61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
11.05.2023 Справа №905/959/22
Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання) справу
за позовом Державного підприємства "ДОНЕЦЬКИЙ ЕКСПЕРТНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ДЕРЖПРАЦІ"
до відповідача Державного підприємства "Добропілля-Видобуток"
про стягнення суми основного боргу в розмірі 201 960,00 грн, пені в сумі 18 447,80 грн, штрафу 7% в сумі 14 137,20 грн, інфляційних збитків в сумі 56 028,85 грн, 3% річних в сумі 6 910,59грн
Стислий зміст і підстави позовних вимог
28.11.2022 шляхом направлення органами поштового зв'язку Державне підприємство "ДОНЕЦЬКИЙ ЕКСПЕРТНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ДЕРЖПРАЦІ" (далі - ДП "Донецький ЕТЦ") звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Добропілля-Видобуток" (далі - ДП "Добропілля-Видобуток") про стягнення суми основного боргу в розмірі 201 960,00грн, пені в сумі 18447,80грн, штрафу 7% в сумі 14137,20грн, інфляційних збитків в сумі 56028,85грн, 3% річних в сумі 6 910,59грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем обов'язків за договором №1046/614-21 ШУД від 20.05.2021, що укладений за результатами торгів UA-2021-04-21-000201-а про закупівлю, в частині своєчасної оплати за виконані роботи по експертному обстеженню та огляду підземних трансформаторних станцій, високовольтних розподільчих пристроїв з метою продовження терміну служби та надання регламенту робіт, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 201 960,00 грн, яку, а також нараховані пеню, штраф, інфляційні нарахування та 3% річних позивач просить стягнути в судовому порядку, та відшкодувати витрати з оплати судового збору за рахунок відповідача.
Процедура провадження у справі у господарському суді
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2022 для розгляду справи визначена суддя Устимова А.М.
Ухвалою суду від 12.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/959/22; справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно положень ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відповідно до частин 5 та 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно п.17 гл.1 розд. ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою
Абзацом 5 п.37 гл.2 розд. ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих Електронних кабінетів, документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.
З огляду на розпорядження №16-р від 10.11.2022 «Про відновлення відправки вихідної кореспонденції», яким, враховуючи недостатність знаків поштової оплати, необхідних для безперебійної відправки вихідної кореспонденції, рекомендовано суддям та працівникам апарату суду здійснювати відправлення через поштового оператора «Укрпошта» виключно за нагальною потребою після вичерпання альтернативних способів повідомлення сторін та учасників процесу, суд здійснює повідомлення учасників справи про рух справи шляхом надання телефонограм, направлення рішень суду на адреси електронної пошти, які вказані учасниками справи у заявах по суті, відомих з відкритих джерел та за допомогою підсистеми «Електронний суд».
Позивач повідомлений про факт відкриття провадження у справі шляхом направлення копії ухвали суду від 12.12.2022 на офіційну юридичну адресу: вул. Коржова,16,м.Мирноград, Донецька область, 85323. Згідно з рекомендованим повідомленням, що міститься в матеріалах справи, ухвала вручена 04.01.2023 року. Також останньому направлялась ухвала від 12.12.2022 на електронні адреси: office@detc.com.ua,lawyer@detc.com.ua.
Відповідач повідомлений про факт відкриття провадження у справі шляхом направлення копії ухвали суду від 12.12.2022 на офіційну юридичну адресу: пр-т Шевченко, б.2, Добропілля, Добропільський район, Донецька область, 85001. Згідно з рекомендованим повідомленням, що міститься в матеріалах справи, ухвала вручена 03.01.2023 року. Також останньому направлялась ухвала від 12.12.2022 на електронні адреси: dobropolyecoalmining@gmail.com, gpdvv2021@gmail.com.
За змістом ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 2 ст. 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) від сторін до суду не надходило.
Щодо строку розгляду справи суд зазначає таке.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об?єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався. Востаннє Указом Президента України № №58/2023 від 06.02.2023, який затверджено Законом України № 2738-IX від 16.11.2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.
Розпорядженням №9-р від 15.04.2022 року «Про організацію роботи та комунікацію між працівниками в Господарському суді Донецької області в умовах воєнного стану», наказом №23 від 15.04.2022 «Про впровадження дистанційної роботи працівникам апарату суду та оголошення простою» з 18.04.2022 запроваджено роботу Господарського суду Донецької області у віддаленому режимі, встановлено дистанційний режим роботи.
За об'єктивних обставин, які пов'язані з місцезнаходження суду у м.Харкові, яке постійно знаходиться під ворожими обстрілами, роботою суду дистанційно розгляд справи здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ч.1,8 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція учасників процесу
ДП "Донецький ЕТЦ" в обґрунтування заявлених вимог зазначило, що на виконання умов договору №1046/614-21 ШУД від 20.05.2021 виконало експертне обстеження та огляд підземних трансформаторних станцій, високовольтних розподільчих пристроїв з метою продовження терміну служби та надання регламенту робіт на загальну суму 201 960,00грн, що підтверджується відповідними актами здачі-приймання виконаних робіт, однак відповідачем робота в порушення п.2.2 договору оплачена не була.
На підтвердження зазначених обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №1046/614-21ШУД від 20.05.2021; актів здачі-приймання виконаних робіт №1404 від 05.08.2021 на суму 51 480,00 грн; №1494 від 18.05.2021 на суму 150 480,00 грн; Статуту ДП «Донецький ЕТЦ»; витягу з ЄДРПОУ ДП «Донецький ЕТЦ»; наказу про призначення директора ДП «Донецький ЕТЦ».
Заявлені вимоги позивач нормативно обґрунтовує посиланням на статті 5, 16, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст.ст.2, 4, 20, 42, 45, 162-164, 171 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.12.2022 відповідачу встановлено строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відзиву на позов та доказів, на яких ґрунтуються його заперечення протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому цієї ухвали; попереджено відповідача, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ДП "Добропілля-Видобуток" відзив на позовну заяву під час розгляду справи не надало, заяв в порядку статті 119 Господарського процесуального кодексу України про поновлення чи продовження процесуальних строків, зокрема, строку на подання відзиву на позовну заяву, від останнього не надходило, про факт відповідного судового провадження відповідач повідомлений у спосіб, який передбачений процесуальним законодавством, зокрема, ухвала суду направлялась як на юридичну адресу відповідача, так і на офіційну електронну пошту відповідача, що зазначені у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.
11.01.2023 електронною поштою від відповідача до суду надійшло два аналогічних клопотання, в яких останній просить зменшити розмір штрафних санкцій, а саме: пені в сумі 18447,80грн, штрафу 7% в сумі 14137,20грн, інфляційних збитків в сумі 56028,85грн, 3% річних в сумі 6 910,59грн, не скріплені електронним кваліфікаційним підписом. Що підтверджується довідками №01-35/180 від 11.01.2023 та № 01-35/181 від 11.01.2023, що складені у програмі «Діловодство спеціалізованого суду».
За змістом ч.3 ст.91 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.
Положеннями ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
З надісланих 11.01.2023 на електронну адресу суду документів не вбачається можливості ідентифікувати підписувача, оскільки вони надіслані у вигляді файлів, які не скріплені електронним цифровим підписом, тому останні не можуть вважатися оригіналом електронного документу, у зв'язку з чим, суд не бере їх до уваги.
14.02.2023 електронною поштою від відповідача до суду надійшло аналогічне клопотання, в якому останній просить зменшити розмір штрафних санкцій, а саме: пені в сумі 18447,80грн, штрафу 7% в сумі 14137,20грн, інфляційних збитків в сумі 56028,85грн, 3% річних в сумі 6 910,59грн.
Заява та додатки до нього скріплені електронний цифровим підписом, що підтверджується довідкою № 01-35/801 від 14.02.23, яка сформована в системі «Діловодство спеціалізованого суду».
В обґрунтуванні клопотання відповідач вказує, що ДП «Добропіллявугілля-видобуток», юридична та фактична адреса якого: Донецька область, м. Добропілля, пр.Шевченка 2, де на сьогоднішній день проводяться активні бойові дії, а також посилена евакуація населення. Але не дивлячись на це, підприємство з видобутку вугілля працює в посиленому режимі, адже енергетична економіка держави, особливо під час війни та в період опалювального сезону, потребує сталої стабільності. Останнім надано копію листа Торгово - промислової палати від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, в якому засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану. Враховуючи це, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих та інших нормативних актів і виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Виклад обставин справи, встановлених судом
20.05.2021 між ДП "Донецький ЕТЦ" (Виконавець) та ДП "Добропілля-Видобуток" (Замовник) укладено договір №1046/614-21 ШУД про закупівлю товару за результатами торгів UA-2021-04-21-000201-а, відповідно до п.1.1 якого Виконавець зобов'язується виконати роботу (послугу), а Замовник прийняти та оплатити наступні роботи (послуги) - а саме експертне обстеження та огляд підземних трансформаторних підстанцій, високовольтних розподільних пристроїв з метою продовження терміну служби та надання регламенту робіт.
Договір вважається укладеним з дня його підписання Сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині виконання зобов'язання - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (п.10.1 договору).
Відповідно до п.2.1 договору загальна вартість роботи, передбаченої п.1.1 цього договору складає 405900,00 грн. з ПДВ. Ціна договору є звичайною та такою, що відповідає рівню ринкових цін.
Пункт 1.2 договору передбачає, що роботи ведуться із матеріалів Підрядника.
У пункті 3.1 договору вказано, що Виконавець розпочинає роботу за умови надання Замовником необхідної документації для виконання роботи відповідно до вимог нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки та/або надання об'єкта/обладнання для обстеження.
Пунктом 3.2 договору зазначено, що строк виконання роботи становить 20 робочих днів, при додержані Замовником вимог п.3.1 договору.
Термін надання послуг з 01.06.2021, але не пізніше 31.12.2021 (п.1.4 договору).
Як зазначено у п.4.1.1 договору, Замовник зобов'язаний здати Замовнику виконані Роботи з оформленням акту приймання-передачі виконаних робіт та надання акту випробування Обладнання відповідно до розробленої Програми випробувань до 3-го (третього) числа місяця наступного за звітнім періодом, але не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця).
Пунктом 4.1.2 договору передбачено, що у разі відмови Замовника від підписання Акту здавання-приймання виконаної роботи (робота виконана не в повному обсязі або з недостовірними даними) у 5-дений термін останній направляє Виконавцю письмову мотивовану відмову від приймання робіт, при цьому, Сторонами складається двосторонній Акт з переліком недоліків та термінів їх виконання. Виконавець зобов'язаний усунути виявлені недоліки в строк, який встановлений в Акті.
Відповідно до п.4.1.3 договору, у разі відмови Виконавця від підписання Акту про виявлені недоліки, Замовник подає обґрунтовану письмову заяву, яка розглядається Виконавцем у порядку, передбаченому ст.27 Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу».
У п.4.1.4 договору зазначено, що право на результат виконаної роботи переходить до Замовника з дати складання та підписання обома Сторонами Акту здавання-приймання виконаної роботи та передання Виконавцем результату виконаної роботи.
У разі не підписання Акту здавання-приймання виконаної роботи Замовником без поважних причин більше ніж 5 робочих днів з моменту отримання, акт вважаться узгодженим та таким, що підлягає оплаті. При цьому, попередня плата Замовнику не повертається ( п.4.1.6 договору).
За п.п. 5.1.1, 5.1.3 договору Виконавець зобов'язаний надати Замовнику рахунок-фактуру разом з договірною документацією, висновок про результат виконаної роботи (висновок, технічний звіт, сертифікат, декларацію або інше), Акт здавання-приймання виконаної роботи.
Відповідно до пункту 5.3.3 договору Замовник зобов'язаний прийняти від Виконавця результат виконаної роботи незалежно від результату висновку (позитивного чи негативного) за Актом здавання-приймання виконаної роботи.
Згідно п.5.3.4 договору Замовник зобов'язаний оплатити роботи в розмірах і в строки, передбачені пп. 2.1, 2.2 цього договору.
Строк оплати передбачено п.2.2 договору, а саме, Замовник протягом 45 календарних днів після підписання акту здавання-приймання виконаної роботи (послуги) зобов'язується здійснити 100% оплату договірної вартості роботи, встановленої п.2.1. договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця. Дата отримання коштів від Замовника, є дата зарахування коштів на банківський рахунок Виконавця.
Відповідно до п.6.1 договору за порушення Сторонами строків виконання своїх зобов'язань винна Сторона сплачує пеню у розмірі 0.1% вартості роботи, з якої допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
У пп. 8.1- 8.3 договору визначені дії сторін за договором за умови настання форс-мажорних обставин, зокрема, у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дії непереборної сили, які виникли не з вини Сторони у вигляді: пожежі, повені, землетрусу, війни), перешкоджаючих повному або частковому виконанню однією із Сторін взятих на себе зобов'язань за цим договором, термін виконання зобов'язань Стороною, яка зазнала дію форс-мажорних обставин, продовжується відповідно до терміну дії форс-мажорних обставин. Сторона, для якої настала неможливість виконання зобов'язань за Договором, повинна протягом 3 днів у письмовій формі сповістити іншу Сторону про настання та припинення форс-мажорних обставин, з подальшим наданням доказів, підтверджених Торгово-промисловою палатою у 2х-денний термін, у протилежному випадку вона позбавляється права посилатися на них у подальшому, як на обставини, які звільняють від відповідальності. При неможливості (внаслідок форс-мажорних обставин) виконання будь-якою із Сторін своїх зобов'язань за договором, протягом 20 днів з початку настання дій форс-мажорних обставин, будь-яка із Сторін мас право розірвати даний договір, з попередженням іншої Сторони та здійснити розрахунок за результатами фактично виконаної роботи на день виникнення форс-мажорних обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору підписані Акти здачі-приймання виконаних робіт №1404 від 05.08.2021 на суму 51480,00грн; №1494 від 18.08.2021 на суму 150480,00грн.
Дані акти підписані відповідачем та позивачем, скріплені відтисками печаток вказаних осіб без зауважень чи застережень.
В актах зафіксовано, що роботи з експертного обстеження (технічного діагностування) виконані позивачем на підставі умов договору №1046/614-21 ШУД від 20.05.2021 належним чином, у повному обсязі, сторони не мають претензій щодо обсягу виконаних робіт, їх якості.
Акти мають посилання на певні рахунки, однак в матеріалах справи вони відсутні.
Сукупна вартість робіт за вказаними актами складає 201 960,00 грн.
Доказів оплати заборгованості відповідач суду не надав.
Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення суми основного боргу, нарахованих ним - пені, штрафу 7%, інфляційних збитків та 3% річних у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань з оплати виконаних робіт.
Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду
Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві, дослідивши надані в порядку статті 74 ГПК України письмові докази в їх сукупності та взаємозв'язку, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, зважаючи на таке.
За змістом частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно зі статтею 173 ГК України, яка кореспондується з положеннями статті 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Господарські зобов'язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1 статті 174 ГК України).
Приписами частини першої статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Підряд передбачає виконання певної роботи підрядником на свій ризик з переданням її результату замовнику (створеної, відремонтованої речі), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу, що оформляється актом прийняття передачі виконаних робіт, на підставі яких здійснюється виплата винагороди.
Тобто, за договорами підряду оплачується не процес праці, а його конкретний (кінцевий) результат, що визначається після закінчення роботи й оформляється актом прийняття-передачі виконаних робіт, на підставі яких і здійснюється виплата винагороди.
Укладений між ДП "Донецький ЕТЦ" та ДП "Добропілля - Видобуток" договір №1046/614-21 ШУД від 20.05.2021 за своєю правовою природою є договором підряду, оскільки його предмет передбачає отримання конкретного результату, що не споживається в процесі виконання.
Зазначений договір укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками сторін без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств. Зі змісту правочину убачається, що сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договору, об'єму робіт, а також ціною та строками виконання.
Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.
За приписами частин першої, другої статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 846 ЦК України передбачає, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Судом встановлено, що на виконання п.4.1 договору 05.08.2021 та 18.08.2021, тобто у період, що визначений п.1.4 останнього, Виконавець передав, а Замовник прийняв роботи з експертного обстеження, на підтвердження чого сторонами у встановленому договором порядку складено та підписано Акти здавання-приймання виконаної роботи №1404 від 05.08.2021 та №1494 від 18.08.2021 на загальну суму 201960,00 грн.
Як під час підписання вказаних документів, так і в процесі розгляду справи відповідач не висловлював заперечень щодо відповідності обсягу або якості виконаних та прийнятих робіт вимогам договору.
Суд дійшов висновку, що відповідні акти є документами первинного бухгалтерського обліку, а отже, в силу вимог ст. 76 ГПК України, відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є належними доказами виконання умов договору №1046/614-21 ШУД від 20.05.2021.
Одночасно, як встановлено судом, у порядку п. 5.1.1,5.1.3 договору позивач повинен передати відповідачу разом з договірною документацією рахунок-фактуру та висновок про результат виконаної роботи (висновок, технічний звіт, сертифікат, декларацію або інше).
Матеріали справи не містять доказів передачі означених документів, одночасно, відповідач не оспорює факт їх наявності та передачі.
За своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити отримані роботи.
Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18.
Слід відзначити, що обов'язок відповідача по сплаті за проведені позивачем роботи виникає не в силу виставлення рахунку і вчинення акцепту відповідачем, а в силу факту виконання позивачем робіт, які прийняті відповідачем за актами без будь-яких зауважень.
Щодо інших документів суд зазначає, що вони свідчать про хід та отримання результату роботи, факт виконання та прийняття якої підтверджено відповідними актами, як кінцевими документами первинного обліку. Тобто, вони є проміжними та, за відсутності посилань щодо їх ненадання в актах, відсутності застосування сторонами п.п.4.1.2,4.1.3 договору з цієї ж підстави, вважаються переданими. Доказів протилежного відповідач суду не надав.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами ст.530 ЦК України унормовано якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)зобов'язання. Строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.(ч.5 ст.254 ЦК України).
Визначаючи строк виконання зобов'язання з оплати прийнятих за актами робіт, суд базуючись на умовах 2.2 договору - Замовник повинен був протягом 45 календарних днів після підписання Акту здавання-приймання виконаної роботи здійснити 100% оплату договірної вартості роботи, прийшов до висновку, що строк оплати виконаних робіт обумовлений датою підписання акту №1404 від 05.08.2021 на суму 51480,00грн - 20.09.2021 включно, акту №1494 від 18.08.2021 на суму 150480,00грн - 04.10.2021 включно.
Суд вказує, що фактично строк виконання зобов'язання припадає на вихідні дні -19.09.2021(неділя) та 02.10.2021(субота), як наслідок, кінцевим днем закінчення строку є перший за ними робочий день.
З огляду на викладене, суд вважає, що строк оплати заборгованості, який визначений умовами договору настав, однак доказів оплати суми заборгованості в розмірі 201960,00грн до матеріалів справи відповідачем не додано.
У клопотанні про зменшення штрафних санкцій відповідач посилається на лист Торгово - промислової палати на 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, в якому засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану.
Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання визначені статтею 617 ЦК України: особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з положеннями статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Визначення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) міститься в ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якої, це надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, захоплення підприємств.
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами шляхом видання відповідних сертифікатів протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. (ч.1 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»)
Введений на території України з 24.02.2022 воєнний стан, який на теперішній час не припинено, є загальновідомою обставиною дії форс-мажорних обставин в Україні до їх офіційного закінчення, що підтверджено листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.
Суд зазначає, що перед тим, як з'ясовувати правову природу обставин, які перешкодили належному виконанню договору, та їх правових наслідків, він повинен з'ясувати право сторони посилатися на наявність форс-мажорних обставин.
Повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.
Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).
Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у пункті 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).
Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21.
Умовами пп. 8.1 - 8.3 договору встановлено, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дії непереборної сили, які виникли не з вини Сторони у вигляді: пожежі, повені, землетрусу, війни), перешкоджаючих повному або частковому виконанню однією із Сторін взятих на себе зобов'язань за цим договором, термін виконання зобов'язань Стороною, яка зазнала дію форс-мажорних обставин, продовжується відповідно до терміну дії форс-мажорних обставин. Сторона, для якої настала неможливість виконання зобов'язань за договором, повинна протягом 3 днів у письмовій формі сповістити іншу Сторону про настання та припинення форс-мажорних обставин, з подальшим наданням доказів, підтверджених Торгово-промисловою палатою у 2х-денний термін, у протилежному випадку вона позбавляється права посилатися на них у подальшому, як на обставини, які звільняють від відповідальності. При неможливості (внаслідок форс-мажорних обставин) виконання будь-якою із Сторін своїх зобов'язань за договором, протягом 20 днів з початку настання дій форс-мажорних обставин, будь-яка із Сторін мас право розірвати даний договір, з попередженням іншої Сторони та здійснити розрахунок за результатами фактично виконаної роботи на день виникнення форс-мажорних обставин.
Таким чином, сторонами у договорі узгоджений порядок повідомлення контрагента про настання форс-мажорних обставин та закріплено правило втрати права посилання на наявність форс-мажорних обставини у разі недотримання вказаного порядку.
Відповідач взагалі не надав доказів звернення до позивача з повідомленням про настання форс-мажорних обставин, а отже, втратив право посилатись на обставини форс-мажору в контексті пп. 8.1 - 8.3 договору.
Одночасно, суд зазначає, що строк виконання грошового зобов'язання відповідача перед позивачем настав ще до моменту початку форс-мажорних обставин військової агресії Російської Федерації проти України, а саме, 20.09.2021 та 04.10.2021 відповідно, що у будь-якому випадку унеможливлює його продовження за умовами п.8.1 договору на термін дії форс-мажорних обставин, оскільки на час виникнення таких обставин вже мало місце прострочення виконання грошових зобов'язань.
Відповідачем не надано належних доказів стосовно неможливості виконання зобов'язань за договором з моменту спливу строку, передбаченого п.2.2 договору до настання форс-мажорних обставин тощо.
Зважаючи на викладене, суд вважає доведеним факт порушення відповідачем умов правочину в частині виконання зобов'язань з належної оплати виконаних позивачем робіт та встановленим наявність заборгованості Замовника перед Виконавцем за договором у розмірі 201960,00грн, як наслідок, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в сумі 201960,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Приписами частини першої статті 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як визначено нормою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина шоста статті 231 ГК України).
Статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Зі змісту пункту п. 6.1 договору, судом встановлено, за порушення Сторонами строків виконання своїх зобов'язань, винна Сторона сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості роботи, з якої допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
З огляду на вимоги ст. 79, 86 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.
Позивачем пеня нарахована в сумі 18 447,80 грн на заборгованість за актом №1404 від 05.08.2021 за період 19.09.2021-18.03.2022 та за актом № 1494 від 18.08.2022 за період 02.10.2021 - 01.04.2022.
Суд вказує, що у таблицях, які містяться у позовній заяві та містять розрахунки пені, наявні певні очевидні описки щодо дат, які не впливають на остаточні періоди, за які здійснені розрахунки, тому не приймаються судом до уваги які неістотні.
Здійснюючи розрахунок позивач правомірно використовував подвійну облікову ставку Національного банку України, оскільки 0,1% від вартості роботи щодо якої прострочено виконання зобов'язання по оплаті перевищує такий розмір.
Одночасно позивач невірно визначив періоди нарахування пені. Враховуючи строки виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт, що встановлені судом вище, прострочення виконання грошового зобов'язання має місце з 21.09.2021 та 05.10.2021 відповідно, відповідно з цих дат виникає право на нарахування пені у позивача.
Здійснивши розрахунок пені на заборгованість за актом №1404 від 05.08.2021 за період 21.09.2021-18.03.2022 та за актом № 1494 від 18.08.2022 за період 05.10.2021 - 01.04.2022 за допомогою програми «Калькулятор підрахунку штрафів» Інформаційно-правові системи ЛІГА:ЗАКОН, суд дійшов висновку, що сукупна сума пені, яка підлягає стягненню складає 18189,10грн, в іншій частині у задоволенні вказаних позовних вимог суд відмовляє.
Гарантована статтею 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - поп bis in idem - "двічі за одне і те саме не карають") має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.
При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За таких обставин одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. (правовий висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду № 910/12876/19 від 01.06.2021).
Позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу 7% від вартості робіт, за якими наявне прострочення виконання грошового зобов'язання, в сумі 14 137,20 грн підлягають задоволенню, як заявлені правомірно з огляду на строк прострочення виконання такого зобов'язання, що перевищує 30 днів.
З огляду на висновок суду, який міститься вище щодо втрати відповідачем права на посилатись на обставини форс-мажору в контексті п.п. 8.1 - 8.3 договору, підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошових зобов'язань у порядку ст. 617 ЦК України, ст.218 ГК України відсутні.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Позивачем сума 3 % річних нарахована за актом №1404 від 05.08.2021 за період 19.09.2021-18.11.2022 та за актом № 1494 від 18.08.2022 за період 02.10.2021-18.11.2022 - сукупно в сумі 6910,59грн.
В цьому розрахунку позивач припустився аналогічної помилки у даті початку нарахування, як при визначенні періоду нарахування пені.
Здійснивши за допомогою програми «Калькулятор підрахунку штрафів» Інформаційно-правові системи ЛІГА:ЗАКОН розрахунок 3% річних за актом №1404 від 05.08.2021 за період 21.09.2021-18.11.2022 та за актом № 1494 від 18.08.2022 за період 05.10.2021 - 18.11.2022 суд дійшов висновку, що сума 3 % річних, яка підлягає стягненню, складає 6865,01грн, в іншій частині у задоволенні вказаних позовних вимог суд відмовляє
Також, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення інфляційних втрат в розмірі 56 028, 85 грн. Нарахування за обома актами здійснені за період жовтень 2021 - жовтень 2022.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, 26.06.2020 у справі № 905/21/19, від 24.09.2020 у справі №915/2095/19.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений ним період за допомогою програми «Калькулятор підрахунку штрафів» Інформаційно-правові системи ЛІГА:ЗАКОН, суд дійшов висновку, що він здійснений методологічно та арифметично вірно, сума інфляційних втрат нарахована вірно.
Як наслідок, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 56 028, 85 грн.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру розмір штрафних санкцій, а саме, пені, штрафу, інфляційних нарахувань, 3% річних, суд зазначає наступне.
За приписами частини 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Поняття штрафних санкцій визначено приписами ч.1 ст.230 ГК України, зокрема, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Аналогічні приписи містить ст. 549 ЦК України, яка визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Таким чином, згідно умов ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір пені та штрафу як штрафних санкцій.
Одночасно обґрунтовуючи своє право на зменшення суми 3% річних відповідач посилається на правову позицію, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. по справі №902/417/18, в якій зазначено, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що пеня, відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.
Слід зазначити, що у межах справи №902/417/18 судами було встановлено, що умовами укладеного між сторонами договору поставки було передбачено сплату боржником 40% річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів. Тобто, розмір відсотків у співвідношенні до розміру відсотків, що встановлені ст.625 ЦК України, був істотно збільшений, наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь були більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання
Суд приходить до висновку, що обставини у справі, що розглядається, та у справі №902/417/18 не є подібними, оскільки ставка відсотків річних (3%), яку застосовує при розрахунку відсотків позивач, передбачена законом (ч.2 ст.625 ЦК України), та відповідно не є завищеною на відміну від ставки річних у справі №902/417/18 (до 40% та 96%), тому, оскільки відсутня очевидна неспівмірність заявленої до стягнення суми, підстави для зменшення 3% річних - відсутні.
Аналогічні висновки щодо застосування правового висновку, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. по справі №902/417/18, наведені у постановах Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №910/8396/20, від 07.09.2022 року у справі № 910/9911/21.
Також не підлягають зменшенню суми інфляційних нарахувань, оскільки їх стягнення має на меті компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, порядок та спосіб їх нарахування встановлені законодавчо - індекси є єдиними для всіх суб'єктів господарювання. Приписи ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України не надають суду право вирішувати питання щодо їх зменшення.
Відповідно, суд розглядає клопотання виключно щодо вимог про стягнення пені та штрафу.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Водночас, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
За частиною 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Обґрунтовуючи клопотання відповідач вказує, що ДП «Добропіллявугілля-видобуток» знаходиться у зоні, в якій проводяться активні бойові дії, а також відбувається посилена евакуація населення. Але не дивлячись на це, підприємство з видобутку вугілля працює в посиленому режимі, адже енергетична економіка держави, особливо під час війни та в період опалювального сезону, потребує сталої стабільності. Відповідач вказує, що листом Торгово - промислової палати від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану. Враховуючи це, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих та інших нормативних актів і виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відповідно до вимог статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач - ДП "Донецький ЕТЦ" зареєстровано за адресою: 85323, Донецька область, м.Мирноград, вул. Коржова, буд.16; відповідач - ДП "Добропілля-Видобуток" зареєстроване та веде господарську діяльність за адресою: 85001, Донецька обл., місто Добропілля, пр.Шевченка, будинок 2.
Загальновідомим фактом є те, що на час розгляду справи має місце ведення активних бойових дій як на території Донецької області.
Відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10.12.2022, що затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року N 75, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 року за N 453/37789 із змінами, до таких громад віднесена як Добропільська міська територіальна громада, так і Мирноградська міська територіальна громада.
Наведене свідчить про те, що як позивач, так і відповідач вимушені вести свою господарську діяльність у складних умовах, які зумовлені активними бойовими діями у їх місці розташування. Відповідно посилання відповідача, що вказані обставини, як виключні, є безумовною підставою для зменшення штрафних санкцій не приймаються судом.
У клопотанні відповідач не вказує, до яких наслідків в його господарській діяльності призвели обставини пов'язані з збройною агресією, не надає відповідних доказів, що він в цілому позбавлений можливості вести господарську діяльність з метою отримання прибутку або його діяльність є істотно обмеженою, прибуток відсутній, тощо. Навпаки, у клопотанні зазначено, що підприємство з видобутку вугілля працює в посиленому режимі.
Також відповідач у своєму клопотанні не визначив конкретний розмір, на який він просить суд зменшити штрафні санкції, з наведенням підстав та доказів на підтвердження необхідності зменшення саме до такого розміру.
Суд зазначає, що штрафні санкції у розмірі, визначеному судом за результатами перерахунку складають 10,9% від сукупної суми заявлених позовних вимог, тому підстави вважати, що стягнення штрафних санкцій вочевидь перетворюється на несправедливо непомірний тягар для підприємства відповідача та не спрямовано на розумне стимулювання відповідача виконувати зобов'язання, відсутні.
Враховуючи інтереси сторін, наявність порушеного права позивача, велику тривалість прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем, з метою дотримання балансу інтересів сторін, принципів розумності та справедливості, суд відмовляє у задоволенні заяви ДП "Добропілля-Видобуток" про зменшення розміру штрафних санкцій.
Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд, ураховуючи наведені положення цивільного і господарського законодавства, частково задовольняє позовні вимоги, а саме, стягненню з ДП "Добропілля-Видобуток" на користь ДП "Донецький ЕТЦ" підлягають основний борг в розмірі 201960,00 грн, пеня в сумі 18189,10грн, штраф 7% в сумі 14137,20грн, інфляційні збитки в сумі 56028,85грн, 3% річних в сумі 6865,01грн, у задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.
Розподіл судових витрат
Судовий збір, відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Внаслідок часткового задоволення позовних вимог суд покладає на відповідача судовий збір в сумі 4457,70грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позовні вимоги Державного підприємства "ДОНЕЦЬКИЙ ЕКСПЕРТНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ДЕРЖПРАЦІ" до відповідача Державного підприємства "Добропілля-Видобуток" про стягнення суми основного боргу в розмірі 201 960,00 грн, пені в сумі 18 447,80 грн, штрафу 7% в сумі 14 137,20 грн, інфляційних збитків в сумі 56 028,85 грн, 3% річних в сумі 6 910,59грн - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Добропілля-Видобуток" (адреса місцезнаходження: 85001, Донецька обл., місто Добропілля, пр.Шевченка, будинок 2, ідентифікаційний код 43895975) на користь Державного підприємства "ДОНЕЦЬКИЙ ЕКСПЕРТНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ДЕРЖПРАЦІ" (85323, Донецька область, м.Мирноград, вул. Коржова, буд.16 ідентифікаційний код 23182908) заборгованість у розмірі 201960,00 грн, пеню в сумі 18189,10грн, штраф 7% в сумі 14137,20грн, інфляційні збитки в сумі 56028,85грн, 3% річних в сумі 6865,01грн, судовий збір у розмірі 4457,70грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення підписано 11.05.2023.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.М. Устимова