Справа № 759/15735/22
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/6748/2023
Головуючий у суді першої інстанції: Горбенко Н.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
02 травня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Матвієнко Ю.О., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Шпирук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Якименка Миколи Миколайовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2023 року про задоволення заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, постановлену у складі судді Горобенко Н.О., у справі №759/15735/22 за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини,-
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини. Заяву обґрунтовував тим, що він та ОСОБА_2 є батьками малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 лютого 2019 року шлюб між ним та ОСОБА_2 розірвано. Малолітній син ОСОБА_3 проживає разом з ним та знаходиться на його утриманні. ОСОБА_2 в добровільному порядку участі в утриманні дитини не бере. З урахуванням викладеного, просив видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 у розмір 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня подання заяви і до досягнення дитиною повноліття.
14 листопада 2022 року Святошинським районним судом м. Києва видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмір 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07 листопада 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
В грудні 2022 року ОСОБА_2 подала заяву про визнання виконавчого документа - судового наказу, виданого 14 листопада 2022 року Святошинським районним судом м. Києва, таким, що не підлягає виконанню. Зазначала, що вказаний наказ видано судом помилково, за відсутності у неї аліментних зобов'язань перед ОСОБА_1 . Звертала увагу на те, що 22 березня 2019 року Святошинським районним судом м. Києва за її завою видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 . Тобто, стягнення аліментів з одного з батьків на утримання дитини вже вирішено Святошинським районним судом м. Києва. Відтак, у даному випадку помилкова видача виконавчого листа призвела до існування двох суперечливих один одному виконавчих листів у різних цивільних справах, однак на утримання однієї і тієї ж дитини ОСОБА_3 . Крім того, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26 липня 2021 року у цивільній справі №759/17341/20 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 з ним та передання йому дитини. Зазначеним рішенням суду встановлено, що дитина тривалий час проживає з матір'ю, а позивач звертаючись до суду з позовом не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що визначення місця проживання дитини разом з батьком буде відповідати саме інтересам самої дитини, а не власним інтересам позивача.
Також зазначала, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 грудня 2019 року задоволено позов ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні й вихованні дитини та визначення способу участі у вихованні й спілкуванні з сином. Визначено ОСОБА_1 способи участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_3 шляхом встановлення зустрічей з дитиною за місцем проживання батька. Постановою Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року вказане рішення скасовано в частині усунення перешкод батьку у спілкуванні та вихованні дитини, а в частині визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини змінено, визначено місцем зустрічей батька з сином - місто, де проживає дитина. Постановою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року змінено в частині визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, збільшено час зустрічей батька з дитиною за місцем проживання дитини з матір'ю. В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року залишено без змін. Крім того, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 липня 2021 року визначено спосіб участі бабусі ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 за місцем проживання матері дитини.
ОСОБА_3 вказувала, що для належного виконання рішення суду по цивільній справі № 759/1382/19, 31 грудня 2021 року було добровільно передано малолітню дитину ОСОБА_3 , батьку - ОСОБА_1 для проведення Новорічних свят та одного календарного тижня зимової відпустки ОСОБА_1 , який, відповідно до встановленого судом графіку побачень у справі № 759/1382/19 та вимоги державного виконавця № 63349 від 30 грудня 2021 року у виконавчому провадженні №66032315 від 04 серпня 2021 року, зобов'язаний був повернути матері дитину 09 січня 2022 року. Однак, 09 січня 2022 року ОСОБА_1 дитину матері не повернув, чим рішення суду та вимогу державного виконавця порушив, у подальшому спільно зі своєю матір'ю - бабусею дитини ОСОБА_4 , дитину викрали, насильно, та в порушення вимог рішень суду, самочинно змінили місце проживання дитини без згоди та відома матері.
Не виконуючи рішення суду у справі № 759/1382/19, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання, не повернувши дитину матері, ОСОБА_1 в червні 2022 року вже звертався до суду із аналогічною заявою про видачу судового наказу, за наслідками розгляду якої, 02 червня 2022 року Святошинським районним судом м. Києва видано судовий наказ у справі № 759/5750/22 про стягнення з неї, на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 . Постановою Київського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року вказаний судовий наказ визнано таким, що не підлягає виконанню. У цій справі Київським апеляційним судом установлено, що судовим рішенням, яке набуло чинності, встановлена відсутність підстав для визначення місця проживання дитини з батьком, окрім того, судовим рішенням (судовим наказом) стягнуто аліменти з батька на користь матері на утримання малолітньої дитини, тому за таких обставин Київський апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у ОСОБА_1 права вимоги, відтак судовий наказ за заявою ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини визнано таким, що не підлягає виконанню.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 просила визнати виконавчий документ - судовий наказ Святошинського районного суду м. Києва від 14 листопада 2022 року таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2023 року задоволено заяву ОСОБА_2 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий документ - судовий наказ Святошинського районного суду м. Києва від 14 листопада 2022 року.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду адвокат Якименко М.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_2 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню залишити без задоволення. Зазначає, що системний аналіз та тлумачення норм сімейного законодавства вказує на те, що той з батьків, разом з яким проживає дитина, має право на стягнення аліментів з іншого із батьків, який проживає окремо від дитини. Питання наявності спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини, не є перешкодою для звернення із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання такої дитини. Вважає, що наявність судового наказу Святошинського районного суду м. Києва від 22 березня 2019 року про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 не є перешкодою для видачі судового наказу про стягнення аліментів з того з батьків, хто проживає окремо від дитини на користь того з батьків з ким фактично проживає дитина. Також вважає, що звертаючись до суду із завою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_2 обрано не належний спосіб захисту, оскільки остання не позбавлена можливості звернутися до суду із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами.
ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Звертає увагу на те, що малолітній син ОСОБА_3 на даний час проживає з нею, а тому стягнення з неї на користь батька ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини не відповідає інтересам малолітнього ОСОБА_3 .
В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з наведених у ній підстав.
ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила скаргу залишити без задоволення з огляду на її безпідставність, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами вбачається наявність спору щодо місця проживання дитини. Крім того, питання щодо стягнення аліментів з одного з батьків на утримання малолітнього ОСОБА_3 вже вирішено Святошинським районним судом м. Києва 22 березня 2019 року у справі № 759/5005/19, відповідно до якого видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини, в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) боржника щомісяця, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 13 березня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Вказані обставини свідчать про відсутність у стягувача суб'єктивного права вимоги до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з неї аліментів.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.
Статтею 160 ЦПК України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Статтями 183 та 184 СК України визначено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів.
Отже, сімейним та процесуальним законодавством визначено, що право вимоги про стягнення аліментів на підставі судового наказу належить тому з батьків або іншому законному її представнику, з яким вона проживає.
Процесуальний порядок перегляду питань за судовим наказом про стягнення аліментів для боржника визначений також статтею 173 ЦПК України, згідно із якою суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
За загальним правилом підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 01 червня 2017 року.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 лютого 2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 17 листопада 2016 року, за актовим записом № 3005, розірвано.
22 березня 2019 року Святошинським районним судом м. Києва у справі №759/5005/19 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) боржника щомісяця, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 13 березня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06 липня 2022 року у справі №759/5005/19 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої дитини. Ухвалою Київського апеляційного суду м. Києва від 19 вересня 2022 року апеляційне провадження у вищезазначеній справі закрито.
Постановою головного державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Половцем А.М. від 15 квітня 2019 року відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_2 по виконанню судового наказу №759/5005/19, виданого 10 квітня 2019 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 . Відповідно до інформації про виконавче провадження від 08 грудня 2022 року, виконавче провадження № НОМЕР_3 перебуває на стадії примусового виконання.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 грудня 2019 року задоволено позов ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способу участі у вихованні дитини та спілкування з дитиною.
Вирішено усунути ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини, шляхом зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_3 . Визначено спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною, шляхом встановлення днів зустрічі за місцем проживання батька.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року вказане рішення Святошинського районного суду змінено в частині визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином, визначено місцем зустрічі батька з сином - місто, де проживає дитина, кожної першої та третьої суботи та неділі місяця з 11:00 год. суботи до 19:30 год. неділі.
Постановою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року зазначену постанову Київського апеляційного суду змінено. Визначено спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні із сином ОСОБА_3 та його вихованні наступним шляхом:
1) можливість зустрічей кожної першої і третьої суботи та неділі з 11 год. 00 хв. суботи до 19 год. 30 хв. неділі за місцем проживання дитини з матір'ю;
2) можливість спільного відпочинку один календарний тиждень влітку та один календарний тиждень в зимовий період під час відпустки батька без присутності або у присутності матері дитини;
3)можливість спілкування засобами телефонного та електронного зв'язку з урахуванням режиму дня, що забезпечує гармонійний і здоровий розвиток дитини;
4) можливість спільного святкування у непарні роки наступних свят: Новий рік (31 грудня) з 20 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. наступного дня після свята, Різдво Христове (7 січня), Пасха (Великдень), Трійця;
5) можливість спільного святкування дня народження батька (01 березня).
В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року залишено без змін.
Окрім того, установлено, що в жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини та передання дитини. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 26 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову. Постановою Верховного Суду від 28 квітня 2022 року рішення Святошинського районного суду міста Києва від 26 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року залишено без змін.
Вищевказаними судовими рішення встановлено відсутність підстав для визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком з огляду на те, що таке відповідає якнайкращим інтересам дитини.
При цьому, питання щодо стягнення аліментів з одного з батьків на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вже вирішено Святошинським районним судом м. Києва 22 березня 2019 року у справі № 759/5005/19 та видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) боржника щомісяця, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 13 березня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
Колегія суддів відхиляє доводи представника ОСОБА_1 щодо проживання дитини з батьком, оскільки останнім не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили факт постійного проживання малолітньої дитини з батьком, а тимчасове перебування дитини за місцем проживання батька не є підставою для вирішення питання про стягнення аліментів на його користь.
Як було встановлено судом, судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено відсутність підстав для визначення місця проживання дитини з батьком.
Крім того, в суді апеляційної інстанції встановлено, що малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на сьогоднішній день проживає з матір'ю ОСОБА_2 , а відтак, за таких обставин слід дійти висновку про відсутність у ОСОБА_1 права вимоги до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого документа - судового наказу таким, що не підлягає виконанню.
Враховуючи викладене, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції про визнання виконавчого документа - судового наказу таким, що не підлягає виконанню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга адвоката Якименка М.М., подана в інтересах ОСОБА_1 , підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2023 року - без змін.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Якименка Миколи Миколайовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 09 травня 2023 року.
Суддя-доповідач
Судді