Постанова від 02.05.2023 по справі 910/6287/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" травня 2023 р. Справа№ 910/6287/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Ткаченка Б.О.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача 1: не прибув;

від відповідача 2: не прибув;

від відповідача 3: не прибув;

від третіх осіб: не прибули,

розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 року (повний текст рішення складено 16.01.2023 року)

та апеляційну скаргу ОСОБА_2

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 року (повний текст рішення складено 30.01.2023 року)

у справі №910/6287/22 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом ОСОБА_2

до 1. ОСОБА_1

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство»

3. Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців - Державного реєстратора Печерської районної у місті Києві державної адміністрації Маренкова Юрія Дмитровича

треті особа, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача:

1) ОСОБА_3

2) ОСОБА_4

3) ОСОБА_5

4) ОСОБА_6

5) ОСОБА_7

6) ОСОБА_8

7) ОСОБА_9

8) ОСОБА_10

9) ОСОБА_11

10) ОСОБА_12

11) ОСОБА_13

12) ОСОБА_14

13) ОСОБА_15

14) ОСОБА_16

15) ОСОБА_17

16) ОСОБА_18

17) ОСОБА_19

18) ОСОБА_20

19) ОСОБА_21

про переведення прав покупця, визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування записів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство» (далі - відповідач 2) та Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців - Державного реєстратора Печерської районної у місті Києві державної адміністрації Маренкова Юрія Дмитровича (далі - відповідач 3), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 (далі - третя особа 1), ОСОБА_4 (далі - третя особа 2), ОСОБА_5 (далі - третя особа 3), ОСОБА_6 (далі - третя особа 4), ОСОБА_7 (далі - третя особа 5), ОСОБА_8 (далі - третя особа 6), ОСОБА_9 (далі - третя особа 7), ОСОБА_10 (далі - третя особа 8), ОСОБА_11 (далі - третя особа 9), ОСОБА_12 (далі - третя особа 10), ОСОБА_13 (далі - третя особа 11), ОСОБА_14 (далі - третя особа 12), ОСОБА_15 (далі - третя особа 13), ОСОБА_16 (далі - третя особа 14), ОСОБА_17 (далі третя особа 15), ОСОБА_18 (далі - третя особа 16), ОСОБА_19 (даної - третя особа 17), ОСОБА_20 (далі - третя особа 18), ОСОБА_21 (далі - третя особа 19) про:

- переведення на ОСОБА_2 прав та обов'язків покупця частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство» у розмірі 5 112,00 грн, що становить 92,8%, за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство» та актом приймання-передачі цієї частки від 17.05.2022 року, укладених між ОСОБА_3 , як продавцем та ОСОБА_1 , як покупцем;

- визнання недійсними рішення, прийнятті загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство» і оформлені протоколом № 14 від 25.05.2022 року;

- скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно - налагоджувальне товариство» №10731450000034333, проведені державним реєстратором Печерської районної у місті Києві державної адміністрації Маренковим Юрієм Дмитровичем у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.06.2022 року «зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи» та від 06.06.2022 року про державну реєстрацію переходу юридичної особи на діяльність на підставі модельного статуту.

Позовні вимоги мотивовані порушення вимог Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» щодо не повідомлення інших учасників Товариства про відчуження ОСОБА_3 своєї частки, у зв'язку з чим позивач має право вимагати переведення на себе прав і обов'язків покупця за договором купівлі-продажу частки та актом приймання-передавання частки від 17.05.2022 року. Також позивач зазначає, що допущено порушення Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» під час скликання та проведення загальних зборів, тому прийняте рішення, оформлене протоколом № 14 від 25.05.2022, підлягає визнанню недійсним, а вчинені на підставі нього реєстраційні дії скасуванню.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 року позов задоволено повністю. Переведено на ОСОБА_2 права та обов'язки покупця частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство» у розмірі 5.112,00 грн, що становить 92,8%, за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство» та актом приймання-передачі цієї частки від 17.05.2022, укладених між ОСОБА_3 , як продавцем та ОСОБА_1 , як покупцем.

Визнано недійсними рішення, прийнятті загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство» і оформлені протоколом № 14 від 25.05.2022 року.

Скасовано державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство» №10731450000034333, проведені державним реєстратором Печерської районної у місті Києві державної адміністрації Маренковим Юрієм Дмитровичем у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.06.2022 року «зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи» та від 06.06.2022 року «державна реєстрація переходу юридичної особи на діяльність на підставі модельного статуту».

Стягнуто з ОСОБА_1 3 721,50 грн витрат по сплаті судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство» на користь ОСОБА_2 3 721,50 грн витрат по сплаті судового збору.

19.12.2022 року від позивача до суду першої інстанції надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи детального опису робіт (наданих послуг) та доказів щодо надання правничої допомоги, розмір яких складає 119565,00 грн.

Додатковим рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 49474,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство» на користь ОСОБА_2 49 474,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 року в частині задоволених позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема, не застосував до спірних правовідносин правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 13.02.2020 року по справі №916/524/19, відповідно до якої відповідачем у справах про визнання недійсними рішення загальних зборів є господарське товариство, а не його окремі учасники (акціонери), оскільки відповідне рішення є результатом волевиявлення не окремого учасника, а загальних зборів, як органу товариства.

Крім того, за твердженням скаржника позивачем невірно визначено суб'єктний склад учасників даного спору у контексті заявлених позовних вимог та недодержано вимог встановлених ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, а саме не визначено окремих позовних вимог до відповідача 1.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2023 року, апеляційну скаргу у справі №910/6287/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 року по справі №910/6287/22 залишено без руху.

Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору та докази надсилання апеляційної скарги учасникам справи - листом з описом вкладення.

Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 року по справі №910/6287/22 своєю ухвалою 08.02.2023 року.

Крім того, не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просив змінити рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 року в частині розподілу судових витрат, стягнувши на користь позивача з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 7443,00 грн.

Спір щодо неправомірного придбання спірної частки, та щодо визнання недійсним рішення загальних зборів виник внаслідок неправомірних дій особисто відповідача 1, як неналежного покупця та недобросовісного учасника Товариства, без участі Товариства, як суб'єкта спірних правовідносин.

В даному випадку Товариство по суті є об'єктом неправомірних дій, а не рівноправним учасником таких правовідносин, оскільки, навіть порушення законодавства щодо проведення загальних зборів та прийняття на них спірних рішень відбувалось одноособово відповідачем 1 без жодної участі в цьому інших учасників або уповноваженого представника (керівника) Товариства.

Крім того, за твердженням скаржника, саме позивач та інші добросовісні учасники Товариства будуть вимушені понести тягар фінансових втрат, які виникли з вини ОСОБА_1 , що не відповідатиме таким принципам господарського судочинства, як справедливість, пропорційність, ефективність та відшкодування судових витрат

Так, за твердженням скаржника (позивача) доцільним та справедливим у розумінні ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодекс України буде покладання усіх судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді першої інстанції, саме на ОСОБА_1 (відповідач 1).

Крім того, позивач наголосив, що суд першої інстанції неправомірно відказав в задоволенні клопотання позивача в частині повернення до підготовчого провадження, про залишення без розгляду клопотання позивача в частині залучення співвідповідачів та зміни предмету позову, а також про відмову в задоволенні заяви позивача в частині забезпечення позову.

Не погоджуючись із вказаним додатковим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просив змінити додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 року в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, стягнувши на користь позивача з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 119 548,00 грн.

Також, за твердженням скаржника, саме позивач та інші добросовісні учасники Товариства будуть вимушені понести тягар фінансових втрат, які виникли з вини ОСОБА_1 , що не відповідатиме таким принципам господарського судочинства, як справедливість, пропорційність, ефективність та відшкодування судових витрат.

Щодо відмови суду у стягненні 600,00 грн пов'язаних з отриманням у нотаріуса витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 08.12.2022 року та витрат в сумі 20000,00 грн, пов'язаних з поданням заяв про залучення співвідповідачів, повернення до стадії підготовчого провадження, зміну предмету позову, витребування доказів та вжиття заходів забезпечення позову, скаржник наголошує, що надання зазначених заяв була викликана виключно недобросовісною поведінкою відповідача 1 щодо відчуження спірної частки.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2023 року, апеляційну скаргу у справі №910/6287/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 року у справі №910/6287/22 своєю ухвалою від 08.02.2023 року.

Розгляд справи здійснювався різними колегіями суддів та неодноразово відкладався на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

09.03.2023 року на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю представника в іншому судовому процесі.

Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/1125/23 від 23.03.2023 року, у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/6287/22.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сулім В.В., судді Майданевич А.Г., Владимиренко С.В.

Північний апеляційний господарський суд прийняв до свого провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 року у справі №910/6287/22 у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду:головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Владимиренко С.В., Майданевич А.Г. своїми ухвалами від 23.03.2023 року.

23.03.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі їх представника та від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю представника в іншому судовому процесі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи. Відкладено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 року у справі №910/6287/22 на 19.04.2023 року.

13.04.2023 року засобами електронного зв'язку до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання від представника ОСОБА_1 про проведення судового засідання за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва, яке призначене на 19.04.2023 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через систему «EasyCon», яке було задоволено судом.

19.04.2023 року під час підготовки слухання справи в режимі відео конференції, секретар Північного апеляційного господарського суду вийшов на зв'язок з представником ОСОБА_1 - Макаренко Сергієм Сергійовичем (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; номер телефона НОМЕР_1 ), проте, останній відмовився приймати участь в даному судовому засіданні, зобов'язавшись подати клопотання про розгляд даної справи без його участі.

Північний апеляційний господарський суд об'єднав апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 року та апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 року, яке є невід'ємною частиною рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 року у справі №910/6287/22 в одне апеляційне провадження своєю ухвалою від 19.04.2023 року.

При цьому, вищевказаною ухвалою розгляд було відкладено розгляд апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 року та апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 року у справі №910/6287/22 на 02.05.2023 року

02.05.2023 року засобами електронного зв'язку до суду апеляційної інстанції надійшла заява від представника ОСОБА_1 про розгляд заяви без участі представника апелянта ( ОСОБА_1 ), яка була задоволена судом.

Представники сторін в судове засідання 02.05.2023 року Північного апеляційного господарського суду не прибули. Про час та місце розгляду апеляційних скарг були повідомлені належним чином.

У постанові Верховного Суду від 18.03.2021 року у справі №911/3142/19 наведено висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Повідомлення про призначення справи до розгляду також було опубліковано 24.04.2023 року на офіційному сайті Північного апеляційного господарського суду у мережі Інтернет за посиланням https://anec.court.gov.ua/sud4873/gromadyanam/csz/

Судом апеляційної інстанції були здійснені всі можливі заходи щодо повідомлення учасників справи про час та місце розгляду апеляційних скарг.

При цьому, колегія суддів відзначає, що в апеляційних скаргах наявні всі доводи апелянтів, котрі за своєю суттю є зрозумілими та достатніми для надання судом оцінки щодо їх підставності.

Поряд з тим, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В силу дії ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційних скарг в даному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалі справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство» зареєстровано Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 22.05.2017 року, запис № 10731450000034333, в результаті реорганізації Приватного акціонерного товариства «Київського міжобласного спеціалізованого ремонтно-налагоджувального акціонерного товариства».

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 01.03.2022 року засновниками (учасниками) ТОВ «КМСРНТ» були:

1. ОСОБА_4 , розмір частки засновника: 10,50 грн.

2. ОСОБА_5 , розмір частки засновника: 27,50 грн.

3. ОСОБА_6 , розмір частки засновника: 10,50 грн.

4. ОСОБА_7 , розмір частки засновника: 10,50 грн.

5. ОСОБА_8 , розмір частки засновника: 27,50 грн.

6. ОСОБА_9 , розмір частки засновника: 27,50 грн.

7. ОСОБА_10 , розмір частки засновника: 10,50 грн.

8. ОСОБА_11 , розмір частки засновника: 69,00 грн.

9. ОСОБА_12 , розмір частки засновника: 27,50 грн.

10. ОСОБА_13 , розмір частки засновника: 10,50 грн.

11. ОСОБА_14 , розмір частки засновника: 31,50 грн.

12. ОСОБА_2 , розмір частки засновника: 27,50 грн.

13. ОСОБА_15 , розмір частки засновника: 27,50 грн.

14. ОСОБА_16 , розмір частки засновника: 27,50 грн.

15. ОСОБА_17 , розмір частки засновника: 10,50 грн.

16. ОСОБА_18 , розмір частки засновника: 10,50 грн.

17. ОСОБА_19 , розмір частки засновника: 10,50 грн.

18. ОСОБА_20 , розмір частки засновника: 10,50 грн.

19. ОСОБА_21 , розмір частки засновника: 10,50 грн.

20. ОСОБА_3 , розмір частки засновника: 5.112,00 грн.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 17.05.2022 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) складено акт приймання-передавання частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство» (далі - акт приймання-передавання частки від 17.05.2022 року), відповідно до умов якого підписанням цього акту продавець та покупець визнають та підтверджують, що продавець та покупець уклали договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство» у простій письмовій формі 17.05.2022 року.).

Згідно з п. 2 акту приймання-передавання частки від 17.05.2022 року відповідно до п. 1.1 договору продавець продала та передала, а покупець придбала, набула і прийняла частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство» номінальною вартістю 5112,00 грн, що становить 92,8% статутного капіталу товариства.

Відповідно до п. 3 акту приймання-передавання частки від 17.05.2022 року зазначено, що відповідно до п. 3.1, 3.5 договору право власності на частку у статутному капіталі товариства перейшло до покупця з моменту підписання договору та з моменту державної реєстрації змін до статуту товариства у відповідності до вимог чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України витребував у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лахно Ю.В. належним чином засвідчену копію договору купівлі-продажу частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство» від 17.05.2022 року, проте отримано відповідь від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лахно Ю.В. про неможливість надання договору купівлі-продажу частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство» від 17.05.2022 року, у зв'язку з його відсутністю.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 06.06.2022 року вбачається, що відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «КМСРНТ» приватним нотаріусом Лахно Ю.В. 19.05.2022 року 14:58:15 за № 1000731070003034333 проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, а саме зміну складу засновників (учасників (том 1, а.с. 18-23)).

25.05.2022 року були проведені загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство», оформлені протоколом № 14 від 25.05.2022 року, в яких прийняв участь лише один учасник - ОСОБА_1 , із часткою, що становить 92,8% статутного капіталу товариства.

Так, у протоколі № 14 від 25.05.2022 року зазначено, що на загальних зборах учасників Товариства відсутні наступні учасники товариства

1. ОСОБА_12 , розмір частки 27,50 грн (0,5%);

2. ОСОБА_13 , розмір частки 10,50 грн (0,2%);

3. ОСОБА_21 , розмір частки 10,50 грн (0,2%);

4. ОСОБА_5 , розмір частки 27,50 грн (0,5%);

5. ОСОБА_6 , розмір частки 10,50 грн (0,2%);

6. ОСОБА_7 , розмір частки 10,50 грн (0,2%);

7. ОСОБА_11 , розмір частки 69,00 грн (1,2%);

8. ОСОБА_8 , розмір частки 27,50 грн (0,5%);

9. ОСОБА_14 , розмір частки 31,50 грн (0,5%);

10. ОСОБА_2 , розмір частки 27,50 грн (0,5%);

11. ОСОБА_15 , розмір частки 27,50 грн (0,5%);

12. ОСОБА_16 , розмір частки 27,50 грн (0,5%);

13. ОСОБА_9 , розмір частки 27,50 грн (0,5%);

14. ОСОБА_10 , розмір частки 10,50 грн (0,2%);

15. ОСОБА_18 , розмір частки 10,50 грн (0,5%);

16. ОСОБА_4 , розмір частки 10,50 грн (0,2%);

17. ОСОБА_17 , розмір частки 10,50 грн (0,2%);

18. ОСОБА_19 , розмір частки 10,50 грн (0,2%);

19. ОСОБА_20 , розмір частки 10,50 грн (0,2%).

Порядком денним були наступні питання:

1. Про звільнення ОСОБА_22 з посади директора Товариства.

2. Про призначення на посаду директора Товариства ОСОБА_1 .

3. Про перехід на діяльність Товариства на підставі модельного статуту.

4. Про призначення уповноваженої особи для проведення змін до установчих документів та Єдиного державного реєстру.

Вирішено:

1. Звільнити ОСОБА_22 з посади директора Товариства з 25.05.2022 року.

2. Призначити на посаду директора Товариства ОСОБА_1 з 26.05.2022 року.

3. Перейти на діяльність Товариства на підставі модельного статуту.

4. Уповноважити на діяльність Товариства провести державну реєстрацію змін до установчих документів та Єдиного державного реєстру відповідно до чинного законодавства з правом залучення третіх осіб на свій власний розсуд.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 06.06.2022 року вбачається, що відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «КМСРНТ» державним реєстратором Меренковим Ю.Д. Печерської районної в місті Києві державної адміністрації 01.06.2022 року о 10:35:35 за № 1000731070004034333, проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи; 06.06.2022 14:10:11 за № 1000731810005034333 проведено державну реєстрацію переходу юридичної особи на діяльність на підставі власного установчого документа або модельного статуту.

Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі - товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов'язки їх учасників.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі.

Якщо кілька учасників товариства скористаються своїм переважним правом, вони придбавають частку (частину частки) пропорційно до розміру належних їм часток у статутному капіталі товариства.

Учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, зобов'язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу. Якщо жоден з учасників товариства протягом 30 днів з дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку (частину частки) не повідомив письмово учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий учасник товариства надав свою згоду на 31 день з дати отримання повідомлення, і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства.

Якщо учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, отримав від іншого учасника письмову заяву про намір скористатися своїм переважним правом, такі учасники зобов'язані протягом одного місяця укласти договір купівлі-продажу пропонованої до продажу частки (частини частки).

Отже, відчуження частки (частини частки) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «КМСРНТ» учасником Товариства допускається лише за згодою інших учасників.

Так, матеріали справи не містять а відповідачем 1 не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказів дотримання ОСОБА_3 визначеної Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» процедури повідомлення позивача та інших учасників Товариства про намір продати свою частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «КМСРНТ» та, відповідно, доказів надання згоди на відчуження такої частки, що є порушенням положень наведеного Закону. Факт недотримання такої процедури відповідачами не заперечено.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов'язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним. Позовна давність за такими вимогами становить один рік.

Зазначена норма встановлює спеціальний спосіб судового захисту учасника товариства з обмеженою відповідальністю, переважне право якого порушене: такий учасник може звернутися до суду з позовом про переведення на нього прав і обов'язків покупця.

Позов про переведення прав та обов'язків покупця за договором за своєю суттю відповідає такому способу захисту прав та інтересів, як зміна правовідношення (п. 6 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України), та найкраще відповідає змісту порушеного переважного права, способу (характеру) його порушення, наслідкам, які спричинило порушення, а також є найпростішим шляхом, який забезпечує для позивача відновлення та реалізацію відповідного переважного права.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року у справі № 910/2388/20.

Продаж учасником товариства з обмеженою відповідальністю частки з порушенням переважного права іншого учасника (учасників) товариства не зумовлює недійсність відповідного правочину. Наслідком такого порушення є право учасника (учасників) вимагати в судовому порядку переведення на нього (на них) прав та обов'язків покупця частки.

Як зазначено вище стаття 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачає пропорційний розподіл спірної частки у статутному капіталі товариства між тими учасниками, які заявили своє переважне право, відповідно до розміру їх часток.

Інші учасники Товариства, які були залучені до участі у даній справі третіми особами, не скористались своїм переважним правом на придбання частки та не заявили вимог щодо переведення на них прав і обов'язків покупця пропорційно до розміру їх часток.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо обґрунтованості та задоволення позовних вимог в частині переведення на позивача прав та обов'язків покупця частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство» у розмірі 5.112,00 грн, що становить 92,8%, за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство» та актом приймання-передачі цієї частки від 17.05.2022 року, укладених між ОСОБА_3 , як продавцем та ОСОБА_1 , як покупцем.

Водночас, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що позивачем невірно визначено суб'єктний склад учасників даного спору у контексті заявлених позовних вимог та недодержано вимог встановлених ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, а саме не визначено окремих позовних вимог до відповідача 1, як таке, що спростовується вищевикладеним.

Згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст. 113 Цивільного кодексу України, господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом (ст. 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Відповідно до ст. 97 Цивільного кодексу України встановлено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства (ч. 1 та ч. 4 ст. 98 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 116 Цивільного кодексу України учасники товариства мають право: брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); вийти у встановленому порядку з товариства; здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасники товариства мають такі права: брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства; отримувати інформацію про господарську діяльність товариства; брати участь у розподілі прибутку товариства; отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість.

Компетенція загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю визначена у ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Відповідно до зазначеної норми загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства. До компетенції загальних зборів учасників належать:

1) визначення основних напрямів діяльності товариства;

2) внесення змін до статуту товариства, прийняття рішення про здійснення діяльності товариством на підставі модельного статуту;

3) зміна розміру статутного капіталу товариства;

4) затвердження грошової оцінки негрошового вкладу учасника;

5) перерозподіл часток між учасниками товариства у випадках, передбачених цим Законом;

6) обрання та припинення повноважень наглядової ради товариства або окремих членів наглядової ради, встановлення розміру винагороди членам наглядової ради товариства;

7) обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства;

8) визначення форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу товариства;

9) створення інших органів товариства, визначення порядку їх діяльності;

10) прийняття рішення про придбання товариством частки (частини частки) учасника;

11) затвердження результатів діяльності товариства за рік або інший період;

12) розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів;

13) прийняття рішень про виділ, злиття, поділ, приєднання, ліквідацію та перетворення товариства, 14) обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії), затвердження порядку припинення товариства, порядку розподілу між учасниками товариства у разі його ліквідації майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, затвердження ліквідаційного балансу товариства;

15) прийняття інших рішень, віднесених законом до компетенції загальних зборів учасників.

Питання, передбачені частиною другою цієї статті, та інші питання, віднесені законом до компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства, якщо інше не випливає з цього Закону.

До виключної компетенції загальних зборів учасників статутом товариства також може бути віднесено вирішення інших питань.

Порядок скликання та проведення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи визначений законодавством України (Цивільним та Господарським кодексом України, а також, зокрема, Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», за положеннями якого учасники (акціонери, члени) юридичної особи мають бути до початку загальних зборів повідомлені про дату, місце, час проведення та порядок денний таких зборів. Такий порядок скликання загальних зборів вищого органу управління юридичної особи не залежить від її організаційно-правової форми, є загальноприйнятим та таким, що гарантує забезпечення права учасника (акціонера, члена) юридичної особи на участь в управлінні нею.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також:

1) з ініціативи виконавчого органу товариства;

2) на вимогу наглядової ради товариства;

3) на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.

Вимога про скликання загальних зборів учасників подається виконавчому органу товариства в письмовій формі із зазначенням запропонованого порядку денного. У разі скликання загальних зборів учасників з ініціативи учасників товариства така вимога повинна містити інформацію про розмір часток у статутному капіталі товариства, що належать таким учасникам.

Виконавчий орган товариства зобов'язаний вчинити всі необхідні дії для скликання загальних зборів учасників у строк не пізніше 20 днів з дня отримання вимоги про проведення таких зборів.

У разі якщо протягом 10 днів з дня, коли товариство отримало чи мало отримати вимогу про скликання загальних зборів, учасники не отримали повідомлення про скликання загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлено статутом, особи, які ініціювали їх проведення, можуть скликати загальні збори учасників самостійно. У такому випадку обов'язки щодо скликання та підготовки проведення загальних зборів учасників, передбачені статтею 32 цього Закону, покладаються на учасників товариства, які ініціювали загальні збори учасників.

Загальні збори учасників можуть прийняти рішення з будь-якого питання без дотримання вимог, встановлених цим Законом та статутом товариства щодо порядку скликання загальних зборів учасників та щодо повідомлень, якщо в таких загальних зборах учасників взяли участь всі учасники товариства та всі вони надали згоду на розгляд таких питань.

Згідно зі ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.

Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства.

Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення.

У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

Виконавчий орган товариства приймає рішення про включення запропонованих питань до порядку денного загальних зборів учасників.

Пропозиції учасника або учасників товариства, які в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства, підлягають обов'язковому включенню до порядку денного загальних зборів учасників. У такому разі таке питання вважається автоматично включеним до порядку денного загальних зборів учасників.

Після надсилання повідомлення, передбаченого частиною третьою цієї статті, забороняється внесення змін до порядку денного загальних зборів учасників, крім включення нових питань відповідно до частини сьомої цієї статті.

Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства про внесення змін до порядку денного не менше ніж за 10 днів до запланованої дати загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства, відповідно до частини четвертої цієї статті.

До порядку денного можуть бути внесені будь-які зміни за згодою всіх учасників товариства. У такому разі положення частин восьмої і дев'ятої цієї статті не застосовуються.

Виконавчий орган товариства зобов'язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

В той же час, не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Так, безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації.

Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, підлягає встановленню, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Права акціонера можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Так, своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах та повноцінно взяти участь у їх обговоренні.

Як вбачається з матеріалів справи, останні не містять, документального підтвердження направлення поштою або вручення особисто позивачу повідомлення про проведення 25.05.2022 року загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «КМСРНТ», що не заперечується відповідачами..

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем 2 не було дотримано порядок та строки повідомлення позивача, встановлені Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», про проведення 25.05.2022 загальних зборів учасників.

Постановою Кабінету Міністрів України № 367 від 27.03.2019 року «Деякі питання дерегуляції господарської діяльності» затверджено модельний статут товариства з обмеженою відповідальністю.

Модельним статутом передбачено можливість вибору одного з декількох запропонованих варіантів положення статуту щодо певного питання.

Одноосібно вирішивши питання переходу діяльності товариства на модельний статут ОСОБА_1 позбавила інших учасників Товариства права обговорення та вибору найбільш доцільного для Товариства варіанту статутних положень.

При цьому, колегія суддів відзначає, що позивачеві не може бути відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів тільки з мотивів недостатності його голосів для зміни результатів голосування з прийнятих загальними зборами учасників (акціонерів, членів) рішень, оскільки вплив учасника (акціонера, члена) на прийняття загальними зборами рішень не вичерпується лише голосуванням.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.01.2020 року у справі № 924/641/17.

Зміст корпоративних прав визначається положеннями частини 1 ст.167 Господарського кодексу України.

За визначенням частини 1 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства» корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Стаття 25 цього Закону встановлює, що акціонери - власники простих акцій, здійснюють свої права на підставі наявності у них простих акцій акціонерного товариства, за правилом, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на:

1) участь в управлінні акціонерним товариством;

2) отримання дивідендів;

3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства;

4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.

Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування.

Акціонери - власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.

Наведені положення закону, з огляду на встановлені апеляційним судом обставини, підтверджують висновок, що права позивача як акціонера і власника простих акцій Відкритого акціонерного товариства «КМСРНТ» на участь в управлінні акціонерним товариством були порушені як відсутністю належного повідомлення про проведення загальних зборів акціонерів 25.05.2022 року так і порушенням порядку їх скликання.

Таким чином, усі рішення, прийняті на цих загальних зборах, повинні бути визнані недійсними.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вимоги позивача про визнання недійсними рішення, прийнятих загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство» і оформлені протоколом № 14 від 25.05.2022 року обґрунтовані та підлягають задоволенню.

При цьому, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що суду першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення не прийняв до уваги правову позицію Верховного Суду викладу у постанові від 13.02.2020 року по справі №916/524/19, оскільки, позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення прийнятих загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство» і оформлені протоколом № 14 від 25.05.2022 року подані виключно до відповідача 2 (Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство»).

Водночас, колегія суддів відзначає

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно - налагоджувальне товариство» №10731450000034333, проведені державним реєстратором Печерської районної у місті Києві державної адміністрації Маренковим Юрієм Дмитровичем у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.06.2022 року «зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи» та від 06.06.2022 року про державну реєстрацію переходу юридичної особи на діяльність на підставі модельного статуту, огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань» визначено, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу-підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державний реєстратор) - особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації, нотаріус (стаття 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань»).

Згідно ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань» повноваження державного реєстратора згідно з якими він, зокрема, проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; веде Єдиний державний реєстр; веде реєстраційні справи.

Статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» встановлено спростовувану презумпцію відомостей, оголошених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР).

Особа, яка вважає своє право чи інтерес порушеними через подання та внесення до ЄДР недостовірних відомостей може вимагати їх захисту через корегування відомостей ЄДР та відображенні в ЄДР відповідних дійсних відомостей у спосіб, що забезпечить ефективне відновлення та захист її порушених прав та інтересів, зокрема шляхом скасування запису в ЄДР (п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

У такому випадку, якщо суд встановить, що суб'єкт державної реєстрації вчинив запис в ЄДР за зверненням належного заявника, на підставі всіх необхідних для реєстрації документів відповідно до закону та відсутності встановлених законом підстав для відмови в державній реєстрації, це не є перешкодою для скасування в судовому порядку недостовірного запису в ЄДР, наявність якого порушує корпоративні права чи інтереси позивача.

Спір між учасниками юридичної особи або спір учасників юридичної особи з цією юридичною особою щодо скасування запису в ЄДР є корпоративним спором і підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.

Вимога про скасування запису в ЄДР про зміну керівника відповідача, пред'явлена до державного реєстратора з підстав порушення порядку проведення загальних зборів учасників, на яких було прийнято відповідне рішення, є належним способом захисту порушених прав та інтересів особи, має похідний характер від корпоративного спору та залежить від наявності самого порушеного права, яке підлягає захисту у ефективний спосіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2017 року у справі № 904/5857/17, Верховного Суду від 18.08.2020 року у справі № 910/13125/19.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993 року).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред'явлення таких роз'яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов'язок доказування, встановлений ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).

У відповідності до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Так, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі відповідача 1 доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт (відповідач 1) не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.

З апеляційної скарги ОСОБА_2 вбачається, що предметом апеляційного оскарження у справі №910/6287/22 є рішення суду першої інстанції в частині покладення на відповідача 1, 2 судових витрат на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні клопотання позивача про повернення до підготовчого провадження, про залишення без розгляду клопотання позивача в частині залучення співвідповідачів та зміни предмету позову, а також про відмову в задоволенні заяви позивача в частині забезпечення позову у справі №910/6287/22 колегією суддів на предмет законності та обґрунтованості не перевіряється у відповідності до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, за твердженням скаржника (позивача), доцільним та справедливим у розумінні ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодекс України буде покладання усіх судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді першої інстанції, саме на ОСОБА_1 (відповідач 1).

Частиною 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2021 року у справі №910/12876/19 зазначила, що процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони. При цьому, висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлених обставин, спір щодо неправомірного придбання спірної часток, та щодо визнання недійсним рішення загальних зборів виник внаслідок неправильних дій саме відповідача 1, як неналежного покупця та недобросовісного учасника товариства, без участі Товариства (відповідача 2) як суб'єкта спірних правовідносин.

Так, відповідач 2 по суту є об'єктом вчинення неправомірних дій, а не безпосередньо учасником таких правовідносин, оскільки порушення законодавства щодо проведення загальних зборів та прийняття на них спірних рішень відбувалось одноособово відповідачем 1 без жодної участі в цьому інших учасників або уповноваженого представника Товариства.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги твердження скаржника (позивача), що саме позивач та інші добросовісні учасники Товариства будуть вимушені понести тягар фінансових втрат, які виникли з вини ОСОБА_1 , що не відповідатиме таким принципам господарського судочинства, як справедливість, пропорційність, ефективність та відшкодування судових витрат.

Отже, судом першої інстанції не дотримано встановлений п. 1 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України принцип пропорційності розподілу судових витрат між сторонами у справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду за результатами перегляду справи в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити; оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі змінити в частині розподілу судових витрат, стягнувши судові витрати з ОСОБА_1 .

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені у зв'язку з переглядом справи за апеляційною скаргою скаргу ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції, покласти на останню.

Щодо апеляційної скарги ОСОБА_2 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 року у справі №910/6287/22, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Клопотання про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Стаття 16 Господарського процесуального кодексу України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст.ст. 123, 126 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Разом з тим, ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У позовній заяві, позивачем зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи включають в себе надання таких послуг:

- ознайомлення з наданими Клієнтом документами та надання відповідних усних юридичних консультацій - 5000,00 грн;

- аналіз законодавства та актуальної судової практики, формування праової позиції 10000,00 грн;

- підготовка та подання до суду позовної заяви - 12000,00 грн;

- підготовка та подання до суду будь-якої наступної заяви по суті - 5000,00 грн кожна;

- участь у судовому засіданні - 3000,00/1 год;

- гонорар успіху - 25000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, надано: договір №06/2022 про надання правничої допомоги від 18.07.2022 року; ордер від 18.07.2022 року; додаток №1 до договору №06/2022 про надання правничої допомоги від 18.07.2022 року; акт приймання - передачі наданих послуг; довідку про сплату 600,00 грн від 08.12.2022 року; докази оплати за витяг з ЄДР.

Так, додатком № 1 до договору № 06/2022 від 18.07.2022 року сторонами визначено розмір винагороди за надані послуги, а саме:

- 5000,00 грн за послуги ознайомлення з наданими Клієнтом документами на надання відповідних усних консультацій. Строки надання вказаної послуги - 18.07.2022 року;

- 10000,00 грн за послуги з аналізу законодавства, актуальної судової практики та формування правової позиції й доказової бази. Строки надання вказаної послуги - з 18.17.2022 року по 19.07.2022 року включно;

- 12000,00 грн за послуги з підготовки та подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви (з додатками). Строки надання вказаної послуги - з 19.07.2022 року по 20.07.2022 року включно;

- 5000,00 грн за послуги з підготовки та подання до суду будь-якої по суті або з процесуальних питань. Строки надання вказаної послуги - з 20.07.2022 року до закінчення судового процесу;

- 3000,00 грн за одну годину участі у судових засіданнях, враховуючи час очікування початку судового засідання та час, витрачений час на дорогу до Господарського суду м. Києва (адреса робочого місця адвоката - м. Київ, вул. Золоті джерела, 16, адреса Господарського суду міста Києва - м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-В, найкоротший шлях автомобілем - 16,7 км., орієнтовний час на дорогу 30 хв. в одну сторону). Строки надання вказаної послуги - з 20.07.2022 року до закінчення судового процесу;

- компенсація оплати за послуги АТ «Укрпошта» щодо відправлення необхідних процесуальних документів/кореспонденції відповідачам і третім особам;

- 25000,00 грн гонорар успіху, сплачується в разі задоволення Господарським судом міста Києва позовних вимог клієнта.

Так, відповідно акту приймання-передачі наданих послуг №2, надані послуги з правової допомоги адвоката включають в себе:

- ознайомлення з наданими клієнтом документами та надання відповідних усних консультацій. Послуга надавалася 18.07.2022 року. Загальна вартість послуги склала 5000,00 грн;

- аналіз законодавства, актуальної судової практики та формування правової позиції й доказової бази. Послуга надавалася в період з 18.07.2022 року по 19.07.2022 року включно. Загальна вартість послуги склала 10000,00 грн;

- підготовка та подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви (з додатками). Послуга надавалася в період з 19.07.2022 року по 20.07.2022 року включно. Загальна вартість послуги склала 12.000,00 грн;

- підготовка та подання до Господарського суду міста Києва заяв про залучення співвідповідачів, повернення до стадії підготовчого провадження, зміну предмету позову, вжиття заходів забезпечення позову. Заява викладена в одному документі, але вимоги в заяві є окремими самостійними вимогами, потребували окремого опрацювання матеріалів, аналізу законодавства, актуальної судової практики, формування правової позиції тощо. Послуга надавалась в період з 06.12.2022 року по 12.12.2022 року включно. Загальна вартість послуги склала 20.000,00 грн;

- компенсація оплати за послуги АТ «Укрпошта» щодо відправлення необхідних процесуальних документів/кореспонденції відповідачам, третім особам. Послуга надавалась 20.07.2022 року, 05.12.2022 року, 12.12.2022 року, 16.12.2022 року. Загальна вартість послуги склала 1965,00 грн (відправлення 20.07.2022 учасникам справи копій позовної заяви з додатками (послуги АТ «Укрпошта» - 45,00 грн за 1 відправлення, всього 19 відправлень на суму 855,00 грн; відправлення 05.12.2022 року відповідачам доказів щодо надання правничої допомоги (послуги АТ «Укрпошта» - 35,00 грн за 1 відправлення, всього 3 відправлення на суму 105,00 грн); відправлення 12.12.2022 року у часникам справи копій позовної заяви про залучення співвідповідачів, повернення до стадії підготовчого провадження, зміну предмету позову, вжиття заходів забезпечення позову з додатками (послуга АТ «Укрпошта» - 45,00 грн за 1 відправлення, всього 20 відправлень на суму 900,00 грн); відправлення 16.12.2022 року відповідачам додаткових доказів щодо надання правничої допомоги (послуги АТ «Укрпошта» - 35,00 грн за 1 відправлення, всього 3 відправлення на суму 105,00 грн).

- компенсація витрат на отримання у нотаріуса витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно - налагоджувальне товариство» від 08.12.2022 року. Послуга надавалась 08.12.2022 року. Загальна вартість послуги склала 600,00 грн.

- прибуття, очікування та безпосередньо участь у 10-ти судових засіданнях по справі № 910/6287/22 відповідно до часу, визначеного судом та з урахуванням часу, витраченого на дорогу до Господарського суду міста Києва (адреса робочого місця адвоката - м. Київ, вул. Золоті джерела, 16, адреса Господарського суду міста Києва - м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-В, найкоротший шлях автомобілем - 16,7 км., орієнтовний час на дорогу 30 хв. в одну сторону), а саме 06.09.2022 року, 20.09.2022 року, 04.10.2022 року, 13.10.2022 року, 03.11.2022 року, 22.11.2022 року, 29.11.2022 року, 06.12.2022 року, 13.12.2022 року, судове засідання з розподілу судових витрат (останнє заплановано). Загальна вартість послуги склала 45000,00 грн.

- гонорар успіху в розмірі 25000,00 грн.

Загальна вартість послуг за даним актом складає 119565,00 грн.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача 1 не скористувався своїм правом та не подав до суду першої інстанції заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №910/6287/22.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у ч. 5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 21.09.2021 року у справі № 925/932/20, від 04.06.2020 року у справі № 906/598/19.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції колегія суддів враховує висновки, викладені саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 року у справі № 912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Згідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, у акті приймання-передачі наданих послуг № 2 від 16.12.2022 року зазначено про відправлення 16.12.2022 відповідачам додаткових доказів щодо надання правничої допомоги (послуги АТ «Укрпошта» - 35,00 грн за 1 відправлення, всього 3 відправлення на суму 105,00 грн).

Проте, з поданих до заяви документів (фіскальних чеків від 16.12.2022) вбачається, що фактично здійснено поштові відправлення загальна вартість яких склала 88,00 грн, а саме відправлення № 0813203610425 (відповідачу-1) - 26,00 грн, відправлення № 0813203610417 (відповідачу-2) - 36,00 грн, відправлення № 0813203610409 (відповідачу-3) - 26,00 грн.

Отже, витрати на поштове відправлення в сумі 17,00 грн (105,00 грн - 88,00 грн) не підтверджено документально, а тому, як правильно встановлено судом першої інстанції - не підлягають покладенню на відповідачів.

При цьому, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що витрати позивача в сумі 20000,00 грн не підлягають покладенню на відповідачів, оскільки подана позивачем заява про залучення співвідповідачів, повернення до стадії підготовчого провадження, зміну предмету позову, вжиття заходів забезпечення позову протокольною ухвалою від 13.12.2022 року не прийнята до розгляду судом першої інстанції.

Таким чином, витрати позивача в сумі 600,00 грн також не підлягають покладенню на відповідачів, оскільки пов'язані з отриманням у нотаріуса витягу від 08.12.2022 року, доданого в підтвердження обставин, викладених в заяві про залучення співвідповідачів, повернення до стадії підготовчого провадження, зміну предмету позову, вжиття заходів забезпечення позову, яка судом першої інстанції не була прийнята до розгляду.

З огляду на викладене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що суд першої інстанції неправомірно відмовив в задоволенні витрат на правничу допомогу у сумі 600,00 грн пов'язаних з отриманням у нотаріуса витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 08.12.2022 року та витрат в сумі 20000,00 грн, пов'язаних з поданням заяв про залучення співвідповідачів, повернення до стадії підготовчого провадження, зміну предмету позову, витребування доказів та вжиття заходів забезпечення позову.

Водночас, твердження скаржника, що надання зазначених заяв була викликана виключно недобросовісною поведінкою відповідача 1 щодо відчуження спірної частки, не спростовує висновків суду.

Щодо твердження скаржника, що витрати на правничу допомогу повинні бути покладені повністю на ОСОБА_1 відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів відзначає наступне.

Так, відповідач 2 по суті є об'єктом вчинення неправомірних дій, а не безпосередньо учасником таких правовідносин, оскільки порушення законодавства щодо проведення загальних зборів та прийняття на них спірних рішень відбувалось одноособово відповідачем 1 без жодної участі в цьому інших учасників або уповноваженого представника Товариства.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду за результатами перегляду справи в апеляційному порядку, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити; оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції у даній справі змінити в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, стягнувши витрати на професійну правничу допомогу в сумі 98948,00 грн (119565,00 грн - 20617,00 грн (17,00 грн +20000,00 грн +600,00 грн)) з ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 року у справі №910/6287/22 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 року у справі №910/6287/22 задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 року у справі №910/6287/22 змінити в частині розподілу судових витрат, виклавши п.п. 5, 6 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_3 ) 7443,00 грн витрат по сплаті судового збору.

В решті рішення залишити без змін.

4. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи за апеляційною скаргою скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 року у справі №910/6287/22 у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта ( ОСОБА_1 ).

5. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 року у справі №910/6287/22 задовольнити.

6. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 року у справі №910/6287/22 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції.

Заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_3 ) 98948,00 грн (дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот сорок вісім гривен 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

7. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи №910/6287/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Б.О. Ткаченко

А.Г. Майданевич

Дата складення повного тексту 08.05.2023 року.

Попередній документ

110812451

Наступний документ

110812453

Інформація про рішення:

№ рішення:	110812452
№ справи:	910/6287/22
Дата рішення:	02.05.2023
Дата публікації:	16.05.2023
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин; про оскарження рішень загальних зборів учасників товариств, органів управління

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Направлено до суду касаційної інстанції (27.11.2023)
Дата надходження:	20.07.2022
Предмет позову:	про переведення прав покупця, визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування записів

Розклад засідань:

Минулі засідання (20)

20.09.2022 11:40	Господарський суд міста Києва
04.10.2022 11:50	Господарський суд міста Києва
13.10.2022 11:40	Господарський суд міста Києва
25.10.2022 12:40	Господарський суд міста Києва
03.11.2022 12:00	Господарський суд міста Києва
22.11.2022 11:00	Господарський суд міста Києва
29.11.2022 15:00	Господарський суд міста Києва
06.12.2022 15:00	Господарський суд міста Києва
13.12.2022 12:00	Господарський суд міста Києва
24.01.2023 15:20	Господарський суд міста Києва
09.03.2023 14:00	Північний апеляційний господарський суд
09.03.2023 14:20	Північний апеляційний господарський суд
23.03.2023 14:00	Північний апеляційний господарський суд
23.03.2023 14:20	Північний апеляційний господарський суд
19.04.2023 13:00	Північний апеляційний господарський суд
19.04.2023 13:20	Північний апеляційний господарський суд
02.05.2023 11:30	Північний апеляційний господарський суд
21.06.2023 09:30	Північний апеляційний господарський суд
02.11.2023 11:30	Касаційний господарський суд
07.12.2023 12:15	Касаційний господарський суд