про відмову у видачі судового наказу
"11" травня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1935/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши
заяву: Державної установи "Центр обслуговування підрозділів Міністерства внутрішніх справ України" (код ЄДРПОУ 14317108, 04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, буд. 8)
до боржника: Приватного підприємства "ФАКТОР" (код ЄДРПОУ 19234605, 73000, м. Херсон, вул. 10 Східна, буд. 36)
про видачу судового наказу про стягнення 42496,56 грн. заборгованості за Договором про відшкодування витрат за споживання електроенергії від 29.11.2021 №472
До Господарського суду Одеської області надійшла заява Державної установи "Центр обслуговування підрозділів Міністерства внутрішніх справ України" з вимогою про видачу судового наказу про стягнення з Приватного підприємства "ФАКТОР" 42496,56 грн. заборгованості за Договором про відшкодування витрат за споживання електроенергії від 29.11.2021 №472.
Як на підставу своїх вимог заявник посилається на неналежне виконання боржником умов Договору, в результаті чого утворилась заборгованість в загальній сумі 42496,56 грн.
Означена заборгованість складається з 39348,66 грн. основного боргу, 393,49 грн. пені та 2754,41 грн. штрафу.
Враховуючи вище викладене та у зв'язку із порушенням боржником умов договору, заявник просить видати судовий наказ про стягнення з боржника грошової заборгованості в загальній сумі 42496,56 грн.
Розглянувши заяву та подані докази, суд приходить до висновку про часткову відмову у задоволенні заяви про видачу судового наказу, з огляду на наступне.
Згідно з ст. 147 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Відповідно до ст.148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Судом встановлено, що вимоги Державної установи "Центр обслуговування підрозділів Міністерства внутрішніх справ України" в частині стягненняз 393,49 грн. пені та 2754,41 грн. штрафу за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором не відповідають приписам статті 148 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є заборгованістю за своєю правовою природою.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу приписів ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно приписів ст.ст.216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Нормами ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Отже, пеня та штраф за своєю правовою природою не є заборгованістю за договором, а є видами штрафних санкцій, які сторона зобов'язання сплачує у разі невиконання/неналежного виконання зобов'язань та у випадку, якщо відповідальність у вигляді пені та штрафу була передбачена договором.
Вимога про сплату штрафу хоча й має грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань (п. 1.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013).
Як вбачається з поданої Державною установою "Центр обслуговування підрозділів Міністерства внутрішніх справ України" заяви, до складу заборгованості за Договором заявником включено неустойку в сумі 393,49 грн. пені та 2754,41 грн. штрафу, яка за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є штрафною санкцією за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання та заходом відповідальності за порушення зобов'язання.
Частиною 3 ст.152 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі, якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягають розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.
Таким чином, відповідно до приписів ст. 148 ГПК України, судовий наказ підлягає видачі тільки в частині вимог про стягнення 39348,48 грн. основного боргу.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд зазначає, що вимоги про стягнення штрафу та пені не можуть бути предметом розгляду в порядку наказного провадження, оскільки не мають ознак безспірності, наявність якої є обов'язковою умовою для видачі судового наказу, підлягають розгляду в порядку позовного провадження, з дослідженням та перевіркою судом нарахованих сум, підстав таких нарахувань, періодів, тощо, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу в частині стягнення з боржника штрафу та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
При цьому суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 153 Господарського процесуального кодексу України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Керуючись ст.ст. 148, 152, 153, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Відмовити Державній установі "Центр обслуговування підрозділів Міністерства внутрішніх справ України" у задоволенні заяви про видачу судового наказу в частині стягнення з Приватного підприємства "ФАКТОР" 393,49 грн. пені та 2754,41 грн. штрафу за Договором про відшкодування витрат за споживання електроенергії від 29.11.2021 №472.
Суддя М.Б. Сулімовська
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала підписана 11.05.2023.