Дата документу 10.05.2023 Справа № 322/307/22
Єдиний унікальний №322/307/22 Головуючий у 1-й інстанції: Губанов Р.О.
Провадження №22-ц/807/949/23 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
10 травня 2023 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Остащенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , особи, яка не брала участі у справі, на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 13 вересня 2022 року у справі за позовом першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу про витребування земельної ділянки, -
У червні 2022 року перший заступник керівника Запорізької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу про витребування земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 11 листопада 2020 року №8-8934/15-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність» затверджено розроблений Запорізькою регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру» проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Семенівської сільської об'єднаної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області за межами населеного пункту та передано у власність, зокрема, ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 2323083500:01:002:0064, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Семенівської сільської об'єднаної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області за межами населеного пункту. На підставі зазначеного наказу, 19.11.2020 за №39361318 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2230861023230). Надалі, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12 грудня 2020 року, вказана земельна ділянка була продана ОСОБА_4 . На підставі вказаного договору, 12 грудня 2020 року за №39674167 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2230861023230). В подальшому, наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 08 грудня 2020 року №8-9539/15-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність» затверджено розроблений ФОП ОСОБА_5 проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Софіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту та передано у власність, зокрема, ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 2323685900:12:002:0084, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Софіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту. На підставі зазначеного наказу, 11 грудня 2020 року за №39705674 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2248804423236). Надалі, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13 лютого 2021 року, вказана земельна ділянка була продана ОСОБА_3 . На підставі вказаного договору, 13 лютого 2021 року за №40541937 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2248804423236). Право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Земельна ділянка площею 2,0000 га з кадастровим номером 2323685900:12:002:0084, що знаходиться на території Софіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, вибула з державної власності внаслідок протиправного використання ОСОБА_2 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду цільового призначення понад норму, встановлену законом. Фактично ОСОБА_2 протиправно отримав право власності на спірну земельну ділянку, повторно скориставшись правом на безоплатну приватизацію. Спірна земельна ділянка вибула з володіння держави внаслідок порушення закону не лише набувачем земельної ділянки, а й органу, уповноваженого від імені держави на розпорядження цією земельною ділянкою - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, яке реалізувало повноваження розпорядника земель державної власності на території Запорізької області. При здійсненні функцій із розпорядження землями, зокрема, здійснюючи розгляд заяви ОСОБА_2 про передачу спірної земельної ділянки у власність, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області відповідно мало не допустити зазначених порушень, відмовити у погодженні та затвердженні відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який не відповідає положенням закону, відмовити ОСОБА_2 у передачі спірної земельної ділянки у власність. Маючи, доступ до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру посадові особи Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області мали можливість перевірити наявність у ОСОБА_2 використаного права на безоплатну приватизацію земельної ділянки такого виду цільового призначення та площі. Оскільки 27 травня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляцїї у сфері земельних відносин», яким, зокрема, розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено п.24, відповідно до якого, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, тому земельна ділянка площею 2,0000 га (кадастровий номер 2323685900:12:002:0084), що знаходиться на території Софіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту, підлягає поверненню у комунальну власність, отже належним власником має бути Новомиколаїська селищна рада Запорізького району Запорізької області.
На підстав вищевикладеного, перший заступник керівника Запорізької окружної прокуратури просив суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 08 грудня 2020 року №8-9539/15-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність» в частині затвердженім розробленого ФОП ОСОБА_5 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 2323685900:12:002:0084 у власність для ведення особистого селянського господарства на території Софіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 2323685900:12:002:0084 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2248804423236) для ведення особистого селянського господарства, на території Софіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населеного;
- витребувати у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області (код ЄДРПОУ 20509622, вул. Українська, буд. 34, смт Новомиколаївка, Новомиколаївський район, Запорізька область, 70101) земельну ділянку загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером: 2323685900:12:002:0084 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2248804423236), для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, за межами населеного пункту.
Стягнути з Головного управління Дергеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Запорізької обласної прокуратури кошти, витрачені у 2022 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 2067,50 грн з кожного.
Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 13 вересня 2022 року з урахуванням ухвали Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 26 вересня 2022 року, позов задоволено частково.
Витребувано у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області земельну ділянку загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером: 2323685900:12:002:0084 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2248804423236), для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, за межами населеного пункту.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 , на користь Запорізької обласної прокуратури кошти витрачені на сплату судового збору у 2022 році (за подачу позовної заяви у сумі 1240,50 грн. і заяви про забезпечення позову в сумі 620,25 грн.) при здійсненні представництва держави, у сумі 1860,75 грн (розрахунковий рахунок UA438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету-2800, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄРДПОУ 02909973).
Стягнуто з ОСОБА_3 , на користь Запорізької обласної прокуратури кошти витрачені на сплату судового збору у 2022 році (за подачу позовної заяви у сумі 1240,50 грн. і заяви про забезпечення позову в сумі 620,25 грн.) при здійсненні представництва держави, у сумі 1860,75 грн (розрахунковий рахунок UA438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету-2800, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄРДПОУ 02909973).
Постановою Запорізького апеляційного суду від 06 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Острика Сергія Юрійовича, залишено без задоволення. Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 13 вересня 2022 року у цій справі, залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , особа, яка не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 13 вересня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 грудня 2022 року та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що земельна ділянка загальною площею 2,000 га з кадастровим номером: 2323685900:12:002:0084 придбана під час шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , отже є об'єктом спільної сумісної власності, проте суд першої інстанції не залучив її до участі у справі як іншого співвласника цієї земельної ділянки, тому витребування земельної ділдянки порушує її права як співвласника земельної ділянки. Лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обгрунтованість позовних вимог та вирішувати питання про наявність чи відсутність підстав для їх задоволення.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу Запорізька окружна пракуратура зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв'язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
ОСОБА_1 , Головне управління Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи до апеляційного суду не з'явились. Про обізнаність проведення судового засідання 10 травня 2023 року о 09 годині 40 хвилин також вбачається зі змісту клопотання ОСОБА_1 , яке вона направила на адресу апеляційного суду ( т. 3 а.с. 146-148). Ухвалою апеляційного суду від 05 травня 2023 року було відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, оскільки остання не зазначила у який спосіб вона просить забезпечити її участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (з використанням власних технічних засобів чи в приміщенні суду), та на підтвердження зазначених обставин не надала відповідних даних, що унеможливлює задоволення її клопотання ( т. 3 а.с. 153-157).Від представника ОСОБА_3 , адвоката Острик С.Ю. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки він надає правову допомогу в кримінальній справі і йому потрібно з'явитися на допит свідка до м. Києва в слідче управління на 11 травня 2023 року на 12.00 годину ( т. 3 а.с. 158-159 ).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
При цьому, колегія суддів зауважує, що Європейський суд з прав людини у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain", рішення від 7 липня 1989 року, заява №11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Оскільки учасники справи були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, ОСОБА_1 реалізувала своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі, поважність причин неявки ОСОБА_3 не встановлені, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційне провадження підлягає закриттю з наступних підстав.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Конституцією України закріплено основні засади судочинства (частина друга статті 129). Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист, зокрема на забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Положеннями статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення у справі "Де Жуфр да ла Праделль проти Франції" (De Geouffre de la Pradelle v. France) від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду та перегляд оскаржуваного рішення в апеляційному порядку, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.
Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Можливість (право) оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанції є складовою права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Частиною першої статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
У зазначеній статті визначено коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, що поділяється на такі дві групи, - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у такій справі, має довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Водночас судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов'язки такої особи.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги.
Системний аналіз наведених процесуальних норм права дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу.
Водночас, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердилися, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18), в постанові Верховного Суду від 14 лютого 2023 року у справі № 712/14171/21 (провадження № 61-10639св22).
За змістом наведених вище норм ЦПК Українина суд апеляційної інстанції покладено обов'язок з'ясувати, чи вирішив суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, питання про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не брала участі у справі, та наявність/відсутність правового зв'язку між особою, яка не брала участі у справі (скаржником), і сторонами у справі.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.05.2020 у справі № 904/897/19 та Верховний Суд у постановах від 18.09.2019 у справі № 905/943/18, від 17.05.2018 у справі№904/5618/17, від 11.07.2018 у справі № 5023/4734/12, від 21.09.2018 у справі № 909/68/18, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 27.02.2019 у справі №903/825/18, від 09.07.2019 у справі № 905/257/18, від 12.09.2019 у справі №905/946/18, від 12.09.2019 у справі № 905/947/18 дійшли таких висновків:
"якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги;
особа, яка звертається з апеляційною скаргою на підставі статей 17, 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме;
рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги".
Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 11 листопада 2020 року за №8-8934/15-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність» затверджено розроблений Запорізькою регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру» проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Семенівської сільської об'єднаної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області за межами населеного пункту та передано у власність, зокрема, ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 2323083500:01:002:0064, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Семенівської сільської об'єднаної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області за межами населеного пункту (т.1 а.с. 27).
19 листопада 2020 року за №39361318 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2230861023230), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових права на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (т.1 а.с.28 ).
Вказана земельна ділянка була продана ОСОБА_4 , на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12 грудня 2020 року (а.с.31, а.с. 32), і 12 грудня 2020 року за №39674167 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2230861023230), що також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових права на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (т. 1 а.с.28-30).
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 08 грудня 2020 року за №8-9539/15-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність» затверджено розроблений ФОП ОСОБА_5 проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Софіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту та передано у власність, зокрема, ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 2323685900:12:002:0084, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Софіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту (т. 1 а.с.33).
11 грудня 2020 року за №39705674 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2248804423236), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових права на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (т. 1 а.с.34, 35).
Вищезазначена земельна ділянка була продана ОСОБА_3 , на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13 лютого 2021 року (а.с.37-40), і 13 лютого 2021 року за №40541937 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2248804423236), що також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових права на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (т. 1 а.с.34-36).
Відповідно до Свідоцтва про шлюб серії та номер НОМЕР_2 , видане повторно 15 серпня 2018 року Новомиколаївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, 09 серпня 202 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 уклали шлюб, про зроблено відповідний автовий запис № 03.
Відповідно до Довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру, сформованого 06 серпня 2020 року, місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано 31 жовтня 2017 року за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на 22 лютого 2023 року, ОСОБА_1 зареєстрована як ФОП 04 липня 2016 року, основний вид діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насінання олійних культур, додаткові: 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насіння і кормами для тварин.
На виконання вимог ст.3 Закону України «Про прокуратуру» окружною прокуратурою на адресу Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області скеровано лист №54-2219вих-22 від 30.05.2022 з викладом виявлених порушень вимог земельного законодавства та запропоновано протягом розумного строку самостійно вжити відповідних заходів, у тому числі у судовому порядку.
Листом №1528 від 02 червня 2022 року Новомиколаївська селищна рада Запорізького району Запорізької області повідомила, що, заходи, спрямовані на поновлення порушених інтересів територіальної громади Новомиколаївською селищною радою Запорізького району Запорізької області не вживались. Цим же листом повідомлено, що Новомиколаївська селищна рада Запорізького району Запорізької області для поновлення порушених інтересів територіальної громади не зверталась до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання повернути земельну ділянку. Крім того, Новомиколаївська селищна рада Запорізького району Запорізької області для поновлення порушених інтересів територіальної громади не має змоги звернутись у 2022 році до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання повернути земельну ділянку у зв'язку з відсутністю коштів у місцевому бюджеті на сплату судового збору.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 у 2021 році, повторно скориставшись своїм правом на безоплатне отримання земельної ділянки, вдруге набув у власність земельну ділянку із земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташовану на території Софіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області площею 2,0000 га із кадастровим номером 2323685900:12:002:0084 для ведення особистого селянського господарства, за межами населеного пункту, оскільки у 2020 році вже отримував у власність земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 2323083500:01:002:0064, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Семенівської сільської об'єднаної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області. Таким чином, факт того, що ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області не перевірило реалізацію ОСОБА_2 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, призвів до безпідставного вибуття землі із державної власності, наслідком чого було порушено права держави, тому наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 08 грудня 2020 року №8-9539/15-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», суперечить положенням ч.4 ст.116 ЗК України та п.б ч.1 ст.121 ЗК України. Водночас, вимога про визнання наказу ГУ Держгеокадастру незаконним та його скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призведе б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою, то така вимога не є нерозривно пов'язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння. Натомість, позов прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню в частині витребування у ОСОБА_3 , на користь Новомиколаївської територіальної громади в особі Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області земельної ділянки площею 2,0000 га, з кадастровим номером 2323685900:12:002:0084.
Обґрунтовуючи підстави апеляційного оскарження, ОСОБА_1 зазначає,що правовими наслідками прийняття оскаржуваного рішення є порушення її прав, оскілька спірна земельна ділянка придбана під час шлюбу з її чоловіком ОСОБА_3 , отже є об'єктом спільної сумісної власності, проте суд не залучив її до участі у справі, як іншого співласника цієї земельної ділянки.
Згідно із статтею 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За змістом статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Частинами другою, четвертою статті 369 ЦК України визначено, що розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
У постанові від 15 вересня 2021 року у справі N 754/4108/18 Верховний Суд дійшов висновку, що права одного з подружжя у випадку не пред'явлення до нього позовних вимог не порушуються, оскільки ці права захищаються тим з подружжя, який уклав договір і є відповідачем у справі.
У постанові від 30 червня 2020 року у справі N 638/18231/15-ц (провадження N 14-712цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв'язку, і характер такого зв'язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім'ї. Саме тому законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім'ї.
Правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов'язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов'язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов'язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім'ї.
Водночас згідно із статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Отже, зазначена норма передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Тлумачачи закон під час його застосування до конкретних правовідносин та вирішуючи спір, суд повинен керуватися як завданням судочинства так і загальними засадами цивільного законодавства, серед яких, зокрема, визначені справедливість, добросовісність та розумність.
Переглядаючи справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції зауважує, що спірна земельна ділянка була придбана ОСОБА_3 під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 та з її письмової згоди.
ОСОБА_3 приймав участь в якості відповідача у справі, яка з червня 2022 року по грудень 2022 року розглядалася судами двох інстанцій , при цьому він діяв в інтересах добросовісних набувачів спірної земельної ділянки, у тому числі й ОСОБА_1 , з якою перебував і перебуває у зареєстрованому шлюбі.
Спір між подружжям відносно поділу майна подружжя на час розгляду справи та ухвалення судових рішень судами першої, апеляційної інстанцій був відсутній.
Правова визначеність передбачає дотримання принципу остаточності судового рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи.
Оскарження судового рішення здійснюється у порядку, передбаченому процесуальним законом.
Необхідно зазначити, що добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю й повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті13 ЦК України).
При цьому учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
ОСОБА_3 реалізував право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі .
Так, ОСОБА_3 звертався до апеляційного суду з апеляційною скаргою, процесуальні дії ОСОБА_3 були спрямовані на захист права добросовісного набувача щодо спірної земельної ділянки. Отже, відповідач ОСОБА_3 діяв у цій справі в спільних інтересах: своїх та своєї дружини ОСОБА_1 , як добросовісних набувачів земельної ділянки, у спорі з власником майна про його витребування. Щодо цієї земельної ділянки спору між подружжям на час розгляду справи в судах не існувало.
Оскільки розгляд цієї справи тривав майже пів року, ОСОБА_1 , яка перебуває у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 , що приймав активну участь у розгляді цієї справи, не могла не знати про те, що стосовно спірної земельної ділянки існує судовий спір.
Враховуючи обставини цієї справи, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_1 діють очевидно недобросовісно, подавши у березні 2023 році, після перегляду справи апеляційним судом, від імені ОСОБА_1 апеляційну скаргу на остаточне рішення суду першої інстанції.
До подібного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 08 грудня 2021 року у справі № 522/14240/15-ц ( провадження № 61-14305 св21).
Крім наведеного, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа "Брумареску проти Румунії", п. 61).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.
Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення
у справі.
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.
З огляду на викладене судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 не вирішувалось. Апеляційне провадження за її апеляційною скаргою необхідно закрити.
Посилання в апеляційній скарзі на висновки викладенні у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19, від 31 березня 2021 року у справі № 233/3366/19, у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 322/867/21 не приймаються апеляційним судом, оскільки в зазначених справах встановлені інші фактичні обставини справи.
Керуючись статтями 362, 374, 389, 390, ЦПК України, суд,
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 13 вересня 2022 року у справі за позовом першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу про витребування земельної ділянки - закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11 травня 2023 року.
Головуючий, суддя СуддяСуддя
Подліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.