09 травня 2023 року місто Київ
Справа 760/27677/21
Апеляційне провадження № 22-ц/824/5597/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого судді Желепи О.В.,
суддів: Мазурик О.Ф., Шкоріної О.І.
за участю секретаря судового засідання Ковальової В.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року (у складі судді Зуєвич Л. Л., інформація щодо дати складання повного тексту невідома)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державної наукової установи «Український науково-дослідний інститут прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва ім. Леоніда Погорілого» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
У жовтні 2021 року позивач звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державної наукової установи «Український науково-дослідний інститут прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва ім. Леоніда Погорілого», в якому просивсуд:
- визнати незаконним та скасувати Наказ Міністерства від 22.09.2021 № 57-ДП «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити позивача на посаді тимчасово виконуючого обов'язки директора Інституту;
- стягнути з Інституту на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 23 вересня 2021 по день постановлення рішення суду з розрахунку 1 302,23 грн за один робочий день;
- рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середньої заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 09 вересня 2021 року № 46-ДП ОСОБА_1 призначено на посаду тимчасово виконуючого обов'язки директора Державної наукової установи «Український науково-дослідний інститут прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва імені Леоніда Погорілого» з 10 вересня 2021 року до призначення керівника цієї установи в установленому законом порядку.
Однак, 22 вересня 2021 рокунаказом Мінагрополітики № 57-ДП позивача звільнено із займаної посади у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору.
Позивач вважає, що з ним був укладений строковий трудовий договір, строк дії якого визначався не певним проміжком часу, а настанням юридичного факту - призначенням у встановленому законодавством порядку керівника Інституту.
Правовою підставою закінчення строку дії трудового договору є призначення на посаду директора Інституту, обраного у порядку, визначеному частиною другою статті 9 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
Проте ані на день звільнення, ні після цього такі обставини не настали. 23 вересня 2021 року Наказом Мінагрополітиики № 58-ДП призначено так само тимчасово виконуючого обов'язки директора Інституту ОСОБА_3.
Висновок про закінчення строку дії укладеного трудового договору є помилковим, а його звільнення за наказомвід 22 вересня 2021 року №57-ДП незаконним.
Тому позивач звернувся із даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року позов задоволено частково.
Змінено наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 22.09.2021 № 57-ДП «Про звільнення ОСОБА_1 » в частині дати звільнення з 22 вересня 2021 року на 25 липня 2022 року.
Стягнуто з Державної наукової установи «Український науково-дослідний інститут прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва ім. Леоніда Погорілого» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 23 вересня 2021 року по 28 липня 2022 року в сумі 277 374,99 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник Міністерства аграрної політики та продовольства України, 20 січня 2023 року засобами поштового зв'язку направив до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Вказує, що рішення суду прийнято за не повного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкового рішення.
Зазначає, що Міністр аграрної політики та продовольства України має повноваження щодо призначення та звільнення керівників установ, що належать до сфери управління Міністерства.
Відповідно до п. 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.1974 № 311-09 «Про умови праці тимчасових робітників і службовців» осіб, яких приймають на роботу тимчасовими робітниками і службовцями, має бути попереджено про це при укладенні трудового договору. В наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу зазначається, що даний працівник приймається на тимчасову роботу, або зазначається строк його роботи.
Пунктом 1 вищевказаного Указу визначено, що Тимчасовими робітниками і службовцями вважаються робітники і службовці, прийняті на роботу на строк до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх місце роботи (посада), - до чотирьох місяців.
Тобто, Мінагрополітики діяло в межах повноважень та відповідно до чинного законодавства України.Однак суд першої інстанції на указане уваги не звернув та не надав належної оцінки вказаним обставинам.
Апеляційна скарга також містить доводи про невмотивованість рішення суду першої інстанції та не надання оцінки доводам відповідача , викладеним у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою від 31 березня 2023 року Київським апеляційним судом відкрито апеляційне провадження в даній справі та надано учасникам справи 5-ти денний строк з моменту отримання ухвали для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін.
Вказує, що позивачем не заперечується наявність у Міністра повноважень та звільнення позивача та вказана обставина не була предметом позовних вимог.
Вказує, що позивача призначено на посаду тимчасово виконуючого обов'язки директора ДНУ «УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого» строком до призначення керівника цієї установи в установленому законом порядку, однак на час видання Міністерством наказу про звільнення ОСОБА_1 не було обрано та призначено керівника ДНУ «УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого», натомість призначено тимчасово виконуючого обов'язки директора, тому відсутні підстави вважати, що строк трудового договору укладеного з позивачем закінчився.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року в частині позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ДНУ "УНДІ прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва ім. Леоніда Погорілого" Никоненко Л.О. та представник Міністерства аграрної політики Сушак В.М. доводи апеляційної скарги підтримали.
Позивач в судове засідання не з'явився подав заяву про розгляд справи без його участі.
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представників відповідачів. З'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції вважав, що видаючи спірний наказ про звільнення, Міністерство аграрної політики та продовольства України дійшло необґрунтованого висновку про закінчення строку дії укладеного з позивачем трудового договору.
Однак, суд взяв до уваги, що директора Інституту було обрано і призначено на посаду з 26 липня 2022 року. Тобто настала умова, яка є підставою для припинення строкового трудового договору відповідно до наказу від 09 вересня 2021 року № 46-ДП. Тому Міністерство аграрної політики та продовольства України мало право звільнити позивача з посади 25 липня 2022 року.
З огляду на це, суд дійшов висновку, що права позивача слід захистити шляхом зміни дати звільнення з 22 вересня 2021 року на 25 липня 2022 року та за вказаний період суд першої інстанції вважав за необхідне стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Колегія в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженим ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події.
Строк, на який працівник приймається на роботу, обов'язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення його строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Як вбачається з матеріалів справи та перевірено апеляційним судом, наказом від 09 вересня 2021 року № 46-ДП визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 26.03.2021 № 46-11 «Про призначення ОСОБА_1 » (п. 2) та призначено ОСОБА_1 з 09 вересня 2021 тимчасово виконуючим обов'язки директора державної наукової установи «Український науково-дослідний інститут випробування техніки і технологій для сільського виробництва імені Леоніда Погорілого» на період з 10 вересня 2021 року до призначення директора Інституту в установленому законодавством порядку (а.с. 9).
Тобто при укладенні зазначеного трудового договору працівник та роботодавець погодили строк дії договору, який визначили часом настання певної події, а саме до призначення у встановленому законодавством порядку керівника директора державної наукової установи «Український науково-дослідний інститут випробування техніки і технологій для сільського виробництва імені Леоніда Погорілого».
Наказом від 22 вересня 2021 року № 57-ДП згідно з п.п. 11 п. 10 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 124, та п. 2 ст. 36 Кодексу законів про працю України позивача звільнено з цієї посади з 22 вересня 2021 року у зв'язку із закінченням строку дії строкового трудового договору (а.с. 10).
Також 22 вересня 2021 року призначено ОСОБА_3 тимчасово виконуючим обов'язки директора Інституту з 23.09.2021 на період до призначення директора цього Інституту в установленому законодавством порядку, наказ № 58-ДП (а.с. 11).
Отже, ОСОБА_3 також призначено на посаду тимчасово виконуючим обов'язки директора Інституту, тобто призначення у встановленому законодавством порядку керівника вказаного підприємства не відбулося, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що строк дії укладеного з позивачем трудового договору не закінчився, що свідчить про незаконність звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, оскільки позивач мав очолюватипідприємство доти, доки не буде обрано чи призначено повноцінного керівника цього підприємства.
Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17 червня 2022 року в справі № 556/1395/21 (провадження № 61-3887св22) та від 06 липня 2022 року в справі 275/404/21 (провадження 61-3278св22).
Згідно довідки Інституту від 12 жовтня 2021 року №1-397 середня заробітна плата ОСОБА_1 з розрахунку за один робочий день складає 1 302,23 грн (а.с. 12).
У частині шостій статті 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. За змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 27 січня 2020 року у справі № 654/941/17 (61-576сво18) дійшла висновку, що тлумачення статті 5-1, частини першої статті 235 КЗпП України свідчать, що на особу, яка є виконуючим обов'язки, поширюється трудове законодавство, гарантії забезпечення права на працю, у тому числі й можливість захисту від незаконного звільнення.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року в справі № 569/14889/19 (провадження № 61-1194св20).
Судом встановлено, що Директора Інституту ОСОБА_4 було обрано лише 15 липня 2022року, з ним укладено контракт від 25 липня 2022 року № 3 і призначено на посаду з 26 липня 2022року.
Отже позивач мав би бути звільненим з посади лише 25 липня 2022 року.
Тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те , що права позивача слід захистити шляхом зміни дати звільнення з 22 вересня 2021року на 25липня 2022року.
Доводи апеляційної скарги щодо наявності у Міністра аграрної політики та продовольства України повноважень звільняти позивача колегія суддів відхиляє, так як вони не спростовують висновку суду про те, що за останнім наказом, закінчення строку трудового договору з позивачем, було обумовлено настанням певної події, а саме призначенням керівника підприємства в установленому законом порядку.
Суд вірно встановив, що на час звільнення позивача з роботи така обставина іще не настала, а відповідачем був призначений інший виконуючий обов'язки, а не керівник підприємства в установленому порядку.
Доводи про те, що в рішенні не була надана оцінка доводам, викладеним у відзиві на позов також не впливають на законність рішення, оскільки посилання у відзиві на те, що позивач не міг обіймати посаду керівника більш ніж два строки не свідчать про правомірність звільнення через закінчення строку трудового договору з позивачем, закінчення якого було обумовлено настанням конкретної події, яка на час звільнення позивача, як вірно було встановлено судом не настала. Міністерство набуло право звільняти позивачем за п.2 ст.36 КЗпП України лише 25 липня 2022 року.
Крім того в судовому засіданні, представник відповідача не заперечувала, що на 21 вересня 21 року, коли позивача було призначено виконуючим обов'язки до обрання у встановленому законом порядку керівника, позивач вже пропрацював на своїй посаді більш ніж два строки.
Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судом вірно застосовано норми, що підлягали до застосування, також судом здійснено вірний розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого покладення на скаржника обов'язку щодо розподілу судових витрат є безпідставними. Суд першої інстанції правильно застосував норми ст.141 ЦПК України та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача Міністерства аграрної політики та продовольства України судових витрат.
Інші доводи апеляційної скарги не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду.
При вирішенні вказаної справи районним судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 грудня 2022 року постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 грудня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 травня 2023 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді О.Ф. Мазурик
О.І. Шкоріна