Єдиний унікальний номер судової справи 462/1975/23
Номер провадження 2/462/942/23
про передачу справи за підсудністю
11 травня 2023 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Галайко Н. М., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
ОСОБА_1 , 21.03.2023 року (вх. № 5519) звернулася до суду із позовом, у якому просить розірвати шлюб укладений між сторонами, зареєстрований 30.07.2005 року у міському відділі реєстрації актів цивільного стану № 1 Харківського обласного управління юстиції, актовий запис № 1332, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
Ознайомившись з матеріалами справи, суд дійшов висновку, що справа не підсудна Залізничному районному суду м. Львова, виходячи з наступного.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Основними видами підсудності є, зокрема, загальна, альтернативна та виключна.
Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.
Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом підсудності.
Відповідно до положень ЦПК України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем вказано у позовній заяві адресу відповідача: АДРЕСА_1 , яка знаходиться за межами територіальної юрисдикції (підсудності) Залізничного районного суду м. Львова.
Позивач також зазначає, що у шлюбі з відповідачем народилися двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Із долученої позивачем копії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1306-5002120494 від 13.09.2022 року стверджується, що зареєстроване місце проживання позивача - ОСОБА_1 зазначене: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування вказане: АДРЕСА_2 .
Копією довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1306-5002120560 від 13.09.2022 року стверджується, що зареєстроване місце проживання відповідача - ОСОБА_4 зазначене: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування вказане: АДРЕСА_2 .
На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України судом здійснено запит до органу реєстрації місця проживання учасників у справі.
Згідно отриманої судом 10.05.2023 року на запит інформації відділу обліку та моніторингу про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 та відповідач - ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 не значаться.
Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що 22.11.2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Так, форма довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджена постановою Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо переміщених осіб» № 509 від 01.10.2014 року, абз. 2 п. 1 якої визначено, що довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Згідно п. 9 Правил реєстрації місця проживання, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016 року (у редакції, яка була чинна до 15.08.2017 року включно), відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.
Проте, постановою Кабінету Міністрів України № 579 від 09.08.2017 року внесено зміни до п. 9 «Правил реєстрації місця проживання», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016 року «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру», а саме виключено в абзаці першому слова «та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи». Вказана постанова набрала з чинності 16.08.2017 року.
Отже, з 16.08.2017 року довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не належить до переліку документів, на підставі яких вноситься інформація про зареєстроване місце перебування особи.
Таким чином, враховуючи те, що відповідач є громадянином України, а не особою, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, та не має підтверджуючих документів про реєстрацію її місця перебування у Залізничному районі м. Львова, то суд дійшов висновку, що адресою зареєстрованого місця проживання відповідача є: АДРЕСА_1 , тому дана справа підсудна Московському районному суду м. Харкова.
Так, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України).
Стаття 32 ЦПК України передбачає, що спори між судами про підсудність не допускаються.
Взявши до уваги те, що спори між судами про підсудність не допускаються, та одночасно враховуючи, що розгляд даної заяви призведе до грубого порушення норм чинного законодавства, суд дійшов висновку щодо передачі справи на розгляд до Московського районного суду м. Харкова (61005, м. Харків, просп. Ювілейний, 38Е), який у світлі вимог ЄСПЛ є «судом, встановлений законом» у даній конкретній справі.
На підставі наведеного та керуючись ст. 27, 28, 31, 32, 258-261, 352-354 ЦПК України,
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - передати на розгляд Московського районного суду м. Харкова (61005, м. Харків, просп. Ювілейний, 38Е).
Копію ухвали невідкладно направити позивачу для відома.
Ухвала може бути оскаржена у апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення та підписання ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно з ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті (справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду), здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: Н. М. Галайко