"03" травня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/540/23
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Босової Ю.С.
За участю представників сторін:
Від позивача: Корякін Д.В.
Від відповідача: Гербей А.А. на підставі ордеру;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича до приватного підприємства „Агробізнес-2” про стягнення 11 860,23 грн., -
Фізична особа-підприємець Корякін Дмитро Вадимович (далі по тексту - ОСОБА_1 ) звернувся до господарського суду із позовною заявою до приватного підприємства „Агробізнес-2” (далі по тексту - ПП „Агробізнес-2”) про стягнення 3% річних у розмірі 98 169,52 грн., збитків від інфляції у розмірі 546 617,19 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором №2-2801/пр139 від 28.01.2019р., право вимоги за яким перейшло до позивача на підставі договору від 02.12.2022р., в частині своєчасної оплати вартості поставленого відповідачу товару.
Ухвалою суду від 15.02.2023р. дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.
ПП „Агробізнес-2” було визнано заявлені позивачем вимоги в частині заявлених 3% річних на суму 1 707,76 грн., збитків від інфляції у розмірі 4 404,71 грн., підстави для задоволення вимог в іншій частині, за переконанням відповідача, відсутні. Відповідачем було наголошено про наявність у позивача права нараховувати відсотки та збитки від інфляції лише після заміни судом стягувача у виконавчому документі, тобто з 15.12.2022р., підстави для здійснення будь-яких нарахувань з 28.10.2020р. по 14.12.2022р. у позивача відсутні. При цьому, правові підстави для нарахування збитків від інфляції за січень 2023р., за переконанням ПП „Агробізнес-2”, відсутні у зв'язку з зупиненням дії Закону України „Про індексацію грошових доходів населення”.
22.03.2023р. до суду від Корякіна Д.В. надійшла уточнена позовна заява, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2380,52 грн. та збитки від інфляції у розмірі 9479,71 грн. Згідно вказаної заяви позивачем було нараховано відсотки та збитки від інфляції з дати укладення договору купівлі-продажу права вимоги, тобто з 02.12.2022р., до дати фактичного погашення відповідачем боргу, тобто до 16.01.2023р. (включно).
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Господарський суд зазначає, що чинним процесуальним законом не передбачено право позивача на подання заяв про уточнення позовних вимог, а, отже, в разі надходження до господарського суду зазначеної заяви необхідно, виходячи з її змісту, а також зі змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, розцінювати її як: 1) подання іншого (ще одного) позову, 2) збільшення або зменшення розміру позовних вимог, 3) об'єднання позовних вимог, 4) зміну предмета або підстав позову.
За результатами надання оцінки поданій Корякіним Д.В. заяві про уточнення позовних вимог, господарський суд дійшов висновку, що подана позивачем є заявою про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим, судом із врахуванням вимог ст. 46 ГПК України, було прийнято подану позивачем заяву до розгляду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.
Рішенням господарського суду Одеської області від 14.07.2020р. по справі №916/500/20, яке набрало законної сили 27.10.2020р., позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Насіння” (далі по тексту - ТОВ “Торговий дім “Насіння”) до ПП „Агробізнес-2” було задоволено частково шляхом присудження до стягнення на користь ТОВ “Торговий дім “Насіння” суми основної заборгованості у розмірі 2 287 847,04 грн., 3% річних в розмірі 13 888,41 грн., пені в розмірі 59 435,90 грн., штрафу в розмірі 228 784,71 грн. та витрат зі сплати судового збору в розмірі 43 172,62 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Під час вирішення спору по справі №916/500/20 судом було встановлено, що 28.01.2019р. між ТОВ “Торговий дім “Насіння” та ПП “Агробізнес-2” було укладено договір поставки № 2-2801/пр139, на виконання умов якого ТОВ “Торговий дім “Насіння” було поставлено ПП “Агробізнес-2” товар на загальну суму 3 924 369,84 грн., неналежне виконання обов'язку щодо оплати вартості якого стало підставою для звернення ТОВ “Торговий дім “Насіння” до суду із позовом.
01.12.2020р. приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Гамбаль О.Є. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63776594 з примусового виконання наказу суду від 06.11.2020р. по справі №916/500/20.
29.08.2022р. приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. було винесено постанову про прийняття виконавчого провадження №63776594, відкритого для виконання наказу суду від 06.11.2020р. по справі №916/500/20, до виконання.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.12.2022р. по справі №916/500/20 судом було частково задоволено заяву ОСОБА_1 шляхом заміни стягувача - ТОВ “Торговий дім “Насіння” у виконавчому провадженні щодо виконання рішення господарського суду Одеської області від 14.07.2020р. у справі № 916/500/20 його правонаступником - ОСОБА_1 .
Підставою для заміни стягувача у виконавчому провадженні щодо виконання рішення господарського суду Одеської області від 14.07.2020р. у справі №916/500/20 з ТОВ “Торговий дім “Насіння” на ОСОБА_1 став договір купівлі-продажу права вимоги №BRD001-UA20221118-30132 від 02.12.2022р., за умовами якого ОСОБА_1 набув право вимоги до ПП “Агробізнес-2” за договором поставки № 2-2801/пр139 від 28.01.2019р. на суму 629 630,18 грн.
22.12.2022р. приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. було винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження №63776594 з ТОВ “Торговий дім “Насіння” його правонаступником - ОСОБА_1
16.01.2023р. приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №63776594 з примусового виконання наказу суду від 06.11.2020р. по справі №916/500/20 у зв'язку з фактичним виконанням рішення згідно з виконавчим документом.
Рішення господарського суду Одеської області від 14.07.2020р. по справі №916/500/20 було виконано ПП “Агробізнес-2” шляхом перерахування на рахунок приватного виконавця грошових коштів у наступному порядку: 18.08.2021р. - 1 354 180,12 грн., 05.10.2021р. - 87 272,74 грн., 10.12.2021р. - 90 909,10 грн., 05.09.2022р. - 471 136,57 грн., 16.01.2023р. - 629 630,18 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями.
У поданій до суду позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог ОСОБА_1 було наголошено про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог про стягнення 3% річних та збитків від інфляції, нарахованих до моменту виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки № 2-2801/пр139 від 28.01.2019р., право вимоги за яким на суму 629 630,18 грн. перейшло до позивача.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В силу положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором поставки №2-2801/пр139 від 28.01.2019р. щодо своєчасної оплати вартості товару стало підставою для звернення ТОВ “Торговий дім “Насіння” до суду із позовними вимогами у межах справи №916/500/20.
Рішенням господарського суду Одеської області від 14.07.2020р. по справі №916/500/20 позовні вимоги ТОВ “Торговий дім “Насіння” до ПП „Агробізнес-2” було задоволено частково.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019р. по справі № 916/190/18 дійшла висновку, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З посиланням на приписи ст. 625 ЦК України ОСОБА_1 було заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 2380,52 грн., які були нараховані на суму боргу у розмірі 629 630,18 грн. протягом періоду з 02.12.2022р. до 16.01.2023р. (включно), та збитки від інфляції у розмірі 9479,71 грн., розраховані із урахуванням показників інфляції за грудень 2022р. та лютий 2023р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.12.2022р. по справі №916/500/20 було замінено стягувача - ТОВ “Торговий дім “Насіння” у виконавчому провадженні щодо виконання рішення господарського суду Одеської області від 14.07.2020р. у справі № 916/500/20 його правонаступником - ОСОБА_1 .
Підставою для заміни стягувача у виконавчому провадженні щодо виконання рішення господарського суду Одеської області від 14.07.2020р. у справі №916/500/20 з ТОВ “Торговий дім “Насіння” на ОСОБА_1 став договір купівлі-продажу права вимоги №BRD001-UA20221118-30132 від 02.12.2022р., за умовами якого ОСОБА_1 набув право вимоги до ПП “Агробізнес-2” за договором поставки № 2-2801/пр139 від 28.01.2019р. на суму 629 630,18 грн.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв'язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи -правонаступника. Адже процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 ГПК України, - це перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Варто зауважити, що для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. При цьому слід враховувати, що у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У відповідності до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що моментом набуття ОСОБА_1 права вимоги в матеріальному правовідношенні є дата укладення договору купівлі-продажу права вимоги № №BRD001-UA20221118-30132 від 02.12.2022р. При цьому, процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального, а, отже, дата постановлення судом ухвали по справі №916/500/20 про заміну стягувача у виконавчому провадженні не може ототожнюватися з моментом переходу права вимоги до позивача.
З викладених обставин суд доходить висновку про наявність у ОСОБА_1 права здійснювати нарахування 3% річних, починаючи з 02.12.2022р., тобто з дати переходу до позивача права вимоги. Доводи відповідача про необхідність нарахування 3% річних з 15.12.2022р. судом відхиляються.
Присуджена рішенням господарського суду Одеської області від 14.07.2020р. по справі №916/500/20 заборгованість була погашена відповідачем у повному обсязі 16.01.2023р.
Господарський суд звертає увагу ОСОБА_1 , що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування 3% річних. Позиція суду з даного питання відповідає висновкам, які наведені у постанові Верховного Суду від 13.06.2018р. по справі №922/1008/16.
Таким чином, позивач має право нараховувати 3 % річних на суму боргу у розмірі 629 630,18 грн. протягом періоду з 02.12.2022р. до 15.01.2023р. (включно). Враховуючи вищенаведене суд доходить висновку, що правильним розміром 3% річних є 2328,77 грн., що має наслідком необхідність часткового задоволення заявлених позивачем вимог у названій частині.
Верховний Суд у постанові від 26.06.2020р. по справі №905/21/19 дійшов висновку, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати. У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення. Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання. Водночас, частиною першою статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
У зазначеній постанові Верховним Судом також вказано, що при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Враховуючи викладене вище господарський суд зазначає, що правовою підставою для нарахування збитків від інфляції є приписи ст. 625 ЦК України. При цьому, розрахунок збитків від інфляції здійснюється із врахуванням актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
З огляду на викладене суд доходить висновку, що зупинення дії Закону України „Про індексацію грошових доходів населення” № 1282-XII від 03.07.1991р. на підставі Прикінцевих положень Закону України „Про Державний бюджет України на 2023 рік” № 2710-IX від 03.11.2022р. не впливає на право позивача здійснювати нарахування збитків від інфляції у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання.
Враховуючи оплату ПП “Агробізнес-2” заборгованості 16.01.2023р., господарський суд доходить висновку про наявність у позивача права здійснювати нарахування збитків від інфляції із врахуванням показників інфляції як за грудень 2022р., так і за лютий 2023р. Позиція суду з даного питання відповідає висновкам, які наведені у постанові Верховного Суду від 20.11.2020р. по справі №910/13071/19.
Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції, господарський суд дійшов висновку про їх правильність та обґрунтованість. Викладене має наслідком необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ПП “Агробізнес-2” у названій частині шляхом присудження до стягнення на користь позивача збитків від інфляції у розмірі 9 479,71 грн.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених фізичною особою-підприємцем Корякіним Дмитром Вадимовичем позовних вимог шляхом присудження до стягнення з приватного підприємства „Агробізнес-2” 3% річних у розмірі 2 328,77 грн. та збитків від інфляції у розмірі 9 479,71 грн. В іншій частині позову необхідно відмовити.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судових збір” від 8 липня 2011 року N 3674-VI (з наступними змінами та доповненнями) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом
Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України „Про судових збір” у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи часткове визнання приватним підприємством „Агробізнес-2” заявлених до нього позовних вимог до початку розгляду судом справи по суті, а також подання позивачем заяви про зменшення позовних вимог, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для повернення позивачу з державного бюджету судового збору у розмірі 7 679,80 грн. Решта суми судового збору розподіляється судом пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
З огляду на звернення приватного підприємства „Агробізнес-2” із заявою про розподіл витрат на правову допомогу, докази понесення яких будуть надані протягом 5 днів з дня ухвалення рішення, суд, керуючись п. 5 ч. 6 ст. 238 ГПК України, призначає судове засідання для вирішення питання про стягнення судових витрат на 08 травня 2023р. о 12:30 год.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного підприємства „Агробізнес-2” /67725, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н., с. Салгани, вул. Приморська, буд. 57В; ідентифікаційний код 33467965/ на користь фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича / АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 / 3% річних у розмірі 2 328,77 грн. /дві тисячі триста двадцять вісім грн. 77 коп./, збитки від інфляції у розмірі 9 479,71 грн. /дев'ять тисяч чотириста сімдесят дев'ять грн. 71 коп./, судовий збір у розмірі 1 982,30 грн. /одна тисяча дев'ятсот вісімдесят дві грн. 30 коп./.
3. Повернути з державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Одеса /65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6, код ЄДРПОУ 38016923/ на користь фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича / АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 / судовий збір у розмірі 7 679,80 грн. /сім тисяч шістсот сімдесят дев'ять грн. 80 коп./, сплачений згідно платіжної інструкції №28 від 09.02.2023р.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Призначити судове засідання для вирішення питання про стягнення судових витрат на 08 травня 2023р. о 12:30 год.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено 11 травня 2023 р.
Суддя С.П. Желєзна