79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
01.05.2023 Справа № 914/940/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянув матеріали позовної заяви
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», м. Львів
до відповідача: Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, м. Львів
про стягнення 360 806,89 грн
за участю представників:
від позивача: Дятлов О.Л. - адвокат
від відповідача: Супрун О.О. - представник
Обставини розгляду справи.
22.03.2023 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», м. Львів до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, м. Львів про стягнення 360 806,89 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 01.05.2023.
26.04.2023 представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву (вх. № 10349/23 від 26.04.2023).
Заяви про відвід суду не поступали.
Суть спору та правова позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.10.2022 між позивачем та відповідачем було укладено договір №90520-659-19518 про постачання електричної енергії споживачу, на виконання умов якого відповідачу за грудень 2022 року було реалізовано електроенергію вартістю 751 156,47 грн. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманої електроенергії виконав частково, заборгованість за спожиту електроенергію становить 360 806,89 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 360 806,89 грн.
В судовому засіданні представник відповідача підтвердив наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 360 806,89 грн, зазначивши, що причиною неналежного виконання умов договору є недостатнє бюджетне фінансування. Також просив не покладати на відповідача судові витрати.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне.
26.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» (постачальник) та Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (споживач) було укладено договір №90520-659-19518 про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу та додатки до нього.
За цим договором постачальник (позивач) зобов'язувався постачати споживачу (відповідачу) електричну енергію ДК 021:2015-09310000-5-Електрична енергія, а споживач зобов'язувався прийняти та оплатити цю електричну енергію на умовах цього договору (п. 2.1. договору).
На виконання умов вищевказаного договору, позивач у грудні 2022 року поставив відповідачу електроенергію на загальну суму 751 156,47 грн, що підтверджується актом про прийняття-передавання товарної продукції №500000035022121 від 31.12.2022.
Згідно 5.6. договору споживач бере зобов'язання з отримання електричної енергії та його оплати в термін і строки передбачені додатком №2 «Порядок розрахунків».
Відповідно до п. 1 Порядку розрахунків, який є додатком №2 до договору, розрахунок споживача з постачальником електричної енергії здійснюється за тарифами згідно з договором про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу.
Згідно п. 2 Порядку розрахунків, розрахунковим періодом вважається календарний місяць (з першого по останнє число місяця).
Пунктом 5 Порядку розрахунків передбачено, що остаточний розрахунок споживача здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка.
Згідно абз. 2 п. 7 Порядку розрахунків, тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 20 операційних днів з дня отримання рахунку, але не пізніше останнього календарного дня місяця, наступного за розрахунковим місяцем.
22.12.2022 за отриману електроенергію відповідач сплатив позивачу 390 349,58 грн, що підтверджується платіжним дорученням №5534 від 22.12.2022.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасної оплати вартості електроенергії, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 360 806,89 грн заборгованості за спожиту електроенергію.
Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч. ст. 275 ГК України).
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору №90520-659-19518 про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу від 26.10.2022 позивач у грудні 2022 року поставив відповідачу електроенергію на загальну суму 751 156,47 грн, що підтверджується актом про прийняття-передавання товарної продукції №500000035022121 від 31.12.2022, однак відповідач частково розрахувався за отриману електроенергію, у відзиві на позовну заяву підтвердив наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 360 806,89 грн, зазначивши, що причиною неналежного виконання умов договору є недостатнє бюджетне фінансування. Доказів погашення заборгованості суду не надано.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 360 806,89 грн заборгованості за спожиту електроенергію.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Як встановлено судом, у поданому через канцелярію суду до початку розгляду справи №914/940/23 по суті відзиві на позовну заяву відповідач визнав позов.
Позивачем при поданні позову згідно платіжного доручення №132122 від 16.03.2023 було сплачено 5 412,10 грн судового збору.
Таким чином, позивачу підлягає до повернення 50% сплаченого ним судового збору.
Оскільки спір виник з вини відповідача, решту 50% судового збору необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», м. Львів, вул. Шевченка, 1 (ідентифікаційний код 42092130) 360 806,89 грн заборгованості за спожиту електроенергію, 2 706,05 грн судового збору.
3. Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», м. Львів, вул. Шевченка, 1 (ідентифікаційний код 42092130) судовий збір в сумі 2 706,05 грн, сплачений платіжним дорученням №132122 від 16.03.2023.
4 Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
В судовому засіданні 01.05.2023 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 08.05.2023.
Суддя Мазовіта А.Б.