Справа №521/11505/23
Провадження №1-кп/521/1546/23
09 травня 2023 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду без проведення судового розгляду кримінальне провадження зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 22023230000000219 від 26 квітня 2023 року, в порядку спрощеного провадження, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Херсон, документованої паспортом громадянки України № НОМЕР_1 виданий 09.02.2023 Інгульським відділом у м. Миколаєві УДМС України в Миколаївській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, -
Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (далі - РФ) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент РФ ОСОБА_4 , а також інші невстановлені на цей час представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п.п. 1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме: віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних сил РФ на територію України.
Відповідно до статті 1 Резолюції 3314 Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року (далі - Резолюція 3314, однією з мов підписання Резолюції): «Применение вооруженной силы государством первым в нарушение Устава является primafacie свидетельством акта агрессии».
Відповідно до статті 3 вищевказаної Резолюції 3314: «Любое из следующих действий, независимо от объявления войны, с учетом и в соответствии с положениями статьи 2, будет квалифицироваться в качестве акта агрессии:
а) вторжение или нападение вооруженных сил государства на территорию другого государства или любая военная оккупация, какой бы временный характер она ни носила, являющаяся результатом такого вторжения или нападения, или любая аннексия с применением силы территории другого государства или части ее;
b) бомбардировка вооруженными силами государства территории другого государства или применение любого оружия государством против территории другого государства;
с) блокада портов или берегов государства вооруженными силами другого государства;
d) нападение вооруженными силами государства на сухопутные, морские или воздушные силы, или морские и воздушные флоты другого государства;
e) применение вооруженных сил одного государства, находящихся на территории другого государства по соглашению с принимающим государством, в нарушение условий, предусмотренных в соглашении, или любое продолжение их пребывания на такой территории по прекращению действия соглашения;
f) действие государства, позволяющего, чтобы его территория, которую оно предоставило в распоряжение другого государства, использовалась этим другим государством для совершения акта агрессии против третьего государства;
g) засылка государством или от имени государства вооруженных банд, групп, иррегулярных сил или наемников, которые осуществляют акты применения вооруженной силы против другого государства, носящие столь серьезный характер, что это равносильно перечисленным выше актам, или его значительное участие в них».
Отже, з урахуванням вищевикладених норм міжнародного гуманітарного права на території України розпочався збройний конфлікт внаслідок акту агресії РФ при наступних обставинах.
Так, 24.02.2022 близько 05:15 збройними силами Російської Федерації нанесено ракетно-бомбові удари по військовим і цивільним об'єктам України, а також введено на територію суверенної держави війська країни-агресора. У зв'язку з цим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні з 05:30 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 днів. Зазначений Указ затверджений прийнятим Верховною Радою України Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ. Згідно з Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022 - строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022 - строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Згідно з Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в України» від 22.05.2022 № 2263-ІХ - строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Таким чином, з 24.02.2022 і до цього дня дії РФ проти України підпадають під всі пункти, передбачені ст. 3 Резолюції 3314, а тому такі дії слід кваліфікувати саме як акт агресії РФ проти України.
Починаючи з 24 лютого 2022 року збройні формування РФ вторглися на територію Херсонської області та встановили контроль над нею, у тому числі через створені окупаційні адміністрації.
Тобто, відповідно до ст. 42 Гаазького положення від 18.10.1907, територія м. Херсона та області є окупованою, оскільки фактично перебуває під владою армії РФ.
Відповідно до п. 7 ст.1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Статтею 17 Конституції України передбачено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Поряд з цим, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 являючись громадянкою України, фактично проживаючи на території міста Херсон, достовірно знаючи про вищевказані обставини, які є загальновідомим фактом, та розуміючи факт захоплення міста Херсон та Херсонської області збройними силами РФ, усвідомлюючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, будучи обізнаним про те, що Херсонська область є невід'ємною складовою частиною України, порядок утворення органів виконавчої влади регулюється виключно Конституцією України та законами України, 03.08.2022 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , прийняла пропозицію від представника «Пенсионного фонда в городе Херсоне», що створена окупаційною адміністрацією держави-агресора Російської Федерації на тимчасово окупованій території м. Херсон та добровільно зайняла посаду, не пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території Херсонської області , а саме: в окупаційній адміністрації держави-агресора, так званого «оператора набору даних Пенсійного фонду Херсонської області», що здійснює свою діяльність на території Херсонської області.
ОСОБА_3 перебуваючи на вказаній посаді, не маючи в підпорядкуванні підлеглих працівників, виконувала свої функціональні обов'язки, пов'язані із наданням публічних послуг, а саме надавала інформацію місцевим мешканцям про можливість оформлення додаткових виплат до пенсій та інших соціальних виплат, формувала списки з числа мешканців м. Херсон та Херсонської області на отримання різних видів допомоги та надавала інформацію місцевим мешканцям про порядок отримання гуманітарної допомоги, а також вносила відповідні відомості до електронного реєстру т.зв. «Пенсійного фонду Херсонської області».
Таким чином, ОСОБА_3 перебуваючи на території тимчасово окупованого військами держави-агресора міста Херсон, діючи в умовах воєнного стану, з метою завдання шкоди національним інтересам Україні, у період часу з 3 серпня 2022 по жовтень 2022 року (більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено), добровільно зайняла посаду яка не пов'язана з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконному органі влади, який створено окупаційною адміністрацією держави-агресора.
Дії ОСОБА_3 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 2 ст. 111-1 КК України, як колабораційна діяльність,. тобто добровільне зайняття громадянином України посади, не пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Положеннями ч. 2, ч. 3 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
В обвинувальному акті прокурором викладено клопотання, в якому зазначено, що враховуючи те, що підозрювана беззаперечно визнала свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини і згодна на розгляд обвинувального акта за її відсутності, у відповідності до положень ч. 1 ст. 302 КПК України просить суд розглянути обвинувальний акт у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
До обвинувального акта додано письмову заяву обвинуваченої ОСОБА_3 , яка складена за участі захисника ОСОБА_5 , в якій ОСОБА_3 зазначає, що свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, вона беззаперечно визнає; згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами; їй роз'яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вона буде позбавлена права оскаржувати вирок в апеляційному порядку на підставі розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені в результаті досудового розслідуванням обставини; згодна на розгляд обвинувального акта у спрощеному проваджені без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
У вказаній заяві захисником ОСОБА_5 підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості ОСОБА_3 , її згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за її відсутності.
Враховуючи викладене, а також те, що вимоги КПК України виконано, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, передбаченому ст. ст. 381, 382 КПК України.
Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального правопорушення, які підтверджують обставини, встановлені судом.
Обвинувачена ОСОБА_3 , захист якої здійснює адвокат ОСОБА_5 , обставини вчинення кримінального поступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акта підтверджено винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, та кваліфікує її дії за ч. 2 ст. 111-1 КК України, як колабораційна діяльність., тобто добровільне зайняття громадянином України посади, не пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, які пом'якшують та обтяжують її покарання.
Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання, суд враховує повне визнання обвинуваченою вини, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та щире каяття.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.
В якості ознак, що характеризують особу обвинуваченої, суд враховує, що ОСОБА_3 за даними наявної документації на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, що свідчить про її осудність, має місце реєстрації та проживання, офіційно не працевлаштована, раніше не судима.
На підставі викладеного, при наявності вказаних обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, а саме: повне визнання обвинуваченою вини, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, щире каяття, та відсутність обставин, що його обтяжують, з урахуванням особи обвинуваченої та враховуючи її поведінку після вчинення кримінального проступку, яка усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, добровільно, своєю активною поведінкою сприяла з'ясуванню обставин вчинення даного кримінального правопорушення, суд вважає, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нового кримінального правопорушення, буде покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на певний строк, в межах санкції ч. 2 ст. 111-1 КК України, без конфіскації майна.
Процесуальні витрати відсутні.
Цивільний позов по справі заявлений не був.
Питання речових доказів суд вирішує у порядку передбаченому ст.100 КПК України.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 5, 65, 68, 70, 71, 72 КК України, ст.ст. 100, 128, 368-371, 373-376 КПК України, суд -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування або займатися діяльністю, які пов'язані із наданням публічних послуг строком на 10 (десять) років, без конфіскації всього майна, яке є власністю засудженої.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня проголошення.
У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя: ОСОБА_1