Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
03.05.2023м. ХарківСправа № 922/2616/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ", м.Харків
до Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКОМ ГРУПП",м.Бєлгород
про стягнення коштів 25 778 122,00 грн.
за участю представників :
позивача: Максимова М.І.
відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю “IP COM” звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКОМ ГРУПП" про стягнення заборгованості у розмірі 25 778 122,00 грн. Крім цього позивач просить стягнути на свою користь судові витрати у вигляді судового збору за подання цієї позовної заяви у розмірі 386 671,83 грн. та витрати на юридичні послуги адвоката у розмірі 35 000,00 грн.
Позов обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті поставленого за Договором № 25-06/2020ВЭД від 25.06.2020 року товару. Пунктом 12.1 Додаткової угоди №4 від 23.02.2022 сторонами обумовлено, що у випадку неможливості дійти згоди мирним шляхом, спір підлягає вирішенню в Господарському суді за місцезнаходженням Продавця (Господарський суд Харківської області) відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Правом, що регулює даний Договір та відносини, що випливають із нього, є матеріальне право України.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.01.2023 залишено без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “IP COM”; встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду належним чином засвідчених копій документів, що додані до позовної заяви.
17.01.2023 позивачем заявою (вх.№1101) усунено недоліки, які були підставою для винесення ухвали від 02.01.2023.
Ухвалою Госоподарського суду Харківської області від 23.01.2023 відкрито провадження по справі №922/2616/22 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.03.2023 о 12:00.
Протокольною ухвалою від 01.03.2023 відкладено підготовче засідання на 22.03.2023 об 11:45.
Протокольною ухвалою від 22.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 03.05.2023 р. о 10:30.
Відповідач у справі є нерезидентом України, та зареєстрований у Російській Федерації.
Інформація про наявність представництва відповідача на території України відсутня та до суду не подана.
Відповідно до Закону України від 01.12.2022 (набрав чинності 23.12.2022) "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року" преамбули: 1. Керуючись положеннями статті 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України", зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст.162).
Крім того, відповідно до повідомлення, розміщеного на офіційному вебсайті Акціонерного товариства «Укрпошта», у зв'язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану, АТ «Укрпошта» припинило поштове співробітництво з Поштою Росії та Білорусі; посилки та перекази в ці країни не приймаються.
Отже на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва у цивільних і кримінальних справах, у тому числі у зв'язку із припиненням поштового сполучення.
Приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи неможливість виконання судового доручення про вручення відповідачу судових документів у справі №922/2616/22 дипломатичними каналами, суд дійшов висновку про повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи шляхом оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.
Представник позивача в судовому засіданні року підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив не надав. Про розгляд справи відповідач був повідомлений оголошеннями, які судом були опубліковані на офіційному вебсайті судової влади України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
25.06. 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “IP COM” (надалі - Позивач, Продавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТЕЛЕКОМ ГРУПП” (надалі - Відповідач, Покупець) був укладений Контракт № 25-06/2020ВЭД.
Відповідно до п.1.1 Контракту встановлено, що Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити згідно з умовами вказаного Контракту товар згідно Специфікацій (додатків) до Контракту.
Згідно з п.1.2 Контракту асортимент, кількість, ціна товару, що поставляється вказується у інвойсах (комерційних рахунках - фактури) і Специфікаціях, які складають Продавцем на кожну партію товару.
Пункт призначення зазначається для кожної окремої поставки в Специфікації (п.3.2 Контракту).
Відповідно до п.5.4 Контракту загальна його сума складає 300 000 000 (триста мільйонів) російських рублів.
Додатковою угодою №1 від 01.12.2021 до Контракту 25-06/2020ВЭД сторонами було продовжено строк його дії до 31.12.2022.
На виконання умов Контракту, сторонами було складено та підписано, зокрема, наступні специфікації: №57 від 18.12.2021 на загальну суму 2 115 000,00 руб.РФ, №58 від 18.12.2021 на загальну суму 2 115 000,00 руб.РФ, №59 від 20.12.2021 на загальну суму 3 824 000,00 руб.РФ, №60 від 22.12.2021 на загальну суму 2 985 000,00 руб.РФ, №61 від 23.12.2021 на загальну суму 2 115 000,00 руб.РФ, №62 від 23.12.2021 на загальну суму 3 407 500,00 руб.РФ, №63 від 23.12.2021 на загальну суму 2 115 000,00 руб.РФ, №64 від 24.12.2021 на загальну суму 2 397 000,00 руб.РФ, №65 від 24.12.2021 на загальну суму 2 115 000,00 руб.РФ, №66 від 24.12.2021 на загальну суму 1 860 000,00 руб.РФ, №67 від 10.01.2022 на загальну суму 2 286 000,00 руб.РФ, №68 від 11.01.2022 на загальну суму 7 341 000,00 руб.РФ, №69 від 12.01.2022 на загальну суму 4 814 900,00 руб.РФ, №70 від 14.01.2022 на загальну суму 4 483 900,00 руб.РФ, №71 від 17.01.2022 на загальну суму 3 980 500,00 руб.РФ, №72 від 19.01.2022 на загальну суму 4 047 000,00 руб.РФ, №73 від 20.01.2022 на загальну суму 4 135 000,00 руб.РФ, №74 від 21.01.2022 на загальну суму 4 807 500,00 руб.РФ, №75 від 25.01.2022 на загальну суму 4 541 680,00 руб.РФ, №76 від 26.01.2022 на загальну суму 4 726 140,00 руб.РФ, №77 від 28.01.2022 на загальну суму 4 949 500,00 руб.РФ, №78 від 01.02.2022 на загальну суму 3 768 500,00 руб.РФ, №79 від 03.02.2022 на загальну суму 4 895 000,00 руб.РФ, №80 від 04.02.2022 на загальну суму 2 850 000,00 руб.РФ, №81 від 09.02.2022 на загальну суму 5 088 000,00 руб. РФ.
За вказаними вище Специфікаціями, відповідно до умов Контракту, продавець належним чином та в повній мірі виконав своi обов'язки щодо поставки товару.
Додатковою угодою №2 від 01.12.2021 до Контракту 25-06/2020ВЭД сторони виклали п.6.3 Контракту у наступній редакції: «6.3 Оплата партії товару, що поставляється перераховується в розмірі повної вартості на поточний рахунок Продавця протягом 5 днів з дати укладення Специфікації». Сторони домовились і затвердили, що умови о строках оплати вказані у Специфікаціях до Контракту, які були укладені до дати підписання вказаної додаткової угоди втрачають свою юридичну силу, та в питаннях строків оплати, Сторони будуть керуватися виключно умовами цієї додаткової угоди.
Додатковою угодою №3 від 23.02.2022 до Контракту 25-06/2020ВЭД сторони внесли зміни у п.6.1 Контракту, а саме: «6.1 Валютою Контракту і валютою платежу по вказаному Контракту є Українська гривня».
На дату укладення цієї додаткової угоди, сторони затвердили, що решта суми до оплати на користь Продавця складає 25 778 122 (двадцять п'ять мільйонів сімсот сімдесят вісім тисяч сто двадцять дві) гривень.
Як вказує позивач, незважаючи на факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань за Контрактом № 25-06/2020ВЭД від 25.06.2020 та настання терміну для оплати за поставлений товар, на цей час відповідач не здійснив оплату товару, допустивши виникнення заборгованості за Контрактом на загальну суму 25 778 122,00 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Щодо підсудності даної справи та застосування законодавства України при вирішенні даного спору.
Відповідно до п. 12.1. Контракту, в редакції Додаткової угоди №4 від 23.02.2022 встановлено, у разі виникнення спорів та розбіжностей між Сторонами у процесі виконання Договору Сторони вирішують їх шляхом переговорів. У випадку неможливості дійти згоди мирним шляхом, спір підлягає вирішенню в Господарському суді за місцезнаходженням Продавця (Господарський суд Харківської області) відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Правом, що регулює даний Договір та відносини, що випливають із нього, є матеріальне право України
Статтею 366 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Відповідно до ст. 365 Господарського процесуального кодексу України, іноземні особи мають такі самі процесуальнi права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Враховуючи, що умовами Контракту прямо передбачено, що усі спори, які виникають у зв'язку із ним, розглядаються Господарським судом Харківської області, цей позов поданий у відповідності до встановлених законом та Контрактом правил підсудності.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до ст.509 ЦК України, ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У цьому разі, правовідносини, що виникли між сторонами, мають ознаки поставки товару, які регулюються законодавством України у сфері постачання продукції та виконання зобов'язань за договором поставки.
Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).
Згідно з ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічно, згідно з положеннями ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Згідно із ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кіль кість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписи ч.7 ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Згідно зі ст.526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).
Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання за контрактом та здійснив відповідачу поставку товару.
Доказів повернення товару відповідачем чи будь-яких зауважень щодо поставленого товару до суду не надано. При цьому у Додатковій угоді №3 від 23.02.2022 до Контракту 25-06/2020ВЭД сторонами визначено, що решта суми, яка підлягає оплаті на користь позивача за цим Контрактом становить 25 778 122,00 грн.
Доказів оплати вартості поставленого товару до суду надано не було.
За приписами ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у вигляді судового збору за подання цієї позовної заяви у розмірі 386 671, 83 грн. та витрати на юридичні послуги адвоката у розмірі 35 000, 00 грн.
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як свідчать матеріали справи, 30.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ “РІЯКО І ПАРТНЕРИ” (Юридична компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю “IP COM” (Клієнт) був укладений договір про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого Юридична компанія зобов'язалась надати Клієнту юридичні послуги, а Клієнт оплатити вартість послуг. Послуги, що надаються Клієнту, полягають у підготовці документів та проведенні судового процесу у Господарському суді Харківської області.
Пунктом 5.1 Договору про надання юридичних послуг сторони погодили, що Аванс за надання юридичних послуг у розмірі 35 000 гривень сплачується Клієнтом протягом 3-х днів з моменту підписання даного Договору.
Позивачем надано копію свідоцтва №5194 про право на заняття адвокатською діяльністю та копію Ордеру від 21.12.2022р. що підтверджує повноваження адвоката Максимова М.І.
За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійнуправничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Доказів неспівмірності заявлених витрат до суду не було надано, тому суд приймає докази позивача та покладає на відповідача понесені позивачем витрати на правову допомогу.
Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, відсутність клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрати на юридичні послуги адвоката у розмірі 35 000,00 грн.
Ураховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі у розмірі 386 671,83 грн.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 185, 191, 192, ст. ст. 236-239 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛЕКОМ ГРУПП” (адреса: 309255, Бєлгородська обл., Шебекінський р-н., с. Нова Таволжанка, вул. Кірова, буд. 11; код ОКПО: 62655757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “IP COM” (адреса: 61072, м. Харків, вул. 23 Серпня, буд. 31-Б; код ЄДРПОУ: 32338465) заборгованість у розмірі 25 778 122 грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору 386 671 грн. 83 коп. та витрати на юридичні послуги адвоката 35 000 грн. 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "12" травня 2023 р.
Суддя С.Ч. Жельне