Справа № 496/2534/22
Провадження № 2/496/505/23
26 квітня 2023 року Біляївський районний суд
Одеської області
у складі: головуючого судді Трушиної О.І.
за участю секретаря Попової А.С.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту не проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання особи такою, що не прийняла спадщину,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною позовною заявою і просить встановити факт не проживання ОСОБА_2 , 1967 року народження зі спадкодавцем ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини, а також визнати ОСОБА_2 , 1967 року народження, такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої вимоги мотивує тим, що вона звернулася до нотаріуса з питання оформлення спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який постійно мешкав за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, з інформаційної довідки їй стало відомо, що на день смерті батька ОСОБА_3 , разом з останнім були зареєстровані: донька - ОСОБА_2 , 1967 року народження, онука - ОСОБА_4 , 1986 року народження, правнуки - ОСОБА_5 , 2005 року народження, ОСОБА_6 , 2007 року народження, ОСОБА_7 , 2008 року народження, та ОСОБА_8 , 2014 року народження. Разом з цим, будь-які заяви від доньки ОСОБА_2 до Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області не надходили, та їй було рекомендовано звернутись до суду для встановлення факту не проживання ОСОБА_2 із спадкодавцем на час відкриття спадщини ОСОБА_3 . Вказує, що вона з 2012 року постійно проживала однією сім'єю з батьком ОСОБА_3 за вказаною вище адресою, до дня його смерті, вела спільне господарство, спільно сплачувала комунальні послуги, мала спільний побут з батьком, залишаючись зареєстрованою по АДРЕСА_2 , тим самим спадщину вона прийняла у встановлений законом строк. Крім того, відповідач ОСОБА_2 , а також її донька з онуками постійно не проживали разом з ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня його смерті за вказаною вище адресою, але залишались зареєстрованими за даною адресою, що свідчить про те, що відповідач не прийняла спадщину після смерті спадкодавця. Разом з цим, через відсутність встановленого юридичного факту не проживання відповідача ОСОБА_2 зі спадкоємцем, вона позбавлена можливості оформити спадщину на себе, у зв'язку з чим звернулася з даним позовом до суду.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягала з підстав, викладених у позовній заяві. При цьому пояснила, що її сестра ОСОБА_2 зареєстрована за адресою батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не проживала там понад 15 років, її особистих речей в будинку немає, на час смерті батька вона є такою, що спадщину не прийняла. Водночас, вона (позивач) постійно проживала з батьком по день його смерті, вони вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом, сплачувала комунальні послуги, тому є такою, що прийняла спадщину. Також вказала, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явилася, хоча була повідомлена належним чином про день, час та місце судового засідання, повідомлення про причини неявки від неї не надходило, відзив на позов не подала, а тому суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 280 ЦПК.
Згідно з п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що він з позивачем ОСОБА_1 знайомий, так як вони сусіди і проживають по одній вулиці, а саме: АДРЕСА_1 . Також вказав, що ОСОБА_2 не проживала за адресою: АДРЕСА_1 , як на день смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , так і на час його життя, з померлим проживала його донька ОСОБА_1 , яка доглядала за ним і будинком.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона знайома зі ОСОБА_1 , оскільки остання переїхала жити до свого батька ОСОБА_3 після смерті його дружини, доглядала за ним до дня його смерті, займалася організацією поховання батька, тоді як ОСОБА_2 не приймала участі у догляді за батьком, до дня його смерті вона не проживала по АДРЕСА_1 понад 10 років, а також не проживала і після смерті батька ОСОБА_3 .
Вислухавши пояснення позивача, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Біляївським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 13.04.2021 року (а.с. 10).
Після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок з надвірними спорудами і будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 , є діти померлого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які в свою чергу у відповідності до ч. 1 ст. 1261 ЦК України є спадкоємцями за законом першої черги.
Позивач ОСОБА_1 є донькою померлого ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 23.01.1962 року Вишневатською сільрадою Розівського району Запорізької області (а.с. 45), у якому зазначено, що батьками ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_12 , а також витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 21.04.2022 року та 13.05.2022 року, відповідно до яких позивач змінювала прізвища у зв'язку з реєстрацією шлюбів (а.с. 12, 13).
Судом встановлено, що у встановлений законодавством шестимісячний строк, лише позивач ОСОБА_1 звернулася до Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про прийняття спадщини, після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 40).
Але листом Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області № 3108/02-14 від 10.11.2021 року позивачу ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту не проживання ОСОБА_2 , 1967 року народження, із спадкодавцем на час відкриття спадщини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).
Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 26.05.2021 року після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , Біляївською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа №355/2021 (а.с. 47).
Як вбачається з довідки Виконавчого комітету Біляївської міської ради Одеського району Одеської області №586 від 31.05.2022 року за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_4 , 1986 р.н., ОСОБА_5 , 2005 р.н., ОСОБА_6 , 2007 р.н., ОСОБА_7 , 2008 р.н., ОСОБА_8 , 2014 р.н., ОСОБА_2 , 1967 р.н. (а.с. 14).
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Згідно з ч.1, ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який на час відкриття спадщини не проживав разом із спадкодавцем, для прийняття спадщини має подати в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Положеннями ч.ч.1, 6 ст.29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Згідно зі ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Зі змісту наведених норм закону вбачається, що під постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.
Аналіз наведених норм права дозволяє сформулювати суду висновок про те, що сама по собі реєстрація місця проживання особи разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не може бути підтвердженням, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, своєчасного, повного, безумовного прийняття спадщини спадкоємцем. Для цього, окремо слід довести факт постійного (спільного й безперервного) проживання спадкоємця зі спадкодавцем станом на день смерті останнього.
Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного (позиція Верховного суду у справі №355/832/17 від 10.04.2020).
Реєстрація відповідача у будинку сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті спадкодавця за адресою реєстрації.
Судом встановлено, що на момент відкриття спадщини ОСОБА_2 постійно не проживала разом зі спадкодавцем - ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , а тому суд вважає можливим встановити факт її не проживання зі спадкодавцем, тобто, її батьком.
З огляду на наявні в матеріалах справи письмові докази, беручи до уваги показання свідків, якими підтверджується факт постійного не проживання ОСОБА_2 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Встановлення цього факту має для позивача правові наслідки, оскільки вона бажає отримати спадщину, що залишилася після смерті її батька.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 29, 1216, 1218, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту не проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання особи такою, що не прийняла спадщину - задовольнити.
Встановити факт не проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнати такою, що не прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , сплачений судовий збір у розмірі 2977,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, через Біляївський районний суд Одеської області.
Повний текст рішення суду складено 04.05.2023 року.
Суддя О.І. Трушина