Справа № 301/3411/22
Закарпатський апеляційний суд
08.05.2023 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника, адвоката Кавки І.І., розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
Постановою судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 10 січня 2023 року,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн 20 коп.
Згідно з постановою, 28 жовтня 2022 року, о 20 год 15 хв, у с. Осій по вул. І. Франка Хустського району Закарпатської області, ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21043» державний номерний знак НОМЕР_1 , за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що постанова є необґрунтованою, незаконною, просить її скасувати. У апелянта є сумніви щодо належності та достовірності доказів, які містяться у матеріалах справи. Вважає, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту керування апелянтом транспортним засобом, тому і пропозиція поліцейського пройти освідування є незаконною. Відеозапис, який долучений до матеріалів справи та який не підписаний цифровим підписом не може бути належним і допустимим доказом у справі. Вказує на порушення працівниками поліції Порядку направлення на огляд та Інструкції про порядок виявлення у водії транспортних засобів ознак алкогольного та іншого сп'яніння. Зазначає, що його незаконно та безпідставно затримали працівники поліції, утримуючи ОСОБА_1 безпосередньо у закладі охорони здоров'я. Просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі ст. 247 КУпАП.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та його захисника, адвоката Кавку І. І., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має з огляду на таке.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Разом з тим, на суд покладається обов'язок відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення, сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як зазначено у ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винувата особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами, як наголошується у ст. 251 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за встановлених та викладених у постанові обставин, підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема такими.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №026571, 28 жовтня 2022 року, о 20 год 15 хв, у с. Осій по вул. І. Франка Хустського району Закарпатської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21043» державний номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. З протоколом ОСОБА_1 ознайомився, копію процесуального документу отримав, що підтверджується його особистими підписами.
Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння № 196 від 28.10.2022 підтверджено, що ОСОБА_1 пройшов освідування на стан алкогольного сп'яніння у лікаря Іршавської МЛ і за результатами обстеження лікарка ОСОБА_2 встановила, що ОСОБА_3 перебуває у стані алкогольного сп'яніння (а. с. 2).
Відповідно до пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , вказані особи були присутні під час складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення (а. с. 4).
Розпискою ОСОБА_6 підтверджується те, що останній зобов'язується доставити автомобіль марки «ВАЗ 21043» державний номерний знак НОМЕР_1 за адресою: с. В. Раковець, вул. Коновальна, 45 (а. с. 5).
З відеозапису, який наявний у матеріалах справи убачається, що ОСОБА_1 , перебуваючи на водійському місці автомобіля на вимогу працівників поліції шукає документи на право керування та володіння транспортним засобом. На пропозицію поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння при наявності у ОСОБА_1 ознак, водій погодився, відтак пройшов освідування на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, результат огляду - позитивний. У медичному закладі ОСОБА_1 зазначив, що напередодні вживав алкогольні напої. З медичним висновком, яким констатовано, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння, погодився. Поліцейські ознайомили ОСОБА_1 зі змісту протоколу, своїми підписами ОСОБА_1 засвідчив, що з процесуальним документом він погодився.
Під час розгляду справи апеляційним судом ОСОБА_1 підтвердив, що при проведенні освідування перебував у стані алкогольного сп'яніння, однак транспортним засобом не керував, при цьому не давши обґрунтованих пояснень у зв'язку з якими обставинами він перебував за кермом автомобіля.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено даних, які можуть слугувати підставою вважати, що поліцейський Яцканич А. В. був упереджений при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що в нього були підстави для обмови ОСОБА_1 та фальсифікації протоколу та інших матеріалів справи, і що він зацікавлений у результатах розгляду справи - у підтвердження таких даних у матеріалах справи відсутні які-небудь докази, і таких до апеляційної скарги не додано. Окрім того, апеляційний суд бере до уваги і те, що під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 та його захисник, адвокат Кавка І. І. не надав доказів, які можуть свідчити про те, що поліцейський діяв всупереч закону при перевірці особи водія, направленні його на освідування та під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, і що апелянт оскаржував дії працівників поліції, що фактично дає підстави для висновку про те, що ОСОБА_1 погодився із законністю дій працівника поліції.
При цьому, не встановлено під час розгляду апеляційної скарги й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до примусової згоди на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я та підпису наявних у матеріалах справи документів, зокрема у протоколі про адміністративне правопорушення та медичному висновку, - на такі дані також не вказується в апеляційній скарзі.
Також апеляційним судом не встановлено жодних даних і про те, що в лікаря ОСОБА_2 , який проводив огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння та склав висновок про перебування водія у нетверезому стані були підстави для фальсифікації вищевказаного документу щодо ОСОБА_1 , а також для його обмови у перебуванні у такому стані, - у підтвердження цих даних також відсутні які-небудь належні докази.
При оцінці тверджень апелянта щодо того, що обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності, оскільки вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення жодними належними доказами не підтверджена, апеляційний суд такі відхиляє.
Так, зі змісту доводів апеляційної скарги убачається, що апелянт визнає той факт, що у день складання протоколу вживав алкогольні напої, визнавши цей факт при дачі пояснень в апеляційному суді, водночас апелянтом заперечується факт керування автомобілем, оскільки стверджує, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 був за кермом транспортного засобу.
Апеляційний суд твердження в цій частині розцінює критично, оскільки дослідивши сукупність доказів, які містяться у матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що такі слід визнати необґрунтованими та спрямованими виключно на намагання ОСОБА_1 ухилитися від адміністративної відповідальності.
Факт керування ОСОБА_1 автомобілем підтверджується письмовими доказами.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №026571, убачається, що такий складено відносно ОСОБА_1 , який, 28 жовтня 2022 року, о 20 год 15 хв, у с. Осій по вул. І. Франка Хустського району Закарпатської області, керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21043» державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд бере до уваги те, що з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ознайомився, йому були роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та повідомлено, що розгляд справи відбудеться в Іршавському районному суді Закарпатської області, про що свідчить особистий підпис апелянта. Окрім цього, доказів про наявність будь-яких порушень з боку поліцейських, які нібито безпідставно склали відносно ОСОБА_1 протокол, у матеріалах справи не має, їх ОСОБА_1 не надав під час розгляду справи у суді першої інстанції, такі не приєднав до апеляційної скарги. Доказів про те, що підпис у протоколі не належить ОСОБА_1 , сторона захисту також не надала.
Обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення підтверджуються медичним висновком, який апелянтом не оскаржувався, поясненнями свідків, розпискою ОСОБА_6 та відеозаписом, наявним у матеріалах справи, на якому зафіксована подія за участі ОСОБА_1 . Так, з відеоматеріалу убачається, що як при проходженні освідування у медичному закладі, так і під час оформлення процесуальних документів ОСОБА_1 не заперечував той факт, що саме він керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння.
Під час розгляду апеляційної скарги судом з'ясовано, що ОСОБА_1 не оскаржував медичний висновок, жодних клопотань про допит поліцейського чи лікаря з метою отримання пояснень щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення, сторона захисту не заявляла.
Як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, не здобуто відомостей про те, що працівниками поліції порушено вимоги ст. 266 КУпАП, приписи та вимоги Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі - Порядок).
Відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції, якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ у водія транспортного засобу виявляє ознаки стану алкогольного чи наркотичного сп'яніння, у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що водій перебуває у такому стані, то працівник поліції має право вимагати у водія пройти відповідно до встановленого порядку огляд на цей стан сп'яніння.
З протоколу та інших матеріалів справи вбачається, що поліцейські мали сумніви щодо тверезості водія ОСОБА_1 , тому обґрунтовано запропонували йому пройти огляд у медичному закладі, на що ОСОБА_1 погодився. Своїми підписами у протоколі про адміністративне правопорушення, медичному висновку та в інших письмових доказах ОСОБА_1 підтвердив, що зміст процесуальних документів йому відомий, жодних заперечень не висловлював.
Окрім цього, доказів про наявність будь-яких порушень з боку поліцейських, у тому числі щодо того, що працівники поліції безпідставно склали на ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, оскільки той нібито не керував транспортним засобом, у матеріалах справи не має, їх сторона захисту не надала під час розгляду справи у суді першої інстанції, такі не приєднала до апеляційної скарги. Крім того, немає також відомостей, які можуть слугувати підставою для висновку, що підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у протоколі належить не ОСОБА_1 .
Під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 вказав, що автомобілем він не керував, однак, у судовому засіданні апелянт не надав жодного доказу, який свідчить про те, що транспортним засобом керував не він, а інша особа, і що огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння він пройшов під примусом, протокол відносно нього складено безпідставно.
Безпідставними апеляційний суд визнає доводи апеляційної скарги про те, що відеозапис, який міститься на DVD-диску, не слід брати до уваги, адже на відеозаписі відсутній цифровий підпис.
Той факт, що відеозапис, долучений до матеріалів справи не містить цифрових підписів як їх автора, так і особи, уповноваженої на виготовлення їх копій, що на думку захисту є недопустимим доказом, не є підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки відеозаписом безперервно та чітко зафіксовано проходження ОСОБА_1 освідування та його результати. Наведені апелянтом доводи в цій частині носять суб'єктивний характер і не підтверджені доказами, які б з технічної точки зору могли ставити під сумніви достовірність проведеного відеозапису,такі не ґрунтуються на приписах чинних нормативно- правових актів, які б зобов'язували відеозапис, долучений до матеріалів справи, підписувати електронним цифровим підписом, а також підписувати електронним цифровим підписом виготовлену з відеозапису копію.
Підстави вважати, що наявний відеозапис є недопустимим доказом у справі, у суду апеляційної інстанції відсутні, оскільки на відеоматеріалі зафіксовані усі процесуальні дії, які повинен був вчинити поліцейський при направленні водія на освідування та при проведенні освідування. Тому, доводи апелянта в цій частині апеляційним судом визнаються як такі, що свого підтвердження не знайшли.
При оцінці тверджень апелянта про те, що його незаконно та безпідставно затримали працівники поліції, утримуючи ОСОБА_1 безпосередньо у закладі охорони здоров'я, апеляційний суд відхиляє, оскільки у матеріалах справи немає доказів, які підтверджують те, що ОСОБА_1 не погоджувався з діями працівників поліції чи оскаржував їх.
Апеляційний суд доходить висновку, що суддею місцевого суду ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винуватим у порушенні вимог за п. 2.9 «а» ПДР; що винуватість ОСОБА_1 у скоєнні цього правопорушення підтверджується сукупністю зібраних у справі, досліджених суддею місцевого суду, перевірених апеляційним судом, наведених вище доказів, яким у постанові дана правильна оцінка; що адміністративне стягнення накладено на нього у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з дотриманням приписів ст. ст. 33 - 35 КУпАП, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, яке має підвищену суспільну небезпеку й належить до грубих порушень ПДР України як таке, що безпосередньо впливає на безпеку дорожнього руху та її учасників, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
Отже, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за перебування за кермом транспортного засобу у стані алкогольного сп'яніння буде сприяти досягненню основної мети - виховання правопорушника у дусі додержання законів України.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
Вищенаведене дає обґрунтовані підстави вважати, що доводи апеляційної скарги, які не знайшли свого підтвердження і жодним чином не спростовують та не впливають на висновки суду першої інстанції, спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувану постанову суду першої інстанції як законну та обґрунтовану необхідно залишити без зміни, а подану ОСОБА_1 апеляційну скаргу без задоволення.
Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу, у тому числі й про виклик свідків чи витребування доказів, стороною захисту не заявлялось.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подав адвокат Магурський В. П., залишити без задоволення.
Постанову судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 10 січня 2023 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Іван СТАН