12.05.2023м. СумиСправа № 920/238/23
Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/238/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Укр Газ Ресурс” (вул. Сагайдачного, буд. 25, літ. Б, офіс 5, м. Київ, 04070),
до відповідача Комунального підприємства “Глухівський водоканал” Глухівської міської ради (вул. Спаська, буд. 15, м. Глухів, Сумська область, 41400),
про стягнення 1 329 875 грн 50 коп.,
Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 1 329 875 грн 50 коп., в тому числі 1 232 318 грн 39 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію за період листопад-грудень 2022 року, 81644 грн 81 коп. пені, 9201 грн 77 коп. інфляційних втрат, 6710 грн 53 коп. 3% річних відповідно до договору від 17.01.2022 № 17, укладеного між сторонами. Позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати (витрати по сплаті судового збору в сумі 19948 грн 14 коп., витрати на оплату правової допомоги орієнтовно в сумі 10000 грн 00 коп.).
Ухвалою від 13.03.2023 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; задовольнив клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
Згідно зі ст. 248, 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвала від 13.03.2023 була надіслана відповідачу за адресою місцезнаходження та отримана останнім 20.03.2023, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
30.03.2023 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 1994/23 від 30.03.2023), в якому просить суд задовольнити позовні вимоги частково, відмовити позивачу у стягненні з відповідача 81 644 грн 81 коп. пені, 9201 грн 77 коп. інфляційних втрат, 6710 грн 53 коп. 3% річних, а також витрат на правову допомогу. Відповідач є комунальним підприємством Глухівської міської ради Сумської області, належить до об'єктів критичної інфраструктури, утримується за рахунок місцевого бюджету, комерційної діяльності не здійснює, здійснює свою діяльність виключно за рахунок коштів, отриманих за послуги з водопостачання та водовідведення від мешканців Глухівської міської територіальної громади. У зв'язку з виникненням обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін, відповідач має заборгованість за спожиту електричну енергію та систематично щомісяця здійснює сплату заборгованості за отриману від позивача електроенергію, як тільки кошти за послуги водопостачання надходять від споживачів. Відповідно до умов договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору, виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійні природні явища надзвичайної сили, ембарго, блокади, епідемія, війна тощо), якщо ці обставини вплинули на виконання договору. Торгово-промислова палата України у листі від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс мажорні обставини (обставини непереборної сили), зокрема військову агресію рф проти України. Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі. Вимоги позивача про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних є бажанням позивача заробити грошей від комунального підприємства під час воєнного стану. Відповідач вважає безпідставними і завищеними витрати позивача на правову допомогу, оскільки складання позовної заяви про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію не потребує надважких зусиль з вивчення законодавства та документів, фізичних, інтелектуальних та матеріальних витрат щодо складання позову та участі у судовому розгляді.
17.04.2023 відповідач подав заяву (вх. № 2336 від 17.04.2023), в якій просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та закрити провадження у справі № 920/238/23. Відповідач зазначає, що станом на 14.04.2023 погашено заборгованість за спожиту електричну енергію за договором № 17 від 17.01.2022, що підтверджується платіжними інструкціями № 0000000524 від 04.04.2023 на суму 32318,39 грн, № 0000000614 від 14.04.2023 на суму 578 851,27 грн, № 0000000615 від 14.04.2023 на суму 621148,73 грн.
25.04.2023 позивач подав заяву (вх. № 2498 від 25.04.2023), в якій просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1 232 318 грн 39 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію; стягнути з відповідача 81 644 грн 91 коп. пені, 9 201 грн 77 коп. інфляційних втрат, 6 710 грн 53 коп. 3% річних; стягнути з відповідача 10 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Позивач підтверджує, що відповідачем 04.04.2023 та 14.04.2023 сплачено заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 1 232 318 грн 39 коп. Водночас оплата була здійснена з порушенням строків встановлених договором, а тому позивач має право вимагати від відповідача сплати боргу з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені. Позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати в повному обсязі, оскільки сума основної заборгованості була сплачена після відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
17.01.2022 між сторонами укладений договір № 17 про постачання електричної енергії споживачу відповідно до умов якого позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб об'єктів відповідача, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купованої) електричної енергії (далі - товар) згідно з умовами договору (п. 2.1. договору).
Цей договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір) встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії. Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ) з урахуванням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» (п. 1.1., 1.2. договору).
Ціна, порядок обліку та оплати електричної енергії визначається розділом 5 договору.
Відповідно до п. 5.8. договору розрахунковим періодом за договором є календарний місяць протягом якого споживачу здійснювалось постачання електричної енергії згідно з поданими заявками. Заявки споживача можуть передбачати замовлення на постачання електричної енергії лише в межах одного календарного місяця.
Згідно з п. 5.9. договору по закінченню розрахункового періоду постачальник зобов'язаний надати для підписання споживачу акт приймання-передачі електричної енергії. Споживач зобов'язаний розглянути та підписати вказаний акт у строк, що не перевищує 5 (п'яти) робочих днів або дати вмотивовану відмову від підписання такого акту, у цей же строк.
Розрахунок за поставлену електричну енергію споживач здійснює згідно з виставленим постачальником рахунком на оплату, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі електричної енергії протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати його підписання, шляхом оплати вартості спожитої електричної енергії (п. 5.10. договору).
Відповідно до п. 6.2. договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами договору.
Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами, скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до 31.12.2022 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань в частині розрахунків (п. 13.1. договору).
Відповідно до актів прийому-передачі електричної енергії № 4678 від 30.11.2022 та № 5035 від 31.12.2022 позивач поставив відповідачу у листопаді-грудні 2022 року електричну енергію вартістю 1 232 318 грн 39 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати поставленої електричної енергії за період листопад-грудень 2022 року, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 1 232 318 грн 39 коп.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону (частина шоста 276 ГК України).
Частиною сьомою статті 276 Господарського кодексу України визначено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.
Згідно зі ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 222 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Суд встановив, що факт поставки позивачем відповідачу у листопаді-грудні 2022 року електричної енергії вартістю 1 232 318 грн 39 коп. підтверджується актами прийому-передачі електричної енергії № 4678 від 30.11.2022 та № 5035 від 31.12.2022, що підписані сторонами та скріплені печатками.
Заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 1 232 318 грн 39 коп. сплачена відповідачем після відкриття судом провадження у справі, що підтверджується платіжними інструкціями № 0000000524 від 04.04.2023 на суму 32318 грн 39 коп., № 0000000614 від 14.04.2023 на суму 578 851 грн 27 коп. та № 0000000615 від 14.04.2023 на суму 621 148 грн 73 коп.
За цих обставин суд закриває провадження у справі № 920/238/23 в частині стягнення з відповідача 1 232 318 грн 39 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Суд встановив, що відповідач здійснив оплату електричної енергії несвоєчасно, з порушенням строку оплати визначеного у п. 5.10 договору.
За прострочення виконання зобов'язання з оплати електричної енергії позивач нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У пункті 9.4. договору сторони погодили, що за прострочення строків оплати споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За приписами ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до п. 12.1, 12.2, 12.3. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору, виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійні природні явища надзвичайної сили, ембарго, блокади, епідемія, війна тощо), якщо ці обставини вплинули на виконання договору. Сторона, яка не може виконувати зобов'язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна повідомити іншій стороні про їх настання/припинення і досягти домовленості щодо продовження термінів виконання зобов'язань або припинення дії договору. Дія обставин непереборної сили підтверджується довідкою (Сертифікатом) Торгово-промислової палати чи документами інших компетентних органів, що уповноважені посвідчувати обставини непереборної сили відповідно до чинного законодавства України. Якщо ці обставини будуть продовжуватися більше 3 (трьох) місяців, кожна із сторін в односторонньому порядку має право розірвати договір без укладання додаткової угоди, повідомивши (письмово) іншу сторону за 20 (двадцять) днів до його розірвання, шляхом направлення письмового повідомлення на адресу іншої сторони із зазначенням дати розірвання договору.
Згідно зі ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до листа від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”, Статуту ТПП України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”. Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Такий лист не є автоматичною підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, оскільки стороною договору має бути доведено не лише настання цих обставин, але і їх безпосередній, прямий вплив на можливість належного виконання зобов'язання з урахуванням часу та місця його виконання у конкретних правовідносинах.
В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Суд встановив, що відповідачем не доведено причинно-наслідкових зв'язків між військовою агресією рф проти України та неможливістю виконання зобов'язань щодо оплати електричної енергії у встановлені договором строки у спірний період.
Відповідач не подав доказів, які б підтверджували наявність обставин непереборної сили, які перешкоджали відповідачу вчасно виконати зобов'язання з оплати послуг за договором у спірний період (листопад-грудень 2022 року), в тому числі доказів недоотримання грошових коштів за послуги водопостачання та водовідведення від мешканців Глухівської міської територіальної громади, доказів перебування відповідача у скрутному фінансовому становищі у спірний період, доказів того, що внаслідок військової агресії рф проти України відповідач не в змозі був здійснювати господарську діяльність та виконувати взяті на себе грошові зобов'язання за договором. Дія постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (п. 1) розповсюджується лише на категорію - населення та не стосується належного виконання взятих на себе зобов'язань юридичними особами.
Також суд зазначає, що відповідач не подав доказів повідомлення позивача відповідно до п. 12.2 договору про неможливість виконання договірних зобов'язань унаслідок дії обставин непереборної сили.
З урахуванням викладеного, суд вважає відсутніми підстави для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань щодо оплати поставленої електричної енергії у вигляді пені.
Щодо інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає, що платежі встановлені ст. 625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Статтею 617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з розрахунком позивача, за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії відповідачеві нараховані: 1) 3% річних в загальній сумі 6710 грн 53 коп., в тому числі в сумі 4872 грн 61 коп. за період з 01.12.2022 до 07.03.2023, виходячи з суми заборгованості за листопад 2022 року в розмірі 611 169 грн 66 коп., в сумі 1837 грн 92 коп. за період з 31.01.2023 до 07.03.2023, виходячи з суми заборгованості за грудень 2022 року в розмірі 621 148 грн 73 коп.; 2) інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 9201 грн 77 коп. за період з 01.12.2022 до 07.03.2023, виходячи з суми заборгованості за листопад 2022 року в розмірі 611 169 грн 66 коп.; 3) пеня в загальній сумі 81 644 грн 81 коп., в тому числі в сумі 59 283 грн 46 коп. за період з 01.12.2022 до 07.03.2023, виходячи з суми заборгованості за листопад 2022 року в розмірі 611 169 грн 66 коп., в сумі 22 361 грн 35 коп. за період з 31.01.2023 до 07.03.2023, виходячи з суми заборгованості за грудень 2022 року в розмірі 621 148 грн 73 коп.
Перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку, суд встановив, що позивач невірно визначив початок періоду прострочення оплати електричної енергії за листопад 2022 року.
З урахуванням п. 5.10. договору, відповідач був зобов'язаний оплатити електричну енергію поставлену у листопаді 2022 року (дата підписання акту № 4678 - 30.11.2022) у строк до 30.12.2022 включно, відповідно, прострочення оплати почалося з 31.12.2022; нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат виходячи з суми заборгованості за листопад 2022 року в розмірі 611 169 грн 66 коп. в межах розрахунку позивача є правомірним за період з 31.12.2022 до 07.03.2023.
За цих обставин, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленої електричної енергії, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 5203 грн 54 коп. 3% річних, 9201 грн 77 коп. інфляційного збільшення суми боргу, 63309 грн 72 коп. пені.
У задоволенні позову в іншій частині, щодо стягнення з відповідача пені в сумі 18335 грн 09 коп., 3% річних в сумі 1506 грн 99 коп., суд відмовляє за їх необґрунтованістю.
Розрахунки перевірені судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій на сайті https://ips.ligazakon.net/calculator/ff; результати долучені до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Беручи до уваги принцип співмірності, слід пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідні висновки викладені у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 № 922/445/19.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідач у відзиві на позовну заяву висловив заперечення щодо витрат позивача на правову допомогу, зазначив, що вважає такі витрати безпідставними і завищеними, оскільки складання позовної заяви про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію не потребує надважких зусиль з вивчення законодавства та документів, фізичних, інтелектуальних та матеріальних витрат щодо складання позову та участі у судовому розгляді.
Суд встановив, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 920/238/23 в сумі 10 000 грн 00 коп. підтверджується договором про надання правової допомоги від 20.05.2019 № 13/5, додатковою угодою від 16.01.2023 № 5/23, детальним описом наданої професійної правничої допомоги, актом приймання-передачі наданих послуг від 07.03.2023 № 1/5/23, свідоцтвом на право зайняття адвокатською діяльністю від 23.12.2010 № 4409/10, довіреністю від 02.01.2023 № 13.
Пунктами 2.1, 2.5. додаткової угоди № 5/23 від 16.01.2023 до договору № 13/23 від 20.05.2019 про надання правничої допомоги, сторони погодили розмір погодинної ставки адвоката за надання будь-яких видів професійної правничої допомоги на рівні 2500 грн за 1 (одну) годину. Клієнт сплачує гонорар протягом 150 днів з моменту підписання акту наданих послуг.
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 07.03.2023 № 1/5/23 адвокатом позивачу надані такі послуги: ознайомлення адвоката із документами щодо несплати КП «Глухівський водоканал» Глухівської міської ради заборгованості за поставлену електричну енергію (1,0 год.); підготовка позовної заяви до Господарського суду Сумської області адвокатом (визначення правових норм, які регулюють відносини, судової практики, складання, підписання позову та оформлення усіх додатків до позову) (3,0 год.). Всього надано послуг на загальну суму 10000 грн 00 коп. Винагорода адвоката за надання правової допомоги за договором становить 2500 грн 00 коп. за одну годину роботи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись принципами справедливості та пропорційності, суд дійшов висновку про часткову відмову позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу (в сумі 6000 грн 00 коп.), з урахуванням таких критеріїв, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, завищення розміру вартості послуг адвоката щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи. Суд враховує, що справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження за клопотанням позивача, спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Суд вважає, що у спірних правовідносинах обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, зважаючи на складність справи, є розмір витрат позивача на оплату послуг адвоката в сумі 4 000 грн 00 коп., з розрахунку 1000 грн 00 коп. за годину роботи.
Відповідно до ч. 4, 5, 9 ст. 129 ГПК України на відповідача покладаються: витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 19 650 грн 50 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а також з урахуванням факту сплати основного боргу після відкриття судом провадження у справі; витрати позивача на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, в сумі 3940 грн 32 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 123, 126, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Глухівський водоканал” Глухівської міської ради (вул. Спаська, буд. 15, м. Глухів, Сумська область, 41400, код ЄДРПОУ 04653578) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укр Газ Ресурс” (вул. Сагайдачного, буд. 25, літ. Б, офіс 5, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 41427817) 5203 грн 54 коп. 3% річних, 9201 грн 77 коп. інфляційних втрат, 63309 грн 72 коп. пені, 19 650 грн 50 коп. витрат по сплаті судового збору, 3940 грн 32 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Закрити провадження у справі в частині стягнення з Комунального підприємства “Глухівський водоканал” Глухівської міської ради 1 232 318 грн 39 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію.
4. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складене та підписане суддею 12.05.2023.
Суддя Д. В. Вдовенко