1[1]
Іменем України
01 травня 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретарів судового засідання - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12018100040003289 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 05 грудня 2022 року, ухвалений щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, раніше судимого: 20.04.2012 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 6 років 6 місяців, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
за участю сторін провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
Згідно з вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 05 грудня 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та засуджено до покарання у виді арешту строком на 3 (три) місяці.
Цим же вироком судом вирішені питання щодо речових доказів.
Як встановлено вироком суду, 04.04.2018 року приблизно о 01 год. 00 хв., ОСОБА_6 , перебував біля будинку № 9, по вул. Курнатовського, в м. Києві, де побачив автомобіль «ОПЕЛЬ МОВАНО», д.н.з. НОМЕР_1 . В цей момент, у останнього виник злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів з метою власного протиправного збагачення, ОСОБА_6 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, дістав з кишені пару рукавиць, які одягнув на руки, та взяв заздалегідь підготовлену металеву викрутку, якою розбив скло правих передніх дверей вище вказаного автомобіля. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів з метою власного протиправного збагачення, ОСОБА_6 , через розбите скло заліз до салону автомобіля, звідки таємно викрав відео-реєстратор «FALCON» модель «HD42-LCD-DUO Ext» с.н. №1406020086, вартістю 3100 грн., оснащений флеш-накопичувачем об'ємом 16ГВ, вартістю 140 грн.; аудіо-плеєр марки «APLLE», вартістю 1200 грн. та навушники марки «APLLE», вартістю 400 грн., які поклав у рюкзак, що був у нього при собі, після чого, з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_8 матеріальної шкоди на суму 4840 грн.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 05 грудня 2022 року та призначити йому покарання у виді 1 (одного) місяця арешту із застосуванням ст. 69 КК України.
В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуваний вирок суду підлягає зміні, у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, оскільки зважаючи на наявність обставин, які пом'якшують покарання, є усі підстави застосувати до нього положення ст. 69 КК України, при призначенні покарання.
На думку, апелянта, він, ОСОБА_6 , зрозумів усі негативні наслідки вчиненого ним злочину, а також є інші обставини, які також суттєво зменшують його соціальну небезпеку, а саме наявність позитивної характеристики за місцем проживання, працевлаштований, має стійкі соціальні зв'язки, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, наявність обставин, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття у вчиненому, визнання вини в повному обсязі, активне сприяння слідству, та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
На думку апелянта, усі перераховані обставини у сукупності свідчать про можливе застосування до нього положень ст. 69 КК України.
Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду, ОСОБА_6 в судове засідання не прибув та не повідомив суд про поважні причини свого неприбуття, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що його неявка не є перешкодою для проведення розгляду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача; пояснення прокурора ОСОБА_7 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та просила залишити вирок без змін; провівши судові дебати; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у повторному таємному викраденні чужого майна (крадіжці), тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які, в силу вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом не досліджувались, оскільки ці обставини ніким, у тому числі самим обвинуваченим, не оспорювалися.
Порушень при вирішенні судом першої інстанції питання щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, колегія суддів не вбачає, а тому ці обставини, як і правова кваліфікація дій ОСОБА_6 , не є предметом апеляційного розгляду, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду лише в межах поданої обвинуваченим апеляційної скарги, а саме в межах призначеного йомупокарання.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_6 мірипокарання, суд першої інстанції, як прямо зазначено у вироку, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Обставинами, які, згідно вимог ст. 66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 суд визнав щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину.
Обставин, які, згідно вимог ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Також суд першої інстанції врахував, що обвинувачений ОСОБА_6 на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, раніше судимий за майновий злочин, вчинив новий злочин маючи не зняту та не погашену судимість, одружений, має на утриманні малолітню доньку 2013 року народження, працює неофіційно вантажником на ринку, стан здоров'я обвинуваченого, його відношення до вчиненого, а саме наявність у нього розуміння неприйнятності вчинених ним дій, а тому визнав за необхідне призначити покарання у межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України у виді арешту, оскільки, на переконання суду, визначена за даним вироком міра покарання буде достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Приймаючи до уваги мотиви призначеного покарання, які наведені в оскаржуваному вироку, колегія суддів вважає, що вони дозволяють зробити висновок про те, що призначене обвинуваченому ОСОБА_6 покарання відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а тому є законним та обґрунтованим.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого, то вони не можуть бути визнані обґрунтованими та служити підставами для зміни вироку та призначення йому більш м'якого покарання з огляду на таке.
Відповідно до вимог, передбачених ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоча і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Разом з тим, незважаючи на вказані вимоги закону, а також обставини, на які обвинувачений ОСОБА_6 посилається у своїй апеляційній скарзі, вони не дозволяють зробити висновок про те, що призначене йому покарання за ч. 2 ст. 185 КК України, як за своїм видом, так і розміром, є явно несправедливим через суворість, оскільки, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного а також наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, достатні підстави для такого висновку відсутні.
Крім того, незважаючи на доводи апеляційної скарги обвинуваченого, колегія суддів не вбачає законних підстав для застосування до нього положень ст. 69 КК України, оскільки наведені ним обставини, що пом'якшують покарання та дані, що характеризують його особу, не дозволяють зробити висновок, що вони істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та суспільну небезпечність особи ОСОБА_6 .
За таких обставин, за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів вважає необхідним вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 05 грудня 2022 року, ухвалений щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргуобвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 05 грудня 2022 року, ухвалений щодо ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: _____________ _____________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Номер справи : 755/6837/18
Номер провадження :11-кп/824/2244/2023
Категорія: ч. 2 ст. 185 КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_9
Доповідач - суддя ОСОБА_1