Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
08.05.2023м. ХарківСправа № 922/2298/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
при секретарі судового засідання Шевченко А.В.
за участю представників учасників процесу:
позивача: Руденко Ю.Г., самопредставництво,
відповідача: Матофій Р.М., самопредставництво,
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу,
за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», місто Київ,
до Комунального підприємства «Харківводоканал», місто Харків,
про стягнення коштів, -
Позивач, Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго”, звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, Комунального підприємства “Харківводоканал”, про стягнення 18 597 882,54 грн. за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0463-02024 від 30 січня 2019 року, з яких 14 862 235,56 грн. основий борг за період з січня по березень 2022 року, 433 924,54 грн. пеня, 825 032,66 грн. - штраф, 310 819,72 грн. - 3% річних, 2 165 870,06 грн. - інфляційні втрати.
28 листопада 2022 року, ухвалою господарського суду Харківської області, залишено позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» без руху з наданням строку для усунення недоліків позовної заяви. 07 грудня 2022 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/2298/22, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/2298/22 підготовче провадження і призначено підготовче засідання. 27 березня 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, залишено позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» без руху з наданням позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви. 04 квітня 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, продовжено розгляд справи № 922/2298/22. 10 квітня 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, відмовлено у задоволенні клопотання (вх. № 7117 від 23 березня 2023 року) відповідача про відновлення процесуального строку на подання доказів. Залишено без розгляду аяву (вх. № 7115 від 23 березня 2023 року) відповідача щодо процесуальної і матеріальної підставності застосування наслідків форс-мажору до строків виконання договірних зобов'язань. Залишено без задоволення клопотання (вх. № 7116 від 23 березня 2023 року) відповідача про витребування доказів. Також, 10 квітня 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, відмовлено у задоволенні клопотання (вх. № 8432 від 06 квітня 2023 року) відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Окрім цього, ухвалою господарського суду Харківської області від 10 квітня 2023 року, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача (вх. № 1625 від 23 січня 2023 року), про призначення експертизи. 10 квітня 2023 року, протокольною ухвалою господарського суду Харківської області, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Щодо реалізації сторонами свого права на подання заяв по суті справи: відповідачем надано відзив на позовну заяву (пояснення вх. № 17150 від 26 грудня 2022 року), що прийнятий до розгляду із залученням до матеріалів справи ухвалою господарського суду Харківської області від 28 грудня 2022 року; позивачем надано відповідь на відзив (вх. № 2491 від 02 лютого 2023 року), що прийнята до розгляду із залученням до матеріалів справи протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 27 лютого 2023 року; відповідачем надано заперечення (вх. № 5138 від 02 березня 2023 року), що прийняті до розгляду із залученням до матеріалів справи протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 13 березня 2023 року. Крім того, під час ухвалення рішення, підлягає розгляду клопотання відповідача (вх. № 7282 від 24 березня 2023 року) про зменшення нарахувань похідних від основного договірного зобов'язання (долучено до матеріалів справи протокольною ухвалою від 27 березня 2023 року) та заперечення позивача (вх. № 8015 від 03 квітня 2023 року).
Строки розгляду справи в порядку загального позовного провадження врегульовані розділом ІІІ ГПК України. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. В свою чергу, відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Водночас, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України; Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14 березня 2022 року № 133/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року за № 64//2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України. Законом України № 2212-ІХ від 21 квітня 2022 року затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Законом України № 2263-іХ від 22 травня 2022 року затверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 "Про затвердження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Законом України №2500-IX від 15 серпня 2022 року затверджено Указ Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Законом України №2738-IX від 16 листопада 2022 року затверджено Указ Президента України від 07 листопада 2022 року №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Законом України №2915-IX від 07 лютого 2023 року затверджено Указ Президента України від 6 лютого 2023 року № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Через постійні обстріли міста Харкова ворожими військами будівля, у якій розміщується Господарський суд Харківської області, зазнала пошкоджень, а приміщення суду зазнали часткових руйнувань. З моменту введення воєнного стану та початку ведення активних бойових дій на території Харківської області суд не може забезпечити безпеку апарату суду, суддів, а тому був вимушений обмежити присутність осіб у приміщенні суду до нормалізації обстановки з безпекою у регіоні та усунення руйнувань, у зв'язку з чим, у господарському суді Харківської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Проте, Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя та працює у дистанційному режимі. За змістом статей 10, 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Радою суддів України 02 березня 2022 року опубліковано рекомендації щодо роботи суддів в умовах воєнного стану, з урахуванням яких керівництвом Господарського суду Харківської області тимчасово до усунення вищезазначених обставин встановлено певний порядок роботи. Відповідно до частини 1 та 2 статті Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-яким іншим міркуванням в судовому процесі. Крім того, в період з 25 січня 2023 року по 08 лютого 2023 року суддя-доповідач по справі - Калініченко Н.В. перебувала у щорічній відпустці. На підставі вищевикладеного, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений з об'єктивних причин вийти за межі строку, встановленого ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, який в даному випадку не є розумним. При цьому, суд здійснив усі необхідні дії для розгляду справи, а в матеріалах справи достатньо матеріалів для вирішення спору по суті. У пунктах 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях 7, 13 ГПК України, а тому господарські суди зобов'язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II). Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.
АРГУМЕНТИ СТОРІН ПО СПРАВІ.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
У позовній заяві зазначається, що між позивачем (ОСП за договором) та відповідачем (користувач за договором) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0463-02024 від 30 січня 2019 року (надалі - «Договір»). В подальшому сторонами було підписано додаткові угоди до Договору. Відповідно до п. 1.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 5 від 28.12.2021 року) позивач зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії, а відповідач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього Договору. Відповідно до п.п. 1 п. 4.1. Договору плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. В свою чергу, відповідачем відповідними листами повідомлено позивача про планові обсяги електроенергії на період з січня по березень 2022 року. Відповідно до п. 5.1. Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Відповідно до п. 5.2. Договору користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП в 5 платежів. Відповідно до п. 5.5. Договору користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком», або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу, із використанням у порядку визначеному законодавством електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді. Відповідно до п. 5.6. Договору, у разі виникнення розбіжностей за отримання від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги, користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акту. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений Договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей. Як зазначає позивач, користувач (відповідач) не здійснив повної та вчасної оплати за Договором. Основна заборгованості за оплату послуг з передачі електричної енергії відповідача перед позивачем за період із січня 2022 по березень 2022 року (включно) складає 14 862 235,56 грн., а саме: за січень 2022 року в сумі 3 012 822,30 грн., за лютий 2022 року в сумі 8 855 302,61 грн., за березень 2022 року в сумі 2 994 110,65 грн. Також, позивач прохає про стягнення пені відповідно до п. 5.7. Договору у розмірі 433 924,54, штрафу на підставі п. 5.7. Договору у розмірі 825 032,66 грн., 3% річних у розмірі 310 819,72 грн., а також інфляційні втрати у розмірі 2 165 870,06 грн.
26 грудня 2022 року відповідачем представлено до суду відзив на позовну заяву (пояснення вх. № 17150 від 26 грудня 2022 року), в якому відповідач зазначив, що заперечує проти позову у повному обсязі та вважає за необхідне з цього приводу зазначити наступне. Зміст наданих позивачем розрахунків свідчить, що вони стосуються лише загальної вартості послуг з передачі електричної енергії, нарахованих на неї річних, інфляційних та штрафних санкцій, але не містять жодних даних щодо бази розрахунків технологічних втрат, у тому числі, додаткових технологічних витрат, пов'язаних з передачею електричної енергії, які входять до структури пред'явлених до сплати послуг. Матеріали справи не містять жодних розрахунків позовних вимог та даних, що їх підтверджують, відповідно до вимог Методики розрахунку технологічних втрат електричної енергії, яка діє з 01.01.2014, що затверджена Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 21.06.2013 № 399 (надалі - Методика), згідно з якою, фізичний процес передачі ОСП електричної енергії для споживачів та інших суб'єктів господарювання нерозривно пов'язаний з виникненням в ході цього процесу технологічних витрат електричної енергії, розрахунок та обсяг, яких підлягають визначенню позивачем. Відповідно до приписів п. 9.3.6 Кодексу систем передачі, на НЕК “Укренерго” як оператора систем передачі (ОСП) покладена відповідальність за регулювання реактивної потужності, забезпечення та підтримання в усіх вузлах електричних мереж систем передачі балансу між реактивною потужністю, що виробляється та споживається, що безпосередньо впливає на величину технологічних витрат електричної енергії в електричних мережах у системі передачі/розподілу. На думку відповідача, невиконання або неналежне виконання позивачем зазначеного зобов'язання щодо забезпечення балансу реактивної потужності у мережах при передачі електричної енергії КП “Харківводоканал” має своїм наслідком незаконне покладання на відповідача додаткових обсягів та вартості технологічних витрат активної електричної енергії. Невиконання позивачем зазначеного зобов'язання є підставою для відмови у позові та слід кваліфікувати, зокрема, як прострочку кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, за змістом якої, кредитор вважається таким, що прострочив, зокрема, якщо він не вчинив дій, що встановлені актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Також, відповідач вважає, що матеріалами цієї справи, водночас, підтверджується наявність підстав для застосування до правовідносин сторін положень ч. 4 п. 10.1 Договору (у відповідній редакції), відповідно до яких: «Термін виконання зобов'язань за цим Договором у разі форс-мажорних обставин відкладається на строк дії таких обставин». Положення аналогічного змісту містить також ч. 4 п. 10.1 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії (Додаток № 6 до Кодексу систем передачі). Так, відповідач вказує, що загальновідомим у розумінні ч. 3 ст. 75 ГПК України є той факт, що місто Харків перебуває під регулярними обстрілами з 24.02.2022 внаслідок військової агресії рф проти України, що триває. Відповідач зазначає, що лише за спірний період у цій справі, адміністративні будівлі та об'єкти КП «Харківводоканал» зазнали руйнувань внаслідок обстрілів та військової агресії рф проти України, відбулось десятки поривів та зруйнування мереж водопостачання міста Харків та Харківської області. На думку відповідача, скасування плати за комунальні послуги для споживачів м. Харкова з 24.02.2022 й до закінчення військової агресії проти України - є форс-мажорними обставинами у розумінні чинного законодавства. Також зазначено, що в цих надзвичайних економічних, безпекових та гуманітарних умовах, в умовах постійної загрози життю та здоров'ю, відповідно до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022, КП “Харківводоканал” було вимушено в умовах воєнного стану призупинити трудові відносини з 1702 працівниками підприємства та зосередити обмежені ресурси на забезпеченні функціонування критичної інфраструктури водопостачання та водовідведення. Відповідач вважає, що матеріалами цієї справи підтверджується, що питання про існування на території міста Харкова у спірний період форс-мажорних обставин внаслідок агресії російської федерації, є нормативно врегульованим, встановленим у відповідних документах Верховної Ради України, Президента України, КМУ, ТПП, НКРЕКП, Мінреінтеграції, ДНС, підтверджується матеріалами справи і є загальновизнаним та загальновідомим у розумінні ч.3 ст.75 ГПК України. Підсумовуючи відповідач зазначає, що за наведених обставин (обставин непереборної сили), строк виконання основного зобов'язання за Договором, що є предметом розгляду у цій справі, продовжується на період дії воєнного стану у зоні проведення бойових дій відповідно до наказу Мінреінтеграції № 75 (включаючи період ліквідації наслідків), а нарахування пені та штрафу з боку позивача є незаконними як з огляду на фактичні обставини щодо настання форс-мажорних обставин, так і з огляду на пряму заборону НКРЕКП вчиняти такі дії під час правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 30 днів після його припинення, що також підтверджує передчасність заявлених вимог, а отже, є безумовною підставою для відмови у позові. Окремо відповідач зазначає, що вимоги позивача про стягнення штрафу та пені є незаконними з огляду на приписи постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 332 від 25.02.2022, якою прямо заборонено стягнення штрафних санкцій за договорами, що укладені відповідно до Закону “Про ринок електричної енергії” (до яких зокрема належить договір про надання послуг з передачі електричної енергії у цій справі) у період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення. Крім того, відповідач посилається на те, що відповідно до загальнодоступної інформації в ЗМІ відповідальність за порядок та умови розрахунків на ринку електричної енергії, що пов'язані зі скасуванням оплати комунальних послуг у спірний період у цій справі визнала за собою третя особа - орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого належить комунальне майно відповідача.
02 лютого 2023 року до суду подано відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 2491). Позивач зазначає, що категорично не погоджується з обставинами, викладеними у відзиві. Так, відповідач 13.12.2022 року звернувся до позивача з листом № 01-01-23/2575-22 щодо необхідності надання необхідної інформації про технологічні втрати електричної енергії. 05.01.2023 року НЕК «Укренерго» листом № 01/1027 надало відповідь на лист КП «Харківводоканал» в якому роз'яснено, що НЕК «Укренерго» здійснює розрахунок керуючись, зокрема п. 5.7. Розділу ХІ Кодексу системи передачі, яким передбачено, що обсяг послуг з передачі електричної енергії визначається у період до приєднання ОСП до ІТС механізму. Враховуючи, що відповідач не є споживачем НЕК «Укренерго» для отримання більш детальної інформації щодо обладнання, яке задіяне для передачі/розподілу електричної енергії та обсягів технологічних втрат електричної енергії, потрібно звернутися до оператора системи розподілу до мереж якого заживлено об'єкт КП «Харківводоканал». Як зазначає позивач, обома сторонами Договору були підписані акти приймання-передачі послуг за період з липня 2019 року по березень 2022 року та акти корегування до них. До позовної заяви додано повідомлення відповідача позивачу про планові обсяги послуг та, в свою чергу, в актах приймання-передачі послуг, з урахуванням актів коригування до них, сторони погодили фактичних обсяг спожитих послуг. Зазначається, що відповідач, до подачі позовної заяви до суду позивачем, не оскаржував обсяги послуг, визначені в актах приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії до Договору або в актах коригування.
02 березня 2023 року до суду відповідачем надано заперечення (вх. № 5138). Так, відповідач зазначає, що в обґрунтування відповіді на відзив та запереченнях на клопотання проти експертизи, позивач посилається на формальну та невідповідну до змісту заперечень КП “Харківводоканал”, інформацію щодо договору та загальних положень цивільного законодавства, але не надано в обґрунтування позову та для правової оцінки суду жодних верифікованих даних щодо забезпечення балансу реактивної потужності, а так само, визначення та віднімання з балансу відповідача пов'язаних з цим, додаткових технологічних витрат електричної енергії в усіх вузлах електричних мереж ОСП, які відповідно до Кодексу систем передачі та Правил роздрібного ринку електричної енергії, не належать до сплати КП “Харківводоканал” при передачі електричної енергії за Договором.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
ВІДНОСНО АНАЛІЗУ ПИТАННЯ НАЯВНОСТІ/ВІДСУТНОСТІ ЗАБОРГОВАНОСТІ ЗА ДОГОВОРОМ.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. В статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 30 січня 2019 року між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (ОСП за Договором) та відповідачем, Комунальним підприємством «Харківводоканал» (Користувач за Договором), укладений договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0463-02024. НЕК «Укренерго» є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, п. 3.2. Статуту НЕК «Укренерго».
В подальшому сторонами було укладено додаткові угоди до Договору, а саме: 1) додаткова угода № 1 від 30.01.2019; 2) додаткова угода № 2 від 16.09.2019; 3) додаткова угода № 3 від 21.09.2021; 4) додаткова угода № 4 від 24.12.2021; 5) додаткова угода № 5 від 28.12.2021, якою викладено зміст Договору в новій редакції.
Як вбачається з позовної заяви, позивач заявляє до стягнення суму заборгованості за спірний період: січень 2022 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, а отже, під час аналізу виниклих правовідносин, суд керується редакцією Договору, що викладена у додатковій угоді № 5 від 28.12.2021 року.
Відповідно до п. 1.1. Договору ОСП зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - Послуга), а Користувач зобов'язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору. Відповідно до п. 3.1. Договору планова та/або фактична вартість Послуги визначається на підставі діючого на момент надання Послуги в розрахунковому періоді. На вартість Послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному веб-сайті в мережі Інтернет. Відповідно до п. 4.1. Договору для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяги Послуги: 1) плановий обсяг Послуги визначається на основі наданих Користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У разі ненадання або несвоєчасного надання Користувачем повідомлень плановим обсягом Послуги визначається фактичний обсяг наданої Послуги у попередньому розрахунковому періоді; 2) фактичний обсяг Послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі.
На підставі вищевикладених умов Договору (в редакції додаткової угоди № 5 від 28.12.2021) вбачається, що позивач взяв на себе обов'язок надавати послугу з передачі електричної енергії, а відповідач оплачувати її. При цьому, обсяг послуги формується на підставі запиту/листа відповідача про плановий обсяг Послуги, а у разі ненадання такого запиту/листа, то на підставі фактичного обсягу Послуги за попередній розрахунковий період.
Відповідачем було повідомлено позивача про плановий обсяг Послуги: на січень 2022 року - листом від 20.12.2021 року, плановий обсяг - 23852,500 МВт*год; листом від 29.12.2021 року, плановий обсяг - 11540,0 МВт*год; листом від 14.01.2022 року, плановий обсяг - 23852,500 МВт*год; на лютий 2022 року - листом від 19.01.2022, плановий обсяг 3168,946, листом від 02.02.2022, плановий обсяг - 22 168,200 МВт*год; на березень 2022 року - листом від 21.02.2022, плановий обсяг 23 832,700 МВт*год, листом від 16.03.2022, плановий обсяг - 8 450 МВт*год. Означені відомості не спростовані відповідачем належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.
Відповідно до п. 5.1. Договору розрахунковим періодом за цим Договором є 1 (один) календарний місяць. Відповідно до п. 5.2. Договору Користувач здійснює поетапну попередню оплату вартості Послуги ОСП таким чином: 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього Договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуги, яка визначена згідно з розділом 3 цього Договору, відповідно до такого алгоритму; 2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця; 3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця; 4 платіж - до 20 числа місяця розрахункового місяця; 5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця. Відповідно до п. 5.5. Договору Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуги, наданих Виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді. Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО).
Відповідно до п. 5.6. Договору у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі Послуги Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі Послуги вартість Послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов'язання у встановлений Договором термін. Якщо Користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі Послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.
Як вбачається з представлених даних, за весь період дії Договору позивачем було складено акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуг, а саме: - за липень 2019 року, сума до сплати 9 549 695,29 грн.; - за серпень 2019 року, сума до сплати 8 323 672,94 грн.; - за вересень 2019 року, сума до сплати 3 130 167,58 грн.; - за жовтень 2019 року, сума до сплати 3 276 601,44 грн.; - за листопад 2019 року, сума до сплати 3 313 038,97 грн.; - за грудень 2019 року, сума до сплати 3 465 361,84 грн.; - за січень 2020 року, сума до сплати 4 580 331,28 грн.; - за лютий 2020 року, сума до сплати 5 594 849,78 грн.; - за березень 2020 року, сума до сплати 4 351 406,18 грн.; - за квітень 2020 року, сума до сплати 4 047 346,63 грн.; - за травень 2020 року, сума до сплати 4 197 589,64 грн.; - за червень 2020 року, сума до сплати 4 112 272,81 грн.; - за липень 2020 року, сума до сплати 4 313 610,60 грн.; - за серпень 2020 року, сума до сплати 6 546 518,50 грн.; - за вересень 2020 року, сума до сплати 6 342 815,46 грн.; - за жовтень 2020 року, сума до сплати 6 672 569,48 грн.; - за листопад 2020 року, сума до сплати 6 721 889,76 грн.; - за грудень 2020 року, сума до сплати 9 232 902,64 грн.; - за січень 2021 року, сума до сплати 8 683 712,72 грн.; - за лютий 2021 року, сума до сплати 8 164 630,81 грн.; - за березень 2021 року, сума до сплати 8 575 344,61 грн.; - за квітень 2021 року, сума до сплати 7 712 276,42 грн.; - за травень 2021 року, сума до сплати 7 637 348,26 грн.; - за червень 2021 року, сума до сплати 7 196 000,02 грн.; - за липень 2021 року, сума до сплати 7 824 204,50 грн.; - за серпень 2021 року, сума до сплати 7 722 899,17 грн.; - за вересень 2021 року, сума до сплати 7 696 268,41 грн.; - за жовтень 2021 року, сума до сплати 8 190 951,54 грн.; - за листопад 2021 року, сума до сплати 7 973 862,96 грн.; - за грудень 2021 року, сума до сплати 8 524 917,16 грн. Означені відомості не спростовані відповідачем належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами. За спірний період, а саме: - за січень 2022 року позивачем було складено акт приймання-передачі Послуги від 31.01.2022 на загальну суму 10 115 499,28 грн. з ПДВ., акт-коригування від 29.06.2022 до Акту приймання-передачі Послуги від 31.01.2022, після коригування сума складає 10 062 771,06 грн.; - за лютий 2022 року позивачем було складено акт приймання-передачі Послуги від 28.02.2022 на суму 8 720 630,34 грн. з ПДВ, акт-коригування від 27.07.2022 до Акту приймання-передачі Послуги від 28.02.2022, після коригування сума складає 8 855 302,61 грн.; - за березень 2022 року позивачем було складено акт приймання-передачі Послуги від 31.03.2022 на суму 2 676 804,00 грн., акт-коригування від 18.08.2022 до Акту приймання-передачі Послуги від 31.03.2022, після коригування сума складає 2 994 110,65 грн.
Таким чином, за період з липня 2019 року по березень 2022 року відповідач, відповідно до умов Договору, зобов'язаний був сплатити за отримані Послуги 215 587 241,72 грн. Означені відомості також не спростовані відповідачем належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами. Акти за спірний період підписані з обох Сторін без зауважень. При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що означені акти були оскаржені відповідачем, зокрема відповідно до п. 5.6. Договору. Враховуючи положення цього ж пункту 5.6. Договору, вважається, що акти прийняті без розбіжностей. Тобто відповідач в повній мірі з усвідомленням настання певних наслідків, погодився із обсягом отриманих Послуг, їх вартістю і, як вбачається з п. 1.4. актів - користувач (відповідач) не має претензій до ОСП стосовно наданої Послуги, вказаної у п. 1.1.-1.2. цього Акта.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було сплачено на користь позивача за Договором 193 743 239,92 грн. Крім цього, як визнається позивачем, за Договором оплати були здійснені Відокремленим підрозділом відповідача (Комплекс водопідготовки «Донець» відокремлений підрозділ КП «Харківводоканал», згідно листа № 01-01-23/6373-21 від 21.12.2021 року) у розмірі 6 981 766,24 грн.
Отже, загальна сума оплат відповідача за Договором складає 200 725 006,16 грн. (193 743 239,92 грн. + 6 981 766,24 грн.) У зв'язку з цим, заборгованість складає 14 862 235,56 грн., з них: за січень 2022 в сумі 3 012 822,30 грн. (тобто з урахуванням раніше проведених оплат, що не заперечується позивачем), за лютий 2022 року в сумі 8 855 302,61 грн., за березень 2022 року в сумі 2 994 110,65 грн. Іншого розрахунку відповідачем не представлено. Враховуючи п. 5.5. Договору, кінцевий строк оплати за Послуги у січні 2022 року - 15.02.2022 року, з урахуванням коригування за актом - 15.07.2022 року, у лютому 2022 року - 15.03.2022 року, з урахуванням коригування за актом - 15.08.2022 року, у березні 2022 року - 15.04.2022 року, з урахуванням коригування за актом - 15.09.2022 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявленої вимоги позивача про стягнення суми основного боргу за період з січня по березень 2022 року (включно), а отже про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення 14 862 235,56 грн. основного боргу за Договором.
Відносно посилань відповідача на те, що надані позивачем розрахунки не містять бази розрахунків технологічних втрат, у тому числі, додаткових технологічних витрат, пов'язаних з передачею електричної енергії, які входять до структури пред'явлених до сплати послуг, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 5.6. Договору у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі Послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі Послуги вартість Послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений Договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі Послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей. Як вбачається з матеріалів справи, акти приймання-передачі послуги та коригування до них були підписані без зауважень. В матеріалах справи також відсутні дані, що відповідач оскаржував в порядку п. 5.6. Договору надані акти, а відповідно обсяги наданих послуг та їх вартість. Тобто, відповідач без зауважень підписав означені акти, тобто підтвердив прийняття обсягу послуг з тією вартістю, що вказані в актах. Суд звертає увагу, що під час дослідження господарських операцій у зв'язку із необхідністю визначення наявності/відсутності підстав для стягнення заборгованості, важливим та першочерговим є дослідження первинних документів. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Таким чином, посилання відповідача на те, що вартість послуги визначена позивачем невірно, не знаходить своє підтвердження. Відповідач в повному обсязі погодився як з обсягом, так і з вартістю наданих послуг шляхом підписання наданих актів та не оскаржив їх в установленому порядку.
Крім того, 05.01.2023 року НЕК «Укренерго» листом № 01/1027 надало відповідь на лист КП «Харківводоканал» в якому роз'яснено, що НЕК «Укренерго» здійснює розрахунок керуючись, зокрема п. 5.7. Розділу ХІ Кодексу системи передачі, яким передбачено, що обсяг послуг з передачі електричної енергії визначається у період до приєднання ОСП до ІТС механізму. Враховуючи, що відповідач не є споживачем НЕК «Укренерго» для отримання більш детальної інформації щодо обладнання, яке задіяне для передачі/розподілу електричної енергії та обсягів технологічних втрат електричної енергії, потрібно звернутися до оператора системи розподілу до мереж якого заживлено об'єкт КП «Харківводоканал».
Також, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року по справі № 390/34/17 зазначено наступне: «Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
Суд вважає, що позиція відповідача є суперечливою. Так, відповідач за спірний період, а саме січень-березень 2022 року, підписує акти, чим підтверджує правомірність та правильність здійснених нарахувань та не оскаржує їх. Водночас, після того як позивачем здійснюється пред'явлення позову у зв'язку із не оплатою такої заборгованості, відповідач займає позицію, що сума, зазначена у актах, нарахована невірно. Іншими словами, до пред'явлення позову (під час підписання актів) відповідач в повній мірі погоджується з обсягом та вартістю послуг, наданих позивачем, а після пред'явлення позову, відповідач займає позицію, що вартість визначена невірно. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) існує, зокрема, у зв'язку з тим, що позивач покладається на дії/бездіяльність, поведінку свого контрагента (відповідача). Водночас, якщо дії/бездіяльність, поведінка контрагента суперечить попереднім діям/бездіяльності, поведінці, то позивач (ОСП) не може передбачити свою поведінку на майбутнє, що може породити правову невизначеність у виниклих правовідносинах.
Відносно посилання відповідача на те, що відповідальність за порядок та умови розрахунків на ринку електричної енергії, що пов'язані зі скасуванням оплати комунальних послуг у спірний період у цій справі визнала за собою третя особа - орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого належить комунальне майно відповідача, суд зазначає наступне.
Як вбачається з умов Договору, його сторонами є позивач та відповідач. Відповідно до п. 1.1. Договору за цим Договором ОСП (позивач) зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії, а користувач (відповідач) зобов'язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору. Тобто, між сторонами існують договірні зобов'язання. Відповідно до пп. 3 п. 8.3. Договору користувач (відповідач) зобов'язується здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за Послугу на умовах, визначених цим Договором.
Тобто, Договором передбачено, що відповідач має самостійно, як окремий суб'єкт господарювання, виконувати свої обов'язки за Договором. У зв'язку з цим, доводи відповідача в цій частині є не слушними.
ВІДНОСНО АНАЛІЗУ ПОШИРЕННЯ ФОРС-МАЖОРНИХ ОБСТАВИН НА ПРАВОВІДНОСИНИ СТОРІН.
Відповідач посилається, зокрема у відзиві на позовну заяву (поясненнях вх. № 17150 від 26 грудня 2022 року), що матеріалами цієї справи підтверджується наявність підстав для застосування до правовідносин сторін положень ч. 4 п. 10.1 Договору про форс-мажорні обставини. Відповідач вказує, що загальновідомим у розумінні ч. 3 ст. 75 ГПК України є той факт, що місто Харків перебуває під регулярними обстрілами з 24.02.2022 внаслідок військової агресії рф проти України, що триває. На думку відповідача, скасування плати за комунальні послуги для споживачів м. Харкова з 24.02.2022 й до закінчення військової агресії проти України - є форс-мажорними обставинами у розумінні чинного законодавства. У зв'язку з цим, відповідач робить висновок, що строк виконання основного зобов'язання за Договором, що є предметом розгляду у цій справі, продовжується на період дії воєнного стану у зоні проведення бойових дій відповідно до наказу Мінреінтеграції № 75 (включаючи період ліквідації наслідків).
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Суд визнає загальновідомим той факт, що з 24.02.2022 року, внаслідок широкомасштабного вторгнення військ рф на територію України, місто Харків перебуває під регулярними ворожими обстрілами. У зв'язку з цим, цей факт не підлягає доказуванню, адже є загальновідомим і не у зв'язку визнання його таким судом. Водночас, означений факт не є одиничною підставою для застосування розділу Договору, що передбачає звільнення від відповідальності або відтермінування виконання зобов'язання у зв'язку із форс-мажорними обставинами. В обов'язковому порядку підлягають детальному дослідженню умови Договору, що регулюють форс-мажорні обставини, підстави та порядок застосування наслідків поширення форс-мажорних обставин.
Відповідно до п. 10.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим Договором, якщо це є результатом дії форс-мажорних обставин. Якщо внаслідок дії форс-мажорних обставин (техногенного/природного/соціально-політичного/військового характеру), унеможливлюється виконання будь-якою стороною зобов'язань за Договором, така сторона повинна невідкладно повідомити у письмовій формі про це іншу сторону. Неповідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даних Договором зобов'язань, позбавляє Сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань. Термін виконання зобов'язань за цим Договором у разі форс-мажорних обставин відкладається на строк дії таких обставин. У разі дії форс-мажорних обставин більше 15 календарних днів сторони мають право відмовитися від подальшого виконання зобов'язань за цим Договором та в установленому порядку розірвати Договору. Розірвання цього Договору тягне за собою відповідні правові наслідки щодо діяльності сторін на ринку електричної енергії. Відповідно до п. 10.2. Договору доказом дії форс-мажорних обставин є документи (оригінали), видані Торгово-промисловою палатою України/іншим компетентним органом, установою.
В матеріалах справи наявний лист відповідача № 01-01-23/951-22 від 27.04.2022 до позивача в якому, зокрема, відповідач посилається на норми, що регулюють форс-мажорні обставини. Суд зауважує, що відповідач у листі № 01-01-23/951-22 від 27.04.2022 прямо та чітко не вказує про поширення на відносини за Договором форс-мажорних обставин. Робляться лише загальні, а не конкретні висновки, зокрема: «Згідно з законодавством, у випадку виникнення форс-мажорних обставин, сторони звільняються від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань. Військова агресія Російської Федерації проти України та введення воєнного стану з 24.02.2022 в Україні є форс-мажорно». Також, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують відправлення означеного повідомлення позивачу. Встановлення означеного факту є важливим під час розгляду цієї справи, адже розділ 10 Договору визначає чітку процедуру у випадку настання форс-мажорних обставин, що починається з повідомлення іншої сторони Договору про настання таких обставин. Відсутність такого повідомлення позбавляє Сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань, що передбачено п. 10.1. Договору. Враховуючи чітко визначені наслідки у п. 10.1. Договору, суд вважає, що відсутність відправлення позивачу означеного листа є наслідком - позбавлення Сторони права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань. Крім того, відповідач вважає, що форс-мажорні обставини поширюються на правовідносини сторін з 24.02.2022 року. Однак, лист № 01-01-23/951-22 був складений 27.04.2022, тобто після спливу 2-х місяців, від дати поширення форс-мажорних обставин на правовідносини сторін, що визначена відповідачем. При цьому, таке повідомлення має бути здійснено невідкладно. Означена категорія «невідкладно», безумовно, є оціночною. Однак, на переконання суду, якщо відповідач вважає, що на нього поширюються форс-мажорні обставини з 24.02.2022, то повідомлення мало бути здійснено найближчими днями з урахуванням безпекової ситуації. Не можна вважати невідкладним повідомленням складання листа після спливу 2 (двох) місяців. У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31 серпня 2022 по справі № 910/15264/21 зазначено наступне: «...повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору».
Таким чином, з матеріалів справи не вбачається та відповідачем не доведено дотримання процедури повідомлення про настання форс-мажорних обставин відповідно до розділу 10 Договору. У зв'язку з цим, вважається, що відповідач не повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин, а існування загальновідомої обставини - широкомасштабного вторгнення військ рф на територію України, з урахуванням листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, не є безумовною підставою вважати, що на відносини за Договором поширюються форс-мажорні обставини.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначено наступне: «Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом».
З огляду на наявні матеріали справи, суд вважає, що відповідач не довів належними, допустити на достатніми доказами поширення на правовідносини сторін за Договором дію форс-мажорних обставин.
Позиція відповідача відносно поширення форс-мажорних обставин зводиться до того, що з огляду на існування загальновідомих форс-мажорних обставин, та те, що КП «Харківводоканал» є об'єктом критичної інфраструктури, на правовідносини за Договором поширюються форс-мажорні обставини і має бути відтерміновано виконання зобов'язання. З приводу цього суд зазначає: по-перше, щодо наявності загальновідомої обставини - суд надав оцінку вище; 2) віднесення КП «Харківводоканал» до об'єктів критичної інфраструктури не впливає на підтвердження поширення форс-мажорних обставин на правовідносини сторін за Договором. Окремо суд зазначає, що посилання відповідача на те, що скасування плати за комунальні послуги для споживачів м. Харкова з 24.02.2022 й до закінчення військової агресії проти України - є форс-мажорними обставинами може мати місце за Договором, якщо таку обставину, в якості форс-мажорної за Договором, було підтверджено в порядку п. 10.2. Договору. Однак, в матеріалах справи відсутні документи (оригінали), видані Торгово-промисловою палатою України/іншим компетентним органом, установою з приводу цього.
Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що відповідачем не було дотримано процедуру повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, при цьому докази, представлені до суду, не підтверджують поширення форс-мажорних обставин на правовідносини сторін за Договором. У зв'язку з цим, відсутні підстави для застосування наслідку, що передбачений ч. 4 п. 10.1 Договору, а саме відкладення терміну виконання зобов'язання за договором.
ВІДНОСНО АНАЛІЗУ НАЯВНОСТІ/ВІДСУТНОСТІ ПІДСТАВ ДЛЯ СТЯГНЕННЯ ПОХІДНИХ ВИМОГ (ПЕНІ, ШТРАФУ, 3% РІЧНИХ, ІНФЛЯЦІЙНИХ ВТРАТ) ТА ПРАВИЛЬНОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ЇХ НАРАХУВАННЯ.
Відповідно до п. 5.7. Договору у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов'язань. За прострочення користувачем термінів розрахунку понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Позивач заявляє до стягнення пеню у розмірі 433 924,54 грн. та штраф у розмірі 825 032,66 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявляє до стягнення 310 819,72 грн. - 3% річних, 2 165 870,06 грн. - інфляційні втрати.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі № 910/18557/20 зазначено наступне: «Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду».
Перевіривши розрахунок пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, що розрахунки здійснені арифметично вірно, а отже наявні підстави для стягнення 433 924,54 грн. пені, 825 032,66 грн. штрафу, 310 819,72 грн. 3% річних, 2 165 870,06 грн. інфляційні втрати. При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем не представлено іншого розрахунку.
Відносно посилання відповідача на те, що вимоги позивача про стягнення штрафу та пені є незаконними з огляду на приписи постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 332 від 25.02.2022, якою прямо заборонено стягнення штрафних санкцій за договорами, що укладені відповідно до Закону “Про ринок електричної енергії” (до яких зокрема належить договір про надання послуг з передачі електричної енергії у цій справі) у період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 5 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 332 від 25.02.2022 (в редакції від 27.02.2022) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії». В подальшому, відповідно до п. 16 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 332 від 25.02.2022 (в редакції від 26.04.2022) вирішено на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови: зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
Тобто, до 26.04.2022 постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 року передбачала рекомендацію щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, а вже після 26.04.2022 постановою встановлено чітку заборону нарахування та стягнення штрафних санкцій.
Як вбачається з представлених розрахунків пені та штрафу, вони нараховані до 25.04.2022 року, що не суперечить постанові НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 року (в редакції від 27.02.2022 та 26.04.2022).
ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ ПРО ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У ЗВ'ЯЗКУ ІЗ ФОРС-МАЖОРНИМИ ОБСТАВИНАМИ.
Відповідач посилався на те, що нарахування пені та штрафу з боку позивача є незаконними як з огляду на настання форс-мажорних обставин.
Відповідно до ст. 218 ГПК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).
Судом у цьому рішенні було встановлено, що відповідачем не було дотримано процедуру повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, при цьому докази, представлені до суду, не підтверджують поширення форс-мажорних обставин на правовідносини сторін за Договором.
Враховуючи означені висновки, суд констатує про те, що посилання відповідача на незаконність нарахування в період форс-мажорних обставин не знайшли свого підтвердження.
ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ ПРО ЗМЕНШЕННЯ НАРАХУВАНЬ, ПОХІДНИХ ВІД ОСНОВНОГО ДОГОВІРНОГО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ.
Відповідачем було заявлено клопотання (вх. № 7282 від 24 березня 2023 року) про зменшення нарахувань, похідних від основного договірного зобов'язання, а саме: зменшити заявлені суми 433 924,54 грн. пені, 825 032,66 грн. штрафу, 310 819,72 грн. 3% річних, 2 165 870,06 грн. інфляційних та відмовити у відповідних частинах позову.
В першу чергу суд звертає увагу, що згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16. Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника. Означені за змістом висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01 жовтня 2020 року по справі № 904/5610/19.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Враховуючи, що нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України не є штрафною санкцією, а носить компенсаційний характер, суд прийшов до висновку про неможливість застосування ст. 233 ГК України.
При цьому, під час розгляду питання про зменшення 3% річних, судом були враховані висновки, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року по справі № 902/417/18: «З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання».
Суд, дослідивши конкретні обставини справи, з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності, не вбачає підстав для зменшення розміру 3% річних, про можливість зменшення яких вказано у вищезазначеній постанові.
Окремо суд зазначає, що 3% річних та інфляційні втрати, стягнення яких передбаченого ст. 625 ЦК України, не є неустойкою, а отже не поширюються вимоги ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відносно зменшення пені та штрафу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Неустойка є заходом забезпечення виконання зобов'язання і фактично виступає штрафною санкцією за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Статтею 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено ПРАВО суду зменшити розмір штрафних санкцій. Таке право надається суду за наявності визначених у цих статтях умов - за ч. 3 ст. 551 ЦК України, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, за ч. 1 ст. 233 ГК України - штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора (при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу), а за ч. 2 ст. 233 ГК України - якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.
Судом було детально проаналізовано наявні в матеріалах справи документи, надані під час судових засідань пояснення як позивача, так і відповідача та зроблено висновок про те, що означені вище підстави для можливості суду зменшити штрафні санкції не підтверджені доказами. Представлені до суду списки пошкоджених об'єктів відповідача та акти огляду не підтверджують загальний розмір збитків відповідача. Оголошення наказом Генерального директора КП “Харківводоканал” Панова В.В. від 11.03.2022 №73-к простою не вказує про розмір заподіяних збитків відповідачу. При цьому, суд вказує про те, що штрафні санкції не є такими, що несуть надмірний тягар, вони не перевищують розмір заборгованості відповідача. Судом враховано, що погашення заборгованості за січень 2022 року відбулося частково, водночас означений факт не може самостійно впливати на зменшення штрафних санкцій, а може бути врахований лише у сукупності обставин, що передбачені у ч. 1 ст. 233 ГК України.
Таким чином, суд прийшов до висновку про відсутність належним чином підтверджених підстав для зменшення штрафних санкцій у вигляді штрафу та пені.
Таким чином, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача. У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 216-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства «Харківводоканал» (61013, місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 2; код ЄДРПОУ: 03361715) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; код ЄДРПОУ: 00100227) суму основної заборгованості за період січень 2022 року - березень 2022 в розмірі 14 862 235,56 грн. на поточний рахунок НЕК «Укренерго», код ЄДРПОУ: 00100227, код EIC: 10Х1001С--00001Х, р/р НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» у м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ банка 0032129.
Стягнути з Комунального підприємства «Харківводоканал» (61013, місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 2; код ЄДРПОУ: 03361715) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; код ЄДРПОУ: 00100227) суму штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі 433 924,54 грн. на поточний рахунок НЕК «Укренерго», код ЄДРПОУ: 00100227, код EIC: 10Х1001С--00001Х, р/р НОМЕР_2 в АТ «Ощадбанк» у м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ банка 0032129.
Стягнути з Комунального підприємства «Харківводоканал» (61013, місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 2; код ЄДРПОУ: 03361715) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; код ЄДРПОУ: 00100227) суму штрафних санкцій у вигляді штрафу у розмірі 825 032,66 грн. на поточний рахунок НЕК «Укренерго», код ЄДРПОУ: 00100227, код EIC: 10Х1001С--00001Х, р/р НОМЕР_2 в АТ «Ощадбанк» у м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ банка 0032129.
Стягнути з Комунального підприємства «Харківводоканал» (61013, місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 2; код ЄДРПОУ: 03361715) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; код ЄДРПОУ: 00100227) 3% річних у розмірі 310 819,72 грн. на поточний рахунок НЕК «Укренерго», код ЄДРПОУ: 00100227, код EIC: 10Х1001С--00001Х, р/р НОМЕР_2 в АТ «Ощадбанк» у м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ банка 0032129.
Стягнути з Комунального підприємства «Харківводоканал» (61013, місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 2; код ЄДРПОУ: 03361715) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; код ЄДРПОУ: 00100227) інфляційні втрати у розмірі 2 165 870,06 грн. на поточний рахунок НЕК «Укренерго», код ЄДРПОУ: 00100227, код EIC: 10Х1001С--00001Х, р/р НОМЕР_2 в АТ «Ощадбанк» у м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ банка 0032129.
Стягнути з Комунального підприємства «Харківводоканал» (61013, місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 2; код ЄДРПОУ: 03361715) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; код ЄДРПОУ: 00100227) судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 278 968,24 грн. на поточний рахунок НЕК «Укренерго», код ЄДРПОУ: 00100227, код EIC: 10Х1001С--00001Х, р/р НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» у м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ банка 0032129.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "12" травня 2023 р.
Суддя Н.В. Калініченко