вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
10.05.2023 Справа № 917/365/23
Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою Акціонерного товариства «Укртелеком», (ідентифікаційний код 21560766), 01601, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, буд. 18 в особі Полтавської філії АТ «Укртелеком» (ідентифікаційний код 01186975), 36000, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 33, адреса електронної пошти: cluchagina@ukrtelecom.ua
до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради (ідентифікаційний код 24565327), 37500, Полтавська обл., місто Лубни, проспект Володимирський, буд. 9
про стягнення 119 036,96 грн,
без виклику представників сторін,
Акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Полтавської філії АТ «Укртелеком» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради про стягнення 119 036,96 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку окремим категоріям населення на пільговій основі протягом ІІ півріччя 2022 року.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2023р. даний позов був переданий на розгляд судді Киричуку О.А.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін (без проведення судового засідання), запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.
З метою повідомлення учасників справи про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача та отримана ним, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
11.04.23 від відповідача надійшов відзив, в якому він проти позову заперечив.
17.04.23 від позивача надійшла відповідь на відзив.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Судом враховано, що за ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Для забезпечення процесуальних прав сторін, прийняття рішення судом відкладалося.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
АТ «Укртелеком» надає електронні комунікаційні послуги (надалі - послуги зв'язку) споживачам, в тому числі, і фізичним особам, які мають визначені законодавством пільги з їх оплати, відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Закону України «Про електронні комунікації», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, інших нормативно-правових актів України.
Протягом липня-грудня 2022 року, тобто II півріччя 2022 року, АТ «Укртелеком» в особі Полтавської філії АТ «Укртелеком» (надалі - Позивач) надані послуги зв'язку на пільгових умовах жителям Лубенської міської громади, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003р. Витрати Позивача, понесені внаслідок надання послуг зв'язку на пільгових умовах, становили 119036,96 грн.
Позивач вказує, що з метою виконання п.3 та п.4 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, Позивач подавав Відповідачу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг зв'язку, наданих пільговикам, протягом II півріччя 2022 року.
А саме, щомісяця протягом II півріччя 2022 року відповідні розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг з поіменними списками абонентів- пільговиків, надсилались Позивачем на електронну адресу Відповідача: mvk@lubnyrada.gov.ua та в письмовому вигляді на поштову адресу Відповідача разом із Розрахунком видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг по категоріям пільговиків з вказанням сум, які підлягають відшкодуванню (компенсації) (надалі- Розрахунки видатків). У вказаних Розрахунках видатків з поіменними списками абонентів-пільговиків зазначалися відомості, пов'язані із наданням пільг, зокрема, відомості, за якими можливо ідентифікувати особу-пільговика (прізвище, ім'я, по-батькові пільговика, місце проживання такої особи, її ідентифікаційний номер), перелік пільг та період їх отримання, а також їх розмір.
Також з метою підтвердження розміру витрат Позивача на надання послуг зв'язку на пільгових умовах та суми заборгованості Відповідача з відшкодування цих витрат, Позивач щомісяця протягом II півріччя 2022 року складав акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга", затвердженою чинним наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 28.03.2003 року № 83, та направляв для підписання Відповідачу в двох екземплярах.
Крім того, у супровідних листах Позивач прохав Відповідача надати інформацію, яка міститься в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги та направити розбіжності, виявлені за результатами звіряння Розрахунків видатків з інформацією, яка міститься у вказаному Реєстрі.
Як зазначає позивач, Відповідач акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги форми « 3-пільга» за спірний період Позивачу підписані не повернув. Водночас, ані факт, ані обсяг наданих послуг відповідним пільговикам у розглядуваний період часу, визначений за змістом направлених Розрахунків видатків та актів звіряння розрахунків, Відповідачем не оспорювався та не спростовувався (у тому числі, з підстав відсутності пільг у визначених Позивачем споживачів послуг зв'язку). Доказів того, що зазначені у актах звірки розрахунків суми не відповідають фактично наданим послугам Відповідач Позивачу не надавав. Також звернень Відповідача до Позивача з питання неотримання вищевказаних документів за спірний період не було.
Відповідачем заперечення щодо доведеності обсягів наданих Позивачем послуг пільговикам не висловлювалися. Відповідач висловив свої коментарі стосовно лише форми, у вигляді якої надавалася Позивачем вищевказана інформація.
Так, Відповідач в листі від 22.09.2022р. № 07-46/4517, надісланому у відповідь на лист АТ «Укртелеком» від 09.09.2022р № 11-03/534 (копія якого є в матеріалах справи), стверджував, що на його адресу надійшли розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням окремим категоріям громадян пільг у серпні 2022 року за формою « 2- пільга», яка затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 року № 535 «Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг "2-пільга", та Інструкції про порядок її заповнення».
Управління також повідомляло, що «наказом Міністерства соціальної політики України № 452 від 02.07.2020 року втратив чинність вищевказаний наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 04 жовтня 2007 року № 535».
При цьому Відповідач не вказав Позивачу за якою ж формою необхідно подавати зазначену інформацію.
Управління також вказало про те, що Лубенською міською радою не прийнято рішення, що забезпечує відшкодування пільг з надання послуг зв'язку мешканцям Лубенської територіальної громади у 2022 році, а отже Управління не є розпорядником коштів на зазначені цілі, а тому прохало не надсилати вищезазначені розрахунки видатків.
З приводу цього Позивач в листі-відповіді від 27.10.2022р., надісланому 27.10.2022р. на адресу Відповідача, зазначив, зокрема, про те, що законодавством України, чинним протягом серпня 2022 року та на момент складання вищевказаних розрахунків (як, до речі, і до теперішнього часу), не було визначено ні порядку, ні Форми подання надавачами послуг до виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських рад інформації/відомостей щодо наданих пільговикам послуг для розрахунку розміру пільг та їх виплати, а також для використання її Управлінням в тому числі і з метою відшкодування Позивачу його витрат, понесених внаслідок надання послуг зв'язку на пільгових умовах, а тому АТ «Укртелеком» має право подавати Управлінню вказану інформацію у будь-якій формі за умови, що вона міститиме всі необхідні відомості.
Вказані вище розрахунки видатків, що подавались Управлінню, містили ідентифікуючі відомості про кожного пільговика та надані йому послуги зв'язку на пільговій основі, а також містили інформацію про розмір витрат АТ «Укртелеком», які він при цьому поніс і які підлягають відшкодуванню Управлінням.
Позивач вказує, що є незрозумілим, на якій підставі грунтувався висновок Відповідача, що на його адресу надійшли розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням окремим категоріям громадян пільг у серпні 2022 року саме за формою « 2-пільга», яка затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 року № 535, адже в розрахунках видатків, і які були надіслані Позивачем листом від 09.09.2022р № 11-03/534, не було зазначено, що вони складені за формою « 2-пільга», затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 року № 535, до речі, надіслані розрахунки дещо відрізняються як за формою, так і за змістом від форми « 2-пільга». Отже, на думку позивача, вказаний висновок Відповідача є повністю безпідставним.
Поряд з цим, Позивач зауважив, що Відповідач не позбавлений права запропонувати свій варіант форми для подання АТ «Укртелеком» вищевказаних відомостей, у зв'язку з чим було запропоновано Відповідачу направити її для попереднього розгляду на адресу Полтавської філії АТ «Укртелеком»: 36000, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 33.
Але, як стверджує позивач, Відповідач і до цього часу не направив Позивачу для розгляду власний альтернативний варіант форми для подання Позивачем інформації для розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням окремим категоріям громадян пільг.
Таким чином, робить висновок позивач, скасування певних форм звітності, без подальшого запровадження інших та за умов чинності законодавчо визначеного обов'язку з проведення звіряння між АТ «Укртелеком» і Управлінням для цілей проведення розрахунків з відшкодування витрат, та повноважень останнього з ведення та актуалізації відомостей щодо пільговиків відповідної територіальної громади, зумовлюють висновок про відповідність поведінки АТ «Укртелеком» з надання Управлінню відомостей про надані товариством послуг зв'язку пільговикам у розглядуваний період принципу справедливості, добросовісності і розумності (п.6 ч.І ст.3 Цивільного кодексу України), достовірність яких за змістом (а не за формою, адже у розглядуваному періоді її не було запроваджено) Управлінням не спростовується.
Тому, на думку позивача, є достатні підстави вважати, що Розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, які щомісячно надсилалися Позивачем Відповідачу протягом II півріччя 2022 року разом з актами звірок розрахунків, є належними доказами про розмір витрат Позивача на надання послуг зв'язку пільговим категоріям споживачів, які підлягають відшкодуванню Позивачу Відповідачем.
01.02.2023 року на адресу Відповідача була направлена Позивачем рекомендованим листом вимога-претензія № 03-14 від 01.02.2023 року про сплату заборгованості.
Заборгованість Відповідачем не сплачена. При цьому, листом від 14.02.2023 року № 07-46/671 Відповідач повідомив про те, що у 2022 році він не є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг з послуг зв'язку окремим категоріям населення, так як програма відшкодування пільг з надання послуг зв'язку мешканцям м.Лубни на 2022 рік Лубенською міською радою не приймалася. Кошти на зазначені цілі не виділялися.
Викладені обставини, стали підставою звернення позивача до суду за захистом своїх прав з позовом про стягнення з Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради про стягнення 119 036,96 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку окремим категоріям населення на пільговій основі протягом ІІ півріччя 2022 року.
Відповідач у відзиві проти позову зазначив, що вимоги позивачаним не визнаються повністю з наступних причин:
- правовідносини щодо відшкодування пільг з послуг зв'язку здійснюються згідно з пунктом 20-4 частини першої статті 91 БК України, а фінансування повинне здійснюватися відповідно до програм та заходів, передбачених місцевими бюджетами за рішенням відповідних органів місцевого самоврядування, а не за рахунок коштів Управління як юридичної особи публічного права.
- на 2022 рік Програма відшкодування пільг з надання послуг зв'язку мешканцям м. Лубни не була прийнята. Якщо органом місцевого самоврядування таке рішення не прийнято, підстав для виплати компенсацій з місцевого бюджету немає. Крім того, органи місцевого самоврядування можуть передбачати своїм рішенням видатки виключно з огляду на фінансову спроможність відповідного місцевого бюджету.
- листами управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради №07-46/338 від 26.01.2023р., №07-46/671 від 14.02.2023 Позивач був повідомлений про неприйняття Програми відшкодування пільг з надання послуг зв'язку мешканцям м. Лубни на 2022 рік, і про неможливість відшкодування пільг з надання послуг зв'язку мешканцям м. Лубни у 2022 р. за рахунок коштів місцевого бюджету.
- відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України рішенням про місцевий бюджет не було визначено Управління як головного розпорядника бюджетних коштів, а отже тому Управління не є належним відповідачем.
- 01.01.2020 року втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», якою встановлено що головні розпорядники місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданим особам, які мають право на відповідні пільги.
- п.ХІ Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2013р. №117, в якому зазначається що уповноважений орган щомісяця складає та подає акти звірки розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою « 3-пільга», з 01.10.2019 року виключено на підставі Постанови КМУ № 373 від 17.04.2019.
- На даний час відсутні будь-які нормативно-правові акти які б визначали зобов'язання місцевого самоврядування на відшкодування витрат, понесених Позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг.
- у зв'язку з цим управління немає ніяких зобов"язань перед Акціонерним товариством «Укртелекомом», що унеможливлює застосування статті 193 Господарського кодексу України.
На підставі вищевикладеного відповідач просить суд прийняти рішення, яким у задоволенні позову АТ «Укртелеком», в особі Полтавської філії АТ «Укртелеком» до управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради про стягнення суми заборгованості відмовити повністю.
У відповіді на відзив позивач вказав, що не погоджується з доводами Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, викладеними у відзиві на позовну заяву, з наступних підстав:
- сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до примусового виконання порушених зобов'язань з компенсації витрат Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Полтавської філії Акціонерного товариства «Укртелеком» за надані послуги зв'язку жителям Лубенської міської громади, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01,2003р., на пільгових умовах за період з липня по грудень 2022 року.
Відсутність укладеного між сторонами договору на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням послуг зв'язку пільговим категоріям громадян, не впливає на обумовленість виникнення означених зобов'язань з положень законів України та відсутністю умови про обов'язковість укладення такого договору з положень законодавства, що узгоджується із ч.1 ст.174 Господарського кодексу України та ч.3 ст.11 Цивільного кодексу України.
Обставина наявності/відсутності субвенцій державного бюджету на фінансування відповідних видатків місцевих бюджетів не впливає у спірних правовідносинах з оператором електронних комунікацій ані на його право на отримання відповідних відшкодувань, ані на джерело таких відшкодувань - кошти місцевого бюджету. Своєю чергою, питання надання відповідних субвенцій для фінансування видатків місцевого бюджету є вже аспектом міжбюджетних відносин між відповідними органами суб'єктів владних повноважень, стороною яких (відносин) Позивач не є.
- з приводу аргументів Відповідача, що саме держава має забезпечувати виконання своїх соціальних зобов'язань, необхідно зазначити про те, що:
за усталеною практикою Європейським судом з прав людини в контексті розглядуваних правовідносин між Позивачем та Відповідачем, які охоплюються ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради виконує функцію держави (розмежування між органами державної влади та місцевим самоврядуванням у даному випадку не має значення), що узгоджується із приписами ст.ст.172, 173 Цивільного кодексу України;
оскільки в даному випадку мова йде про відшкодування витрат Позивача з надання пільг з оплати послуг зв'язку відповідним категоріям населення Лубенської міської громади - тобто території здійснення повноважень Управління, то визначення його у якості належного платника (Відповідача) цілком відповідає принципу субсидіарності, вказаному в п.2 ч.І ст.82 Бюджетного кодексу України;
за змістом п.З Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, я мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117, Управління є уповноваженим органом, на яке було покладено обов'язок з ведення Реєстру пільговиків та автоматизованого використання його відомостей і для цілей здійснення виплат, що кореспондується із ип.26 п.4 Положення про Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради;
п.4 цього Положення № 117 передбачає право уповноваженого органу на отримання інформації від підприємств, що надають послуги та надавати відповідну інформацію таким підприємством з метою надання ними пільг тоді як пп. 21 п.4 Положення про Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради серед іншого, безпосередньо визначає функцію Відповідача з проведення електронної звірки інформації від організацій-надавачів послуг щодо витрат, пов'язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, з відомостями, що містяться в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги;
у відповідності до підпункту 21 п. 4 Положення про Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради саме на Управління покладається обов'язок здійснення розрахунків з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян.
З огляду на вищенаведене, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради є належним відповідачем у даній справі.
- факт надання Позивачем послуг зв'язку на пільговій основі під сумнів Відповідачем не ставився, також не було і заперечень щодо змісту отриманої інформації від Позивача стосовно його витрат, пов'язаних з наданням вказаних пільг. Заперечень щодо доведеності обсягів наданих Позивачем послуг пільговикам Відповідачем не висловлювалися ні до пред'явлення цього позову, ні у відзиві на позов. Відповідач висловив свої коментарі стосовно лише форми, у вигляді якої надавалася Позивачем вищевказана інформація.
При прийнятті рішення судом враховано наступне.
Спірні правовідносини сторін виникли з приводу невиконання відповідачем зобов'язань з компенсації витрат Акціонерного товариства Укртелеком в особі Полтавської філії Акціонерного товариства Укртелеком за надані послуги зв'язку громадянам м. Лубни на пільгових умовах за період липня-грудня 2022 року, тобто II півріччя 2022 року.
Згідно ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
Виходячи з правової природи правовідносин сторін у даній справі, вони врегульовані положеннями Закону України Про електронні комунікації, Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії, Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 (Правила №295), Положенням про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 (Положення №117), положеннями законодавства в бюджетній сфері, а також відповідними нормами Господарського та Цивільного кодексів України.
Приписами статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" унормовано, що виключно законами України визначаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; величина порогу індексації грошових доходів громадян; пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Обов'язок надання послуг зв'язку населенню на пільгових умовах передбачено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законом України "Про жертви нацистських переслідувань"; Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Законом України "Про охорону дитинства", якими встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку для відповідних категорій осіб.
Наведеними Законами закріплені норми, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії, якими встановлено безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян, якому кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Так, ПАТ "Укртелеком", відокремленим підрозділом якого є Полтавська філія ПАТ "Укртелеком", є оператором із надання телекомунікаційних послуг споживачам, які проживають на території Лубенської міської громади та в силу закону мають право на отримання пільг за користування телекомунікаційними послугами.
З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Кабінет Міністрів України постановою від 29.01.2003 № 117 затвердив Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення).
Згідно п. 3 Положення №117 від 29.01.2003 структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати.
Законодавством закріплений чіткий перелік вимог щодо відомостей, які мають бути зазначені під час здійснення розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг, зокрема, відомості, за якими можливо ідентифікувати особу, перелік її пільг та період їх отримання, місце проживання особи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем щомісячно протягом липня-грудня 2022 року, тобто II півріччя 2022 року надсилались відповідачу на електронну адресу mvk@lubnyrada.gov.ua та в паперовому вигляді розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг по категоріям пільговиків з вказанням сум, які підлягають відшкодуванню, а також акти звіряння рахунків за формою "3-пільга".
Доказів того, що зазначені у актах звірки розрахунків суми не відповідають фактично наданим послугам, матеріали справи не містять. Отже, розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг та акти звірок розрахунків, які направлялись на адресу відповідача є належними доказами розміру витрат позивача на надання послуг зв'язку пільговим категоріям споживачів. В той же час, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв'язку) на пільгових умовах у спірний період, відповідачем не відшкодовані.
Заперечуючи проти позовних вимог позивач зазначає, що статтею 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не визначено делегованих повноважень органам місцевого самоврядування щодо надання пільг на послуги зв'язку, а відповідно до власних (самоврядних) повноважень у 2022 році не встановлювались додаткові гарантії щодо соціального захисту населення в частині надання пільг на послуги зв'язку. До того ж, в апеляційній скарзі позивач наголошує на тому, що правовідносини щодо відшкодування пільг з послуг зв'язку здійснюється згідно з пунктом 20-4 частини 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України, а фінансування повинне здійснюватися відповідно до програм та заходів, передбачених місцевими бюджетами за рішенням відповідних органів місцевого самоврядування, а не за рахунок коштів управління як юридичної особи публічного права. Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради не є розпорядниками коштів бюджетного фінансування в розумінні ст. 22 Бюджетного кодексу України, а відповідна програма відшкодування пільг з надання послуг зв'язку мешканцям м. Лубни на 2022 рік Лубенською міською радою не приймалася, кошти на зазначені цілі з місцевого бюджету не виділялися.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Згідно ст. 20 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання. Державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку.
Частиною першою статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Відповідно до положень ст. 27 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм.
Згідно ч. 1 ст. 54 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Відповідно до пп. 5 п. 4 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №423, Мінсоцполітики, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює в межах передбачених законом повноважень, координацію діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо застосування державних соціальних стандартів і нормативів та нормативів фінансового забезпечення надання державних соціальних гарантій.
Відповідно до Положення про управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, затвердженого рішенням 2 сесії Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області 8 скликання від 17.12.2020 «Про перейменування, затвердження загальної чисельності штатних працівників, Положення та структури управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради», яке розміщене на офіційному сайті Лубенської міської ради (https://lubnyrada.gov.ua/images/documents/8_sklykannya/rishennya/2/030.pdf), основним завданням Управління (п. 3 Положення) є забезпечення реалізації державної соціальної політики у сфері соціального захисту населення.
Отже, реалізацію державної політики у сфері соціального захисту населення на території м. Лубен Полтавської області здійснює Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради.
Суд також враховує, що правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України.
Згідно положень ст. 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.
Згідно ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Відповідно до ст. 82 Бюджетного кодексу України видатки бюджетів поділяються на: 1) видатки на забезпечення конституційного ладу, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені цим Кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню; 2) видатки, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності; 3) видатки на реалізацію прав та обов'язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер і визначені законами України.
Видатки, визначені пунктом 1 частини першої статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки, визначені пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету України (ст. 83 Бюджетного кодексу України).
Згідно ч. 2 ст. 85 Бюджетного кодексу України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад, сільські, селищні, міські (міст районного значення) голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені згідно із законом) зобов'язані забезпечити здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, з відповідних місцевих бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюджетами, визначеного статтями 89-91 цього Кодексу та законом про Державний бюджет України.
Відповідно до п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв'язку, інші передбачені законодавством пільги.
Отже, бюджетне законодавство України відносить витрати на пільги з послуг зв'язку до видатків місцевих бюджетів.
Як вважає відповідач, ст. 91 Бюджетного кодексу України надається лише можливість місцевим бюджетам здійснювати видатки на пільги з послуг зв'язку, а не встановлює такий прямий обов'язок. В той же час суд зазначає, що право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним своїм абонентам - пільговим категоріям споживачів кореспондується із зобов'язаннями держави, які виникають із законодавства, яким унормовано надання державою соціальних пільг окремим категоріям громадян, як підлягають компенсації в силу законодавства. У цивільних відносинах держава діє на рівних правах з іншими учасниками цих відносин, а тому набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Як вже зазначалось, реалізацію державної політики у сфері соціального захисту населення на території м. Лубен Полтавської області здійснює Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, а тому, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, як орган, що уповноважений державою на реалізацію політики у сфері соціального захисту населення зобов'язане здійснити розрахунки з позивачем за надання телекомунікаційних послуг особам, які згідно з чинним законодавством мають право на такі соціальні пільги.
Щодо доводів відповідача про те, що програма відшкодування пільг з надання послуг зв'язку мешканцям м. Лубни на 2022 рік Лубенською міською радою не приймалася, кошти на зазначені цілі з місцевого бюджету не виділялися тому і можливості провести розрахунки з позивачем в управління не було, суд зазначає, що за змістом ч. 1. ст. 167 та ч. 1 ст. 170 Цивільного кодексу України, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
За змістом ч 1. ст. 169 та ч. 1. ст. 172 Цивільного кодексу України, територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
На підставі ч. 3 ст. 10 Господарського кодексу України до функцій держави у соціально-економічній сфері належить здійснення політики соціального захисту та соціального забезпечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Господарського кодексу України основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є, зокрема, надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.
Частиною 2 статті 218 ГК України та статтею 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.
Разом із тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00), Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).
Отже, посилання відповідача на неприйняття Програми відшкодування пільг з надання послуг зв'язку мешканцям м. Лубни на 2022 рік і, в зв'язку з цим, відсутності у відповідача обов'язку відшкодовувати такі пільги є безпідставним, оскільки закони, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян, є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги і не ставлять фінансування відповідних пільг в залежність виключно від рішення органу місцевого самоврядування.
З огляду на викладене вище суд відхиляє твердження відповідача про відсутність його обов'язку здійснити розрахунки із позивачем за послуги надані особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, телекомунікаційні послуги, у період липня-грудня 2022 року, тобто II півріччя 2022 року, оскільки певне право виникає в особи, а у держави - відповідне цьому праву фінансове зобов'язання, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин.
Суд також зазначає, що відповідно до пп.21) п. 4 Положення про Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, саме на нього покладається обов'язок у межах своєї компетенції щодо надання населенню, у тому числі, послуг зв'язку, а також зі здійснення розрахунків з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян. Предметом спору у даній справі є обставини, пов'язані із відшкодування витрат позивача з надання пільг відповідним категоріям населення територіальної громади Лубенської міської ради тобто території здійснення повноважень Управління, отже визначення його у якості належного платника (відповідача) цілком відповідає принципу субсидіарності, вказаному в п.2 ч.1 ст.82 Бюджетного кодексу України. При цьому, розмежування функцій та повноважень між державними органами та органами місцевого самоврядування відносно забезпечення належного функціонування державних програм соціального захисту та підтримки не тільки не звільняють позивача від виконання встановленого державою обов'язку з надання послуг пільговим категоріям населення (без права стягувати з них оплату), але й не звільняють державу, в особі відповідача як уповноваженого органу, від обов'язку здійснити відповідну компенсацію.
Ухилення від відшкодування державою в особі відповідного органу, в даному випадку відповідачем витрат, понесених позивачем у зв'язку із наданням послуг пільговій категорії споживачів, є фактичним примушенням позивача всупереч ч.1 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.14 Цивільного кодексу України до безплатного надання таких послуг (фінансування їх за рахунок власних коштів) або до відмови/обмежені у наданні таких послуг пільговій категорії населення, що не відповідає ст.3 Конституції України, заважаючи на чинність законів, якими ці пільги запроваджені та гарантуються.
Матеріалами справи підтверджено, що в порушення вищезазначених вимог нормативно-правових актів, витрати, понесені Позивачем внаслідок надання послуг зв'язку на пільгових умовах протягом II півріччя 2022 року, Відповідачем не відшкодовані, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 119036,96 грн.
Суд враховує, що виходячи із змісту чинного законодавства, чіткого терміну виконання зобов'язання по відшкодуванню Відповідачем Позивачу наданих послуг зв'язку пільговим категорія населення не встановлено.
Разом з тим, частиною другою ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
01.02.2023 року на адресу Відповідача була направлена Позивачем рекомендованим листом вимога-претензія № 03-14 від 01.02.2023 року про сплату заборгованості, проте заборгованість Відповідачем не сплачена.
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.
Норми матеріального права, на момент дії спірних правовідносин, не ставили фінансування відповідних пільг за послуги зв'язку в залежність виключно від наявності субвенцій державного бюджету.
В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам та запереченням позивача та відповідача, надано можливість обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.
Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Щодо судових витрат слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволені повністю, суд приходить до висновку, що судовий збір у розмірі 2 684,00 грн. слід покласти на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради (проспект Володимирський, 9, м. Лубни, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 24565327) на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Шевченка, буд. 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Полтавської філії Акціонерного товариства "Укртелеком", вул. Соборності, 33, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 01186975) 119 036,96 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуги зв'язку) на пільгових умовах протягом ІІ півріччя 2022 року та 2 684,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 10.05.23 р.
Суддя Киричук О.А.