ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.04.2023Справа №910/7809/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Крисько О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/7809/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім"
до Національної поліції України
та Бюро економічної безпеки України
про спростування недостовірної інформації
Представники учасників справи:
від позивача: Бєлкін М.Л.;
від відповідача-1: Грімова Г.М.;
від відповідача-2: Рєзнікова І.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Національної поліції України (відповідач - 1) та Бюро економічної безпеки України (відповідач - 2) про спростування недостовірної інформації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами розміщено інформацію про те, що господарська діяльність позивача пов'язана з російською федерацією, втім це є дифамаційною інформацію, чим завдано істотну шкоду діловій репутації позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2022 відкрито провадження у справі №910/7809/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.
26.09.2022 року через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшла заява про продовження процесуального строку на подання відзиву на позов, яка обґрунтована евакуацією службової документації та архівних матеріалів у зв'язку з військовою агресією, що збільшує час необхідний на їх отримання у розпорядження правового департаменту відповідача-1.
27.09.2022 року через відділ діловодства суду від Бюро економічної безпеки України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що розміщений на офіційному веб-сайті БЕБ інформаційний матеріал від 09.08.2022 під назвою "Арештовано корпоративні права на 2,3 млрд грн. та 35 об'єктів нерухомості підприємства, яке пов'язано з рф" за текстом та в цілому не містить будь-яких інших ідентифікуючих даних, за яких можливо визначити конкретну особу, у тому числі позивача. При цьому, щодо ілюстрації інформаційного матеріалу фотографічним зображенням, то відповідач-2 зазначає, що на опублікованій фотографії не було зображена споруда ТОВ "Карпатнафтохім" чи його окремі елементи.
Відповідач-2 також зазначає про наявність факту кримінального провадження відносно позивача №42022000000000634 від 26.05.2022 та про недоведеність позивачем факту недостовірності інформації, викладеної у спірному інформаційному повідомленні.
27.09.2023 року через відділ діловодства суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору. В обґрунтування поданого клопотання відповідач-2 вказує про те, що підставою для задоволення позову у справах про захист ділової репутації юридичної особи є сукупність усіх обставин юридичного складу правопорушення, зокрема, поширена інформація має стосуватися певної юридичної особи, тоді як в даному випадку інформаційний матеріал не містить жодних найменувань чи інших ідентифікуючих ознак за якими можливо визначити конкретну юридичну особу, відтак наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
05.10.2022 року через відділ діловодства суду від Національної поліції України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач-1 проти позову заперечує, та зазначає про те, що у спірній публікації НПУ від 09.08.2022 відсутня жодна інформація, яка б дозволила припустити, що мова йде саме про позивача або ідентифікувати позивача. При цьому, деякі кадри відео-сюжету, яким супроводжується спірна публікація, заблюрено, що не дає можливості ідентифікувати осіб або приміщення, де проводилась зйомка. У поданому відзиві на позов відповідач-1 вказує про неможливість надати відповіді на поставленні питання, оскільки не є ані розпорядником, ані володільцем інформації, і в кримінальному провадженні щодо якого позивачем поставлені питання, відповідач-1 здійснює лише оперативне супроводження.
Відповідач-1 також зазначає про те, що у спірній публікації наведено посилання на обставини, встановлені під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022000000000634, зміст публікації носить загально-інформативний характер.
01.11.2022 року через відділ діловодства суду від Бюро економічної безпеки України надійшли додаткові пояснення у справі, за змістом яких відповідач-2 з посиланням на практику Верховного Суду та ЄСПЛ зазначає про те, що позивачем не спростовано недостовірність відомостей у спірній публікації, а спірний інформаційний матеріал не містить жодних ідентифікуючих даних про особу позивача.
13.12.2022 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив Бюро економічної безпеки України, відповідно до якої позивач зазначає про безпідставність твердження БЕБ про неможливість ідентифікувати позивача за змістом спірного інформаційного матеріалу, що підтверджується рядом публікацій в засобах масової інформації про ТОВ "Карпатнафтохім". Позивач зазначає про зловживання відповідачами правом на поширення інформації, оскільки недостовірна інформація подана лише для створення негативного сприйняття позивача в суспільстві, в той час як позивач не має зв'язків з рф та не підконтрольний російським нафтовим кампаніям. На думку позивача, в оскаржуваних матеріалах наводяться не оціночні судження, а фактичні твердження про скоєння позивачем злочинів, що є порушенням презумпції невинуватості, закріпленої у статті 62 Конституції України.
Окрім того, 13.12.2022 року через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача-2 про закриття провадження у справі, в яких зауважено на тому, що предмет спору, інформація, яка міститься в публікаціях відповідачів продовжує існувати, а відтак міркування відповідача-2 про відсутність предмета спору є безпідставним.
Також, цього ж дня від позивача надійшла заява про повернення без розгляду відзиву на позовну заяву відповідача-1, оскільки він поданий після закінчення процесуального строку на його подання.
У судовому засіданні 14.12.2022 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні клопотання відповідача-2 про закриття провадження у справі, задоволення заяви відповідача-1 про продовження строку на подачу відзиву на позовну заяву до дати його фактичного подання, залишення без розгляду заяви позивача про повернення без розгляду відзиву відповідача-1 на позовну заяву, встановлення учасникам справи процесуальних строків для подання заяв по суті спору та відкладення підготовчого засідання у справі на 10.01.2023.
Так, пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Тоді як, у даному випадку, предметом спору є визнання недостовірною та такою, що не відповідає дійсності інформації поширеної відповідачами та зобов'язання її спростувати і спірні правовідносини продовжують своє існування і на даний час.
Твердження відповідача-2 про те, що оскаржувані публікації не містять жодних найменувань чи інших ідентифікуючих ознак за якими можливо визначити конкретну юридичну особу не є підставою для закриття провадження у справі у розумінні приписів статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
За результатом розгляду заяви відповідача-1 про продовження строку на подання відзиву на позов, суд, з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України, дійшов такого висновку.
Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (стаття 114 ГПК України).
Приписами частини 1 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.
Частиною 8 статті 165 ГПК України унормовано, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Аналізуючи вищевикладене, слід зазначити, що приписи чинного Господарського процесуального кодексу України визначають мінімальний строк для подання відзиву на позовну заяву, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів, втім не обмежують його в сторону збільшення, а тому в кожному конкретному випадку, виходячи з обставин конкретної справи, суд самостійно встановлює такі строки.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду міста Києва від 26.08.2022 про відкриття провадження у справі, якою відповідачам встановлений строк протягом 16-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, отримана відповідачем-1 - 05.09.2022. Відтак, кінцевим строком для подання відповідачем-1 відзиву на позов, є 21.09.2022 включно.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, принцип рівності сторін - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. (п. 33 Рішення у справі "Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands" від 27.10.1993 (Заява №14448/88) та п. 38 Рішення у справі "Ankerl v. Switzerland" від 23.10.1996 (Заява №17748/91)).
Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (п.33 Рішення ЄСПЛ по справі "Dulaurans c. France" (заява №34553/97)).
Частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи, подання відповідачем-1 до закінчення строку заяви про продовження строку на подання відзиву на позов та її обґрунтування, з метою забезпечення принципу змагальності та всебічного, повного і об'єктивного визначення обставин справи, які підлягають встановленню, суд вважає за можливе продовжити процесуальний строк відповідачу-1 для подання до суду відзиву на позов до дати його фактичного подання.
При цьому, враховуючи висновки суду про продовження процесуального строку відповідачу-1 для подання до суду відзиву на позов, суд дійшов висновку про залишення без розгляду заяви позивача про повернення без розгляду відзиву відповідача-1 на позовну заяву.
21.12.2022 року засобами електронного зв'язку на електронну пошту суду від позивача надійшла відповідь на відзив Національної поліції України, за змістом якої позивач зазначає, що спільність дій відповідачів та Офісу Генерального прокурора, які беруть участь у кримінальному провадженні №42022000000000634 від 26.05.2022, щодо одночасного (в один день в межах 30 хвилин) розміщення спірного інформаційного матеріалу з доповненням його фото та відео матеріалами, спрямовано на надання можливості пересічному читачу встановити юридичну особу, щодо якої здійснено такі публікації та щодо якої здійснюється кримінальне провадження. Позивач додатково зазначає про наявність в мережі Інтернет публікацій інших ЗМІ щодо ТОВ "Карпатнафтохім" з назвами: "Платили росіянам та ухилялись від податків. Заарештовано права "Карпатнафтохім" та "Суд заарештував корпоративні права ТОВ "Карпатнафтохім" через зв'язки з рф", що доводить, що сторонні особи змогли ідентифікувати позивача за публікацією НПУ.
27.12.2022 року через відділ діловодства суду від Бюро економічної безпеки України надійшли заперечення на відповідь на відзив ТОВ "Карпатнафтохім", відповідно до яких відповідач-2 зазначає, що БЕБ не може впливати на інформаційну політику інших ЗМІ та їх висновки та формат подачі та формулювання інформації. При цьому, БЕБ не розсилались засобам масової інформації дані кримінального провадження, наведені у спірному інформаційному повідомленні. Оприлюднена БЕБ інформація не порушує прав інших осіб та відповідно прав позивача, з огляду на той факт, що оприлюднена інформація відповідає принципу презумпції невинуватості згідно зі статтею 62 Конституції України.
09.01.2023 року через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про зобов'язання відповідачів надати відповіді на питання позивача, які викладені у позовній заяві, оскільки відповіді на поставлені позивачем питання жоден із відповідачів не надав.
У судовому засіданні 02.02.2023 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про оголошення перерви у підготовчому засіданні на 10.02.2023.
У судовому засіданні 10.02.2023 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про задоволення клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання та відкладення підготовчого засідання на 21.03.2023.
17.03.2023 року через систему "Електронний суд" від Бюро економічної безпеки України надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до яких відповідач-2 зазначає, що сума та пов'язаність підприємства позивача з рф визначені фабулою кримінального провадження та ухвалою суду про накладення арешту, в той же час позивач фактично намагається спростувати як недостовірні фактичні обставини кримінальної справи та дані, які зібрано в ході досудового слідства в межах кримінального провадження, тоді як в рамках розгляду господарської справи не може надаватися оцінка обставинам, які гуртуються на рішенні суду про арешт активів та матеріалах кримінального провадження.
У судовому засіданні 21.03.2023 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про часткове задоволення клопотання позивача про зобов'язання відповідачів надати відповіді на питання позивача, зобов'язано відповідачів надати відповідь на питання №1, в іншій частині заявленого клопотання відмовлено, у зв'язку з чим оголошено перерву у підготовчому засіданні до 28.03.2023.
За приписами частини 1, 2, 5 та 6 статті 90 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи. Учасник справи, якому поставлено питання іншим учасником справи, зобов'язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті. На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, відповіді надає її керівник або інша посадова особа за його дорученням. Учасник справи має право відмовитися від надання відповіді на поставлені запитання: 1) з підстав, визначених статтями 67, 68 цього Кодексу; 2) якщо поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи; 3) якщо учасником справи поставлено більше десяти запитань. За наявності підстав для відмови від відповіді учасник справи повинен повідомити про відмову іншого учасника та суд у строк для надання відповіді на запитання. Суд за клопотанням іншого учасника справи може визнати підстави для відмови відсутніми та зобов'язати учасника справи надати відповідь.
Як вбачається з матеріалів справи, у позові позивачем викладено питання до відповідачів, втім обґрунтованої відмови від надання відповідей на поставлені запитання, як то передбачено приписами ч.5 ст.90 ГПК України, матеріали справи не містять.
З урахуванням вище викладеного, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача в частині зобов'язання відповідача-1 надати відповідь на питання "Про яке підприємство йде мова і інформаційному матеріалі 1, яке розмістив відповідач-1?", а відповідача-2 на питання "У інформаційному матеріалі 2 використано заголовок "Арештовано корпоративні права на 2,3 млрд. грн та 35 об'єктів нерухомості підприємства, яке пов'язано з рф". Про яке підприємство йде мова в інформаційному повідомленні-2?"; в інших частинах питань до відповідачів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача, оскільки порушені позивачем питання не входять до обставин юридичного складу правопорушення у спорах про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи.
23.03.2023 року через відділ діловодства суду відповідачем-2 на виконання вимог ухвали, яка занесена до протоколу судового засідання від 21.03.2023, подано заяву свідка, в якій наголошено на тому, що підґрунтям для заголовку "Арештовано корпоративні права на 2,3 млрд. грн та 35 об'єктів нерухомості підприємства, яке пов'язано з рф" була ухвала про накладення арешту та фабула кримінального провадження, втім ані сама публікація, ані заголовок до неї не містять інформацію, за якої можливо було б ідентифікувати позивача.
24.03.2023 року засобами електронного зв'язку на електронну пошту суду від Національної поліції України надійшли додаткові пояснення, згідно з якими відповідач-1 зазначає, що з урахуванням висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 господарський суд не наділений компетенцією давати оцінку обставинам досудового розслідування, зокрема, обставинам досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022000000000634 від 26.05.2022. При цьому, надаючи відповідь на поставлене питання зазначає, що підприємство про яке йде мова у спірній публікації є службові особи ТОВ «Карпатнафтохім».
У судовому засіданні 28.03.2023, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті на 13.04.2023.
У судовому засіданні 13.04.2023 у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України була оголошена перерва на 25.04.2023.
У судовому засіданні 25.04.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, представники відповідачів заперечили про їх задоволення, просили відмовити.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 25.04.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
09.08.2022 в 11-00 на офіційному веб-сайті Національної поліції України www.npu.gov.ua було розміщено інформаційний матеріал під назвою: "Бізнес з рф: арештовані корпоративні права на суму понад 2,3 млрд грн. та 35 об'єктів нерухомості підприємства", за посиланням https://npu.gov.ua/news/stoprussia/biznes-z-rf-areshtovani-korporativni-prava-na-sumu-ponad-23-mlrd-grn-ta-35-obektiv-nerukhomosti-pidpriemstva та за посиланням https://kg.npu.gov.ua/news/biznes-z-rf-areshtovani-korporativni-prava-na-sumu-ponad-23-mlrd-grn-ta-35-obektiv-nerukhomosti-pidpriemstva, (далі - Інформаційний матеріал 1) наступного змісту:
"Як встановили співробітники Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України спільно з колегами-правоохоронцями, службові особи підприємства запровадили схему, завдяки якій приховали реального власника та вигодонабувача. Окрім того, налагодили механізм з ухилення сплати податків.
Дана компанія є одним із найбільших виробників органічних хімічних речовин на території України та підконтрольна російській нафтовій компанії, яка входить до топ 10 світових компаній у даній сфері. Отримані прибутки нафтокомпанії поповнюють бюджет рф, з якого фінансується "друга армія світу" та її дії на території нашої держави.
В ході слідства правоохоронці встановили, що упродовж 2017-2022 років службові особи підприємства - виробника органічних хімічних речовин в Україні - ухилилися від сплати понад 3 млрд грн податків. Також незаконно перерахували на користь юридичної особи - нерезидента, що підконтрольна російській нафтовій компанії, понад 5 млрд грн для подальшої їх легалізації.
З метою унеможливлення проведення будь-яких операцій та виведення активів на корпоративні права підприємства на суму понад 2,3 млрд грн, а також на 35 об'єктів нерухомості цього підприємства накладено арешти.
Процесуальні заходи проводилися в межах кримінального провадження, що розслідується за фактами ухилення від сплати податків та легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом. Досудове розслідування здійснюється детективами Бюро економічної безпеки України під процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора у взаємодії з Державною податковою службою України.
Слідство триває."
Також, 09.08.2022 в 11-00 на офіційному веб-сайті Бюро економічної безпеки України www.esbu.gov.ua було розміщено інформаційний матеріал під назвою: "Арештовано корпоративні права на 2,3 млрд грн. та 35 об'єктів нерухомості підприємства, яке пов'язано з рф", за посиланням https://esbu.gov.ua/news/areshtovano-korporatyvni-prava-na-23-mlrd-hrn-ta-35-obiektiv-nerukhomosti-pidpryiemstva-iake-poviazano-z-rf, (далі - Інформаційний матеріал 2) наступного змісту:
"Співробітники Бюро економічної безпеки України, викрили підприємство яке упродовж 2017 2022 років ухилилося від сплати податків на суму понад 3 млрд грн. Слідством також встановлено, що службові особи компанії, також протиправно перерахували на користь юридичної особи, яка підконтрольна російській нафтовій компанії, кошти на суму понад 5 млрд грн. з метою їх легалізації.
За клопотаннями прокурорів Офісу Генерального прокурора накладено арешт на корпоративні права підприємства, яке є одним із найбільших виробників органічних хімічних речовин на території України, на загальну суму понад 2,3 млрд грн, а також на 35 об'єктів нерухомості цього підприємства.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактами ухилення від сплати податків та легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, здійснюють детективи Бюро економічної безпеки України за оперативного супроводження Департаменту стратегічних розслідувань НП України. З метою виконання завдань кримінального провадження Офісом Генерального прокурора організовано взаємодію з Державною податковою службою України.
Примітка: відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду."
Крім того, 09.08.2022 на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора www.gp.gov.ua було розміщено інформаційний матеріал під назвою: "Накладено арешт на корпоративні права вартістю 2,3 млрд. грн та об'єкти, нерухомості підприємства, пов'язаного з компаніями РФ", за посиланням https://www.gp.gov.ua/ua/posts/nakladeno-arest-na-korporativni-prava-vartistyu-23-mlrd-gm-ta-obiekti-neruxomosti-pidprijemstva-povyazanogo-z-kompanivami-rf, (далі - Інформаційний матеріал 3) наступного змісту:
"За клопотаннями прокурорів Офісу Генерального прокурора накладено арешт на корпоративні права підприємства, пов'язаного з компаніями РФ, на загальну суму понад 2,3 млрд грн, а також на 35 об'єктів нерухомості цього підприємства.
За даними слідства, службові особи підприємства - одного з найбільших виробників органічних хімічних речовин на території України, упродовж 2017-2022 років ухилилися від сплати податків на суму понад 3 млрд грн. При цьому вони протиправно перерахували на користь юридичної особи - нерезидента, підконтрольної нафтовій компанії, понад 5 млрд грн з метою їх легалізації.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактами ухилення від сплати податків та легалізації майна, одержаного злочинним шляхом, здійснюється детективами Бюро економічної безпеки України за оперативного супроводу Департаменту стратегічних розслідувань Нацполіції України та у взаємодії з Державною податковою службою України (ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209 КК України).
Примітка: відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається не винуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду".
Позивач вважає, що вказана інформація, поширена Національною поліцією України та Бюро економічної безпеки України, є недостовірною, такою, що шкодить його діловій репутації та містить прямі звинувачення позивача у вчиненні злочинних діянь, за відсутності вироку суду, яким встановлено вину позивача, його посадових осіб, власників чи бенефіціарів. Така інформація створює у пересічного читача уявлення про наявність зв'язку ТОВ "Карпатнафтохім" з російською федерацією або її юридичними особами, що не відповідає дійсності.
За твердженням позивача, відповідачами та Офісом Генерального прокурора узгоджено спільне та одночасне розміщення 09.08.2022 в 11-00 в мережі Інтернет на офіційних веб-сайтах аналогічних Інформаційних матеріалів задля того, щоб дана обставина надала можливість необмеженому колу осіб ідентифікувати позивача як юридичну особу, про яку йде мова у спірних публікаціях.
При цьому, як зазначає позивач, Інформаційний матеріал 1 доповнений відео-файлом, в якому міститься відеозапис слідчих дій, проведених в офісі ТОВ "Карпатнафтохім", а спірні Інформаційні матеріали вказували на те, що "підприємство є одним з найбільших виробників органічних хімічних речовин на території України", що також дає можливість для ідентифікації позивача.
Таким чином, на переконання позивача, оприлюднені Інформаційні матеріали з відповідними ілюстраціями та відео-файлами дають можливість ідентифікувати ТОВ "Карпатнафтохім" як підприємство, щодо якого така інформація поширена, а отже стосується прав та інтересів позивача, про що свідчать і численні публікації, які поширили засоби масової інформації в мережі Інтернет про позивача.
У позовній заяві позивач також вказує, що єдиним засновником та, відповідно, єдиним власником ТОВ "Карпатнафтохім" є компанія - нерезидент "Карпати Кемікал Бі.Ві." (Нідерланди, м. Амстердам), тож Національною поліцією України та Бюро економічної безпеки України поширено недостовірну інформацію щодо позивача.
Як вказує позивач, неправдивою та недостовірною є наступна інформація (цитати з опублікованих повідомлень відповідачів та Офісу Генерального прокурора):
- "Дана компанія … підконтрольна російській нафтовій компанії."
- "… упродовж 2017-2022 років службові особи підприємства … ухилилися від сплати понад 3 млрд грн податків. Також незаконно перерахували на користь юридичної особи - нерезидента, що підконтрольна російській нафтовій компанії, понад 5 млрд грн для подальшої їх легалізації."
- "… підприємства, яке пов'язано з рф"
- "… викрили підприємство, яке упродовж 2017 2022 років ухилилося від сплати податків на суму понад 3 млрд грн."
- "…. службові особи компанії, також протиправно перерахували на користь юридичної особи, яка підконтрольна російській нафтовій компанії, кошти на суму понад 5 млрд грн. з метою їх легалізації."
- "… підприємства, пов'язаного з компаніями РФ …";
- "… службові особи підприємства… упродовж 2017-2022 років ухилилися від сплати податків на суму понад 3 млрд грн. При цьому вони протиправно перерахували на користь юридичної особи-нерезидента, підконтрольної російській нафтовій компанії, понад 5 млрд грн з метою їх легалізації."
У даних Інформаційних матеріалах застосовано стверджувальні обороти мовлення, тобто інформація подається як факт вчинення злочину. Інформаційний матеріал 1, 2 не має ознак оціночних суджень, оскільки містить прямі звинувачення ТОВ "Карпатнафтохім" у порушенні конкретних норм законодавства.
Позивач зазначає, що станом на дату публікації спірного інформаційного матеріалу не існувало та не існує жодного вироку або іншого судового рішення, яким встановлені факти, що "службові особи підприємства... ухилилися від сплати податків" та/або "вони протиправно перерахували... понад 5 млрд грн з метою їх легалізації". Також недостовірним, неправдивим та бездоказовим є твердження про "перерахування на користь юридичної особи-нерезидента, підконтрольної російській нафтовій компанії" грошових коштів, оскільки ще в 2017 році ТОВ "Карпатнафтохім" припинило взаємовідносини з компаніями, пов'язаними російською федерацію, а компанія "Карпати Кемікал Бі.Ві." перейшла у власність осіб, які не пов'язані із російською федерацією, тож станом на дату оприлюднення недостовірної інформації та на теперішній час позивач не має зв'язків з росією.
З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з позовом про визнання недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, інформацію, поширену Національною поліцією України та Бюро економічної безпеки України в мережі Інтернет, і зобов'язання відповідачів спростувати поширену ним інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена.
У статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частина друга цієї статті встановлює способи захисту цивільних прав та інтересів, якими, зокрема, є припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення. Крім того, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За приписами статті 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 200 Цивільного кодексу України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
За статтею 1 Закону України "Про інформацію", під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Статтею 4 Закону України "Про інформацію" встановлено, що суб'єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання громадян; суб'єкти владних повноважень, а об'єктом інформаційних відносин є інформація.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Частинами 1, 2 статті 7 Закону України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Приписами статті 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.
Суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Відповідно до частини 1 статті 91 Цивільного кодексу України, юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
Таким чином, юридична особа так само як і фізична особа має право на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ст. 299 ЦК України.
Згідно з ч. 2 статті 34 Господарського кодексу України (далі - ГК України) дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.
Підстави та порядок спростування недостовірної інформації регламентує стаття 277 ЦК України.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 4, 7 статті 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Отже, для вирішення спору та прийняття правильного рішення необхідно встановити: чи мало місце поширення відповідачем інформації; чи стосувалася поширена інформація позивача; чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, що не відповідає дійсності; чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача (третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору).
За відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.12.2022 у справі №910/23597/17, від 10.07.2018 у справі №910/15148/17 та від 19.07.2018 у справі №910/5117/17.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
При цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.11.2022 у справі №906/764/20, від 01.06.2021 у справі №911/2243/18, від 18.05.2021 у справі №916/2255/18, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 26.02.2019 у справі №914/385/18 та від 05.02.2019 у справі №914/1131/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду 30.11.2022 у справі №904/5819/20, від 20.10.2022 у справі №910/3782/21, від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
Таким чином, обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи та досліджені судом докази, суд встановив, що в опублікованих Національною поліцією України та Бюро економічної безпеки України Інформаційних повідомленнях 1 та 2 відсутня будь-яка ідентифікуюча інформація про позивача (повна або скорочена назва юридичної особи, про яку йдеться у публікації, її адреса, форма власності, код ЄДРПОУ, відомості про органи управління, номери банківських рахунків тощо), імена посадових осіб підприємства позивача та інші відомості, які б надали змогу сторонньому читачу пов'язати спірні інформаційні матеріали з позивачем - ТОВ "Карпатнафтохім" та/або посадовими особами позивача.
Доводи позивача про те, що така ідентифікація можлива у зв'язку з ілюструванням цих повідомлень фотографіями головного входу ТОВ "Карпатнафтохім" та відео-файлом з відеозаписом з офісу позивача, судом відхиляються як необґрунтовані та недоведені, оскільки на ілюстративних фото належним чином приховано вивіску на будівлі, а кадри з відео-сюжету щодо проведення процесуальних дій заблюрені в певних місцях, що також унеможливлює здійснити ідентифікацію осіб чи приміщення, де проводяться такі процесуальні дії. В свою чергу, наявний у відео-сюжеті коментар прес-офіцера ДСР НПУ є тотожнім тексту самої спірної публікації Національної поліції України від 09.08.2022 року.
Матеріали справи не містять жодного доказу, який би свідчив про те, що сама будівля офісу позивача має певні унікальні особливості чи характеристики, у зв'язку з чим додані до спірних інформативних повідомлень фотографії викликають у стороннього спостерігача асоціації саме з ТОВ "Карпатнафтохім".
Твердження позивача про те, що одночасність розміщення відповідачами та Офісом Генерального прокурора спірних публікацій зроблено саме для того, щоб у стороннього читача не було сумніві у тому, що мова йде саме про ТОВ "Карпатнафтохім", є припущеннями позивача, які нічим не обґрунтовані та не підтверджені належними доказами.
Водночас, судом за матеріалами справи встановлено, що Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України під процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, яке внесено до ЄРДР за №42022000000000634 від 26.05.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 212 (ухилення від сплати податків, зборів, обов'язкових платежів), частини 3 статті 209 (легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом) Кримінального кодексу України.
Так, відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21.09.2022 у справі №761/19128/22 досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи ТОВ "Карпатнафтохім", діючи за попередньою змовою із невстановленими особами, яким підконтрольні компанії-нерезеденти "FANLO HOLDINGS LIMITED" (Кіпр), "LUKOIL INVESTMENTS CYPRUS LTD" (Кіпр) та Нафтова компанія "Лукойл" (РФ), упродовж 2017-2020 років не включили до складу фінансового результату та об'єкту оподаткування податком на прибуток вартість списаної кредиторської заборгованості за наступними угодами: угоди про надання поновлювальної позикової лінії № А201103185 від 15.09.2011, укладеної ТОВ "Карпатнафтохім" та компанією-нерезидентом "LUKOIL INVESTMENTS CYPRUS LTD" (Кіпр), на підставі угоди про надання позики №А201104216 від 06.12.2011, укладеної між ТОВ "Карпатнафтохім" та компанією-нерезидентом "LUKOIL INVESTMENTS CYPRUS LTD", угоди про відступлення права вимоги, укладеної 07.02.2017 між "LUKOIL INVESTMENTS CYPRUS LTD" та технічною компанією-нерезидента "FANLO HOLDINGS LIMITED", а також додаткової угоди №8 від 21.07.2017 до угоди про надання поновлювальної позикової лінії №А201103185 від 15.09.2011, укладеної між ТОВ "Карпатнафтохім" та компанією-нерезидентом "LUKOIL INVESTMENTS CYPRUS LTD", та додаткової угоди №2 від 21.07.2017 до угоди про надання позики №А201104216 від 06.12.2011, укладеної між ТОВ "Карпатнафтохім" та компанією-нерезидентом "FANLO HOLDINGS LIMITED", в результаті чого занизили податок на прибуток на загальну суму 2186033987 грн.
На даний час у кримінальному провадженні №42022000000000634 досудове розслідування триває, проводяться слідчі (розшукові) дії та інші процесуальні дії за участю Національної поліції України, яка здійснює оперативне супроводження вказаного кримінального провадження.
Зокрема, на підставі доручень Офісу Генерального прокурора у порядку пункту 5 частини 2 статті 36 КПК України від 02.02.2022 №08/1/1-3037-21 у кримінальному провадженні №42022000000000634 працівники ДСР НПУ залучались до проведення процесуальних дій згідно ухвал слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва.
Судом також встановлено, що Шевченківським районним в місті Києві судом неодноразово вирішувалось питання щодо накладення та зняття арешту майна в рамках кримінального провадження №42022000000000634.
Так, ухвалами Шевченківського районного суду міста Києва від 18.08.2022 у справах №761/16182/22, №761/16184/22 судом скасовано арешти, накладені ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28.07.2022 у справі № 761/14195/22, в рамках кримінального провадження № 42022000000000634 від 26.05.2022, а саме: арешт корпоративних прав нідерландської компанії "KARPATY CHEMICAL B.V." у вигляді 100 % частки статутного капіталу ТОВ "Карпатнафтохім" (код ЄДРПОУ 33129683), що становить 2 321 013 145,89 гривень та заборону державним реєстраторам та уповноваженим особам суб'єктів державної реєстрації в порядку виконання ухвали вчиняти дії, пов'язані з перереєстацією та внесення змін до установчих документів ТОВ "Карпатнафтохім" (код ЄДРПОУ 33129683) та нерезидента "KARPATY CHEMICAL B.V." та арешт на об'єкти нерухомого майна ТОВ "Карпатнафтохім".
З наведеного вище вбачається, що в рамках кримінального провадження №42022000000000634 від 26.05.2022 у встановленому КПК України порядку дійсно приймались судові рішення про накладення арешту на майно підприємства позивача у розмірі понад 2,3 млрд грн. та 35 об'єктів нерухомості, що відповідає відомостям, викладеним відповідачами у спірних Інформаційних повідомленнях 1, 2 від 09.08.2022, та свідчить про достовірність такої інформації та її відповідність дійсності.
Зокрема, інформація щодо фактів, встановлених в ході кримінального провадження №42022000000000634 від 26.05.2022, міститься в ухвалах Шевченківського районного суду міста Києва від 21.09.2022 у справі №761/19128/22, від 18.08.2022 у справі №761/16182/22, від 18.08.2022 у справі №761/16184/22, копії яких наявні в матеріалах справи.
Таким чином, спірні публікації із заголовками "Бізнес з рф: арештовані корпоративні права на суму понад 2,3 млрд грн. та 35 об'єктів нерухомості підприємства" та "Арештовано корпоративні права на 2,3 млрд грн. та 35 об'єктів нерухомості підприємства, яке пов'язано з рф" були здійснені на підставі даних ухвал суду про накладення арешту та за матеріалами кримінального провадження №42022000000000634 від 26.05.2022. При цьому, ані самі публікації, ані заголовки до них не містять інформацію, яка б давала змогу ідентифікувати позивача.
Разом з цим, суд відзначає, що згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Господарський суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції інших органів, зокрема, здійснювати оцінку матеріалів кримінального провадження на предмет їх достовірності та обґрунтованості.
Подібна за змістом правова позиція з даного приводу висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №333/6816/17.
Відповідно до висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №333/6816/17 недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим.
Суд відзначає, що відомості, які містяться у спірних публікаціях відповідачів від 09.08.2022 є відомостями про перебіг проведення процесуальних дій у кримінальному провадженні, їх хід та здобуті результати у ході здійснення досудового розслідування в межах кримінального провадження №42022000000000634 від 26.05.2022, а отже не можуть бути предметом судового розгляду ані у господарському, ані у цивільному судочинстві, оскільки не може розглядатися спір про спростування або визнання недостовірною інформації органу досудового розслідування з тих підстав, що оцінка такій інформації надається виключно у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.
Тобто, господарський суд не наділений компетенцією давати оцінку обставинам досудового розслідування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/16674/17.
Отже, при розгляді даної справи судом встановлено, що поширена відповідачами інформація, яку просить спростувати позивач як недостовірну, є фактичними обставинами та даними, які зібрано в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022000000000634 від 26.05.2022, в той час як господарський суд не наділений повноваженнями давати оцінку таким обставинам.
При цьому, що стосується посилання позивача на те, що наведена у спірному Інформаційному матеріалі 1,2 інформація порушує передбачений статтею 62 Конституції України принцип презумпції невинуватості за відсутності жодного вироку, в якому були б встановлені факти того, що "упродовж 2017-2022 років службові особи підприємства … ухилилися від сплати понад 3 млрд грн податків та незаконно перерахували на користь юридичної особи - нерезидента, що підконтрольна російській нафтовій компанії, понад 5 млрд грн для подальшої їх легалізації", суд відзначає, що частиною 1 статті 6 Закону України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію забезпечується, крім іншого, обов'язком суб'єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №3 від 04.01.2002 "Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади" зобов'язано Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київські та Севастопольські міські державні адміністрації забезпечити розміщення і постійне оновлення інформації про свою діяльність на офіційних веб-сайтах (веб-порталах) у мережі Інтернет відповідно до Порядку, затвердженого цією постановою.
Підпунктом 5 частини першої статті 3 Закону України "Про Бюро економічної безпеки України" визначено, що одним з основних принципів діяльності БЕБ є відкритість та прозорість діяльності Бюро економічної безпеки України для суспільства та громадського контролю, підзвітність і підконтрольність визначеним законом державним органам.
Відповідно до пунктів 1, 5 наказу Національної поліції України від 22.04.2019 №383 "Про організацію належного функціонування офіційного веб-порталу Національної поліції України" на Управління комунікації Національної поліції України покладено завдання щодо забезпечення розміщення інформаційних матеріалів, наданих структурними підрозділами центрального органу управління поліції, міжрегіональними територіальними органами поліції; оновлення контенту та актуальної інформації про діяльність Національної поліції України; а також зобов'язано керівників структурних підрозділів центрального органу управління поліції та міжрегіональних територіальних органів поліції забезпечити інформування ДК НПУ про резонансні правопорушення та актуальну інформацію про здобутки роботи органів (підрозділів) для формування позитивного іміджу поліції.
Отже, інформування громадськості про свою діяльність у сфері охорони та захисту прав і свобод людини, протидії злочинності, забезпечення публічної безпеки є одним із напрямків діяльності Національної поліції України та Бюро економічної безпеки України, а оприлюднені спірні публікації від 09.08.2022 є офіційною інформацією, призначеною для висвітлення діяльності відповідачів.
Відповідно до статі 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Водночас стаття 6 Конвенції гарантує право кожної людини на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, під час визначення цивільних прав і обов'язків особи чи під час розгляду будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосудця.
Цей принцип, відповідно до практики ЄСПЛ, не лише забороняє передчасне висловлення думки самим судом про те, що особа, "яку обвинувачено у вчиненні злочину", є винною, тоді як це ще не доведено відповідно до закону, а й поширюється на заяви, що їх роблять інші державні посадові особи стосовно проваджень, що тривають у кримінальних справах, і які спонукають громадськість до думки про вину підозрюваного та визначають наперед оцінку фактів компетентним судовим органом. При цьому презумпція невинуватості, згідно з позицією ЄСПЛ, не заперечує права громадськості бути поінформованою, зокрема, представниками влади, про порушення кримінальної справи чи факт проведення її розслідування, про наявність підозри, про арешт певних осіб, про визнання ними своєї вини. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що пункт 2 статті 6 Конвенції не може завадити відповідним органам інформувати громадськість про перебіг розслідування в кримінальних справах, адже це суперечило б праву на свободу вираження поглядів, проголошеному статтею 10 Конвенції. Однак він зобов'язує робити це розсудливо, з належною обережністю і обачністю, "як цього вимагає повага до презумпції невинуватості".
За висновком суду, інформація викладена у спірному Інформаційному матеріалі 1, 2, відображає факти, які встановлені під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, що проводиться детективами Бюро економічної безпеки України за участю Національної поліції України, яка здійснює оперативний супровід досудового розслідування. Зміст публікації носить загально-інформаційний характер, у зв'язку з чим відповідачами не порушено принципу презумпції невинуватості, закріпленого у пункті 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статті 62 Конституції України.
При цьому, суд відхиляє доводи позивача про те, що саме поширена відповідачами інформація надала можливість засобам масової інформації публікувати статті щодо ТОВ "Карпатнафтохім" з огляду на те, що у матеріалах справи відсутні докази надсилання відповідачем-1 та відповідачем-2 до засобів масової інформації даних про кримінальне провадження, які розкривають інформацію про позивача та його посадових осіб, водночас, відповідачі не мають можливості впливати на те, яким чином та у якому форматі інші ЗМІ інтерпретують та подають інформацію про суб'єктів господарювання, опираючись на наявну офіційну інформацію, яка публікується Національною поліцією України та Бюро економічної безпеки України на своїх офіційних веб-сайтах.
Суд відзначає, що спірний Інформаційний матеріал 1, 2, розміщений на офіційному веб-сайті Національної поліції України та Бюро економічної безпеки України, не містить посилання на будь-які номери кримінального провадження, тобто пересічний читач, який не є учасником у відповідному кримінальному провадженні та відповідно не є обізнаним про деталі тих чи інших слідчих дій, не може зробити якісь висновки та проводи паралелі аби скласти уявлення про факти щодо обвинувачення саме ТОВ "Карпатнафтохім" у скоєнні конкретного злочину.
Як вже зазначалося, обов'язок доведення обставин, зазначених як підстава позовних вимог, покладається на позивача, а не на суд.
У той час, як рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, виходячи з того, що оприлюднена Національною поліцією України та Бюро економічної безпеки України інформація, яка викладена у спірних інформаційних повідомленнях від 09.08.2022, не містить будь-якої ідентифікуючої інформації про позивача, а доводи про недостовірність цієї інформації є недоведеними та не підтверджуються належними доказами та матеріалами справи суд дійшов висновку про недоведеність позивачем складу юридичного правопорушення, наявність якого є підставою для задоволення цього позову, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог, пред'явлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" до Національною поліцією України та Бюро економічної безпеки України слід відмовити в повному обсязі.
Згідно з пунктом 2 частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" до Національної поліції України та Бюро економічної безпеки України про спростування недостовірної інформації відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено та підписано 12.05.2023.
Суддя Т.В. Васильченко