справа № 761/14530/22 Головуючий у суді І інстанції: Пономаренко Н.В.
провадження №22-ц/824/7338/2023 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
09 травня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Кулікової С.В., Олійника В.І.,
секретар судового засідання: Череп Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
У липні 2022 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач та відповідач перебувають у зареєстрованому шлюбі із 16.09.2006, який зареєстрований у Відділі РАЦС Подільського районного управління юстиції у м. Києві, про що зроблений актовий запис за №747. Від шлюбу сторони мають двох спільних дітей:
- сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
Позивач вказує, що сімейно-шлюбні відносини між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припиненні з листопада 2021 року, як позивач вважає остаточно, оскільки він залишив сім'ю, після чого у сторін окремий бюджет, не ведуть спільного господарства та різні місця проживання. З вказаних підстав, а також непорозуміння і навантаження психологічного характеру призвели до розпаду сім'ї та не дозволяють їм і надалі бути разом.
Позивав вважає, що говорити про поновлення їхніх сімейних відносин неможливо і недоцільно, шлюб необхідно розірвати.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 08 лютого 2023 року позов задоволено.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 16.09.2006 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Подольського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №747, - розірвано. Прізвища після розірвання шлюбу залишено без змін.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовувала тим, що суд першої інстанції постановивши рішення про розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем не з'ясував фактичних взаємин між сторонами, не взяв до уваги тих життєвих обставин в яких позивачка та діти через війну вимушені ховатись в іншій державі, а чоловік не може приїхати до них через заборону виїзду чоловіків призовного віку за межі України.
Вказувала, що 02.02.2023 року засобами зв'язку до суду першої інстанції було направлено клопотання про надання максимального строку для примирення. Оскільки за шість місяців безпека в Україні покращиться і позивачка з дітьми зможе повернутись додому. Зазначали, що про це примирення просив позивачку її старший син, а тому в інтересах дітей, які хочуть мати сім'ю з батьком позивачкою було подано до суду вказане клопотання.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги також вказала, що не була присутня в судовому засіданні суду першої інстанції, оскільки через війну в Україні та безпеку дітей тимчасово вимушена перебувати в безпечному місці за межами держави. Представник позивача відмовилась від представлення її інтересів в суді на передодні судового розгляду 08.02.2023 року і в судове засідання не з'явилась. Іншого представника за день до судового розгляду позивачка не змогла знайти, а тому розгляд справи відбувся без присутності позивачки або її представника. Відповідно вона і не змогла підтримати в суді клопотання.
Враховуючи викладене, вважає, що суд першої інстанції підійшов формально до розгляду даного спору і не врахував наведених обставин та інтересів дітей щодо їх виховання в колі сім'ї разом з батьком, а також не остаточної волі позивача щодо розірвання шлюбу.
12 квітня 2023 року на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив адвоката Жогіної О.О., яка діє в інтересах ОСОБА_2 на апеляційну скаргу, в якому просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги представник відповідача вказує, що позивачка в своїй апеляційній скарзі зазначає про можливе примирення, чим вводить в оману суд, оскільки позивачка не спілкується з відповідачем, не намагається відновити стосунки. Сторони не вели та не ведуть ніяких перемовин з приводу можливості відновлення їх шлюбу.
Представник відповідача зазначила також, що факт обізнаності про важкий стан відповідача, про те, що нормального спілкування між сторонами не існує і викликає у відповідача хвилювання, що йому категорично заборонено і може привести до чергового приступу, наслідки якого будуть тяжкими для нього, позивачка продовжує "використовувати" надані їй законом процесуальні права, намагаючись подовжити перебування сторін у шлюбі, достеменно знаючи, що це неможливо.
Окрім цього, представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу зазначила, що відповідач зі свого боку проти розірвання шлюбу не заперечує і підтвердив в суді першої інстанції той факт, що шлюбні відносини між ним та позивачкою фактично припинені та їх відновлення не можливо. Рішення про розірвання шлюбу з боку відповідача є виваженим та остаточним, надання строку на примирення, а відповідно подовження перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, можна розцінювати як примус до шлюбу, в якому відповідач не бажає надалі перебувати. Відповідач також мав бажання звернутися з позовом до суду про розірвання шлюбу і 01.02.2022 року в системі «Електронний суд» подавав заяву про розірвання шлюбу за заявою подружжя. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 02.02.2022 року у справі № 761/3746/22 заява ОСОБА_2 була повернута, оскільки, у зв'язку з необізнаністю процедури подання спільної заяви подружжя, вона була підписана лише чоловіком (відповідачем у даній справі). Повторно заяву ОСОБА_2 , не подавав у зв'язку із початком війни. Але бажання розірвати шлюб не полишав і своє рішення щодо цього не змінював.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що шлюб існує формально, сім'я сторін розпалась і подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам та інтересам їх дітей.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч.2 ст.104 та ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 СК України.
Згідно ч.3 ст.109 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до ч.1 ст.110, ст.112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", у рішення суду у справі про розірвання шлюбу, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.
Таким чином, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому у Відділі реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві з 16.09.2006 року, актовий запис № 747, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 (а.с. 15).
Сторони мають двох спільних дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 (а.с. 5), сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_3 (а.с. 6).
14 квітня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява позивачки ОСОБА_1 в порядку ст. 257 ЦПК України, в якій вона просила рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 лютого 2023 року скасувати, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишити без розгляду.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції, яке відбулось 09 травня 2023 року, колегія суддів вивчивши подану заяву позивачки про залишення позову без розгляду, прийшла до висновку про відмову у задоволенні даної заяви, оскільки відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Однак, саме по собі подання заяви про залишення заяви без розгляду не є необґрунтованими діями ОСОБА_1 , враховуючи ту обставину, що розгляд справи по суті розпочався, та спір вже вирішено судом першої інстанції.
Встановивши, що шлюб між сторонами носить формальний характер, збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав строку на примирення, не можуть бути взяті до уваги, оскільки звертаючись з позовом позивачка зазначила, що сімейно-шлюбні відносини між нею та відповідачем припиненні з листопада 2021 року, дані обставини не заперечувалось відповідачем. Враховуючи, що з позовом ОСОБА_1 звернулась у липні 2022 року, у позивачки було достатньо часу для вжиття заходів щодо примирення з чоловіком.
Суд апеляційної інстанції також приймає до уваги доводи відповідача викладені у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема про те, що позивачка не спілкується з відповідачем, не намагається відновити стосунки, сторони не вели та не ведуть ніяких перемовин з приводу можливості відновлення їх шлюбу.
Твердження апелянта про те, що 02.02.2023 року засобами зв'язку до суду першої інстанції було направлено клопотання про надання максимального строку для примирення (а.с. 79), однак у зв'язку з неможливістю прибуття в судове засідання суду першої інстанції позивачки або її представника, не змогла підтримати дане клопотання, суд апеляційної інстанції відхиляє, та погоджується з висновками суду першої інстанції проте, що заявлене клопотання «про зупинення провадження у справі №761/14530/22 про розірвання шлюбу у зв'язку із примирення» не містить самої прохальної частини щодо вимоги про зупинення провадження, тому правомірно залишено без розгляду заявлене клопотання.
Доводи апеляційної скарги про те, що розірвання шлюбу суперечитиме інтересам дитей не заслуговують на увагу, оскільки такі твердження позивачки не підтверджені належними та допустимими доказами.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції представник апелянта у апеляційній скарзі не навів обґрунтованих мотивів, які б свідчили про неправильність висновків суду щодо наявності підстав для розірвання шлюбу, зокрема доказів, які б свідчили про помилковість його висновку щодо неможливості збереження шлюбу.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції з'ясував узагальнені причини фактичного припинення шлюбу та мотиви, на підставі яких дійшов висновку про те, що збереження сім'ї є неможливим, тоді як доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду, що не впливають на правильність встановлених судом фактичних обставин справи та його висновків.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст. 112 СК України.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 лютого 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено «10» травня 2023 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді С.В. Кулікова
В.І. Олійник