про залишення
заяви про відкриття провадження
у справі про неплатоспроможність без руху
10 травня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/318/23
Господарський суд Тернопільської області
Суддя Сидорук А.М., розглянувши матеріали за заявою
Боржника: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
Встановив: Боржник - ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 звернулася до Господарського суду Тернопільської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, яка сформована в системі "Електронний суд".
Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Таким чином, суд застосовує норми Господарського процесуального кодексу України та Кодексу України з процедур банкрутства.
Ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Вимоги щодо заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містяться, зокрема у ст. ст. 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Перелік документів (доказів), які в обов'язковому порядку додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність чітко визначений, зокрема ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
В обґрунтування своїх вимог боржник зазначає, що в зв'язку з скрутним фінансовим становищем уклала кредитні договори з фінансовими установами, а саме з АТ “Приватбанк”, ТОВ “Качай гроші”, ТОВ “Є гроші ком”, ТОВ “Інвеструм”, ТОВ “Маніфою”, ТОВ “1 небезпечне агентство необхідних кредитів”, ТОВ "Авентус Україна", ТОВ "Лінеура Україна", ТОВ "СС Лоун", ТОВ "Мілоан", ТОВ "Манівео", внаслідок чого утворилась заборгованість, загальна сума якої становить 186 617,43 грн. Боржник зазначає, що всіх копій договорів, квитанцій, банківських виписок, тощо, що підтверджують суми грошових вимог за основними зобов'язаннями та суми неустойки не надано через їх відсутність або втрату.
Суд звертає увагу, що посилання заявника на відсутність у нього оригіналів доказів не звільняє Заявника від обов'язку, визначеного п. 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, щодо зазначення у кого знаходяться оригінали доказів, та не звільняє від обов'язку вжити заходів щодо отримання засвідчених належним чином копій документів, у тому числі у суду або банківської установи. У разі обґрунтованої неможливості подання зазначених Заявником доказів, процесуальним законодавством передбачена можливість вчинення певних процесуальних дій заявником (ч.3 ст.164, ст.81 Господарського процесуального кодексу України).
Крім того, суд зазначає, що надана ОСОБА_1 роздруківка з сайту Українське бюро кредитних історій не може бути належним, допустимим та достатнім доказом, що підтверджує обставини про суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із договором.
Враховуючи, що суми заборгованості за основним зобов'язанням та за неустойкою (пенею, штрафом) у процедурі неплатоспроможності фізичної особи задовольняються у різній черговості, то такі відомості мають обов'язково міститись в конкретизованому списку кредиторів і боржників.
Отже, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 не додано конкретизованого списку кредиторів і боржників із зазначенням усіх передбачених КУзПБ відомостей щодо суми грошових вимог (окремо загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Згідно ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб на місяць з 01.01.2023р. встановлено у розмірі 2684 грн.
Таким чином, авансування винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі п'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб за три місяці виконання повноважень становить 40 260 грн.
Також положеннями ч. 2 ст. 34 та ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що докази здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому у відповідному розмірі в обов'язковому порядку подаються до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство/неплатоспроможність.
Отже, Кодексом України з процедур банкрутства визначено, що однією з обов'язкових передумов для звернення фізичної особою з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність є авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Будь-яких положень, умов та підстав, за яких суд може відстрочити, розстрочити або звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому чинним законодавством України не передбачено, тобто законодавством не встановлено жодних альтернативних можливостей авансуванню на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень.
Крім того, суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до ст. 129 Конституції України здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Суд, розглянувши подані заявником документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, зазначає наступне:
Заявником до матеріалів справи про неплатоспроможність долучено договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого, укладений 05 квітня 2023 року між Дейнекою Миколою Івановичем /свідоцтво арбітражного керуючого № 231 від 21.02.2013, 29019, м. Хмельницький, вул. Миру, буд. 40, офіс №4 та ОСОБА_1 ; заяву арбітражного керуючого Дейнеки М.І. про участь у справі про неплатоспроможність; квитанцію від 25.04.2023 про сплату 2 013,00 грн - авансування винагороди арбітражного керуючого.
Окрім того, боржник ОСОБА_1 в своїй заяві посилається на позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 19.11.2020 у справі № 910/726/20, зокрема, зазначає, що питання з приводу винагороди арбітражного керуючого не позбавляє можливості боржника /фізичної особи/ укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб /боржника та арбітражного керуючого/ до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справі про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи.
Відповідно до розділу 3 договору про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 05.04.2023, оплата послуг керуючого реструктуризацією становить 20 130,00 грн за весь строк виконання повноважень арбітражного керуючого, починаючи з дати його призначення та до моменту прийняття рішення зборами кредиторів про встановлення оплати послуг керуючого реструктуризацією та прийняття рішення про виплату винагороди судом. Сторона 2 /боржник/ вносить /перераховує/ оплату рівними частинами протягом 10 місяців у сумі 2 013,00 грн щомісячно на депозитний рахунок суду, в якому відкрито провадження у справі про неплатоспроможність. Розрахунки проводяться шляхом оплати Стороною-2 грошових коштів на депозитний рахунок суду, в якому перебуває провадження, у порядку даного Договору, за умови надсилання Стороною -1 поточних звітів про проведену роботу та стан процедури реструктуризації боргів Боржника.
Проаналізувавши вищезазначений договір, суд вважає, що він не може бути прийнятий як належний та допустимий доказ здійснення авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень, оскільки він визначає умови оплати послуг керуючого реструктуризацією у сумі меншій, ніж визначено чинним законодавством.
Обов'язок боржника авансувати вищенаведену винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною заявою до суду встановлений Кодексом України з процедур банкрутства і подання доказів авансування є обов'язковою умовою, встановленою статтею 116 зазначеного Кодексу. При цьому, ані даний Кодекс, ані інші діючі норми законодавства, не містять умов та не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди керуючому реструктуризацією при поданні заяви та вирішенні судом питання про її прийняття до розгляду. Будь-яких положень, умов та підстав, за яких суд може відстрочити, розстрочити або звільнити заявника від здійснення авансування винагороди керуючому реструктуризацією чинним законодавством України не передбачено (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №910/2629/20, від 17.02.2021 у справі № 927/166/20).
Суд зауважує, що ні нормами Кодексу України з процедур банкрутства, ні будь-які інші норми чинного законодавства не передбачають ні права суду, ні права сторін на самостійне визначення, зокрема, зменшення на власний розсуд розміру авансування послуг арбітражного керуючого, а також розстрочення авансування винагороди арбітражному керуючому протягом тривалого періоду.
Крім того, боржником не надано жодних доказів можливості в подальшому здійснювати оплату послуг арбітражного керуючого у справі про його неплатоспроможність.
Суд зазначає, що укладений боржником договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого із конкретним арбітражним керуючим не може ототожнюватися з вимогами ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства про авансування винагороди, оскільки цей договір не є гарантією справедливого проведення реструктуризації боргів боржника.
З огляду на вищезазначене, враховуючи основні засади господарського судочинства, суд вважає, що надані заявником документи щодо врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому не можуть бути прийняті як належні та допустимі докази здійснення авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Суд зазначає, що у п. 37 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/726/20 від 19.11.2020р., на який посилається Заявник як на підставу можливості альтернативного врегулювання питання авансування, зазначено наступне: "37. Зазначене не позбавляє можливості боржника (фізичної особи) укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи."
Вказана правова позиція касаційного суду, допускає можливість мирного врегулювання між боржником та арбітражним керуючим питання авансування грошової винагороди, однак ставить таку можливість у залежність від наявності у боржника майна, яке буде реалізовано у перспективі (відстрочка платежу) у справі про неплатоспроможність. Крім того, Верховний Суд зазначає, що місцевий суд приймає рішення про надання такої можливості за результатами дослідження усієї сукупності наданих документів.
Таким чином, місцевому суду необхідно встановити наявність у боржника майна, яке може бути реалізовану у справі, та за рахунок якого можливо (з відстроченням) оплатити грошову винагороду керуючому реструктуризацією за три перших місяці.
Частиною 5 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ч. ч. 3, 9 Наказу Міністерства юстиції України №2627/5 від 21.08.2019р. "Про затвердження форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність" декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня календарного року, за який подається декларація; Боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім'ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри). Якщо член сім'ї не надав боржнику інформацію і така інформація не може бути отримана ним з офіційних джерел, у відповідному рядку декларації зазначається "Член сім'ї не надав інформацію".
Задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки, зокрема на етапі ініціювання справи про його неплатоспроможність: - повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо; - надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів, тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.
Реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи, тому надання повної і достовірної інформації у декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи (подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).
У доданих до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність деклараціях про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність боржник вказала, що члени сім'ї не надали інформації, однак доказів отримання такої інформації з офіційних джерел або доказів неможливості її отримання не надано.
У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявник зазначає про наявність заборгованості перед фінансовими установами, тоді як у деклараціях про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, а саме "Розділ XIV. Відомості про фінансові зобов'язання боржника та членів його сім'ї та інші витрати, у тому числі за межами України" така інформація не зазначена.
Крім того, ч. 5 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Однак, таких доказів заявницею не надано.
Відповідно до ч. 4 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).
У відповідності до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Частиною 2 ст. 124 КУзПБ визначено обов'язкові реквізити плану реструктуризації. Так, згідно вказаної норми, план повинен містити, зокрема, обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні.
Отже, законодавець унормував зміст і умови плану реструктуризації, а, відповідно, проект, обов'язок подання якого заявником передбачено ст. 116 КУзПБ, повинен містити зміст і умови, які не будуть суперечити вказаній нормі.
Виходячи з викладеного, заявник в проекті повинен врахувати вказане і зазначити, зокрема інформацію про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів, з урахуванням того, що розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні.
План реструктуризації повинен бути реальний, тобто ґрунтуватися на документах і доказах, які не повинні ставитися судом під сумнів.
Як вбачається з поданого заявником проекту Плану реструктуризації, загальні доходи боржника в місяць складають 7 353,00 грн; загальні витрати боржника в місяць складають 10 061,00 грн; різниця між доходом та витратами боржника в місяць складає - -2 708,00 грн. Тобто розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів становить 0 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 124 КУзПБ задоволення вимог кредиторів здійснюється арбітражним керуючим пропорційно за рахунок коштів, отриманих від виконання плану реструктуризації боргів, у черговості, визначеній цим Кодексом.
Зважаючи на вищевикладене, боржнику потрібно подати суду проект плану реструктуризації боргів, який відповідає вимогам чинного законодавства.
Згідно ч.3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства, яка застосовується судом на підставі ст. 113 цього Кодексу, господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи те, що боржником до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не додано доказів, обов'язковість надання яких передбачено ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме: конкретизованого списку кредиторів і боржників із зазначенням суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у повному розмірі; проекту плану реструктуризації боргів, оформленого у відповідності до вимог законодавства; належним чином оформлених декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність; доказів наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі, суд залишає без руху заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Керуючись ч. 3 ст. 37, ст.ст. 113, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Залишити без руху заяву ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
2.Зобов'язати ОСОБА_1 надати суду у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви про відкриття провадження у справі без руху, заяву про усунення недоліків, до якої мають бути додані:
- конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням суми всіх грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), оформленого відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства, тобто зі всіма відомостями, визначеними вказаним Кодексом;
- докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень;
- проект плану реструктуризації боргів.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання - 12.05.2023.
Ухвала про залишення заяви про відкриття провадження у справі без руху не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
3. Копію ухвали надіслати ОСОБА_1 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя А.М. Сидорук