Справа № 405/3124/23
провадження № 1-кс/405/1501/23
09.05.2023 м. Кропивницький
слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника-адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому клопотання старшого слідчого в ОВС ВР ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 липня 2022 року № 42022052100000595 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українцю, громадянину України, уродженцю м. Кіровоград Кіровоградської області, непрацюючому, неодруженому, інваліду ІІ-групи, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимому,
старший слідчий в ОВС ВР ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - заступником керівника Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартоюс троком до 60 днів, в межах строку досудового розслідування, з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідає ролі підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення та покладенням обов'язків: прибувати до слідчого, прокурора у кримінальному провадженні та слідчого судді, суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками, підозрюваними у кримінальному провадженні, за винятком проведення за їх участі слідчих дій; здати на зберігання до відповідного територіального органу Управління Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В обґрунтування клопотання слідчий вказав, що слідчим управлінням ГУ НП в Кіровоградській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022052100000595 від 02.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України процесуальне керівництво у якому здійснюється прокурорами Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.
ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти власності, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, а саме: у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вчиненому за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється в тому, що він діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вчинили заволодіння грошовим коштами державного бюджету, що виділялись на виплату грошового забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Маючи умисел до незаконного збагачення, розуміючи свій правовий статус та повноваження, як начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 у березні 2022 року, точної дати слідством не встановлено, вирішив використати надану йому владу та службові повноваження для заволодіння грошовими коштами державного бюджету.
Розуміючи організаційну, правову залежність військовослужбовців від начальника штабу - першого заступника командира військової частини ОСОБА_4 у березні 2022 (точної дати та часу слідством не встановлено) запропонував діяти за попередньою змовою з метою вчинення кримінального правопорушення спрямованого на заволодіння грошовими коштами своїй підлеглій - ОСОБА_7 , яка з 14.03.2022 обіймала посаду старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_1 . ОСОБА_7 на пропозицію ОСОБА_4 діяти за попередньою змовою погодилась та надала добровільну згоду на вчинення злочину.
Також, для реалізації злочинної схеми по заволодінню грошовими коштами ОСОБА_4 вирішив залучити до протиправної діяльності раніше знайомого - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
При цьому, ОСОБА_8 особисто не планував та не вжив жодних дій спрямованих на проходження ним військової служби за призовом під час мобілізації в умовах воєнного стану на відповідних посадах у ВЧ НОМЕР_1 . Також, ОСОБА_8 слідуючи розробленому плану заволодіння грошовими коштами державного бюджету, діючи за вказівкою ОСОБА_4 у березні 2022 до місця дислокації військової частини в АДРЕСА_1 не прибув, до виконання посадових обов'язків на відповідних посадах не приступив та перебував за місцем свого проживання в м. Києві Київської області.
Так, ОСОБА_8 рахувався в списках особового складу військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 в період з 01.03.2022 по 07.06.2022, що відображено наказами командира військової частини.
Зловживаючи службовим становищем та діючи по розробленому плану ОСОБА_4 , погодив зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 . Продовжуючи виконання злочинного плану раніше обумовленого із ОСОБА_4 , який направлений на заволодіння грошовими коштами державного бюджету призначеними для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ВЧ НОМЕР_1 , ОСОБА_7 перебуваючи в статусі службової особи, будучи обізнаною про фактичну відсутність за місцем дислокації ВЧ НОМЕР_1 та проходження служби військовослужбовцем ОСОБА_8 підготувала проекти наказів та додатки до них, що стали підставою для нарахування останньому грошового забезпечення.
По раніше обумовленому плану між ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , частину незаконно отриманих коштів державного бюджету, що надійшли на рахунок оостаннього залишив собі та розпорядився ними на власний розсуд. Іншу частину незаконно отриманих грошових коштів перерахував на карткові рахунки спільників ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , якими вони розпорядились на власний розсуд.
В результаті умисних дій за попередньою змовою ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за період з 01.03.2022 року по 07.06.2022, військовій частині НОМЕР_1 спричинено збитків на загальну суму 232882,15 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 191 КК України, тобто у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Слідчий в клопотанні просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід - тримання під вартою, посилаючись на обґрунтування пред'явленої підозри, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що викладені у клопотанні та неможливість їх запобіганню, шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Прокурор, посилаючись на обставини викладені у клопотанні клопотання підтримав та просив задовольнити.
Захисник та підозрюваний просили відмовити у задоволенні клопотання.
Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши думку прокурора, захисника та підозрюваного, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків.
Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, (кримінальне провадження № 42022052100000595 від 02.07.2022 року, правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 4 ст. 191 КК України) органом досудового розслідування даного кримінального правопорушення є ГУНП в Кіровоградській області (а.к.9).
04.05.2023 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом (ст. 2 КК України).
Відповідно до ст.12 КК України злочин, передбачений ч. 4 ст. 191 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 є тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Щодо обґрунтованості підозри:
Під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України. Його причетність до оголошеної підозри підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової економічної експертизи №553/603-605/23-27 від 02.03.2023 (а.к. 27-43), протоколами тимчасових доступів до речей і документів, до операторів зв'язку ПрАТ «Київстар» та ПрАТ «ВФ Україна», якими встановлено фактичні місця перебування абонентів стільникового зв'язку, в тому числі відсутність ОСОБА_8 за період проходження служби в м. Кропивницький, а натомість постійне перебувння в м. Київ; протоколами тимчасових доступів до речей і документів, до АТ КБ «ПриватБанк», якими підтверджено зарахування на картковий рахунок ОСОБА_8 грошового забезпечення помісячно із призначенням платежу зарплата Кіровоградського ОТЦК та неодноразове перерахування ОСОБА_8 на карткові рахунки ОСОБА_4 та ОСОБА_7 грошових коштів (а.к. 44-48), протоколом допиту свідка ОСОБА_9 (а.к. 11-13), протоколом допиту свідка ОСОБА_10 (а.к. 14-16), протоколом допиту свідка ОСОБА_11 (а.к. 17-18), протоколом допиту свідка ОСОБА_12 (а.к. 19-20), протоколом допиту свідка ОСОБА_13 (а.к. 21-23), протоколом допиту свідка ОСОБА_14 (а.к. 24-25), повідомленням про підозру (а.к. 51-56).
За практикою ЄСПЛ розумна підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яку йдеться у статті 5 (підпункт «с» пункту 1) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Також ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, відповідно обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини ( надалі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
Для цілей повідомлення особі про підозру стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Рівень обґрунтованості, доведеності підозри (обвинувачення) має корелюватися зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов'язані) із прийняття відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повного мірою узгоджується із об'єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.
Слідчий суддя також зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованості підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаyv. UnitedKingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Необхідно зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Відповідно до ч. 4 ст. 193 КПК України за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя має право дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. В світлі конкретних обставин даного клопотання досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри.
Таким чином, наявні матеріали на думку слідчого судді свідчать, що існують факти та інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що ОСОБА_4 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 191 КК України.
У відповідності до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; повага до людської гідності; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів.
Щодо ризиків передбачених ст. 177 КПК України:
метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з клопотанням про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, слідчий та прокурор вказали на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3 ст. 177 КПК України.
Але зважаючи на висновки Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках: при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд; при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя, при ризику вчинення ним подальших правопорушень, при ризику вчинення ним подальших правопорушень, при ризику спричинення ним порушень громадського порядку. Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними та абстрактними.
Також, відповідно до рішення у справі «Клішин проти України» зазначено, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер, та доводитися відповідними доказами.
Перевіряючи доводи прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав вважати, що з огляду на обставини кримінального провадження та тяжкість інкримінованого підозрюваному правопорушення, на даний час існує лише один ризик, а саме: ризик того, що підозрюваний ОСОБА_4 знаходячись на свободі, маючи можливість вільного пересування, спроможний незаконно впливати прямо чи опосередковано на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності, шляхом зміни, викривлення ними показів на його користь. Даний ризик підтверджується тим, що всі свідки, які на даний час допитані стороною обвинувачення являються військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 та перебували у підпорядкуванні підозрюваного ОСОБА_4 , крім того останньому відомі анкетні відомості та засоби зв'язку всіх свідків, що ОСОБА_4 може використати для впливу на них з метою зміни їхніх показань або дачі виправдувальних показів. Враховуючи вказані обставини з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_4 може вплинути на свідків, які ще не були допитаними у даному кримінальному провадженні.
Оцінюючи обґрунтованість даного ризику, слідчий суддя виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Так, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
За таких обставин, оскільки допит свідків на стадії судового розгляду у цьому кримінальному провадженні ще не здійснено, то слідчий суддя погоджується з тим, що доведеним є ризик незаконного впливу підозрюваним ОСОБА_4 на свідків в даному кримінальному провадженні, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
Отже, під час розгляду клопотання, слідчий суддя встановив наявність лише одного ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КК України.
Інші ризики на які слідчий та прокурор посилалися у клопотанні та під час судового розгляду клопотання прокурором не доведені. Тобто, на підтвердження більшості, передбачених в клопотанні ризиків прокурором не було надано жодного доказу.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу (ч. 1 ст. 183 КПК України).
Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства» запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обирається за наявності підстав вважати, що інші запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України і його належної поведінки.
Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
У рішеннх ЄСПЛ «Панченко проти Росії», «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Худойоров проти Росії», «Рохліна проти Росії» зазначається, що не може бути підставою для тримання підозрюваного під вартою, очікування призначення йому покарання у виді позбавлення свободи .
Згідно ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Мотивуючи неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, слідчий в своєму клопотанні про застосування запобіжного заходу тримання під вартою та прокурор в судовому засіданні під час розгляду клопотання слідчого застосовують загальні твердження, без належної аргументації з посиланням на певні обставини, а тому фактично не довели доцільність застосування до ОСОБА_4 виключно запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а також те, що жоден із більш м'яких, ніж тримання під вартою, запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, тобто, слідчий суддя приходить до переконливого висновку про те, що стороною обвинувачення не надано доказів, достатніх, щоб переконати суд у необхідності застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою.
Слідчий суддя при вирішенні питання про застосування ОСОБА_4 запобіжного заходу також враховує те, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч.5 ст.9 КПК). Так, згідно правової позиції ЄСПЛ, викладеної у пункті 80 рішення від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 178 ККПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Домашній арешт являє собою позбавлення свободи в розумінні підпункту «с» пункту 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини (пункт 17 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Вітторіо та ЛуіджиМанчіні проти Італії», «Лавентс проти Латвії»).
З урахуванням встановлених обставин, пояснень прокурора, підозрюваного та його захисника, а також практики ЄСПЛ, враховуючи наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а також те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, слідчим суддею розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, а тому при вирішенні питання про достатній та необхідний запобіжний захід, що може забезпечити належну процесуальну поведінку та запобігти встановленим ризикам відмічається, що підозрюваний ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проходження військової служби та за місцем проживання, має значну кількість грамот, що свідчить про соціально адаптованість підозрюваного, є інвалідом ІІ групи, у зв'язком з чим йому необхідно проходити курс лікування двічі на рік, має матір інваліда ІІ групи, яка потребує догляду.
Отже, з урахуванням врученого ОСОБА_4 повідомлення про підозру та наявного ризику, відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе застосувати до підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт в певний період доби, який є достатнім запобіжним заходом, що забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, заборонивши підозрюваному залишати житло у період часу з 22.00 год. до 06.00 год. щоденно, та поклавши на нього обов'язки передбачені ч.5 ст.194 КПК України, строком до 04.07.2023 року.
Таким чином, клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.176-197, 369-372 КПК України, -
Клопотання слідчого задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід - домашній арешт, який полягає у забороні підозрюваному у період часу з 22.00 год. до 06.00 год. наступного дня, до 04.07.2023 року, залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 .
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язки, а саме:
1) прибувати до слідчого, прокурора у кримінальному провадженні та слідчого судді, суду за першою вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування зі свідками, підозрюваними у кримінальному провадженні, за винятком проведення за їх участі слідчих дій;
5) здати на зберігання до відповідного територіального органу Управління Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Контроль за виконанням ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків покласти на СУ ГУНП в Кіровоградській області.
Строк дії ухвали, запобіжного заходу та покладених на підозрюваного обов'язків визначити до 04.07.2023 року.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_15