ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.05.2023Справа № 910/3159/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "ШАХТА "БІЛОЗЕРСЬКА"
до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"
про стягнення 56822,97 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з додатковою відповідальністю "ШАХТА "БІЛОЗЕРСЬКА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення 56822,97 грн збитків за втрату (недостачу) вантажу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на незабезпечення відповідачем збереження вантажу в процесі перевезення за накладними №48001994, №48011712, №48015358 внаслідок чого відбулася часткова втрата вантажу на загальну суму 56822,97 грн.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 06.03.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/3159/23, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
14.03.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов.
У відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
Позивач зазначає, що завантажив вугілля кам'яне марки Г (Г2) (0-200) у вагони:
53513172 в кількості 68,900 т. по залізничній накладній №осн. 48001994 (дос. 48011712, 48015358);
62256607 в кількості 70,000 т. по залізничній накладній № осн. 48001994 (дос. 48011712, 48015358);
53526372 в кількості 69,000 т. по залізничній накладній № осн. 48001994 (дос. 48011712, 48015358).
Позивач вказує, що вжив всіх необхідних заходів для збереження вантажу під час його перевезення, як це передбачено Технічними умовами навантаження; вагони знаходились та були прийняті до перевезення у технічно справному стані, слідів просипання вантажу не виявлено. Однак, під час перевезення виявлено факт нестачі вантажу, що підтверджується комерційними актами, а саме:
№ 482201/29 недостача у вагоні № 53513172 складає 6,300 т.;
№ 482201/30 недостача у вагоні № 62256607 складає 9,320 т.;
№ 482201/31 недостача у вагоні № 53526372 складає 8,380 т.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що оскільки відповідач не забезпечив схоронність вантажу під час його перевезення, то повинен відшкодувати позивачу вартість втраченого вантажу у зв'язку з його незбереженням під час залізничного перевезення у розмірі 56 822,97 грн з ПДВ.
Позиція відповідача.
У відзиві на позовну заяву відповідач, заперечуючи позовні вимоги, посилається на те, що позивач не надав суду належних доказів наявності обставин та підстав для задоволення позовних вимог, зокрема доказів оплати товару, що перевозився відповідачем та надійшов не повністю, у зв'язку з чим позивачем не доведено факту завдання йому збитків. За доводами відповідача матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження оплати позивачем товару, що перевозився саме за спірними накладними. Крім того, відповідач зазначає, що у матеріалах справи відсутній розрахунок вартості вугілля, відвантаженого на адресу позивача, в зв'язку з чим розрахунок вартості нестачі вугілля викликає сумнів щодо його достовірності.
ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Згідно із залізничних накладних №осн. 48001994, дос. 48011712, 48015358 ТДВ "ШАХТА "БІЛОЗЕРСЬКА" (відправник) зі станції відправлення Добропілля Донецької залізниці на станцію призначення Росія Донецької залізниці відправило насипом вантаж - вугілля кам'яне марки Г (Г2) (0-200), вантажоодержувачем якої визначено ПрАТ "ЗФ" Україна", у наступних вагонах: 53513172 в кількості 68,900 т.; 62256607 в кількості 70,000 т.; 53526372 в кількості 69,000 т.
Під час приймання вище зазначених вагонів та вантажу до перевезення зауважень щодо кількості (маси), неповноти навантаження або пошкодження вантажу станцією відправлення заявлено не було, що підтверджується прийняттям вантажу до перевезення, зазначенням у графі 25 накладної №49789894 відповідної маси вантажу визначеної залізницею, проставленням залізницею в графі 56 дати прийняття вантажу до перевезення і накладанням електронного цифрового підпису (ЕЦП) відповідального працівника залізниці в графі 38 зазначеної накладної.
На шляху прямування на станції Гродівка проведено контрольне зважування вагонів № 53513172, № 62256607, № 53526372 та виявлено факт недостачі вантажу. За фактом недостачі маси вантажу у зазначених вагонах складені комерційні акти, а саме: № 482201/29 згідно із яким недостача у вагоні № 53513172 складає 6,300 т.; № 482201/30 згідно із яким недостача у вагоні № 62256607 складає 9,320 т.; № 482201/31 згідно із яким недостача у вагоні № 53526372 складає 8,380 т.
Згідно із довідкою ТДВ "ШАХТА "БІЛОЗЕРСЬКА" про вартість вугільної продукції фактична вартість 1 тони кам'яного вугілля Г (Г2) (0-200), що перевозилось у вагонах №53513172, № 62256607, № 53526372 складає 2592,17 грн з урахуванням ПДВ.
За розрахунком позивача вартість втраченого вантажу розраховується наступним чином:
1) у вагоні № 53513172: 68,900 т. х 1% = 0,6890 тон (об'єм норми природної втрати); 6,300 тон - 0,6890 тон = 5,6110 тон (об'єм недостачі за вирахуванням норми природної втрати); 5,6110 тон х 2592,17 грн = 14544,67 грн з ПДВ (сума вартості недостачі вугілля);
2) у вагоні № 62256607: 70,000 т. х 1% = 0,7000 тон (об'єм норми природної втрати); 9,320 тон - 0,7000 тон = 8,6200 тон (об'єм недостачі за вирахуванням норми природної втрати); 8,6200 тон х 2592,17 грн = 22344,51 грн з ПДВ (сума вартості недостачі вугілля);
3) у вагоні № 53526372: 69,000 тон х 1% = 0,6900 тон (об'єм норми природної втрати); 8,380 тон - 0,6900 тон = 7,6900 т. (об'єм недостачі за вирахуванням норми природної втрати); 7,6900 тон х 2592,17 грн. = 19933,79 грн з ПДВ (сума вартості недостачі вугілля).
Таким чином, загальна вартість недостачі вантажу у вагонах №№ 53513172, 62256607, 53526372, за накладними №№ 48011712, 48001994, 48015358, складає 56 822,97 грн з ПДВ.
Посилаючись на незабезпечення відповідачем збереження вантажу в процесі перевезення за накладною №осн. 48001994 (дос. 48011712, 48015358), позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" вартості недостачі маси вантажу в розмірі 56 822,97 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України, відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до ст.2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також ч.2 ст.307 ГК України.
Як встановлено судом, ТДВ "ШАХТА "БІЛОЗЕРСЬКА" (вантажовідправник) зі станції відправлення Добропілля Донецької залізниці було відправлено вантаж - вугілля кам'яне марки Г (Г2) (0-200) згідно із залізничних накладних №осн. 48001994, дос. 48011712, 48015358 у вагонах: 53513172 в кількості 68,900 т.; 62256607 в кількості 70,000 т.; 53526372 в кількості 69,000 т.
Згідно із ч.2 ст.924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до ст.113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, Статутом залізниць України не передбачено доведення наявності збитків у позивача за втрачений вантаж, відповідальність залізниці перед одержувачем настає лише за факт втрати вантажу в розмірі його вартості, що підтверджується довідкою (або іншим документом вантажовідправника), що випливає з положень статті 115 Статуту залізниць України та пункту 2.7. Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 № 04-5/225.
У відповідності до ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Підпунктом б) п. 130 Статуту залізниць України визначено, що у випадку недостачі, псування або пошкодження вантажу одержувач має право на пред'явлення до залізниці претензій або позовів за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Наявні в матеріалах справи комерційні акти №482201/29, №482201/30, №482201/31 підтверджують недостачу вантажу у вагоні № 53513172 - 6,300 т.; у вагоні № 62256607 - 9,320 т.; у вагоні № 53526372 - 8,380 т.
Вказані акт за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, а тому визнається судом належними доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначених у накладних, фактичній масі вантажу.
Відповідно до ч.3 ст.314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Отже, залізниця повинна відшкодувати збитки, завдані незбереженням вантажу під час його перевезення.
Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 статті 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Одержувач вантажу ПрАТ "ЗФ" Україна" на залізничних накладних №осн. 48001994, дос. 48011712, 48015358 засвідчив переуступний надпис, яким передав право на пред'явлення претензій та позовів до залізниці у разі недостачі маси вантажу позивачу.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Згідно з частиною 2 статті 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч.1 ст.114 Статуту).
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст.115 Статуту).
На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано довідку про вартість вугільної продукції, яка складена ТДВ "ШАХТА "БІЛОЗЕРСЬКА", підписана генеральним директором та головним бухгалтером Товариства (протокол створення та перевірки електронного підпису наявний у матеріалах справи).
Згідно із довідкою ТДВ "ШАХТА "БІЛОЗЕРСЬКА" про вартість вугільної продукції фактична вартість 1 тони кам'яного вугілля Г (Г2) (0-200), що перевозилось у вагонах №53513172, № 62256607, № 53526372 складає 2592,17 грн з урахуванням ПДВ.
У пункті 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002 зазначено, що згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.
Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.
З урахуванням наведеного, суд приймає надану позивачем довідку як доказ понесених збитків, адже положення статті 115 Статуту залізниць України не визначають вичерпного переліку документів, якими може підтверджуватись вартість вантажу, а відтак такі обставини мають бути встановлені судом за допомогою належних та допустимих доказів, зокрема, на підставі довідки про вартість вугільної продукції, яка складена відправником вантажу та підтверджує вартість відправленого вантажу.
З огляду на вище наведене, твердження відповідача викладені у відзиві щодо не доведення позивачем факту завдання йому збитків суд відхиляє як необґрунтовані.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить:
- 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже;
- 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива;
- 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі;
- 0,5% маси всіх інших вантажів.
За розрахунками позивача, загальна вартість недостачі вантажу у вагоні № 53513172 з урахуванням норми недостачі вантажу 1%, становить 14544,67 грн; у вагоні № 62256607 - 22344,51 грн; у вагоні № 53526372 - 19933,79 грн.
Таким чином, загальна вартість недостачі вантажу у вагонах №№ 53513172, 62256607, 53526372, за накладними №№ 48011712, 48001994, 48015358, становить 56822,97 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу), суд встановив, що розрахунок здійснений арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Встановленими вище обставинами підтверджено обґрунтованість заявлених позивачем вимог.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обставини викладені у позові та наявність вини залізниці у завданні позивачу збитків відповідачем не спростовані.
З огляду на встановлені судом обставини, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 56822,97 грн вартості нестачі вантажу є обґрунтованими.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, оскільки відповідач належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки в розмірі 56822,97, заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю "ШАХТА "БІЛОЗЕРСЬКА" до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення 56822,97 грн вартості недостачі вантажу.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "ШАХТА "БІЛОЗЕРСЬКА" (85013, Донецька обл., місто Добропілля, місто Білозерське, вулиця Строїтельна, будинок 17; ідентифікаційний код 36028628) вартість недостачі маси вантажу в розмірі 56822,97 та витрати зі сплати судового збору у сумі 2684,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 12.05.2023.
Суддя С.О. Турчин