Справа № 606/824/23
Ухвала
12 травня 2023 року м. Теребовля
Суддя Теребовлянського районного суду Тернопільської області Марціцка І.Б., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільоблгаз збут» про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природній газ, -
ТОВ «Тернопільоблгаз збут» звернулося до Теребовлянського районного суду Тернопільської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природній газ в сумі 13913,43 грн., а також 268 грн. 40 коп. судового збору.
Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, суддя дійшов наступного висновку.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження (частина друга статті 19 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахування індексу інфляції та 3% річних, нарахованих заявником на суму заборгованості (пункт 3 частини першої статті 161 ЦПК України).
Частиною 2 вказаної вище статті зазначено, що особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Статтею 163 ЦПК України визначено форму і зміст заяви про видачу судового наказу. Відповідно до положень вказаної статті заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.
У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Аналіз вищевказаних норм законодавства свідчить про те, що якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги. У цьому випадку може бути видано судовий наказ про стягнення не лише суми заборгованості, але й про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості. Для їх стягнення суду має бути додано документи, що чітко підтверджують їх розрахунок (у тому числі й розрахунок щомісячних нарахувань), при цьому визначений розмір не потребує додаткової оцінки та дослідження у сукупності з іншими доказами.
Саме безспірність вимог є підставою для видачі судового наказу, в іншому випадку вирішення питання стягнення заборгованості вирішується судом в порядку позовного провадження (загального або спрощеного) з дотриманням принципів змагальності сторін, доведення учасниками справи обставин, що мають значення для справи і на які кожна сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
03.05.2023 року боржником ОСОБА_1 надано платіжну інструкцію № 0.0.2978954173.1, відповідно до якої сплачено ТОВ «Тернопільоблгаз збут» за період 04. 2023 рік 9950 грн.
Відтак, факт отримання послуг боржником та розмір визначеної заявником заборгованості не є безспірним і має доводитись в порядку позовного провадження.
Крім того, п. 1 ч. 3 ст. 163 ЦПК України передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу (частина 1 статті 6 Закону України « Про судовий збір»).
Згідно роз'яснень, наведених у пункті 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.
Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Проте, у платіжній інструкції № 721 від 02.05.2023 року, яка долучена заявником до заяви, у реквізиті «Призначення платежу» зазначено: «судовий збір за позовом ТОВ Тернопільоблгаз збут, Теребовлянський районний суд Тернопільської області. При цьому, прізвище боржника, з якого заявник просить стягнути заборгованість за надані послуги, у цьому платіжному дорученні не вказане.
Враховуючи наведене, інформація, яка б надавала можливість ідентифікувати, що саме за подачу заяви про видачу судового наказу, боржником за яким є ОСОБА_1 , заявником сплачено судовий збір, відсутня, а отже суддя дійшов висновку про те, що додане заявником платіжне доручення не є належним доказом сплати судового збору за даною заявою.
Вказаний висновок підтверджено Постановою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 755/3292/20 за заявою КП «Житло-Сервіс» про видачу судового наказу.
Крім того, Київський апеляційний суд у Постанові від 05 травня 2020 року у аналогічній справі № 755/3288/20 зауважив, що: «Аргументи апеляційної скарги про те, що суд перед прийняттям заяви про видачу судового наказу самостійно перевіряє сплату заявником належної суми судового збору, на увагу не заслуговують, оскільки в платіжному дорученні від 11.02.2020 року № 1056 відсутня будь-яка інформація, яка б надавала можливість ідентифікувати, що саме за подачу даної заяви сплачено судовий збір. Та обставина, що приклад заповнення графи «Призначення платежу», розміщений на офіційному сайті суду і за вказаним прикладом заявником зазначено «призначення платежу», на висновок суду першої інстанції не впливає, оскільки заповнення платіжного доручення повинно відбуватись відповідно до роз'ясненьВищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, наведених вище та з розумінням того, що подаючи заяву про видачу судового наказу, необхідно зазначати інформацію, яка б ідентифікувала, за що саме сплачено судовий збір, зважаючи і на те, що на офіційному сайті суду, зазначено лише загальний приклад.»
Відповідно до п.1 ч.1ст.165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Згідно з ч.2ст.165 ЦПК України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Враховуючи наявність підстав, передбачених ч.1ст.165 ЦПК України, заява ТОВ «Тернопільоблгаз збут» про видачу судового наказу не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями160-167,259-261,353 ЦПК України, суддя, -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільоблгаз збут» про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природній газ - відмовити.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч.1 ст. 166ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: І.Б. Марціцка