Дата документу 10.05.2023 Справа № 314/2180/22
Єдиний унікальний №314/2180/22 Головуючий у 1-й інстанції:Свідунович Н.М.
Провадження №22-ц/807/898/23 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
10 травня 2023 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Дашковської А.В., Маловічко С.В., Остащенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 25 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Вільнянської міської ради Запорізької області про визнання права власності на майно в порядку спадкування, -
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом, який в подальшому уточнив, до Територіальної громади в особі Вільнянської міської ради Запорізької області про визнання права власності на майно в порядку спадкування.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , після смерті якого відрилася спадщина, яка складається із житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0795 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 була мати позивача - ОСОБА_3 .
15 вересня 2005 року на підставі рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 15 вересня 2005 року за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 було визнано право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,0795 га, яка належала ОСОБА_2 на підставі державного акта серії 1-ЗП№ 044698.
Згідно зазначеного судового рішення ОСОБА_3 оформила на себе спадщину у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 , зареєструвавши право власності на нерухоме майно в Орендному підприємстві Запоріжське міжміське бюро технічної інвентаризації. Право власності на земельну ділянку остання на себе не переоформляла.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. Єдиним спадкоємцем першої черги після її смерті є син померлої - позивач ОСОБА_1 .. Протягом встановленого законом строку для прийняття спадщини він не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки вважав, що може оформити спадщину у будь-який час. Вже після звернення до нотаріальної контори йому було роз'яснено про пропуск встановленого законом 6-місячного строку для подання заяви про прийняття спадщини та рекомендовано звернутися до суду задля оформлення спадщини у судовому порядку.
З огляду на зазначене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0795 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (Державний акт на право приватної власності на землю І-ЗП № 044698) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 25 січня 2023 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 25 січня 2023 року скасувати, та ухвалити нове, яким позов задовольнити, визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0795 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (Державний акт на право приватної власності на землю І-ЗП № 044698) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції безпідставно не задовольнив позовні вимоги, не врахувавши, що представник відповідача територіальної громади в особі Вільнянської міської ради Запорізької області проти позовних вимог не заперечувала, вважала за можливе задовольнити позов з підстав, що в ньому зазначені. При цьому позовні вимоги в жодній мірі не суперечать закону та не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, зважаючи на те, що він є єдиним спадкоємцем після смерті батьків, має право успадкувати та оформити нерухоме майно, що належало за життя ОСОБА_3 .. Після смерті матері, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки вважав, що він є єдиним спадкоємцем після смерті останньої. Згодом звернувшись до нотаріальної контори, після спливу 6 місячного строку, остання відмовляється оформлювати на нього спадщину з причин відсутності правовстановлюючого документа та державної реєстрації права власності на земельну дялнку за ОСОБА_3 , оскільки земельна ділянка досі оформлена на померлого у 2005 році батька ОСОБА_1 .
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Територіальна громада в особі Вільнянської міської ради Запорізької області,будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, судової повістки (а.с.121) до апеляційного суду не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи не надала.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на вказане, колегія у відповілдності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності Територіальної громади в особі Вільнянської міської ради Запорізької області.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.
Відмовляючи у задовленні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач на час відкриття спадщини не проживав разом із спадкодавцем, протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, тому на підставі ч. 1 ст. 1272 ЦК України ОСОБА_1 вважається таким, що не прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Доказів того, що позивач звертався до суду з позовом про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері, матеріали справи не містять. Отже, ОСОБА_1 передчасно звернувся до суду із позовними вимогами про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 .
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 13 березня 2017 року Вільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 165 (а.с.10).
Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається із житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0795 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчать рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 15 вересня 2005 року, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19 жовня 2005 року № 8689012, технічний паспорт на житловий будинок та Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЗП N 044698.
Позивач по справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є сином ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого повторно 23 грудня 1999 року, актовий запис № 142 (а.с.7).
Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , на російській мові « ОСОБА_5 » та « ОСОБА_6 » уклали шлюб 29 липня 1950 року, актовий запис нечитаємий (а.с.8).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 видане відділом реєстрації актів цивільного стану Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області 16 березня 2005 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний актовий запис № 61 (а.с.9).
Відповідно до рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 15 вересня 2005 року позов ОСОБА_3 до Вільнянської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_2 , на майно: а) житловий дім АДРЕСА_1 ; б) земельну ділянку площею 0,0795 гектарів, затверджену державним актом серії І-ЗП №044698; в) Ощадну книжку №3310/16 рахунок №915515894; г) Депозитний рахунок №26307315000027 (л.р.1000162538) в Укрсоцбанку договір №60061 банківського вкладу на вартість 1042,27 Євро. Зобов'язано Запорізьке БТІ переоформити житловий будинок на ім'я ОСОБА_3 . Зобов'язано Вільнянську міську раду переоформити державний акт на землю на ім'я ОСОБА_3 . Зобов'язано Укрсоцбанк виплатити грошовий вклад ОСОБА_3 згідно договору №60061. Вирішено допустити негайне виконання рішення суду. Дане рішення набрало законної сили 15 вересня 2005 року (а.с.11).
Зазначеним рішенням суду встановлено, що після смерті чоловіка ОСОБА_3 - ОСОБА_2 залишилось спадкове майно у вигляді будинку АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,0795 гектарів згідно державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗП №044698, ощадної книжки №3310/16 рахунок № НОМЕР_5 , депозитного рахунку №26307315000027 (л.р.1000162538) на вартість 1042,27 Євро в Укрсоцбанку договір №60061 банківського вкладу. Крім позивачки спадкоємців немає. 21 травня 2003 року чоловік позивачці зробив на її ім'я заповіт, яким заповів все майно, де б воно не було позивачці. Звернувшись в нотаріальну контору їй було рекомендовано звернутися до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування.
Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Орендного підприємства «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» № 8689012 від 19 жовтня 2005 року будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, дата прийняття рішення про реєстрацію права власності 19 жовтня 2005 року (а.с.12), що також підтверджується Технічним паспортом на вказаний будинок (а.с.13-18).
Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю видано ОСОБА_2 у тому, що на підставі рішення Вільнянської міської ради народних депутатів від 07 грудня 1999 року № 318 йому передається у приватну власність земельна ділянка площею 0,0795 гектарів в межах згідно з планом, яка розташована на території АДРЕСА_1 . Землю передано для обслуговування житлового будинку і господарських будівель. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 388 (а.с.19).
Відповідно до копії паспорту громадянина України серії та номер НОМЕР_6 , позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.6).
Відповідно до відповіді на запит від 04 жовтня 2022 року № 576/01-16, завідувача Вільнянської державної нотаріальної контори Запорізької області Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Міністерство юстиції України, після померлої ОСОБА_3 у Вільнянській державній нотаріальній конторі спадкова справа не заводилась. Перевірка проводилась згідно алфавітних книг спадкових справ з 2017 року по теперішній час (а.с.53).
Відповідно до Інформацйної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 70192348 від 30 вересня 2022 року надану Вільнянською державною нотаріальною конторою за параметрами запиту «Бруй Ганна Пилипівна» у Спадковому реєстрі інформація відсутня (а.с.54).
Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК України).
Зважаючи на наведене, особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовом про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.
Як зазначено в ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, що прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог ст. 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення в нотаріальному порядку.
З наявних в матеріалах справі доказів вбачається, що ОСОБА_1 не проживав разом із своєю матір'ю на день її смерті у житловому будинку АДРЕСА_3 , а проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.6).
Зазначені обставини не спростовані позивачем ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції.
В шестимісячний строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач не звертався.
Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, ОСОБА_1 вважається таким, що не прийняв спадщину після смерті своєї матері.
Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
.
Частина перша статті 11 ЦПК України передбачає, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17.
Матеріали справи не містять оформленої належним чином відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на вищезазначений житловий будинок та земельну ділянку, відсутні обставини за яких ОСОБА_1 не може здійснити оформлення своїх спадкових прав на зазначене нерухоме майно, доказів наявності спору щодо належності цього майна до спадкової маси після смерті ОСОБА_3 , матеріали справи не містять, що свідчить про відсутність порушених прав позивача та передчасність вимог спадкоємця ОСОБА_1 .
Отже, у цій справі позивач не довів, що його права порушені, та враховуючи, що ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 1272 ЦК України вважається таким, що не прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , без визначення йому судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері, та за відсутності відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, вимоги позивача про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом є передчасними.
З огляду на зазначене, у цій справі суд першої інстанції, виконав завдання правосуддя, встановив усі обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального закону.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із того, що у справі, що переглядається, судове рішення відповідає вимогам вмотивованості.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення..
Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 25 січня 2023 року у цій справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повна постанова складена 12 травня 2023 року.
Головуючий, суддя СуддяСуддя
Подліянова Г.С.Дашковська А.В. Маловічко С.В.