справа №182/6462/21 Головуючий у суді І інстанції: Романишена І.П.
провадження №22-ц/824/7592/2023 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
09 травня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Кулікової С.В., Олійника В.І.,
секретар судового засідання: Череп Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про зобов'язання вчинити дії,
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», в якому просив:
- зобов'язати Комунальне підприємство виконавчого органу Київ (Київської міської державної адміністрації) виключити із суми заборгованості, яка обліковується на особовому рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий КП «Київтеплоенерго» відносно квартири позивача за адресою: АДРЕСА_1 , суму заборгованості всіх попередніх власників квартири за адресою: АДРЕСА_1 , перед КП «Київтеплоенерго», що існувала станом на 08 лютого 2018 року та суму інфляційних нарахувань та суму трьох відсотків річних, що були нараховані на заборгованість всіх попередніх власників квартири за адресою: АДРЕСА_1 , - перед КП «Київтеплоенерго» у період з 09 лютого 2018 року по 01 вересня 2021 року.
В обгрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 09 лютого 2018 року ним укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого він став власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Державна реєстрація права власності, як вказує позивач, була проведена 09 лютого 2018 року.
Станом на 01 вересня 2021 року на особовому рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий КП «Київтеплоенерго» відносно квартири позивача, обліковується заборгованість по оплаті за послуги з централізованого опалення у розмірі 7718,49 грн та заборгованість по оплаті з послуги з постачання гарячої води у розмірі 4860,23 грн.
Позивач стверджує, що ним у період з 09 лютого 2018 року по 01 вересня 2021 року належним чином виконувались обов'язки по оплаті послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а тому заборгованість перед відповідачем, що обліковується на особовому рахунку є заборгованістю попередніх власників квартири.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16 січня 2023 року задоволено позов.
Зобов'язано Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» виключити із суми заборгованості ОСОБА_1 , яка обліковується на особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість попереднього власника квартири за послуги централізованого опалення та послуги централізованого постачання гарячої води, що виникла до 09 лютого 2018 року, разом із нарахованими на суму цієї заборгованості суми інфляційних втрат та 3% річних.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, 15 березня 2023 року представник Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовував тим, що 11.10.2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 602/18, за яким кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 05.10.2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання як такий, що підлягає стягненню з споживача.
Відповідно до Додатку 1, 2 Договору № 602-18 КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги по о/р № НОМЕР_1 у сумі 8450,71 грн за спожиті послуги централізованого опалення та у сумі 6871,91 грн за спожиті послуги централізованого постачання гарячої води.
Вказує, що на КП «Київтеплоенерго» не може покладатись відповідальність за дії іншого суб'єкта господарювання - ПАТ «Київенерго».
Вважає, що позивач має вирішити питання відсутності, на його думку, заборгованості з ПАТ «Київенерго», яке здійснювало таке нарахування, а не з КП «Київтеплоенерго». Якщо буде підтверджено, що ПАТ «Київенерго» не мало на момент укладення договору цесії право вимоги, яке відступило, то в такому випадку заміна кредитора не відбулась.
Представник апелянта звернув увагу суду апеляційної інстанції на те, що підприємство не надавало позивачу послуги з централізованого опалення та не здійснювало нарахувань за них за період до 01.05.2018 року.
Зазначив, що ОСОБА_1 уклад договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 - 09.02.2018 року, тобто в період, коли послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води надавались попереднім виконавцем послуг - ПАТ «Київенерго».
Вказував також, що в матеріалах справи є розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що за період з 09.02.2018 року по 01.05.2018 року ОСОБА_1 не в повному обсязі сплачував комунальні послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, внаслідок чого за період споживання з лютого по квітень 2018 року утворилась заборгованість у розмірі 715,41 грн за послуги з централізованого опалення та 439,77 грн за послуги з централізованого постачання гарячої води.
Враховуючи викладене вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що відповідач підтверджує, що після набуття позивачем права власності на квартиру, заборгованість по сплаті послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у позивача відсутня, не відповідає наявним в матеріалах справи доказам.
Відзив у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що у договорі купівлі-продажу квартири від 09 лютого 2018 року, згідно з яким позивач став власником квартири АДРЕСА_1 не містить застережень про переведення боргу попереднього власника й не містить згоди кредитора на таку заміну, що узгоджується з положеннями статті 520 ЦК України (заміна боржника у зобов'язанні). Крім того, судом встановлено, що позивач не вчиняв правочинів щодо прийняття боргу по оплаті послуг за теплопостачання попередніх власників вказаної вище квартири.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання.
Відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.
Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. При цьому такими учасниками є: споживач, виробник, виконавець. Виробник може бути одночасно і виконавцем.
Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець (підприємство, яке надає житлово-комунальні послуги) зобов'язаний проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання.
Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 09 лютого 2018 року, укладеного між ОСОБА_2 в особі її представника ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенко О.О. за реєстраційним №28, ОСОБА_1 набув право приватної власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , про що до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний реєстраційний номер 24768055, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією договору купівлі-продажу квартири та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №274819425 від 14 вересня 2021 року (а.с. 7-9, 10-11).
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії рахунку-повідомлення станом на 01 вересня 2021 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 обліковується заборгованість по сплаті послуг з централізованого опалення у розмірі 7718,49 грн, інфляційна складова боргу - 899,17 грн, 3% річних - 350,54 грн та по сплаті послуг з централізованого постачання гарячої води- 5860,23 грн, інфляційна складова боргу - 703,56 грн, 3% річних - 278,69 грн.
Згідно листа Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» від 04 жовтня 2021 року №30/3-2/15787 представника позивача - адвоката Великанова М.О. повідомлено про те, що за особовим рахунком за адресою: АДРЕСА_1 рахується сума заборгованості по сплаті послуг з централізованого опалення у розмірі 8450,71 грн (наразі, з урахуванням проведених оплат, заборгованість становить 7718,49 грн) та за послугу з централізованого постачання гарячої води - 6871,91 грн (наразі з урахуванням проведених оплат, заборгованість становить 4860,23грн) (а.с. 54-55).
Крім того, у вказаному листі вказано, що для можливості розгляду підприємством питання внесення змін в особовий рахунок за адресою: АДРЕСА_1 , зважаючи на зміну власника квартири, необхідно надати копії наступних документів: договір купівлі-продажу квартири; сплачені квитанції (із печаткою банківської установи, в якій проведено оплати, із зазначенням дати, суми оплати, реквізитів банку та показань квартирного засобу обліку) з періоду набуття ОСОБА_1 права власності на квартиру до травня 2018 року та докази того, що дані оплати проводились ним (а.с. 54-55).
Також встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , яка належить позивачу на праві приватної власності, як вбачається з матеріалів справи, під'єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а отже відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач на підставі Договору №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Київенерго» та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», прийняв право вимоги за особовим рахунком № НОМЕР_1 з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води у розмірі 15322,62 грн.
Згідно п. 3.4.2 Договору цесії Новий кредитор має право на отримання замість Кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 та/або Додатку № 2 до Договору цесії сплати заборгованостей.
Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який був опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року №111 (4511).
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції обставини, що позивач не вчиняв правочинів щодо прийняття боргу по оплаті послуг за теплопостачання попереднього власника вказаної квартири.
Отже, на позивача не може бути покладено обов'язок по сплаті заборгованості за послуги теплопостачання, надані відповідачем попередньому власнику, що нараховані до 09.02.2018 року, тобто до укладення ним договору купівлі-продажу цієї квартири.
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у подібних справах у постановах від 15 жовтня 2020 року у справі № 522/19127/18 (провадження № 61-20547св19), 26 січня 2022 року у справі № 201/11406/20 (провадження № 61-18079св21), від 14 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21 (провадження № 61-2572св22).
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки вони є обґрунтованими та відповідають способу захисту порушеного права.
Суд першої інстанції, виходячи з правової позиції ВС у постанові від 01.09.2020 року в справі №686/6276/19 дійшов вірного висновку, що новий власник майна не зобов'язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд встановить, що він не брав на себе обов'язку з їх сплати.
Доводи апеляційної скарги про те, що на КП «Київтеплоенерго» не може покладатись відповідальність за дії іншого суб'єкта господарювання - ПАТ «Київенерго», суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки відповідно до Договору №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року всі права вимоги переходять від ПАТ "Київенерго" до нового кредитора КП виконавчого органу Київради (КМДА) "Київтеплоенерго" по особовому рахунку № НОМЕР_1 .
Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи є розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що за період з 09.02.2018 року по 01.05.2018 року відповідач ОСОБА_1 не в повному обсязі сплачував комунальні послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, внаслідок чого за вказаний період споживання утворилась заборгованість у розмірі 715,41 грн, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки предметом даної справи є виключення із суми заборгованості, що існувала станом до 08.02.2018 року, а також суми інфляційних витрат та трьох відсотків річних, а тому наведені твердження апелянта є необгрунтованими.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.
Аргументи наведені заявником в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, та є такими, що не відповідають висновкам Верховного Суду, застосованим як судом першої інстанції так і апеляційним судом у цій справі.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнове право позивача було порушено відповідачем.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами правову позицію Верховного Суду у постанові від 01.09.2020 року в справі № 686/6276/19.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 січня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено «10» травня 2023 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді С.В. Кулікова
В.І. Олійник