11 травня 2023 року м. Харків Справа № 922/717/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М. , суддя Шутенко І.А.,
за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,
учасники справи в судове засідання не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Укрсиббанк”, м. Київ (вх. №652 Х/1)
на ухвалу господарського суду Харківської області від 15.03.2023 (повний текст ухвали складений 20.03.2023, суддя Калантай М.В.)
у справі №922/717/22
за позовом Акціонерного товариства “Укрсиббанк”, м. Київ,
до Територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, м. Харків,
про стягнення 42 146, 43 доларів США (що еквівалентно 1 181 558,31грн),
Акціонерне товариство "Укрсиббанк" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Територіальної громади м.Харкова в особі Харківської міської ради про стягнення збитків у розмірі 42146,43 доларів США (що станом на 14.02.2022 еквівалентно 1181558,31грн).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.03.2023 у справі №922/717/22 провадження у справі №922/717/22 за позовом Акціонерного товариства "Укрсиббанк" до Територіальної громади м.Харкова в особі Харківської міської ради про стягнення 42146,43 доларів США (що еквівалентно 1181558,31грн.) - закрито.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована наступним:
- заявляючи спір у даній справі, яка фактично є тотожною справі №922/2447/21, позивач намагається переглянути остаточні рішення судів апеляційної та касаційної інстанції з того ж самого спору;
- звертаючись до суду з новим позовом з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами позивач в новому судовому процесі у даній справі намагається вдруге вирішити тотожній спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але за наявності, зокрема, нових доказів, які він не подав до суду під час розгляду справи №922/2447/21;
- вирішення спору у даній справі по суті фактично призведе до переоцінки обставин, встановлених рішенням суду у справі № 922/2447/21, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Акціонерне товариство “Укрсиббанк”, не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного дослідження обставин справи, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 15.03.2023 у справі №922/717/22 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Одночасно апелянт просив поновити на апеляційне оскарження.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Акціонерне товариство «Укрсиббанк» посилалось на наступне:
- місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі №922/717/22, оскільки в цій справі предмет та підстави позову відрізняються від предмету та підстав позову у справі №922/2447/21;
- у справі № 922/2447/21 було зроблено висновок, що банком не було доведено факт надання кредитних коштів належними доказами, тобто не було надано доказів (підстав) згідно норм Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність»; новою фактичною підставою у даній справі є меморіальні ордери на підтвердження перерахування коштів, тому такий доказ є окремою фактичною підставою позовної вимоги (підтвердження виникнення правовідносин за кредитним договором та існування заборгованості);
- хоча предмет і склад у справах №922/717/22 та №922/2447/21 збігаються, проте підстави та обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги у справі, відрізняються як за правовим змістом, так і наслідками, що, в свою чергу, вказує на неправомірність застосування судом положень пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України та, як наслідок, застосування пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України.
Системою автоматизованого розподілу справ між суддями у відповідності до протоколу від 2307.04.2023 для розгляду справи №922/717/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 у справі №922/717/22 витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи №922/717/22; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги Акціонерного товариства “Укрсиббанк” (вх. №652 Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 15.03.2023 у справі №922/717/22 до надходження матеріалів справи.
21.04.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/717/22.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 у справі №922/717/22, зокрема, поновлено Акціонерному товариству “Укрсиббанк” пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 15.03.2023 у справі №922/717/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Укрсиббанк”, м. Київ (вх. №652 Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 15.03.2023 у справі №922/717/22; призначено справу до розгляду на "11" травня 2023 р. о 12:15 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132; визнано необов'язковою явку представників учасників справи та довести до відома, що нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції їх представників не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті; доведено до відома учасників справи про можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв чи клопотань протягом 10 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення даної ухвали, але не пізніше надходження до суду 08.05.2023.
У судове засідання представники сторін не з'явились, про причини суд апеляційної інстанції не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, наявні в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає таке.
Предметом апеляційною перегляду є ухвала місцевого господарського суду, якою було закрито провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 175 ГПК України, а саме за наявністю підстав для відмови у відкритті провадження у справі у зв'язку з існуванням такого, що набрало законної сили, рішення суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Закриваючи провадження у справі №922/717/22 суд першої інстанції керувався п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України та п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України.
Передумовою для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України, та, як наслідок, застосування п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, є наявність двох справ з тотожним суб'єктним складом, предметом та підставами.
Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Приписами частини 1 статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо: спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; відсутній предмет спору; суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу; позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом; після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.
Отже, закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Перелік підстав закриття провадження у справі, визначений у ст. 231 ГПК України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Зазначені правові норми є відображенням принципу юридичної визначеності як одного із основоположних аспектів верховенства права, який полягає у тому, що у разі ухвалення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву.
Передумовою для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України, та, як наслідок, застосування п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, є наявність двох справ з тотожним суб'єктним складом, предметом та підставами.
Зі змісту зазначених норм слідує, що розгляд та вирішення по суті спору про той же предмет, між тими ж сторонами, з тих же підстав, свідчить про реалізацію особою (особами) у процесуальному порядку, однак в межах іншого провадження (справи), права на захист щодо конкретної вимоги у спірних правовідносинах між тими ж сторонами, з тих же підстав та про той же предмет, внаслідок чого ця особа (особи) у процесуальному сенсі (порядку) втрачає в подальшому право на судовий захист та на задоволення вимоги, щодо якої вже ухвалене рішення по суті спору у спорі про той же предмет, між тими ж сторонами, з тих же підстав.
При цьому для закриття провадження у справі необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - сторін, предмету, підстав звернення до суду з позовною заявою.
Визначення терміну «предмет позову» полягає у визначенні конкретних вимог позивача, «підстава позову» - чим він обґрунтовує свої вимоги і «зміст вимоги» - спосіб захисту свого права, який він обрав.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права, оскільки предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
У постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18 наведено такий правовий висновок: "Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача".
Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.
Отже, предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Чинні процесуальні норми ГПК України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання інших доказів, якими він обґрунтовує ці підстави.
Аналогічна правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 24.02.2021 зі справи №910/15598/19(910/8017/20), від 18.03.2021 зі справи №909/783/20, від 16.11.2021 зі справи №910/694/21, від 31.05.2022 зі справи №916/2853/20.
Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (п. 7.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у червні 2021 року АТ "Укрсиббанк" звернулося до суду з позовом до Територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради про стягнення збитків в розмірі 42 146,43 доларів США, що еквівалентно 1 171 110,20 грн шляхом звернення стягнення на квартиру, яка визнана відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_1 . Спосіб реалізації квартири позивач просив визнати шляхом продажу з прилюдних торгів за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Позов у справі №922/2447/21 мотивовано тим, що після смерті ОСОБА_1 залишилась заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 311746000 від 07.03.2008, яка станом на 29.04.2021 складає 42 146,43 доларів США, з яких: 41527,69 доларів США - заборгованість за кредитом та 618,74 доларів США - заборгованість за процентами, нарахованими до 17.03.2011.
Позивачем було зазначено про те, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 28.04.2021 вбачається, що спірне майно залишається зареєстрованим за померлою, а відповідач, на переконання позивача, набув право власності на спірне майно на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 10.04.2019.
Рішенням господарського суду Харківської області від 12.08.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2021, у справі №922/2447/21 у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про недоведеність позивачем в передбаченому законом порядку належними доказами факту надання ОСОБА_1 кредиту та недоведеності факту наявності в останньої заборгованості перед позивачем за договором в розмірі 42 146,43 доларів США. Надані позивачем докази на підтвердження факту видачі кредитних коштів ОСОБА_1 та наявності у неї заборгованості за споживчим кредитом, такі як довідки-розрахунки заборгованості та довідка про рух коштів по рахунку, суд не визнав належними та допустимими.
Колегія суддів апеляційного суду, залишаючи без змін вказане рішення, погодилась з висновками суду першої інстанції, що в даній ситуації позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів - первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували факт надання позивачем ОСОБА_1 передбачених договором кредитних коштів та подальшого виникнення зазначеної позивачем заборгованості.
Постановою Верховного Суду від 13.01.2022 рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2021 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2021 у справі №922/2447/21 залишено без змін.
Як вбачається з матеріалів даної справи, у лютому 2022 року Акціонерне товариство "Укрсиббанк" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Територіальної громади м.Харкова в особі Харківської міської ради, яка стала власником відумерлого майна-спадщини, про стягнення збитків у розмірі 42 146,43 доларів США (що станом на 14.02.2022 еквівалентно 1181558,31грн).
У даній справі №922/717/22 позов мотивовано тим, що після смерті ОСОБА_1 залишилась заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 311746000 від 07.03.2008, яка станом на момент звернення з позовом складає 42 146,43 доларів США.
Також позивачем зазначено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна спірне майно залишається зареєстрованим за померлою, а відповідач, на переконання позивача, набув право власності на спірне майно на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 10.04.2019.
На підтвердження наведених обставин банком надані до матеріалів справи, зокрема, виписка по особовому рахунку постачальника станом на 07.03.2008, виписка за кредитним договором на 07.03.2008, копія меморіального ордеру від 07.03.2008.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Сторонами у справі № 922/2447/21 та даної справи є позивач - АТ «Укрсиббанк», і відповідач - Харківська міська рада.
Предметом позову у названих справах є стягнення збитків в розмірі 42 146,43 доларів США, за отриману у власність територіальної громади м. Харкова квартири АДРЕСА_1 , яка судовим рішенням визнана відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_1 .
Правовою підставою в обох справах позивачем визначено положення ст. ст. 224, 229 ГК України, ст. ст. 22, 328, 611, 1231, ч.3, ст. 1277 ЦК України, ст.2 та п.1 ч.1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Фактичні підстави позову у наведених справах зводяться до відшкодування позивачу збитків за договором про надання споживчого кредиту, укладеного в подальшому з померлим власником майна, яке визнано відумерлою спадщиною.
В обґрунтування розміру заявленої до стягнення з відповідача суми збитків в розмірі 42 146,432 доларів США, в якості доказів, які підтверджують обставини, на які посилався позивач, як на підставу позову у справі № 922/2447/21 та у вказаній справі, позивачем додані копії судових рішень по справі № 644/3546/17, копії договору про надання споживчого кредиту №1131174600 від 07.03.2008, копія договору іпотеки від 07.03.2008, копія інформаційної довідки, довідка - розрахунок заборгованості по кредитному договору, виписка з рахунку позичальника.
Таким чином, наведене свідчить про те, що суб'єктний склад сторін, підстави та предмет позову у даній справі № 922/717/22 та справі № 922/2447/21, є тотожним.
Аналіз правового обґрунтування позивачем заявлених ним позовних вимог у справі №922/2447/21 здійснено судом апеляційної інстанції за допомогою, у тому числі, функціоналу програмного забезпечення «Діловодство спеціалізованого суду» та наявної у системі скан-копії позовної заяви у справі №922/2447/21.
Звертаючись до суду з новим позовом з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами позивач в новому судовому процесі у даній справі намагається вдруге вирішити тотожній спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але за наявності, зокрема, нових доказів, які він не подав до суду під час розгляду справи №922/2447/21.
Вказане, у розумінні вимог процесуального закону, не може свідчити про зміну правових підстав нового позову, та, як наслідок, про наявність умов для звернення до суду із позовом між тими самими сторонами про той самий предмет спору.
Відповідно до ч.ч.1, 4 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (inter alia), який полягає у тому, що у разі ухвалення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], № 28342/95, пункт 61, ЄСПЛ 1999-VII).
У пункті 91 рішення від 09.11.2004 "Науменко проти України" Європейський суд з прав людини наголосив, що: "право на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів.
Враховуючи вищенаведене у сукупності та зважаючи на те, що звернення позивача до суду з тотожнім позовом між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав, направлено на перегляд висновків судів за результатами розгляду попереднього позову у справі № 922/2447/21, що не відповідає принципу юридичної визначеності і фактично здатне призвести до переоцінки обставин, встановлених наведеним судовим рішенням, суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для закриття провадження у справі №922/717/22.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду та не є підставою для її скасування.
З огляду на викладене та враховуючи, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали було дотримано норми матеріального та процесуального процесуального права, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваної ухвали, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а тому ухвалу господарського суду Харківської області від 15.03.2023 у справі № 922/717/22 слід залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Укрсиббанк”, м. Київ (вх. №652 Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 15.03.2023 у справі №922/717/22 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 15.03.2023 у справі №922/717/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження до Верховного Суду встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 12.05.2023
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін
Суддя І.А. Шутенко