Дата документу 10.05.2023 Справа № 332/943/23
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 332/943/23 Головуючий у 1-й інстанції Марченко Н.В.
Пр. № 22-ц/807/966/23 Суддя-доповідач Гончар М.С.
10 травня 2023 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С.
за участі секретаря Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2023 року про залишення без задоволення заяви про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення матеріальної та моральної шкоди
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Одночасно із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову (а.в.м.с. 8-27, 99-101), в якій позивач ОСОБА_1 просив в порядку забезпечення позову накласти арешт на 1/3 частину квартири, яка належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 з метою недопущення відчуження майна, інше майно у ОСОБА_2 відсутнє.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Марченко Н.В. (а.с. 28).
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2023 року (а.в.м.с. 29-30) заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цій справі залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні, позивач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (а.в.м.с. 33-41), просив ухвалу суду першої інстанції у цій справі скасувати та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на 1/3 частину квартири, яка належить на праві власності ОСОБА_2 .
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.в.м.с. 42).
Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 31 березня 2023 року (а.в.м.с. 105), дану справу призначено до апеляційного розгляду (а.в.м.с. 106), з урахуванням навантаження судді-доповідача та колегії суддів апеляційного суду (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 16 суддів, з яких 12 суддів складають судді судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень).
Учасники цієї справи не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу у цій справі.
Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.
У дане судове засідання повідомлені апеляційним судом з додержанням вимог ЦПК України про дату, час і місце розгляду цієї справи (а.в.м.с. 113-126)), у тому числі відповідач ОСОБА_2 в порядку ст. 128 ч. 8 ЦПК України (конверт із судовою повісткою на ім'я відповідача повернувся на адресу апеляційного суду без вручення з відміткою поштового відділення «адресат відсутній» а.в.м.с. 124), всі учасники цієї справи не з'явились, окрім позивача ОСОБА_1 , про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.
За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.
Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутністю всіх учасників цієї справи, що не з'явились, за присутністю позивача ОСОБА_1 .
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши виділені матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 у цій справі підлягає задоволенню з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і ухвалити …нове рішення.
В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із ст. 258 ч. 1 ЦПК України судовими рішеннями є ухвали, постанови.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вищезазначеної заяви поповича про забезпечення позову у цій справі, керувався ст.ст. 149-151, 153, 353, 354 ЦПК України та виходив із такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективних захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Ч. 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).
Інститут забезпечення позову - це фактично гарантія захисту прав позивача, що гарантує в майбутньому належне виконання судового рішення, оскільки забезпеченню підлягає матеріально-правова вимога до відповідача, реалізація якої без вжиття заходів із забезпечення позову може бути неможливою. Предмет забезпечення позову - виключно матеріально-правова вимога (майнового чи немайнового характеру), що утворює предмет позову, який надалі підлягає виконанню.
Із змісту позовної заяви та заяви про забезпечення позову судом першої інстанції встановлено, що предметом позову є відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої за наслідками скоєння дорожньо - транспортної пригоди у сумі 236585,52 грн. Позивач стверджує що у ОСОБА_2 іншого майна окрім 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , не має, вважає що є ризик відчуження майна останнім.
До заяви про забезпечення позову долучено інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна у відповідності до якої вбачається, що майно щодо якого ставиться питання про арешт, а саме на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 дійсно належить відповідачу на праві приватної спільної часткової власності. Проте, позивачем не долучено до заяви про забезпечення позову документа щодо вартість такого майна.
Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі, ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін га інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, то не є її учасниками: можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що в заяві про забезпечення позову не наведено ґрунтовних підстав для застосування заходів забезпечення позову, не надано належних та допустимих доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у разі задоволення якого підлягають до стягнення грошові кошти. Відсутність відомостей про вартість 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 позбавляє суд визначити співмірність такого заходу забезпечення позову його ціні. Окрім того, доводи про наявність ризику відчуження ОСОБА_2 належного йому майна жодними належними та допустимими доказами позивачем не доведено.
Проте із такими висновками суду першої інстанції у цій справі погодитись не можна з таких підстав.
Вказана ухвала суду першої інстанції вимогам законності та обґрунтованості у цій справі не відповідає, висновки суду першої інстанції у цій справі ґрунтуються на припущеннях та спростовуються виділеними матеріалами цієї справи.
Як роз'яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів … фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
Апеляційним судом встановлено, що:
вищезазначений захід забезпечення позову, про якій просив позивача ОСОБА_1 у цій справі у своїй вищезазначеній заяві про забезпечення позову (а.в.м.с. 8-10), а саме: накладення арешту на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 32,47 кв. м та житловою 17,2 кв. м (а.в.м.с. 26-27), тобто (32,47 кв. м /4 = 8,12 кв. м, 17,2 жилої площі /4 = 4,3 кв. м),
яка належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 (у тому числі станом на час розгляду цієї справи апеляційним судом - інформація із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отримання апеляційним судом в порядку ст. 81 ч. 7 ЦПК України на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України - а.в.м.с. 127-129),
є співмірним
із позовними вимогами позивача у цій справі із ціною про стягнення майнової та моральної шкоди у сумі 236585,52 грн. (ціна позову у позовній заяві позивача а.в.м.с. 2), з яких лише різниця між вартістю відновлювального ремонту машини позивача згідно із висновком експерта 3338652,70 грн. (який був додатком № 3 до позовної заяви позивача у цій справі - а.в.м.с. 7) та страховою виплатою 130000,00 грн., становить за позовом позивача 208652,70 грн. (розрахунок а.в.м.с.2),
завданої за наслідками дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася з вини ОСОБА_2 , що встановлено у справі відносно останнього за ст. 124 КпАП України, постановою Запорізького апеляційного суду від 16.01.2023 року (а.в.м.с. 25, про що прямо зазначено у позові позивача у цій справі та копія якої була додатком № 1 до останнього - а.в.м.с. 1-2 і до заяви позивача про забезпечення позову - а.в.м.с.11-25, ст. 82 ч. 6 ЦПК України - обставини, які не підлягають доказуванню).
Належні, допустимі докази протилежного у виділених матеріалах цієї справи, сформованих на розсуд суду першої інстанції у цій справі, відсутні.
При цьому, не мала взагалі суттєвого значення вартість 1/3 частини вищезазначеної квартирі відповідача (нерухомого майна) для правильного вирішення питання судом про забезпечення вищезазначеного позову позивача у цій справі.
Оскільки, це єдине майно відповідача, на яке можливо звернути стягнення в разі повного чи часткового задоволення позову позивача у цій справі, так як позивач у своїй вищезазначеній заяві зазначав, що відповідач:
- не працює та не має постійного джерела доходу (обставини, встановлені у судових рішеннях першої та апеляційної інстанцій справі ЄУН 332/566/22про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України, відносно ОСОБА_2 , копії яких були додатком № 1 до позову позивача у цій справі (а.в.м.с.7) та додатком № 1 до вищезазначеної заяви позивача про забезпечення позову у цій справі - а.в.м.с. 10-25),
- не має будь-яких транспортних засобів (інформація із Єдиного державного реєстру транспортних засобів, отримана за допомогою сервісу «Електронний кабінет водія», яка була дотиком № 2 до заяви позивача про забезпечення позову у цій справі - а.в.м.с. 10),
- іншого нерухомого майна не має (обґрунтування заяви про забезпечення позову - а.в.м.с. 9, яке є також доводами апеляційної скарги - а.в.м.с.34, належні, допустимі докази протилежного у виділених матеріалах цієї справи відсутні)
- та стороною відповідача апеляційному суду не надані, у тому числі про те, що вартість 1/3 частини вищезазначеної квартири взагалі перевищує ціну позову за вищезазначеним позовом позивача у цій справі.
Хоча, апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України також сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 .
Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).
В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Крім того, згідно із правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 року у справі ЄУН № 911/1695/18, який є обов'язковим для врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України, обов'язкового з'ясування при вжитті заходів забезпечення позову вартості майна, на яке судом накладається (в порядку вжиття таких заходів) арешт, процесуальним законом не передбачено.
Враховуючи, що:
позивач вже вимушений був звертатись до суду першої інстанції із вищезазначеним позовом, оскільки визнаний винним в ДТП у встановленому законом порядку відповідач, який не працює та не має доходу, рухомого майна у вигляді транспортних засобів тощо (постанова апеляційного суду в справі про адміністративне правопорушення, копі а.в.м.с. 11-25, належні, допустимі докази у виділених матеріалах цієї справи відсутні),
у добровільному порядку не відшкодовує позивачеві завдану в ДТП шкоду у вигляді різниці між загальною сумою шкоди та вже виплаченою страховою виплатою (хоча саме остаточний розмір останньої й підлягає ще доказуванню позивачем у подальшому у суді першої інстанції у цій справі),
то це вже свідчить про те, що невжиття судом у цій справі заходів у вигляді арешту 1/3 частини вищезазначеної квартири, як єдиного наявного у відповідача майна (належні, допустимі докази протилежного у виділених матеріалах цієї справи відсутні), яке відповідач може відчужити на свій розсуд у будь-який час,
може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективних захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду у цій справі,
що у свою чергу є обґрунтованою підставою для задоволення вищезазначеної заяви позивача про забезпечення позову у вищезазначений спосіб у цій справі.
Забезпечення позову позивача у цій справі у вищезазначений спосіб лише тимчасово на час розгляду цієї справи судом забезпечує порушені права позивача та не порушує прав відповідача, який й надалі має можливість користуватись своїм майном у вигляді 1/3 частини вищезазначеної квартири (проживати в ній тощо), а лише унеможливлює реалізацію цього майна відповідачем до вирішення спору у цій справі із позивачем.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості.
За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2023 року у цій справі слід скасувати, ухвалити у цій справі нове судове рішення (прийняти постанову), заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову слід задовольнити, накласти арешт на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 .
Керуючись ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 367-368, 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2023 року у цій справі скасувати.
Ухвалити у цій справі нове судове рішення (прийняти постанову).
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.
Повний текст постанови апеляційним судом складений 12.05.2023 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.