехнічні споруди на ставку безхазяйні, Мостиською міською радою була розпочата процедура взяття їх на баланс. Однак Мостиська міська рада, на яку покладено обов'язок представляти територіальну громаду та управляти її майном, таких доказів суду не надала, чим не здійснила захист інтересів територіальної громади. Просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.
27 березня 2023 року ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказує, що заперечує проти апеляційної скарги прокуратури. Просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
28 березня 2023 року Мостиська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу. Вказує, що апелянтом не наведено належних і допустимих доказів, які б підтверджували перебування ставка і спірних гідротехнічних споруд на балансі міської ради, як і не підтверджено віднесення гідроспоруд до безхазяйного майна в розумінні ст. 335 ЦК України, а тому такі доводи прокуратури безпідставні. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №284762897 від 15 листопада 2021 року у користуванні ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка площею 0,5479 га, кадастровий номер 4622410100:05:001:0064.
Рішенням Мостиської міської ради Львівської області №33 від 23 грудня 2021 року ОСОБА_1 надано дозвіл на викуп у власність вказаної ділянки.
Суд встановив, що за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться водне господарство, на якому позивачем самочинно споруджено гідротехнічні споруди: 7 водонапускних та водовипускних споруд («монах», труба) та зеляну греблю довжиною 50м. Зазначене відображено у технічному паспорті гідротехнічних споруд ставкового господарства та довідці Мостиської міської ради від 18 вересня 2019 року.
Оскаржуване рішення мотивовано наступним.
Згідно із ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельних ділянках, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про аквакультуру» гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди) - це об'єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії води.
Відповідно до п.1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів і хвостів, затвердженого наказом Державного комітету у справах містобудування і архітектури від 19 грудня 1995 року № 252, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1995 року за №466/1002, гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.
Згідно із ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.
Пункт 2.7 Методичних рекомендацій стосовно об'єктів нерухомого майна, права на які підлягають державній реєстрації, затверджених протоколом колегії Державної реєстраційної служби України за № 3 від 11 грудня 2012 року, місить наступні положення щодо державної реєстрації гідротехнічних споруд: до об'єктів нерухомого майна, права на які підлягають державній реєстрації, належать споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій.
Подібне визначення містить також Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, під спорудами розуміється будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.
Наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 19 грудня 1995 року № 252 «Про затвердження Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1995 року за № 466/1002, визначено гідротехнічні споруди як споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод.
До гідротехнічних споруд відносяться: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що споруджені позивачем гідротехнічні споруди є нерухомим майном - самочинним будівництвом, оскільки такі збудовані без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та належно затвердженого проекту, що унеможливлює державну реєстрацію права власності на такі у позасудовому порядку.
Є встановленим, що позивач правомірно користується земельною ділянкою. Після смерті засновника Селянського (фермерського) господарства «ТАРАС ТЕОДОР МИХАЙЛОВИЧ», якому земельна ділянка площею 2,4346 передана у постійне користування на підставі Державного акту Серії ЛВ № 280, він (позивач) успадкував частку (100%) у господарстві відповідно до договору про поділ спадщини між спадкоємцями ОСОБА_2 , на яку видано свідоцтво про право на спадщину від 3 вересня 2020 року.
Рішенням № 33 Мостиської міської ради від 23 грудня 2021 року надано дозвіл на викуп земельної ділянки.
Власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за позивачем, який здійснив самочинне будівництво спірних об'єктів. Представником Мостиської міської ради визнано позов. Докази того, що зазначеним самочинним будівництвом порушено права інших осіб, відсутні.
З урахуванням встановленого, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційної скарги, та не вбачає підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Мостиської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 22 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 9 травня 2023 року.
Головуючий-______________________Т. І. Приколота
Судді: ________________ Мікуш Ю.Р. ___________________ Р.В. Савуляк