номер провадження справи 27/23/23
08.05.2023 Справа № 908/66/23
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, розглянувши матеріали справи
за позовом: Концерну “Міські теплові мережі” (юридична адреса: бул. Гвардійський, 137, м. Запоріжжя, 69091, ідентифікаційний номер юридичної особи 32121458)
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Слизовської (Четверик) Марини Юріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 23 215 грн. 93 коп.
без виклику сторін
Концерн “Міські теплові мережі” звернувся до суду з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця Четверик (Слизовської) Марини Юріївни 19 952 грн 71 коп. основного боргу, 2 393 грн 37 коп. інфляційних втрат, 869 грн 85 коп. 3 % річних.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/66/23 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми 23 215 грн 93 коп., беручи до уваги те, що справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 10.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/66/23, присвоєно номер провадження 27/23/23. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 10.01.2023 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 06.02.2023.
Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Ухвала суду від 10.01.2023, яка була направлена на адресу відповідача (вул. Чумаченка, буд. 16-А, кв. 13, м. Запоріжжя, 69104, РНОКПП НОМЕР_1 ) повернулася на адресу суду з відміткою засобу поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: вул. Чумаченка, буд. 16-А, кв. 13, м. Запоріжжя, 69104, що збігається з адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві та на яку судом було направлено ухвалу суду від 10.01.2023.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.
Отже, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18). Тож відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалою суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).
Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/66/23.
Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У зв'язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 08.05.2023.
Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд
Відповідно до Статуту Концерну “Міські теплові мережі”, основною метою діяльності Концерну “МТМ” (позивача у справі) є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну..
Згідно з пунктом 2.2 Статуту Концерну “МТМ” предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут.
Статтею ст. 1 Закону України “Про теплопостачання” визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об'єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.
Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України “Про теплопостачання”, теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.
Статтею 25 Закону України “Про теплопостачання”, закріплено права та основні обов'язки споживача теплової енергії, яка містить обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
26.05.2016 між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (орендодавець за договором), Міським комунальним підприємством «Основаніє» (балансоутримувач) та Фізичною особою - підприємцем Четверик Мариною Юріївною (орендар за договором, відповідач у даній справі) укладено договір № 259/13 оренди нежитлового приміщення № 1 першого поверху (літ.А-5) загальною площею 73,5, в будинку № 2 по вул. Лермонтова, яке перебуває на балансі Комунального підприємства «Основаніє» (в редакції додаткової угоди від 28.10.2019).
Вказане приміщення було передано Фізичній особі - підприємцю Четверик Марині Юріївні згідно акту прийому-передачі від 26.05.2016.
01.04.2019 між Концерном “Міські теплові мережі” в особі директора філії Концерну “Міські теплові мережі” (виконавець) та Фізичною особою - підприємцем Четверик Мариною Юріївною (споживач) укладений договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 204177.
Відповідно п. 1 договору, виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Згідно з п. 2 договору, суб'єктами користування послугами є власник (наймач, орендар) нежитлового приміщення - орендар, одна особа за адресою: вул. Лермонтова, буд. 2, прим. 1 (літ. А-5), опалювальна площа якого 73,5 кв.м.
Пунктом 5 договору передбачено, що тарифи на послуги становлять:
- з центрального опалення - 1499,940 грн. (з ПДВ) за Гкал;
- з центрального постачання гарячої води - 81,348 грн. (з ПДВ за куб.метр.
Пунктами 6, 7 договору, встановлено орієнтовний розмір річної плати за надані послуги (з урахуванням податку на додану вартість) згідно з нормативами (нормами) споживання па момент укладення цього договору становить 13814,45 грн. (централізоване опалення).
Плата за надані послуги за наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України №630 від 21.07.2005 (далі - Правила).
Згідно з п 8 розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до п. 18 договору, споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від виконавця за адресою: вул. Адмірала Нахімова, 4, документи за розрахунковий період: рахунок; акт приймання-передачі наданих послуг.
Згідно матеріалів справи, позивачем щомісячно виписувалися відповідачу рахунки за спожиту теплову енергію та акти приймання-передачі теплової енергії:
- рахунок, акт від 30.11.2019 за листопад 2019 року на суму 1 548,59 грн.;
- рахунок, акт від 31.12.2019 за грудень 2019 року на суму 2 399,14 грн.;
- рахунок, акт від 31.01.2020 за січень 2020 року на суму 1 323,19 грн.;
- рахунок, акт від 29.02.2020 за лютий 2020 року на суму 1 970,16 грн.;
- рахунок, акт від 31.03.2020 за березень 2020 року на суму 981,49 грн.;
- рахунок, акт від 30.11.2020 за листопад 2020 року на суму 1 345,09 грн.;
- рахунок, акт від 31.12.2020 за грудень 2020 року на суму 2 530,84 грн.;
- рахунок, акт від 31.01.2021 за січень 2021 року на суму 2 666,56 грн.;
- рахунок, акт від 28.02.2021 за лютий 2021 року на суму 2 631,64 грн.;
- рахунок, акт від 31.03.2021 за березень 2021 року на суму 2 187,18 грн.;
- рахунок, акт від 30.01.2021 за квітень 2021 року на суму 1 217,42 грн., всього на загальну суму 20 801 грн 25 коп.
Заперечень на акти відповідачем не надано, акти залишились з його боку не підписаними.
Позивач рекомендованим листом 20.12.2022 надіслав відповідачу претензію від 19.12.2022 № 6395/44 про сплату заборгованості в сумі 19 952 грн 71 коп., що виникла за період з листопада 2019 року по квітень 2021 року грн.
Відповідь на претензію в матеріалах справи відсутня.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина 3 статті 11 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Предметом регулювання цього Закону, згідно ч. 1 ст. 2, є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Виконавцем комунальної послуги за вказаним Законом є суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальним споживачем - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 13 вказаного Закону, договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку. Виконавець комунальної послуги, який займає монопольне становище на ринку, за наявності у нього технічних можливостей надання комунальної послуги не вправі відмовити в укладенні відповідного договору споживачеві чи іншій особі, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ч. 1 ст. 9 даного Закону, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 затверджені Правила користування тепловою енергією (надалі - Правила).
Пунктом 2 Правил встановлено, що правила є обов'язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.
Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання (пункт 4 Правил).
Теплова енергія постачається безперервно, якщо договором не передбачено інше (пункт 29 Правил).
Споживач має право, зокрема: вибирати теплопостачальну організацію, а також відмовитися від послуг теплопостачальної організації, про що попереджає письмово теплопостачальну організацію в строк, передбачений договором; отримувати інформацію від теплопостачальної організації щодо обсягу та якості постачання теплової енергії, тарифів (цін), порядку оплати, режимів споживання на умовах, визначених договором; вимагати від теплопостачальної організації надання достовірної інформації про тарифи на теплову енергію та відшкодування, умови оплати, методики і нормативи розрахунку та нарахування, режими теплоспоживання тощо; перевіряти достовірність розрахунку та нарахування плати за теплову енергію, згідно з умовами договору; у разі порушення теплопостачальною організацією умов договору викликати її представника для складення та підписання акта, у якому зазначаються строки, види порушень тощо; вимагати проведення по будинках, не обладнаних приладами комерційного обліку теплової енергії, нарахування реально спожитої кількості тепла на потреби опалення відповідно до визначених договором теплових навантажень будинків, реальних температур теплоносія в теплових мережах, температур зовнішнього повітря та тривалості розрахункового періоду (пункт 39 Правил).
Споживач теплової енергії зобов'язаний: вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил (пункт 40 Правил).
Діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватися суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів. Теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 1, 5, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").
У постановах Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 904/2238/17, від 16.10.2018 року у справі № 904/7377/17, від 25.03.2019 року у справі № 910/12510/17 викладено правовий висновок, відповідно до якого: "укладення договору з теплопостачання відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов'язком. А, сам лише факт не укладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період".
Об'єкт надання послуг знаходиться у житловому будинку, який обладнаний системою централізованого опалення, тож факт отримання теплоносія підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону за період 2019-2020р. та 2020-2021 р. відповідно до яких Концерном «Міські теплові мережі» було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжя, (зазначені рішення є у публічному доступі на сайті ЗМР).
Відповідно до умов договору облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом згідно договірних навантажень.
Отже, розрахунковим періодом між сторонами є розрахунковий місяць, а підставою для розрахунків між Концерном «Міські теплові мережі» та споживачем є рахунок та акт приймання - передачі теплової енергії.
Згідно п. 18 договору, споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Адмірала Нахімова, буд. 4, документи за розрахунковий період: рахунок фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії.
Відповідач не з'явився до позивача для отримання зазначених документів в порядку, визначеному договором.
Відповідно до п. 16.1 договору, споживач зобов'язаний оплачувати послугу в установлений договором строк.
Згідно п. 8 договору, оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Споживач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання - передачі теплової енергії на адресу Концерну «Міські теплові мережі» не надав. Тобто, фактично погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з сумами нарахованими Позивачем до оплати за відповідні періоди. Концерном «Міські теплові мережі» були зроблені помітки на актах.
Отже, оформлені таким чином акти вважаються погодженими та є підставою для проведення остаточних розрахунків.
Відповідно ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Згідно з частиною першою статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно зі статтею 74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання письмового відзиву на позов не скористався, у судові засідання не з'являвся, позовні вимоги не спростував.
Доказів погашення заявленої до стягнення суми заборгованості матеріали даної справи не містять та сторонами не подані.
За положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відбулася державна реєстрація припинення підприємницької діяльності на підставі власного рішення Фізичної особи - підприємця Четверик М.Ю. 26.06.2008 17:40:49 (21030060002035282, Сергеєва Т.І., Виконавчий Комітет Запорізької міської ради).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відбулася державна реєстрація підприємницької діяльності Фізичної особи - підприємця Четверик Марини Юріївни 04.10.2011 08:46:49 (210300000000, Шолудько С.С., Виконавчий Комітет Запорізької міської ради).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відбулася зміна прізвища Фізичної особи - підприємця Четверик Марини Юріївни на ОСОБА_1 17.02.2021 09:06:00 (2001030010004066480, Кірєнко І.В., Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради).
Отже, відповідачем у справі № 908/66/23 у зв'язку із зміною прізвища є Фізична особа - підприємець Слизовської (Четверик) Марина Юріївна, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.01.2023, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань надіслана на адресу відповідача: АДРЕСА_1 .
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 19 952 грн 71 коп. основного боргу є обґрунтованою та доведеною, підлягає задоволенню.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, які були чинними у спірний період, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.
Розрахунок інфляційних втрат судом перевірений та визнається неправильним, оскільки містить арифметичні помилки в частині вирахування сукупного індексу інфляції. Згідно перерахунку суду, інфляційні втрати в межах заявленого позивачем періоду склали 2 391 грн 58 коп.
З відповідача на користь позивача стягується 2 391 грн 58 коп., в частині стягнення 1 грн 79 коп. інфляційних втрат слід відмовити.
Розрахунок 3% річних судом перевірений та визнається правильним, з відповідача на користь позивача стягується 869 грн 85 коп. 3% річних.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бурдов проти Росії”).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Концерну “Міські теплові мережі”, м. Запоріжжя до Фізичної особи - підприємця Слизовської (Четверик) Марини Юріївни, м. Запоріжжя задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Слизовської (Четверик) Марини Юріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (юридична адреса: бул. Гвардійський, 137, м. Запоріжжя, 69091, ідентифікаційний номер юридичної особи 32121458) 19 952 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) грн 71 коп. основного боргу, 2 391 (дві тисячі триста дев'яносто одна) грн 58 коп. інфляційних втрат, 869 (вісімсот шістдесят дев'ять) грн 85 коп. 3 % річних, 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення оформлено та підписано 12.05.2023
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.