Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
11.05.2023м. ДніпроСправа № 904/678/23
За позовом Комунального підприємства "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Рзаєва Вугара Рза огли, м. Дніпро
про визнання недійсними договору купівлі-продажу та додаткової угоди до нього, застосування наслідків недійсності правочину
Суддя Красота О.І.
за участю секретаря судового засідання Куліуш Ю.О.
Представники:
від Позивача: Прохода Р.С., ордер серія АЕ № 1178960 від 03.02.2023;
від Відповідача: Трушев О.П., ордер серія АЕ № 1183285 від 27.02.2023;
Комунальне підприємство "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Рзаєва Вугара Рза огли і просить суд:
- визнати недійсними Договір купівлі-продажу № б/н від 02.11.2018 та Додаткову угоду до нього № 1 від 05.11.2018, укладені між Позивачем і Відповідачем;
- застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з Відповідача грошові кошти у розмірі 379 500,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.09.2018 Позивачем в системі електронних публічних закупівель "Prozorro" оголошено про проведення відкритих торгів: ідентифікатор закупівлі в системі: UA-2018-09-28-001741-c; назва предмету закупівлі: "Лавки"; код, відповідно до класифікатора ДК 021:2015:39110000-6 - Сидіння, стільці та супутні вироби і частини до них. У закупівлі взяли участь 2 учасника: Відповідач, дата та час подання тендерної пропозиції - 12.10.2018 о 15:43 год., та ТОВ "Екобуд 77", дата та час подання пропозиції - 12.10.2018 о 19:03 год. Відповідно до Форми протоколу розкриття тендерної пропозиції від 16.10.2018 переможцем процедури закупівлі є Відповідач, останній відповідав кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації, були відсутні підстави для відмови, встановлені статтею 17 Закону України "Про публічні закупівлі". Вказане також підтверджується Звітом про результати проведення процедури закупівлі UA-2018-09-28-001741-c, дата формування звіту: 02.11.2018 та протоколом про наміри укласти договір. В результаті проведення відкритих торгів між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір купівлі-продажу від 02.11.2018 і в подальшому укладена Додаткова угода до нього № 1 від 05.11.2018, якою сторони змінили назву Договору, а саме: "Договір купівлі-продажу № б/н від 02.11.2018". Також змінено п. 11 Договору "Адреси, банківські реквізити та підписи сторін". В результаті публічних закупівель між сторонами укладено Договір, який виконаний у повному обсязі та Позивачем сплачено Відповідачеві 379 500,00 грн. за надані послуги. У подальшому, адміністративною колегією Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було встановлено, що поведінка Відповідача є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антикорупційних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, заборонених відповідно до п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", про що ухвалено відповідне рішення № 54/53-р/к від 28.12.2021 у справі № 54/48-20. Позивач зазначає, що встановлення факту притягнення учасника процедури закупівлі до відповідальності за порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", унеможливлює визначення такого учасника переможцем процедури закупівлі та унеможливлює укладення договору з таким учасником. Рішенням Адміністративної колегії встановлено порушення законодавства станом на момент проведення закупівлі UA-2018-09-28-001741-c, що надає підстави вважати укладений Договір недійсним. При цьому, виявлення вчиненого порушення вже після закінчення процедури закупівлі та після укладення і виконання договірних зобов'язань не спростовує самого факту наявності порушення економічної конкуренції, спрямованого на спотворення результатів тендеру у закупівлі UA-2018-09-28-001741-c. Наявність порушення матеріальних інтересів територіальної громади внаслідок спотворення результатів спірної закупівлі та внаслідок укладення оспорюваного правочину порушує встановлений державою порядок здійснення публічних закупівель в умовах економічної конкуренції і завдає шкоду законним правам та інтересам місцевого самоврядування і його органам. Відповідач на власний ризик, маючи намір укладення незаконного договору, з метою отримання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, його суперечність інтересам держави і суспільства, прагнув та свідомо допускав настання протиправних наслідків, взяв участь у процедурі закупівлі, внаслідок чого отримав бюджетні кошти у розмірі 379 500,00 грн. Вказане, на думку Позивача, свідчить про наявність у Відповідача умислу на укладення протиправного Договору, який суперечить інтересам держави та суспільства, з метою отримання прибутку. Також Позивач зазначає, що про існування рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 54/53-р/к від 28.12.2021 у справі № 54/48-20 та про порушення свого права він дізнався саме - 12.01.2023, тому позов подається в межах строку позовної давності.
Ухвалою суду від 13.02.2023 позовну заяву залишено без руху; встановлено Позивачу семиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме надати:
- докази оплати Позивачем Відповідачу суми у розмірі 379 500,00 грн. за Договором купівлі-продажу № б/н від 02.11.2018;
- рішення № 54/53-р/к у справі № 54/48-20 від 28.12.2021, винесене адміністративною колегією Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України;
- докази виконання договірних зобов'язань за результатами тендеру у закупівлі UA-2018-09-28-001741-с.
17.02.2023 від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 22.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 21.03.2023 о 14:00 год.
28.02.2023 від Відповідача надійшов відзив на позов, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначав, що відповідав кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації. Отже, на дату визначення переможцем зазначених закупівель були відсутні будь-які підстави, з огляду на які можна було відмовити Відповідачу у визнанні його переможцем цих закупівель та відмовити в укладенні спірного Договору. Спірний Договір виконано сторонами у повному обсязі та без заперечень. Позивач не вказав, у чому полягає шкода державному бюджету, порушення принципу максимальної економії, неефективне використання бюджетних коштів. Позивачем не зазначено щодо невідповідності кількості, вартості або ж якості виконаних Відповідачем робіт, чи інших істотних порушень, які б могли вплинути на виконання умов оспорюваного Договору. Також, не доводиться ані наявність інших потенційних учасників закупівлі, що могли б задовольнити потреби Позивача за менші кошти, ані наявність на ринку, на той час, більш вигідних для Позивача цінових пропозицій, незважаючи на те, що вказане є невід'ємною частиною для висновку про порушення матеріальних інтересів держави, та, відповідно, про можливість задовольнити заявлені у справі вимоги із вказаних підстав. Застосування реституції у спірних правовідносинах може призвести до погіршення становища Позивача, оскільки у нього можуть виникнути додаткові витрати в частині необхідності компенсації Відповідачу вартості виконаної роботи за спірним Договором, тобто Позивач обрав неефективний спосіб захисту порушеного права, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. Крім того, позовна заява подана поза межами трирічного строку позовної давності, оскільки останнім днем для подання позову є 03.11.2021.
15.03.2023 від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечував проти доводів Відповідача та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Позивач зазначає, що внаслідок вчинення Відповідачем дій щодо спотворення результатів тендеру відбулось безпідставне укладення спірного Договору, що призвело до неефективного використання бюджетних коштів. Позивач не повинен компенсувати Відповідачеві вартість поставленого товару за спірним Договором та обрав ефективний спосіб захисту порушеного права. Про існування Рішення Адміністративної колегії та про порушення свого права Позивач дізнався лише 12.01.2023, а тому позов подано в межах строку позовної давності.
21.03.2023 від Відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності до позовних вимог.
Представники сторін у підготовчому засіданні 21.03.2023 надали пояснення щодо позовних вимог.
Ухвалою суду від 21.03.2023 відкладено підготовче засідання на 13.04.2023 об 11:00 год.
Представники сторін у підготовчому засіданні 13.04.2023 надали пояснення щодо позовних вимог.
Ухвалою суду від 13.04.2023 закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 11.05.2023 о 14:00 год.
Представник Позивача у судовому засіданні 11.05.2023 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник Відповідача у судовому засіданні 11.05.2023 проти позовних вимог заперечував та в позові просив відмовити.
У порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Частиною 1 статті 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.
Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.
Так, Комунальне підприємство "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради (далі - Позивач, Замовник, КП "Міська інфраструктура") є комунальним унітарним комерційним підприємством, створеним відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 26.02.2003 № 35/7, зі змінами та доповненнями, на базі відокремленої частини комунальної власності територіальної громади міста Дніпра.
Позивач утримується за рахунок коштів місцевого бюджету, що підтверджується:
- статутом КП "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради, який затверджений рішенням Дніпровської міської ради № 30/23 від 29.06.2022 "Про затвердження Статуту КП "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради у новій редакції у зв'язку зі збільшенням статутного капіталу". Власником підприємства є територіальна громада міста Дніпра, в особі Дніпровської міської ради. Для здійснення господарської діяльності підприємства власник створює статутний капітал у розмірі 343 272 364 грн. Статутний капітал комунального підприємства утворюється власником до реєстрації його як суб'єкта господарювання (а.с. 10-16);
- довідкою про включення розпорядника бюджетних коштів (одержувачів бюджетних коштів) до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів від 25.01.2017, зі змісту якої вбачається, що Позивач включений до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів з присвоєнням йому коду 97531. Отже, Позивач є комунальним підприємством, яке утримується за рахунок місцевого бюджету (а.с. 17).
Як вбачається з матеріалів справи, 28.09.2018 КП "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради в системі електронних публічних закупівель "Prozorro" оголошено проведення відкритих торгів:
- ідентифікатор закупівлі в системі: UA-2018-09-28-001741-c;
- назва предмету закупівлі: "Лавки";
- код відповідно до класифікатора ДК 021:2015:39110000-6 - Сидіння, стільці та супутні вироби і частини до них, 40 шт., що підтверджується Оголошенням про проведення відкритих торгів (а.с. 18, 19).
У закупівлі взяли участь 2 учасника:
- ФОП Рзаєв Вугар Рза огли, дата та час подання тендерної пропозиції - 12.10.2018 о 15:43 год. (далі - Відповідач, Виконавець, ФОП Рзаєв Вугар Рза огли);
- ТОВ "Екобуд 77", дата та час подання тендерної пропозиції - 12.10.2018 о 19:03 год., що підтверджується Формою реєстру отримання тендерних пропозицій (а.с. 20).
Відповідно до Форми протоколу розкриття тендерних пропозицій від 16.10.2018 переможцем процедури закупівлі став ФОП Рзаєв Вугар Рза огли; останній відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації, відсутні підстави для відмови, установлені статтею 17 Закону України "Про публічні закупівлі" (а.с. 21).
Вказане також підтверджується Звітом про результати проведення процедури закупівлі UA-2018-09-28-001741-c, дата формування звіту: 02.11.2018 та Повідомленням про намір укласти договір (а.с. 22-24).
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір про закупівлю, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір про закупівлю за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.
Отже, переможцем вказаної публічної закупівлі є Відповідач, який на момент проведення закупівлі відповідав кваліфікаційним критеріям, які встановлені в тендерній документації.
Так, за результатами проведення відкритих торгів UA-2018-09-28-001741-c для закупівлі "Лавки" у кількості 40 шт. між КП "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради та ФОП Рзаєвим Вугаром Рза огли укладено Договір купівлі-продажу від 02.11.2018 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених Договором, прийняти й оплатити його (а.с. 25-29).
Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 Договору найменування товару: Лавки СРV 39110000-1 Сидіння, стільці та супутні вироби і частини до них; характеристики та детальний опис товару міститься у Специфікації, що є Додатком № 1 до Договору.
У відповідності до вказаних умов, сторонами було укладено Додаток № 1 до Договору - Специфікацію, в якій сторони визначили найменування товару - Лавка (лавка паркова), 5 шт.; Лавка (диван парковий), 35 шт., загальна вартість - 379 500,00 грн. (а.с. 30).
Відповідно до умов п. 2.2 Договору загальна сума Договору відповідно до електронного аукціону становить 379 500,00 грн.
У пункті 2.3 Договору сторони погодили такий термін оплати: 100% розрахунок протягом 180-ти робочих днів з моменту передачі товару.
Відповідно до п.п. 4.1 - 4.3 Договору здача-приймання товару проводиться уповноваженими представниками Покупця і Продавця на складі Покупця. Місце поставки товару: м. Дніпро, парк Зелений Гай. Термін поставки: до 30.11.2018. Поставка здійснюється протягом 5-ти календарних днів з дня надходження від Покупця заявки.
У пункті 7.1 Договору сторони погодили, що Договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами 02.11.2018 і діє до 31.12.2018, або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань в порядку ст. 631 Цивільного кодексу України.
У подальшому, між Позивачем та Відповідачем до Договору було укладено Додаткову угоду № 1 від 05.11.2018, в якій сторони домовились викласти назву Договору в новій редакції, а саме: "Договір купівлі-продажу № б/н від 02.11.2018", а також викладено п. 11 "Адреси, банківські реквізити та підписи сторін" у новій редакції (а.с. 31).
Інформація про внесення змін до Договору була розміщена на порталі "Prozorro", що підтверджується повідомленням про внесення змін до договору від 05.11.2018 (а.с. 32).
Відповідно до Звіту про виконання договору про закупівлю (дата формування Звіту 03.01.2019) Договір виконано та Відповідачеві сплачено суму в розмірі 379 500,00 грн., що підтверджується також видатковою накладною № 0511/1 від 06.11.2018, платіжним дорученням № 6 від 12.11.2018 (а.с. 33, 129, 130).
Отже, в результаті публічних закупівель між сторонами укладено Договір, який виконаний в повному обсязі та Позивачем сплачено на користь Відповідача 379 500,00 грн. за поставлений товар.
З матеріалів справи також вбачається, що 28.12.2021 адміністративною колегією Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 54/48-20 ухвалено Рішення № 54/53-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення Адміністративної колегії) (а.с. 34-69).
У пунктах 10, 12 резолютивної частини Рішення адміністративної колегії визнано, що ТОВ "Екобуд 77" та ФОП Рзаєв Вугар Рза огли вчинили порушення, передбачені пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, за ідентифікатором закупівлі в системі: UA-2018-09-28-001741-c (назва предмета закупівлі: "Лавки"), яка проведена КП "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради. За порушення, зазначене в пункті 10 резолютивної частини рішення, на ФОП Рзаєва Вугара Рза огли накладено штраф у розмірі 12 524,00 грн., який останнім сплачений у повному обсязі. Вказаний факт Відповідачем не заперечується.
У пунктах 5.1 - 5.8 Рішення адміністративної колегії зазначено, що у закупівлі UA-2018-09-28-001741-c ТОВ "Екобуд 77" та ФОП Рзаєв Вугар Рза огли вчиняли протиправні дії, які полягали у:
- одночасному поданні тендерних пропозицій (в один день та у послідовний час);
- одночасному вході до аукціонів з одних ІР-адрес (у послідовний час);
- одночасному вході до особистих кабінетів на одному авторизованому електронному майданчику для створення своїх тендерних пропозицій (в один день та у час, наближений до послідовного);
- одночасній оплаті за участь у аукціонах із використанням одних ІР-адрес (через одну банківську установу);
- використанні одних ІР-адрес під час здійснення господарської діяльності, у тому числі в період проведення закупівель;
- використанні одного телефонного номеру, який зареєстрований на особу - єдиного учасника ТОВ "Екобуд 77", яка з 14.09.2018 також є директором цього товариства та уповноваженою особою цього товариства на підписання документів тендерних пропозицій і договору за результатами проведення закупівель;
- участі ТОВ "Екобуд 77" в якості "технічного" учасника у вигляді неподання обов'язкових документів (банківських гарантій і банківських довідок, що є узгодженою поведінкою, що стосується спотворення результатів закупівель, зазначених у рішенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Інформація щодо оскарження до суду рішення Адміністративної колегії відсутня.
Отже, Адміністративна колегія Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України встановила, що поведінка Відповідача є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, заборонених відповідно до пункту 1 статті 50 та пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
З цього приводу суд зазначає також про таке.
Публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.
Відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад.
Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Так, пунктом 4 частини 1 статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі" безальтернативно позбавляє суб'єкта господарювання права протягом трьох років брати участь та бути переможцем у відкритих торгах та переговорних процедурах закупівель, якщо протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.
Саме у вказаний спосіб держава гарантує розвиток добросовісної конкуренції, забезпечує ефективність правового регулювання сфери публічних закупівель, прозорість процедур, запобігає проявам корупції. При цьому позбавлення суб'єкта господарювання права протягом трьох років брати участь у процедурах закупівель є тим запобіжником, за допомогою якого держава усуває недобросовісних суб'єктів господарювання від можливості мати доступ до публічних коштів.
Наявними матеріалами до позову підтверджується факт того, що рішенням адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 54/53-р/к від 28.12.2021 у справі № 54/48-20 ФОП Рзаєва Вугара Рза огли притягнуто до відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів.
Вказаний факт не заперечується Відповідачем, як і не заперечується факт укладання Договору купівлі-продажу № б/н від 02.11.2018 з порушенням вимог законодавства про публічні закупівлі та його невідповідність інтересам держави і суспільства.
Згідно з частинами 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту порушеного права, зокрема є визнання правочину недійсним.
Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як встановлено приписами статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин може бути визнаний недійсним.
Враховуючи встановлені в рішенні адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 54/53-р/к від 28.12.2021 у справі № 54/48-20 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" обставини, суд доходить висновку, що Договір купівлі-продажу № б/н від 02.11.2018 з Додатковою угодою № 1 від 05.11.2018 укладений з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі" без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та порушує правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг, не сприяє розвитку конкуренції у державі.
Отже, наявні підстави для визнання Договору купівлі-продажу № б/н від 02.11.2018 та Додаткової угоди № 1 від 05.11.2018 недійсними.
Щодо доводів Відповідача в частині фактичного виконання Договору обома сторонами без заперечень, а також щодо можливості погіршення становища Позивача, оскільки у останнього можуть виникнути додаткові витрати в частині необхідності компенсувати Відповідачу вартість поставленого товару, внаслідок чого Відповідач вважає обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права неефективним, слід зазначити таке.
У статті 216 Цивільного кодексу України встановлено правові наслідки недійсності правочину. У частині 1 цієї статті зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Згідно з частиною 2 статті 216 Цивільного кодексу України, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Правові наслідки, передбачені частинами 1 та 2 статті 216 Цивільного кодексу України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
У свою чергу, Позивач заявив позовні вимоги про визнання недійсним Договору та застосування наслідків недійсності правочину, передбачених частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України.
Так, у частині 3 статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
На підставі вищевикладеного Верховним Судом у постанові від 07.07.2021 у справі №905/1562/20 зроблено висновок, що на стадії, коли укладений в результаті закупівлі договір є виконаним, вимога про визнання такого договору недійсним, без вирішення судом питання про застосування правових наслідків такої недійсності, не є ефективним способом захисту.
Також слід зазначити, що частиною 3 статті 5 Господарського кодексу України врегульовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Статтею 42 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Отже, здійснивши правовий аналіз частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства (висновки Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі № 910/6271/17).
Таким чином, Відповідач на власний ризик, маючи намір на укладання незаконного Договору купівлі-продажу від 02.11.2018 з метою отримання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, його суперечність інтересам держави і суспільства, прагнув та свідомо допускав настання протиправних наслідків, взяв участь у проведенні процедури із закупівлі товару, внаслідок чого отримав бюджетні кошти в сумі 379 500,00 грн.
Вищенаведене свідчить про наявність у Відповідача умислу на укладення протиправного договору, який суперечить інтересам держави і суспільства, з метою отримання прибутку.
Вказане також підтверджує висновок суду щодо наявності підстав для визнання Договору купівлі-продажу № б/н від 02.11.2018 та Додаткової угоди № 1 від 05.11.2018 недійсними.
Щодо підстав для стягнення грошових коштів у сумі 379 500,00 грн. з Відповідача суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Як встановлено судом вище, Договір купівлі-продажу № б/н від 02.11.2018 виконаний у повному обсязі - сума оплати за Договором становить 379 500,00 грн., що підтверджується Звітом про виконання договору про закупівлю, сформованим 03.01.2019, та платіжним дорученням № 6 від 12.11.2018.
Отже, за час дії Договору Позивачем було перераховано на користь Відповідача грошові кошти в сумі 379 500,00 грн.
Тобто, саме ця сума (379 500,00 грн.) є тими коштами, які Відповідач отримав за оспорюваним Договором, який суперечить інтересам держави і суспільства, та саме ця сума коштів підлягає стягненню в дохід держави.
Разом з цим, Міністерство фінансів України листом від 29.12.2021 № 350220-12-10/40844 надало роз'яснення, відповідно до яких встановлено, що при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або неналежне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Таким чином, грошові кошти в сумі 379 500,00 грн., які були перераховані Комунальним підприємства "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради на користь Фізичної особи - підприємця Рзаєва Вугара Рза огли на виконання Договору купівлі-продажу № б/н від 02.11.2018, підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача та в подальшому з Позивача в дохід держави.
Враховуючи викладене, вимога Позивача про стягнення з Відповідача на користь Позивача грошових коштів у розмірі 379 500,00 грн. підлягає задоволенню.
У процесі розгляду справи судом Відповідачем було подано заяву про застосування строку позовної давності до позовних вимог, з приводу якої суд зазначає таке.
Спірний Договір укладений сторонами 02.11.2018.
За визначенням статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Приписами статей 257, 261 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Суд також зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020 (набрав чинності 02.04.2020) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 211 від 11.03.2020 установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який рішеннями Уряду неодноразово продовжувався та триває станом на день винесення рішення судом (станом на 30.03.2023 карантин продовжено до 30.04.2023).
З огляду на викладене, Позивачем позовні вимоги заявлені в межах строку позовної давності.
Отже, посилання Відповідача на те, що строк позовної давності закінчився 03.11.2021 відхиляються судом, оскільки суперечать положенням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020 (набрав чинності 02.04.2020) та пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.
З приводу наданих сторонами доказів суд зазначає також таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд доходить висновку, що докази, на підтвердження правомірності позовних вимог про визнання недійсним Договору купівлі-продажу № б/н від 02.11.2018 з Додатковою угодою № 1 від 05.11.2018 та застосування наслідків недійсності правочину, є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування.
Отже, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви покладається на Відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати недійсними Договір купівлі-продажу № б/н від 02.11.2018 та Додаткову угоду до нього № 1 від 05.11.2018, укладені між Комунальним підприємством "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39754779) та Фізичною особою-підприємцем Рзаєвим Вугаром Рза огли (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Рзаєва Вугара Рза огли ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39754779) грошові кошти у розмірі 379 500,00 грн. та 8 376,50 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.І. Красота
Повне рішення складено
11.05.2023