Дата документу 10.05.2023 Справа № 316/1226/20
Єдиний унікальний № 316/1226/20 Головуючий у 1-й інстанції: Добрєв М.В.
Провадження №22-ц/807/1184/23 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
10 травня 2023 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Камалової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2023 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Енергодарського міського суду Запорізької області у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк « ПриватБанк» про стягнення неустойки, -
У листопаді 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду із заявою про перегляд рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 26 червня 2020 року за нововиявленими обставинами по цивільній справі № 316/1226/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення неустойки.
Заява обґрунтована тим, що в провадженні Енергодарського міського суду Запорізької області знаходилась цивільна справа №316/1226/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі по тексту - АТ КБ «ПриватБанк») про стягнення неустойки у вигляді подвійної плати за користування приміщенням за час прострочення його повернення за період з 17 квітня 2017 року по жовтень 2017 року включно у розмірі 499 331,66 гривень.
26 червня 2020 року Енергодарським міським судом Запорізької області ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення неустойки задоволено.Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 неустойку у вигляді подвійної плати за користування приміщенням за час прострочення його повернення за період з 17 квітня 2017 року по жовтень 2017 року включно у розмірі 499331,66 грн. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 4993,40 грн.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення. Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 26 червня 2020 року у цій справі залишено без змін.
Суд у своєму рішенні зазначив про відсутність доказів вжиття відповідачем відповідних заходів щодо належного виконання зобов'язання щодо повернення приміщення після припинення договору найму та після отримання відповідної вимоги про це.
В той же час в листопаді 2020року, ОСОБА_1 звернулась до Енергодарського міського суду Запорізької області із позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення на її користь неустойки у вигляді подвійної плати за користування приміщенням за час прострочення його повернення за період з 01 листопада 2017 року по 15 квітня 2020 року.
Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 07 квітня 2021 року, позов задоволено. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 неустойку у вигляді подвійної плати за користування приміщенням за час прострочення його повернення за період з 01 листопада 2017 року по 15 квітня 2020 року включно у розмірі 2618993,76 грн. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 10510 грн.
Однак, постановою Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 316/3225/20 апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 07 квітня 2021 року у цій справі скасовано,у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення неустойки відмовлено. Скасовуючи судове рішення та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд встановив, що починаючи з 10 травня 2015 року банк не використовує вищезазначене приміщення для ведення банківської діяльності. Вчинив усі можливі заходи, направлені на звільнення та передачу приміщення ОСОБА_1 , проте остання ігнорує спроби банку передати приміщення та прийняти його за допомогою акту- здачі приміщення. Отже відсутні підстави для застосування ч. 2 ст. 785 ЦК України та стягнення з банку неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення за період з 01 листопада 2017 року по 15 квітня 2020 року. При цьому, в судовому рішенні також зазначено, що приміщення фактично не використовується банком з 10 червня 2015 року.
Як на нововиявлену обставину заявник посилається на те, що вищезазначеною постановою встановлено обставину, зокрема, що АТ КБ «ПриватБанк» не використовує приміщення для ведення банківської діяльності, вчинив усі можливі заходи, направлені на звільнення та передачу приміщення ОСОБА_1 , проте, остання ігноруючи спроби банку, щодо передачі приміщення, ухилялась від його прийняття. Приміщення фактично повернуто власнику 10 червня 2015 року та з цього часу не використовується банком. Отже, дані обставини мають істотне значення для перегляду за нововиявленими обставинами рішення Енергодарського міського суду Запорізької обалсті від 26 червня 2020 року, у справі № 316/1226/20 за яким з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 стягнуто неустойку у вигляді подвійної плати за користування приміщенням за час прострочення його повернення за період з 17 квітня 2017 року по жовтень 2017 року у розмірі 499331, 66 грн, оскільки справи є аналогічними між собою, предметом яких є стягнення неустойки у вигляді подвійної плати за користування приміщенням, тому обставини, встановлені у постанові Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року заявник вважає нововиявленими та такими, які мають істотне значення для справи та не були встановлені, а також відомі АТ КБ «ПриватБанк» під час розгляду справи. № 316/1226/20 в суді.
Оскільки повний текст постанови Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 316/3225/20 складено 04 жовтня 2021 року, про що зазначено у самій постанові. Із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами АТ КБ «ПриватБанк» звернувся 03 листопада 2021 року, тобто в строки, що встановлені п.1 ч. 1 ст. 423 ЦПК України, а саме протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналась або могла дізнатись про існування обставин, шо стали підставою для перегляду судового рішення.
На підставі вищевикладеного АТ КБ «ПриватБанк» просив задовольнити заяву АТ КБ «Приватбанк» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 26 червня 2020 року у справі № 316/1226/20, скасувати рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 26 червня 2020 року у справі № 316/1226/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову у повному обсязі, судові витрати стягнути з позивача.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2023 року відновлено втрачене судове провадження в цивільній справі № 316/1226/20 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення неустойки повністю.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2023 року у задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 26 червня 2020 року відмовлено. Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 26 червня 2020 року по цивільній справі № 316/1226/20 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення неустойки залишено в силі.
У квітні 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2023 року по справі № 316/1226/20 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву АТ КБ «ПриватБанк» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 26 червня 2020 року у справі № 316/1226/20, скасувати рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 26 червня 2020 року та відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову у повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що наведені заявником обставини не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України. Не враховано, що справи № 316/1226/20 та № 316/3225/20 є аналогічними між собою: сторонами, підставами та предметом позову яких є стягнення неустойки у вигляді подвійної плати за користування приміщенням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за різні періоди, в рамках позовної давності. Таким чином, після ухвалення судового рішення по справі № 316/1226/20 апеляційним судом встановлені нововиявлені обставини по справі № 316/3225/20, що є підставою для задовлення заяви АТ КБ «ПриватБанк» про перегляд рішення за нововиявленими обставинам задля усунення розбіжностей у встановлених обставинах.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило.Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується направленням судової повістки на її електронну адресу( а.с. 231) та через оголошення на сайті Судова влада України (а.с. 228) до апеляційного суду не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи не надала.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
При цьому, колегія суддів зауважує, що Європейський суд з прав людини у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain", рішення від 7 липня 1989 року, заява №11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Оскільки ОСОБА_1 була належним чином повідмлена про дату, час та місце розгляду справи, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності ОСОБА_1 .
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.
Відмовляючи у задовленні заяви АТ КБ «ПриватБанк» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 26 червня 2020 року, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відсутні, оскільки вказані заявником обставини, не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується виходячи з наступного.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Судом встановлено, що 24 липня 2008 року між фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 , як орендодавцем і фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2 , як власником, та ПАТ КБ «ПриватБанк» як орендарем, було укладено договір № 2 суборенди приміщення, предметом якого є надання орендареві в тимчасове користування приміщення загальною площею 96 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 для ведення банківської діяльності.
16 червня 2011 року до договору № 2 була укладена додаткова угода, згідно з якою внесено зміни до вказаного договору, внаслідок чого в подальшому орендодавцем виступила фізична особа ОСОБА_1 без статусу підприємця.
Відповідно до акту здачі-приймання приміщення від 16 червня 2011 року зазначене приміщення було передано в користування від ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк».
На момент укладення договору № 2 суборенди приміщення від 24 липня 2008 року та додаткової угоди до нього від 16 червня 2011 року власником приміщення був ОСОБА_2 , який на підставі договорів позички від 01 липня 2010 року та 01 лютого 2012 року надав це приміщення у користування ОСОБА_1
17 жовтня 2013 року право власності на орендоване майно перейшло від ОСОБА_2 до ОСОБА_1
17 жовтня 2013 року дія договору суборенди припинилась.
Заочним рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 12 березня 2019 року, залишено без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року, у справі № 316/1943/18 зобов'язано АТ КБ « ПриватБанк» передати зазначене приміщення власнику ОСОБА_1 за актом здачі-приймання приміщення.
Постановою заступника начальника Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро) Пеліха М.О. від 24 лютого 2020 року у виконавчому провадженні № 61215286 з виконання заочного рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 12 березня 2019 року у справі № 316/1943/18, за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує виконати певні дії АТ КБ «ПриватБанк» було притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу 5100 грн.
16 квітня 2020 року заступником начальника Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро) Пеліхом М.О. складено акт передачі стягувачу майна, зазначеного у виконавчому документі № 316/1943/18 виданому 02 грудня 2012 року Енергодарським міським судом Запорізької області.
16 квітня 2020 року заступником начальника Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Дніпро) Пеліхом М.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 61215286.
Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 26 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року, у справі № 316/1226/20 стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 неустойку у вигляді подвійної плати за користування приміщенням за час прострочення його повернення за період з 17 квітня 2017 року по жовтень 2017 року включно у розмірі 499331, 66 грн. Вирішено питання судових витрат.
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення неустойки за іншу частину вказаного періоду, а саме з 1 листопада 2017 року по 15 квітня 2020 року включно, розрахунок якої здійснено з урахуванням індексів інфляції в сумі 2618933,76 грн.
Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 07 квітня 2021 року, у справі № 316/3225/20 позов задоволено, стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 неустойку у вигляді подвійної плати за користування приміщенням за час прострочення його повернення за період з 01 листопада 2017 року по 15 квітня 2020 року включно у розмірі 2618993,76 грн. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 07 квітня 2021 року у цій справі скасовано, прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення неустойки - відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Постановою Верховного Суду від 15 червня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року залишено без змін.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Згідно з частиною другою статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Необхідними умовами для кваліфікації обставин як таких, що визначені пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони: 1) існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), 2) спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та 3) мають важливе значення для її розгляду.
Нововиявлені обставини повинні підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.
Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
При вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суду слід виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частини четверта, п'ята статті 423 ЦПК України
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 919/11027/18, провадження № 12-7звг22, пункт 5.3).
Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17, провадження № 14-549зц18, пункт 26).
Обставини, які могли бути встановлені при розгляді справи в разі виконання учасниками справи та судом вимог процесуального закону (змагальність, диспозитивність тощо), не можуть визнаватися нововиявленими (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 345/1362/20, провадження № 61-8675св21).
Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17, провадження № 14-549зц18, пункти 27, 28).
Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, доказ, який підтверджує обставини, що виникли після рішення, або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 9901/819/18, провадження № 11-430заі20, пункт 6.38).
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
У якості нововиявлених обставин у справі, яка переглядається, АТ КБ «ПриватБанк» визначає, що постановою Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ « ПриватБанк» про стягнення неустойки (справа № 316/3225/20), задоволено апеляційну скаргу банку, рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 07 квітня 2021 рку у цій справі скасовано та прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення неустойки відмовлено. В цій постонові встановлені обставини, а саме, що починаючи з 10 червня 2015 року банк не використовує приміщення за адресою: АДРЕСА_1 для ведення банківської діяльності, яке було предметом оренди між сторонами. ОСОБА_1 ухилялась від прийняття цього приміщення, тому відсутні підстави для застосування ч. 2 ст. 785 ЦК України та стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення за період з 01 листопада 2017 року по 15 квітня 2020 року. Таким чином, вважає, що після ухвалення судового рішення по справі № 316/1226/20 апеляційним судом у вищезазначеній постанові встановлені нововиявлені обставини, що є підставою для задоволення заяви АТ КБ « ПриватБанк» про перегляд за нововияволеними обставинами рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 26 червня 2020 року, оскільки цим рішенням стягнуто з АТ КБ « ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 неустойку у вигляді подвійної плати за користування приміщенням за час прострочення його повернення за період з 17 квітня 2017 року по жовтень 2017 року у розмірі 499331, 66 грн.
При відмові в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд першої інстанції виходив із того, що обставини, на які посилається АТ КБ «ПриватБанк» як на нововиявлені, не є новивленими, оскільки постанову Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року винесена в іншій справі, яка не стосується справи № 316/1226/20 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення неустойки за інший період, що свідчить фактично про незгоду заявника з ухваленим судовим рішенням.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, надавши належну оцінку поданим сторонами доказам й врахувавши всі обставини справи, правильно виходив із того, що обставини, на які посилається АТ КБ «ПриватБанк» в своїй заяві, не являються нововиявленими обставинами відповідно до вимог статті 423 ЦПК України та підстав з яких апеляційним судом скасовано рішення суду першої інстанції.
Предметом позову у справі № 316/3225/20 є стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 неустойки за ч. 2 ст. 785 ЦК України за період з 01 листопада 2017 року по 15 квітня 2020 року. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 встановивши, що у період, який є спірним у розглядуваній справі, АТ КБ «ПриватБанк» не використовував вищезазначене приміщення для ведення банківської діяльності, вчинило заходи, направлені на звільнення та передачу приміщення власнику, яке ОСОБА_1 не приймала, тому апеляційний суд прийшов до висновку про відсутність правовихї підстав для задоволення вимог позову ОСОБА_1 .
У справі №316/1226/20 предметом позову ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» є стягнення неустойки за ч. 2 ст. 785 ЦК України за інший період з 17 квітня 2017 року по 31 жовтня 2017 року. Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 , встановив, що за зазначений спірний період предмет оренди не був повернутий власнику виключно з вини орендаря ( АТ КБ «ПриватБанк»), що й було підставою для стягнення неустойки за вищезазначений період.
Судове рішення у справі №316/1226/20 було залишено без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року. Залишаючи без змін судове рішення, суд апеляційної інстанції прийняв до уваги, крім інших доказів, заочне рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 12 березня 2019 року, яке набрало чинності, та яким банк зобов'язано передати приміщення загальною площею 96 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та складається з приміщень: №№1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-8, 1-9, 1-10, власнику ОСОБА_1 за актом здачі-приймання приміщення.
Отже, між сторонами існували судові справи з приводу вищезазначеного приміщення, які вирішувались, зокрема в ході розгляду цивільних справ № 316/2200/15 (за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості по орендній платі), № 316/1943/18 ( за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про зобов'язання вчинити певні дії - повернути приміщення), № 316/1226/20 ( за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ « ПриватБанк» про стягнення неустойки).
Слід зауважити, що залишаючи без змін постанову Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 316/3225/20, Верховний Суд у постанові від 15 червя 2022 року зазначив, що станом на 01 листопада 2017 року ОСОБА_1 була обізнана із тим, що АТ КБ «ПариватБанк» не використовує та не бажає використовувати спірне приміщення для ведення банківської діяльності і фактично його звільнило. За встановлених обставин присуджена у справі № 316/1226/20 до стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 неустойка у розмірі 499331,66 грн є достатньою компенсацією позивачу з огляду на дії та поведінку, як орендаря так і орендодавця.
Ураховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені заявником обставини як нововиявлені не є такими відповідно до статті 423 ЦПК, а фактично зводяться до незгоди з ухваленим судовим рішенням та переоцінки доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи № 316/1226/20
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяв АТ КБ«ПриватБанк» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 26 червня 2020 року.
Доводи апеляційної скарги з урахуванням меж апеляційного оскарження не дають підстав вважати, що оскаржена ухвала суду першої істанції прийнята з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381, 382-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2023 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повна постанова складена 11 травня 2023 року.
Головуючий, суддя СуддяСуддя
Подліянова Г.С.Гончар М.С. Маловічко С.В.