Справа № 520/23319/21
Провадження № 2-а/953/111/23
09 травня 2023 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Юрлагіної Т.В.,
за участю секретаря - Бірукової Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
за участю:
представника відповідача - Амельченка С.О.,
Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд визнати протиправною і скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті від 25.10.2021 серія ВМ № 000000550 у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання на території України та стягнути на його користь судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 25.10.2021 року о 10 год. 26 хв. (відповідно до інформації, вказаній в постанові у справі про адміністративне правопорушення), розглянувши відомості з матеріалів інформаційного файлу, створеного системою за допомогою технічних засобів Q FREE HI TRAC TMU4 WIM 10022 на пункті габаритно-вагового контролю, розташованому на автомобільній дорозі Н-23 (км 2+998 Кіровоградська обл.), проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля позивача MAN TGA 18.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що перевозив будівельну суміш (відсів), за результатами якого винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання перебування на території України від 25.10.2021 року серії ВМ № 00000550, відповідно до якої власник транспортного засобу допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України (навантаження на строєні осі транспортного засобу на 10,4% (6.922 тон).
Відповідно до товарно-транспортної накладної від 25.10.2021 № 265034 автомобіль марки MAN TGA 18.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , які згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 та НОМЕР_3 (причіп) належать позивачу ОСОБА_1 , здійснював перевезення вантажу - відсіву (фракції 0.2) насипом.
Позивач зазначає, що на законодавчому рівні не передбачена можливість отримання особою дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а тому на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ. У такому випадку до перевізника має бути застосована відповідальність у вигляді нарахування посадовою особою Укртрансбезпеки плати за проїзд, відповідно до пункту 31-1 Порядку №879, оскільки позивачем перевозився саме подільний вантаж. Позивач зазначає, що не може нести відповідальність за ч.2 ст.132 КУпАП за відсутності у нього під час перевезення подільного вантажу дозволу , який надає право на рух автомобільними дорогами України, оскільки видачу таких дозволів для перевезення подільних вантажів не передбачено.
Тому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову № 000000550 від 25.10.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Крім того, у додаткових поясненнях позивач вказує, що постанова містить помилки в частині визначення процентного та кількісного співвідношення перевищення нормативних параметрів, що призвело до неправильної кваліфікації порушення. Окрім того, постанова не містить показників фактичного навантаження на строєну вісь, що не дає можливості встановити правильність здійсненого обрахунку відповідачем та доказів того, що якісь із осей автомобіля позивача утворюють строєну вісь. Зазначає, що для встановлення такої обставини особи, яка здійснювала габаритно-ваговий контроль, повинна була за допомогою вимірювального інструменту, який пройшов повірку та метрологічну атестацію і має відповідне свідоцтво, виміряти всі відстані між суміжними осями автомобіля, і у разі встановлення, що відстань між будь-якими з них не перевищує 2,5 метри, вказати для відповідної строєної осі нормативне допустиме навантаження 22,0 тони.
27.03.2023 ухвалою суду відкрито провадження у справі та визначено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.
21.04.2023 через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, відповідно до якого представник відповідача заперечує щодо позовних вимог ОСОБА_1 , зазначаючи, що постанову про притягнення до адміністративної відповідальності було винесено у відповідності до вимог законодавства України, вона є правомірною та не підлягає скасуванню.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність.
В судовому засіданні представник відповідача - Амельченко С.О. просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.
Суд, розглянувши адміністративну справу, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо) неупереджено);добросовісно; розсудливо;з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За умовами ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
За змістом п.1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 1.9. ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30) визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
В свою чергу у пункті 3 Правил №30 зазначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п. 22.5 ПДР України.
Відповідно до п.22.5 ПДР України (в редакції чинній на момент вчинення правопорушення) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Відповідно до ч. 2 ст. 132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Примітка. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Суб'єкт відповідальності за правопорушення, передбачене ч.2 ст. 132-1 КУпАП, визначено ст.14-3 КУпАП, в якій зазначено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
До позовної заяви долучено свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, з яких судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником MAN TGA 18.400 вантажний спеціалізований сідловий тягач, р.н. НОМЕР_1 , відповідно до свідоцтва НОМЕР_2 , а також є власником CARNEHL CHKS-HH напівпричеп - спеціалізований н/пр самоскид, р.н. НОМЕР_4 , відповідно до свідоцтва НОМЕР_3 .
Відтак, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 є належним суб'єктом притягнення до адміністративної відповідальності, що і не оспорюється позивачем.
Проаналізувавши зазначені вище норми чинного законодавства, суд доходить до висновку, що правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними: перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі, а перевезення подільного вантажу з перевищенням навантаження на вісі заборонено.
Вантажем, який перевозився водієм позивача, є відсів насипом, тобто вантаж є подільним, адже може при завантаженні бути поділений на окремі частки без втрати або пошкодженні його властивостей, а тому перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху заборонено.
Головною метою такої заборони є збереження автомобільних доріг та попередження їх передчасного руйнування. Внаслідок цього й встановлено заборону з перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без будь-яких винятків.
Відтак, чинним законодавством на час вчинення перевірки позивача була встановлена імперативна заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 р. «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування».
З матеріалів справи вбачається, що габаритно-ваговий контроль було проведено на автоматичному пункті та правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі. Відтак, суд приходить до висновку, що зазначений позивачем Порядок не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки в п.1 чітко зазначено, що дія цього Порядку не застосовується під час габаритно-вагового контролю на автоматичних пунктах.
Відповідно до ч.7 ст.258 КУпАП, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, правопорушення, передбаченого ст.132-2 цього Кодексу, та/або порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом п'ятнадцяти днів з дня винесення такої постанови, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 279-1 цього Кодексу.
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року №1174 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 2021р. № 623) (надалі - Порядок №1174).
Відповідно до п.2 вказаного Порядку автоматичний пункт фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті (далі - автоматичний пункт) - комплекс технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу в русі, визначених пунктом 12 цього Порядку, з одночасною його фотозйомкою, відеозаписом (за наявністю) та ідентифікацією за державним реєстраційним номером.
Система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов'язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи. Основними функціями системи, зокрема, є автоматизоване формування проекту постанови про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті (далі - правопорушення), зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів, відповідно до законодавства.
Відповідно до п.7,8,11,12,15 Порядку фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку. Вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 р. № 163 (Офіційний вісник України, 2016 р., № 21, ст. 830).
Автоматичними пунктами фіксуються правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Автоматичний пункт може забезпечувати:
вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу;
вимірювання загальної маси транспортного засобу;
визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій;
вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу;
визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу;
вимірювання габаритів транспортного засобу;
фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу);
фіксацію фронтального зображення транспортного засобу;
фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей).
Метадані повинні містити дані про:
засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки);
місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати);
найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів;
дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 “Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку”, повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі);
фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знака;
відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).
У постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
Вимогами ст. 283 КУпАП передбачено, що постанова повинна містити:
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Так, з копії постанови серії ВМ №00000550 від 25.10.2021 вбачається, що в ній наявні відомості про найменування органу та посадової особи, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак, технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності, а також дату та час фіксації здійснення вимірювання.
Враховуючи вищенаведені положення закону, суд вважає, що зміст оскаржуваної постанови відображає усі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення, а тому помилковими є доводи позивача про те, що в оскаржуваній постанові відсутні показники фактичного навантаження на строєну вісь та докази того, що якісь із осей автомобіля позивача утворюють строєну вісь, оскільки вимоги до змісту постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, визначені ст.283 КУпАП.
Процес системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, що включає формування структурованих даних, інформаційних файлів тощо, як наслідок - автоматизоване формування системою проекту постанови про адміністративні правопорушення, доступ до чого є абсолютно обмеженим, та вносити/ коригувати або змінювати зміст такої постанови - є неможливим.
Судом встановлено, що 25.10.2021 головним спеціалістом відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Блажко Є.М. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України серії ВМ № 00000550. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 25.10.2021 о 10 год. 26 хв. за адресою Н-23, км 2+998, Кіровоградська область, зафіксовано транспортний засіб MAN TGA 18.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: навантаження на строєні осі транспортного засобу на 10,4 % (6,922 тон), відтак власника транспортного засобу ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 132 - 1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн..
Так, статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У статті 73 КАС України зазначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Отже, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення.
Згідно п.п.2,16 Порядку №1174, посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.
Таким чином, положення вищезазначених правових норм надають право посадовим особам Укртрансбезпеки використовувати інформацію технічного запису в якості доказу наявності або відсутності факту правопорушення, а зафіксована технічним засобом інформація може розцінюватися як доказ в розумінні ст. 251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що порушення, передбачене ч.2 ст.132-1 КУпАП зафіксоване за допомогою технічного засобу Q-FREE HI TRAC TMU4 WIM, 10022, який відповідає вимогам ДСТУ OIML R 134 - 1:2010 та має сертифікат відповідності, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією сертифікату відповідності, копією сертифіката перевірки типу.
В матеріалах справи знаходяться надані представником відповідача - Державної служби України з безпеки на транспорті копії сертифікатів. Зокрема, як вбачається з сертифікатів відповідності UA.TR.001 35 376-21 від 10.09.2021 прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі типу Q-FREE HI TRAC TMU4 WIM (номер сертифіката перевірки типу UA.TR.001 62-21 Rev.0), за результатами проведених досліджень та випробувань відповідає затвердженому типу, описаному в сертифікаті перевірки типу та застосовним вимогам Технічного регламенту. Для перевірки відповідності приладу таким вимогам були проведені випробування, викладені в 5.2. ДСТУ OIML R 134 - 1:2010, зокрема випробування в русі; випробування для оцінення похибки під час випробування в русі; клас точності під час визначення маси транспортного засобу в русі - 10. Клас точності під час визначення навантаження на одинарну вісь та групу осей - F. Заводський номер WIM29, Н-23, Кропивницький - Кривий Ріг -Запоріжжя км 2+ 500 -3+500, смуга 2.(а.с.48)
Із копії сертифікату перевірки типу UA.TR.001 62-21 Rev. 0 від 17.06.2021 та чинний до 16.06.2031 вбачається, що прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі - Q-FREE HI TRAC TMU4 WIM відповідає типу засобу вимірювальної техніки застосованим вимогам Технічного регламенту.(а.с.49)
Відповідно до копії експертного висновку, що міститься в матеріалах справи, прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів в русі Q-FREE HI TRAC TMU4 WIM, відповідає вимогам нормативних документів із технічного захисту інформації в обсязі та функціях, зазначених у документі «Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів в русі Q-FREE HI TRAC TMU4 WIM. Технічні вимоги за критеріями технічного захисту інформації» з рівнем гарантій Г-2. (а.с.51)
Відтак, з наведеного вбачається, що вказані зважувальні прилади здані в експлуатацію та відповідають законодавчим вимогам та вимогам ДСТУ.
Твердження позивача щодо неможливості встановлення правильності здійсненого відповідачем розрахунку та доказів того, що якісь із осей автомобіля позивача утворюють строєну вісь, оскільки для встановлення такої обставини особи, яка здійснювала габаритно-ваговий контроль, повинна була за допомогою вимірювального інструменту, який пройшов повірку та метрологічну атестацію і має відповідне свідоцтво, виміряти всі відстані між суміжними осями автомобіля, і у разі встановлення, що відстань між будь-якими з них не перевищує 2,5 метри, вказати для відповідної строєної осі нормативне допустиме навантаження 22,0 тони, відхиляється судом, оскільки фіксація факту вчинення правопорушення відбувалась в автоматичному режимі, а не співробітниками Укртрансбезпеки.
Доказів недостовірності показів вимірювальної техніки не надано, а сумніви щодо точності вимірювання є лише припущеннями позивача та не можуть слугувати доказом у справі.
Крім того, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем не оспорюється факт перевищення допустимого навантаження, а лиш зазначається про те, що отримання ним відповідного дозволу не є можливим, оскільки він перевозить подільний вантаж.
Крім того, позивач зазначає, що на нього не може бути накладено штраф відповідно до абз.14 ч.1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», оскільки не можливо отримати дозвіл на участь в дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, однак зі змісту вказаної норми, на яку посилається позивач вбачається, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відтак, суд приходить до висновку, що сам факт перевезення подільного вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм утворює склад адміністративного правопорушення. Про отримання будь-якого дозволу в даному випадку мова не йде.
Крім того, суд зауважує, що позивач вдається до підміни понять, оскільки зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач притягується до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП, тобто за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, а не за відсутність у нього під час перевезення подільного вантажу дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України.
Доводи позивача про те, що транспортним засобом перевозився відсів, що є подільним, сипучим та рухомим вантажем, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, є безпідставними, оскільки перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень, що не оспорюється самим відповідачем.
Так, згідно приписів п. 2.3 Правила дорожнього руху водій зобов'язаний контролювати навантаження транспортного засобу та здійснювати контроль переміщення вантажу (в тому числі технічними засобами) під час руху транспортного засобу.
Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» на водія та перевізника покладено ряд обов'язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення вантажу.
Відповідно до п.12.5 цих Правил, для транспортування вантажу треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
У контексті п. 22.5 ПДР перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов'язаний обрати вагу, яка не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.
Таким чином водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для інших учасників дорожнього руху, а тому суд вважає, що доводи позивача щодо перевезення сипучого вантажу і, як наслідок, неможливості забезпечення його сталості в різних точках автомобіля, є безпідставними.
Крім того, посилання позивача на зсув центру ваги під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг, суд вважає безпідставними, оскільки вбачається, що в момент фотофіксації правопорушення, автомобіль рухався рівною дорогою і не здійснював по осьовий заїзд тягача та причепа на платформу ваг. (а.с.40)
Навіть у випадку доведення можливості переміщення вантажу, ця обставина не спростовує встановленого під час зважування перевищення допустимого осьового навантаження. Наведеними нормативними актами не передбачена можливість звільнення перевізника від відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у випадку переміщення вантажу.
Перевізник зобов'язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 29.01.2020 у справі № 814/1460/16.
Посилання позивача, щодо неможливості проведення вимірювання (зважування) без методики проведення габаритно-вагового контролю, якою під час проведення такого контролю повинні керуватись Укртрансбезпеки та її територіальні органи, не береться судом до уваги, оскільки проведення вказаних вимірювань із застосуванням методики передбачалось Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 р. «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування». Однак, вказаний порядок, не застосовується до даних спірних правовідносин, оскільки правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі. В Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року №1174 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 2021р. № 623) (надалі - Порядок №1174) будь - які посилання на вказану методику відсутні.
Крім того, відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю саме сипучого вантажу не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу.
Посилання позивача на допущення помилки при обрахунку перевищення нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, суд вважає необгрунтованими, враховуючи наступне.
Так, механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено вищезазначеним Порядком №1174, в якому відсутні посилання на методику визначення навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, затвердженого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Згідно з п.11-12 Порядку №1174, автоматичні пункти, якими правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення, забезпечують, зокрема, вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу та вимірювання загальної маси транспортного засобу.
Суд вважає, що оскаржувана постанова містить інформацію про перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великоваговим транспортним засобом автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами у вигляді зазначення конкретних вагових параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, зокрема, у ній зазначено: «... рух транспортного засобу із перевищення нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: навантаження на строєні осі транспортного засобу на 10,4% (6,922 т)».
Так, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великоваговим транспортним засобом позивача підтверджується загальними результатами зважування, які, у випадку, якщо вони не перевищують нормативні вагові параметри, не підлягають зазначенню у постанові.
Судом встановлено, що порушення стосуються саме нормативних вагових параметрів в аспекті перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм. Вказані відомості містяться у інформаційній картці автоматичного пункту габаритно-вагового контролю, сформованій автоматичним пунктом при фіксації адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем, які використовувалась при розгляді справи про притягнення останнього до адміністративної відповідальності. У подальшому така інформація від автоматичних пунктів була передана до системи у вигляді метаданих, які містять відомості про подію, зафіксовану за допомогою автоматичного пункту, характеристики зафіксованого транспортного засобу, необхідні для його ідентифікації, параметри функціонування технічних засобів автоматичного пункту, а також інші дані, необхідні для обліку, пошуку, оцінки та управління такими відомостями.(а.с.41)
Суд вважає, що надані сторонами докази (позивачем - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; відповідачем - паперова копія інформаційного файлу) підтверджують правильність висновку головного спеціаліста про перевищення навантаження на строєні осі транспортного засобу на 10,4% (6,922 т.) від нормативного вагового параметру.
Висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, повністю відповідає встановленим обставинам та матеріалам справи. Стягнення за адміністративне правопорушення накладено у межах, визначених санкцією ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов'язку доказування протилежного.
Оцінивши наведені позивачем доводи на підтвердження заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення позивачем надано не було. Підтвердження наявності обставин, що виключають адміністративну відповідальність належними і допустимими доказами доведено не було.
Частиною третьою статті 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення
Аналіз зазначених норм права та встановлені в судовому засіданні обставини, дають суду підстави для висновку про правомірність винесеної відповідачем постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, а тому її необхідно залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
З урахуванням положень статті 139 КАС України, а також беручи до уваги те, що позовну заяву позивача залишено без задоволення, витрати позивача пов'язані зі сплатою судового збору слід залишити без відшкодування.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 14, 19, 72, 77, 90, 139, 246, 250, 286 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В.Юрлагіна