Дата документу 10.05.2023 Справа № 331/1522/23
Єдиний унікальний № 331/1522/23 Головуючий у 1 інстанції: Антоненко М.В.
Провадження № 22-ц/807/997/23 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.
10 травня 2023 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Маловічко С.В.
суддів: Гончар М.С.
Подліянова Г.С.
за участі секретаря: Камалової В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Москаленко Денис Федорович, на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 березня 2023 року про забезпечення позову ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 боргу за договором позики,
06.03.2023р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики в сумі 10 000 доларів США.
07.03.2023р. ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову шляхом накла-дення арешту на належні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , грошові кошти в межах суми заявлених позовних вимог в розмірі 10000,00 доларів США, що знаходяться (обліковуються) у банківських установах на території України, на рахунках, що будуть виявлені Державною виконавчою службою або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, крім рахунків зі спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.
В обґрунтування доводів зави позивач зазначив, що подав позов до ОСОБА_1 про стягнення боргу, але має підстави вважати, що відповідач матиме змогу витратити чи іншим чином скористатися коштами або відчужити їх, що призведе до неможливості виконання можливого рішення суду про задоволення позову та відновлення прав та законних інтересів позивача у справі.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 березня 2023 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти задоволено.
Накладено арешт на належні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , грошові кошти в межах суми заявлених позовних вимог в розмірі 10000,00 доларів США, що знаходяться (обліковуються) у банківських установах на території України, на рахунках, що будуть виявлені Державною виконавчою службою або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, крім рахунків зі спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Москаленко Д.Ф., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказано, що зазначена ухвала порушує права та інтереси відповідача, а також порушує права та інтереси двох його неповнолітніх дітей, яких в такий спосіб суд позбавив джерел існування.
Апелянт вважає, що формулювання у статтях 149-150 ЦПК України, що забезпечення позову «допускається», вказує на винятковість цього процесуального заходу, для чого є необхідним беззаперечне обґрунтування для застосування обраного позивачем заходу.
Адвокат Москаленко Д.Ф. зазначає, що ОСОБА_1 , як встановив суд першої інстанції, є платоспроможним, має у власності нерухоме майно. Тож, не зважаючи на те, що воно перебуває в іпотеці, його вартість значно перевищує обсяг заборгованості перед банком та перед можливим кредитором.
Крім того, в скарзі зазначається, що ОСОБА_1 зараз перебуває у лавах Збройних Сил України та має стабільний офіційний дохід, який є єдиним джерелом його доходів. Але арешт коштів на його рахунках залишає його без засобів існування. Та, враховуючи те, що справа підлягає зупиненню на час його служби у ЗСУ, то у випадку залишення арешту він не зможе надавати кошти своїй родині. Вважає, що, оскільки даних про нього як боржника не мається у Єдиному реєстрі боржників України, то не мається підстав вважати, що він буде ухилятись від виконання рішення суду у разі його прийняття на користь позивача.
Адвокат наголошує також на тому, що ОСОБА_1 є батьком двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тож, одночасний арешт усіх його рахунків призведе до того, що він не зможе виконувати батьківський обов'язок та утримувати своїх дітей.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат позивача ОСОБА_2 - Карабак В.А. зазначає, що в скарзі не наведено підстав, передбачених цивільно-процесуальним кодексом, за наявності яких може бути скасована оскаржувана ухвала. Єдиним доводом відповідача є те, що він перебуває на службі у ЗСУ і єдиним його доходом є грошові кошти, які він отримує у зв'язку із перебуванням на військовій службі, а тому накладення арешту на кошти в межах суми боргу поставить апелянта у скрутне матеріальне становище. Між тим, позивач наголошує на тому, що саме власні дії відповідача з неповернення боргу ставлять його в скрутне матеріальне становище. Вважає, що висновки суду щодо необхідності забезпечення його позову в обраний спосіб відповідають нормам ЦПК та усталеній судовій практиці. Тож, на його думку, підстав для скасування оскаржуваної ухвали не мається.
В судове засідання апеляційного суду 10 травня 2023р. позивач та його представник не з'явились, будучи повідомленими про розгляд справи через позивача ОСОБА_2 , який отримав судову повістку 02.05.2023р. Клопотань про відкладення справи від сторони позивача не надійшло.
До судового засідання 10 травня 2023 року з'явився представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Москаленко Д.Ф., який підтримав апеляційну скаргу.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення адвоката Москаленка Д.Ф., врахувавши відзив на скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно існує спір, що позивач підтверджує долученими до позовної заяви документами, у якому позивач просить стягнути з відповідача 10 000 доларів США. Суд вважав, що у такому разі існує загроза невиконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки наявні у відповідача грошові кошти останній може відчужити. Таким чином, суд визнав, що є достатні підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду .
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають аргументам позивача та базуються на процесуальному законі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
У відповідності до ч. 3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , звертаючись до суду з вищевказаним позовом, просив стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 10000,00 доларів США.
Таким чином, наразі між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наявний спір щодо стягнення грошових коштів, та в скарзі відповідач цих обставин не заперечує.
Суд першої інстанції, виходячи з обставин, викладених у заяві про забезпечення позову, дійшов правильних висновків про те, що між сторонами дійсно виник спір, а тому обґрунтовано задовольнив заяву про забезпечення позову.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що висновки суду базуються на припущеннях, не спростують їх в частині необхідності застосування заходів забезпечення позову, оскільки саме обґрунтовані припущення, що їх незастосування призведе до неможливості виконання рішення суду, ухваленого на користь позивача, і є підставами для забезпечення позову.
Викладені в заяві про забезпечення позову обставини є достатніми для обґрунтованого припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.
При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, що накладення арешту на грошові кошти порушують права скаржника, колегія суддів відхиляє.
Слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Так, єдиним доводом скарги є те, що обраний захід забезпечення поставить у скрутне матеріальне становище самого відповідача та його неповнолітніх дітей.
Між тим, позивач також є інвалідом 2 групи та має правомірне сподівання щодо повернення йому значної суми коштів, якими є сума у 10 000 доларів США, що породжує у нього право на позов і його забезпечення у разі порушення умов договору щодо повернення позичених коштів у визначений договором строк.
У відзиві адвокат позивача - Карабак В.А. вказує, що позивач також має малолітню дитину, якій також не може забезпечити достатній рівень життя через дії відповідача, який не повертає йому значну суму боргу.
Тобто існує певний баланс інтересів сторін: порушення умов договору породжує для сторони, яка його допустила, певні негативні наслідки, зокрема, й арешт коштів у сумі боргу.
Проте, апелянт, узнавши про поданий до нього позов, не намагався погасити бодай частину боргу, що й вказує на те, що останній добровільно позичені кошти погашати не збирається.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення
позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації,
при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Вагомих аргументів, які б вказували на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, апеляційна скарга не містить.
В ході апеляційного розгляду адвокат Москаленко Д.Ф. вказував, що суд міг би обрати інший спосіб забезпечення, зокрема, арешт належної відповідачу квартири, яка, хоча й перебуває у іпотеці банку, але має значну вартість, щоб покрити й борг перед банком, й борг перед позивачем, якщо судом буде встановлено обов'язок відповідача погасити позику.
Але вказаних обставин ніякими доказами не підтвердив.
При цьому, вказуючи, що крім доходу від військової служби у відповідача інший дохід відсутній, адвокат Москаленко Д.Ф. не надає підтвердження й цьому факту.
Проте колегія зазначає, що відповідач може ставити перед судом першої інстанції питання про заміну заходу забезпечення у випадку доведеності вище вказаних обставин.
Верховний Суд у своїх постановах підтримує застосовані судами заходи забезпечення, якщо вони є співмірними із заявленими вимогами, зокрема, такі висновки викладені у постанові ВС від 17 серпня 2022 року у справі № 361/3446/21.
У цій, наразі розглядуваній справі, заявлено позов про стягнення грошових коштів, а тому арешт коштів в межах суми стягнення є співмірним заходом із заявленими в цій справі вимогами.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій із сторін.
Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо знижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх учасників спору.
Аналогічні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 25 липня 2022 року у справі № 289/2563/21 (провадження № 61-6440ск22) та від 01 серпня 2022 року у справі № 522/11017/21 (провадження № 61-6277ск22).
З огляду на викладене та враховуючи характер заявлених позивачем позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення заявленого позову.
З мотивів, викладених вище, колегія суддів приходить до висновку, що судом вжито
заходів забезпечення позову з дотриманням вимог ЦПК України, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Москаленко Денис Федорович, залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 березня 2023 року про забезпечення позову у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 11 травня 2023 року.
Головуючий: С.В. Маловічко
Судді: М.С. Гончар
Г.С.Подліянова