ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.12.2022Справа № 910/14039/21
Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ"
до Приватного акціонерного товариства " Страхова компанія "ЕТАЛОН"
про стягнення коштів в порядку суброгації у розмірі 7 285,48 грн,
У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕТАЛОН" (далі - відповідач, Компанія) про стягнення коштів в порядку суброгації у розмірі 7 285,48 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував ПрАТ "СК "Саламандра" шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2021 вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/14039/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 03.09.2021 про відкриття провадження в справі № 910/14039/21 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 03057, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 33-Б, 2 під'їзд.
Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Приписами пункту 3 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що копія вищенаведеної ухвали Господарського суду міста Києва від 03.09.2021 була отримана уповноваженим представником відповідача.
Компанія в установлений судом строк відзиву на позовну заяву не подала.
Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зважаючи на те, що Компанія належним чином була повідомлена про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами.
У той же час 28.09.2021 та 01.10.2021 до суду надійшла інформація з МТСБУ.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
11.02.2021 у місті Маріуполі по проспекту Карпова, 1 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох транспортних засобів: автомобіля "Chery", державний номерний знак: НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та автомобіля "КАМАЗ", державний номерний знак: НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Причиною ДТП стало порушення водієм ОСОБА_2 вимог пунктів 10.3 Правил дорожнього руху України.
Зазначені обставини були встановлені постановою Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 10.03.2021 в справі № 264/943/21, якою водія "КАМАЗ", державний номерний знак: НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (копія даної постанови наявна в матеріалах справи).
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "Chery", державний номерний знак: НОМЕР_1 (застрахований транспортний засіб).
Судом встановлено, що пошкоджений транспортний засіб було застраховано приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Саламандра" (страховик) на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) від 20.08.2020 № Е0153.0009287. Копія вказаного правочину наявна в матеріалах справи.
У зв'язку з наведеними обставинами страхувальник звернулася до страховика із заявою від 12.02.2021 про подію, яка має ознаки страхового випадку та 19.03.2021 із заявою про виплату страхового відшкодування.
Судом також встановлено, що на підставі акту огляду пошкодженого транспортного засобу від 17.02.2021 та ремонтної калькуляції від 17.02.2021 №0031473.02 страховиком було складено страховий акт від 05.04.2021 №0031473.02.21/1 та розрахунок страхового відшкодування до страхового акту від 05.04.2021 №0031473.02.21/1 (належні копії зазначених документів наявні в матеріалах справи).
Відповідно до вказаного акту загальна сума страхового відшкодування склала 9 885,48 грн.
З матеріалів справи вбачається, що вказана сума страхового відшкодування була перерахована приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Саламандра" на рахунок власника застрахованого транспортного засобу, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 09.04.2021 № 10317. Зі змісту вказаного платіжного доручення вбачається, що сума страхового відшкодування була виплачена страхувальнику без ПДВ.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, страховик, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої у ДТП особи в межах здійсненої виплати.
Суд зазначає, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є, зокрема, відповідні платіжні доручення.
З матеріалів справи вбачається, що на час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як особи, що на законних підставах експлуатувала автомобіль "КАМАЗ", державний номерний знак: НОМЕР_2 , була застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) № АР/0686413 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, - 130 000,00 грн, франшиза - 2600,00 грн).
Отже, Компанія є особою, на яку вказаним полісом покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації вищевказаного автомобіля "КАМАЗ", державний номерний знак: НОМЕР_2 на момент ДТП.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічна норма міститься у статті 9 Закону України "Про страхування".
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АР/0686413, а також положення статей 12, 22, 29 Закону, статей 9, 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1192 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що у приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра" виникло право вимоги до відповідача щодо сплати виплаченого страховиком страхового відшкодування в розмірі 7 285,48 грн.
02.01.2020 між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Саламандра" та позивачем було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 02.01.2020-СК, за умовами якого клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов'язується виплатити клієнтові права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що перейшли до клієнта, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договорами страхування (регресні вимоги). Відповідно до вказаного договору фактор займає місце клієнта, як кредитора, по усіх переданих регресних вимогах клієнта, у тому числі права одержання від боржників сум основного боргу, відсотків, неустойок в повному обсязі.
Пунктами 1.3., 1.4. вказаного правочину встановлено, що права за регресними вимогами переходять від клієнта до фактора з моменту підписання акту прийому-передачі документів по відповідній регресній вимозі. Сума переданих грошових вимог визначається сторонами на основі підписаних актів прийому-передачі документів.
Відповідно до акту прийому-передачі документів від 12.04.2021 № 08-02 клієнт передав, а фактор прийняв оригінали документів, що підтверджують право вимоги фактора, як кредитора, зокрема, за регресною вимогою до відповідача на суму 7 285,48 грн по вищевказаному страховому випадку № 0031473,02,21/1.
Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (стаття 513 Цивільного кодексу України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 514 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Отже, позивач набув право вимоги до відповідача на сплату 7 285,48 грн страхового відшкодування.
Пунктом 36.2 статті 36 Закону визначено, що страховик (МТСБУ) зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову в його здійсненні протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Позивач звернувся до Компанії із заявою від 12.04.2021 № 06874 про виплату страхового відшкодування в розмірі 7 285,48 грн, яка останньою була отримана 16.04.2021. Проте відповідач зазначену суму страхового відшкодування Товариству не сплатив, внаслідок чого позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи те, що сума страхового відшкодування, яка склала 7 285,48 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження погашення заборгованості перед позивачем у вказаному розмірі, суд дійшов висновку про задоволення даного позову.
Судові витрати, які складаються зі сплаченої Товариством суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача суми понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 6 000,00 грн, суд зазначає наступне.
За частиною 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, позивач надав до матеріалів справи: ордер на надання правової допомоги від 23.02.2021 серія ВІ № 1033616, договір про надання професійної правничої допомоги 26.10.2020 № 11/2020 року, додаткову угоду від 26.10.2020 № 1 до вказаного договору, акт надання послуг від 18.08.2021 на суму 6 000,00 грн та детальний опис робіт (наданих послуг) до цього акту.
Враховуючи вищенаведені обставини, беручи до уваги задоволення пред'явлених Товариством позовних вимог у повному обсязі, а також зважаючи на відсутність клопотання відповідача про зменшення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у зв'язку, зокрема, з їх неспіврозмірністю, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про покладення на Компанію 6 000,00 грн витрат на правову допомогу адвоката.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" про стягнення коштів в порядку суброгації у розмірі 7 285,48 грн задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03057, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 33-Б, 2 під'їзд; ідентифікаційний код 20080515) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (36023, місто Полтава, вулиця Колективна, будинок 10; ідентифікаційний код 37686922) 7 285,48 грн (сім тисяч двісті вісімдесят п'ять гривень 48 копійок) страхового відшкодування, 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) судового збору, а також 6 000,00 (шість тисяч гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 10.05.2023.