ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.05.2023Справа № 910/3081/23
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів", м. Львів
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДХ Транс Україна", м. Київ
про стягнення 342 025,56 грн, -
28.02.2023 року Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДХ Транс Україна" (відповідач) суми заборгованості по тілу кредиту в розмірі 299 000,00 грн та суми заборгованості по відсотках в розмірі 43 025,56 грн, у зв'язку з порушенням відповідачем грошових зобов'язань за Кредитним договором №43/В/2022 від 27.01.2022 року в частині сплати орендних платежів.
Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.
Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.
Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105493944726 отримав ухвалу суду від 07.03.2023 про відкриття провадження у справі 10.03.2023 року.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).
Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 27.03.2023 року (включно).
27.03.2023 року відповідачем до суду засобами поштового зв'язку було надіслано відзив на позовну заяву (відзив судом отримано 31.03.2023 року), в якому зазначено, що відповідач готовий до виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, проте позов не визнає в повному обсязі у зв'язку із військовою агресією російської федерації на території України. Відповідачем також зазначено, що згідно наданої позивачем виписки по особовому рахунку залишок до сплати відповідачем за кредитним договором становить 283 000,00 грн, а тому сума заявлена до стягнення в розмірі 299 000,00 грн є необґрунтованою.
01.05.2023 року від позивача до суду надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що виникнення певної форс-мажорної обставини не звільняє від виконання зобов'язань. Також позивач вказав, що виписка по особовому рахунку №…0000 відображає тіло станом на 10.01.2023 року і зазначено вхідний залишок 283 000,00 грн, а виписка по рахунку №…0900 відображає прострочене тіло станом на 10.01.2023 року, і зазначено вхідний залишок 16 000,00 грн.
Відповідач правом на подачу до суду заперечень не скористався.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
27.01.2022 року між позивачем (надалі - Банк) та відповідачем (далі - позичальник) було укладено Кредитний договір №43/В/2022 (далі - Договір), відповідно до п. 1 якого банк зобов'язується надати у власність позичальникові грошові кошти (надалі - кредит) у розмірі та на умовах, обумовлених цим Договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти та комісії за користування ним.
За змістом пункту 2.1 Договору розмір та валюта кредиту - 300 000,00 грн, процентна ставка - 23,9%, дата повернення кредиту в повному обсязі - 26.01.2025 року.
Відповідно до п.5.1. кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього.
Згідно з п. 2.7. Договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених цим договором, а також у випадку несвоєчасної сплати процентів та/або повернення кредиту або його частини.
Договір набуває чинності з дня підписання його обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань. (п 10.1. Договору).
Додатком №1 до Договору сторони оформили графік погашення кредиту.
Додатковим договором від 31.08.2022 року до Договору, а саме п. 1., банк надав позичальнику відтермінування сплати відсотків за користування кредитом та/або відтермінування повернення отриманого позичальником кредиту, на термін з 31.05.2022 року по 31.07.2022 року.
Додатком №1 до Додаткового договору від 31.08.2022 року сторони оформили графік погашення кредиту.
На виконання умов Договору банк перерахував на поточний рахунок позичальника кошти в розмірі 300 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №906123 від 27.01.2022 року.
З метою вирішення даного спору у позасудовому порядку та у відповідності до п. 2.7. Договору банком було надіслано позичальнику лист-вимогу про дострокове виконання зобов'язання від 12.12.2022, в якому просив в десятиденний термін виконати порушене зобов'язання - повністю погасити заборгованість по Договору.
У зв'язку неотриманням відповіді від відповідача та неотриманням коштів позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку суму заборгованості по основному боргу в розмірі 299 000,00 грн та суму заборгованості по процентах в розмірі 43 025,56 грн.
Заперечуючи проти пред'явленої позовної заяви відповідач вказував на військову агресію російської федерації на території України, що є обставиною непереборно сили, у зв'язку з чим виконання Договору є неможливим.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За умовами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із статтею 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Позивач, на підставі статті 641 та статті 644 Цивільного кодексу України, взяв на себе зобов'язання перед особами, які приймуть (акцептують) його оферту, надавати банківські послуги в порядку та на умовах, передбачених Договором.
Як було зазначено вище, Кредитний договір №43/В/2022 від 27.01.2022 року є Кредитним договором.
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).
Як підтверджено матеріалами справи, позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши позичальнику кредитні кошти в розмірі 300 000,00 грн, в той час як позичальником допущено порушення виконання зобов'язання за Договором в частині своєчасної сплати кредитних коштів та процентів за користування кредитом.
Виписками по особовим рахункам від 12.01.2023 р. та розрахунком позивача підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем по основному боргу - 299 000,00 грн та заборгованість по процентах - 43 025,56 грн.)
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за Договором щодо надання кредиту, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з належної оплати процентів і має перед позивачем прострочену заборгованість.
Доказів вчасної сплати вказаної заборгованості за процентами відповідачем суду не надано.
Таким чином, доказів належного виконання зобов'язань за цим договором відповідачем до суду не надано.
Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем належними та достатніми доказами спірна заборгованість за Кредитним договором не спростована.
При цьому, судом враховано, що відповідно до пункту 2.7. Договору банк скористався своїм правом на дострокове повернення кредиту у зв'язку із довготривалим простроченням відповідачем зі сплати кредитних платежів.
Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання з повернення кредитних коштів у сумі 299 000,00 грн та коштів по відсотках у сумі 43 025,56 грн, підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості по кредиту та відсоткам відповідачем не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення простроченої заборгованості у вказаній сумі.
При цьому, посилання відповідача на те, що затримка з оплати кредитних платежів відбулася не з його вини, а у зв'язку з тим, що існували обставини непереборної сили є необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 року у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Листом від 28.02.2022 Торгово-Промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, зокрема, військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022.
Проте, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
У даному випадку відповідачем не доведено вплив форс-мажору та воєнного стану на спроможність виконувати свої обов'язки.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано, водночас позивачем не доведено суду наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання умов договору у вигляді санкцій понад суми, визнані судом обґрунтованими.
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача суми основної заборгованості по кредиту в розмірі 299 000,00 грн та суми заборгованості по відсотках в розмірі 43 025,56 грн.
Судовий збір у розмірі 5 130,38 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДХ Транс Україна» (ідентифікаційний код 40722750, місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 21, офіс 508А) на користь Акціонерного товариства Акціонерного-комерційного банку «Львів» (ідентифікаційний код 09801546, місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Сербська, буд. 1) суму основного боргу по тілу кредиту в розмірі 299 000,00 грн (двісті дев'яносто дев'ять тисяч гривень 00 копійок), суму заборгованості по відсоткам в розмірі 43 025,56 грн (сорок три тисячі двадцять п'ять гривень 56 копійок) та суму судового збору в розмірі 5 130,38 грн (п'ять тисяч сто тридцять гривень 38 копійок).
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С. МОРОЗОВ