11 травня 2023 року
м. Київ
справа № 815/1809/17
адміністративне провадження № К/990/35474/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 815/1809/17
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду (суддя Андрухів В. В.) від 24 червня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Яковлєв О. В., Єщенко О. В., Шеметенко Л. П.) від 14 листопада 2022 року,
І. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» (далі - ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, правонаступником якої є Головне управління ДПС в Одеській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 листопада 2016 року № 0001661401 та № 0001671401.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає про правомірність формування Товариством даних податкового обліку за результатами господарських відносин із контрагентами ТОВ «ВПК «АГРОРЕСУРС», ПАТ «КИЇВХЛІБ», ТОВ «ВЕРНОН ШИППІНГ» та ТОВ «САНОЛТА» у періоді, що перевірявся.
3. Справа розглядалася судами неодноразово.
4. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2022 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року, позов задоволено.
Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 29 листопада 2016 року № 0001661401 та № 0001671401.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» судові витрати в розмірі 167 455,41 грн.
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 14 грудня 2022 року Головне управління ДПС в Одеській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» в задоволенні позову.
6. Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
7. 20 січня 2023 року до Верховного Суду від ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року - без змін.
8. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, на підставі наказу від 19 жовтня 2016 року № 538 «Про проведення позапланової виїзної перевірки», проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» з питань взаємовідносин з контрагентами-постачальниками за період з 01 серпня 2016 року по 31 серпня 2016 року.
10. За наслідком перевірки складено акт № 3143/15-54-14-01/19349403 від 11 листопада 2016 року, яким встановлено порушення підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункт 185.1 статті 185, пункт 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5 статті 198 ПК України, а саме: Товариством завищено податкові зобов'язання на суму 11 145 520 грн; Товариством завищено податковий кредит на суму 11 145 520 грн; Товариством завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 18 174 грн.
11. Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність фактичної поставки товару контрагентами-постачальниками (ТОВ «ВЕРНОН ШИППІНГ», ТОВ «САНОЛТА») на адресу позивача та подальшої його реалізації контрагентам-покупцям (ТОВ «КИЇВХЛІБ», ТОВ «ВПК АГРОРЕСУРС») у періоді, що перевірявся. Податковий орган вважає, що надані до перевірки первинні бухгалтерські документи є неповними, складені формально та не підтверджують реальності проведених господарських операцій.
12. На підставі висновків акту перевірки податковим органом складено та направлено Товариству наступні податкові повідомлення-рішення:
1) № 0001661401 від 29 листопада 2016 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 18 174 грн;
2) № 0001671401 від 29 листопада 2016 року, яким зменшено суму податкового кредиту на суму 11 145 520 грн.
13. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку, що Товариство спростувало належними та допустимими доказами висновки контролюючого органу в акті перевірки про безтоварність операцій з придбання товару у контрагентів. Такого висновку суди першої та апеляційної інстанцій дійшли на підставі оцінки наданих Товариством первинних документів, виписаних на операції з постачання товару зазначеними в акті перевірки контрагентами-постачальниками (господарські договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-передачі, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення).
15. При цьому суди першої та апеляційної інстанцій виснували, що факти придбання товару з боку ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД», подальша реалізація товарів, обумовлених договорами, підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському та податковому обліку товариства та його податковій звітності. Придбання товарів, в контексті з основними видами діяльності Товариства за КВЕД, прямо вказує на наявність ділової мети та використання зазначених товарів у господарській діяльності.
16. Водночас довід відповідача про відсутність в податкових накладних заповненої графи «вид цивільно-правового договору», а також відсутність у позивача сертифікатів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки суди визнали такими, що не ґрунтуються на нормах ПК України та Закону N 925-VI, оскільки редакція цих законів на час виникнення спірних правовідносин не містила вимог щодо заповнення зазначеної графи податкової накладної та сертифікації послуг зі зберігання зерна та продуктів переробки, відповідно.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
17. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
18. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
19. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень у цій справі не були враховані висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 28 травня 2021 року по справі № 819/357/16 та від 31 травня 2021 року по справі № 802/2103/15-а.
20. Скаржник наголошує, що судами не враховано, що платником ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» порушено визначальний принцип ведення бухгалтерського обліку - «принцип перевалювання сутності над формою» (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), як принцип бухгалтерського обліку, закріплений в Законі України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV), який так само характеризує і податковий облік, а також принцип «належної обачності», про необхідність дотримання яких також наголошує Верховний Суд у вищенаведених постановах.
21. Зокрема відповідач зауважує, що позивачем до перевірки не надано інформацію щодо транспортування (до перевірки не надано товарно-транспортні накладні), відсутні сертифікати якості зернових, довіреності, відсутні документи складського обліку зернових, договір про придбання (оренду) транспортних засобів, що у сукупності усіх чинників ставить під сумнів реальність придбання товарів (робіт, послуг), а також у кожній з податкових накладних встановлено порушення порядку їх заповнення.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
23. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
24. Вимоги для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само). Згідно з абзацом першим пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
25. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1).
26. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Закон № 996-XIV).
27. Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у частині другій зазначеної статті.
28. Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
29. Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
30. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
31. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
32. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).
33. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
34. Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена, крім того, податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
35. Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум витрат та податкового кредиту, врахованих платником при визначенні податкових зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ відповідно, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
36. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимозі статті 75 КАС України щодо достовірності доказів.
37. Ці вимоги однаковою мірою стосуються формування й інших показників податкового обліку, в тому числі, доходу і податкових зобов'язань з ПДВ за господарськими операціями, оскільки податковий облік, як і будь-який облік, обов'язковість якого встановлена законом, не може ґрунтуватися на недостовірних даних.
38. Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону № 996-XIV, так само характеризує і податковий облік.
39. У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов'язкових реквізитів).
40. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат.
41. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.
42. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв'язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.
43. На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.
44. Такі висновки зроблені Верховним Судом у ряді постанов, до прикладу (але на виключно) в постановах від 24 січня 2018 року (справа № 2а-19379/11/2670), від 28 жовтня 2019 року (справа № 280/5058/18), від 26 лютого 2020 року (справа № 826/1308/18), від 06 травня 2020 року (справа № 640/4687/19).
45. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
46. Відповідно до положень частини другої статті 77 КАС довести правомірність свого рішення (дії чи бездіяльності) в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Водночас, виходячи із принципу змагальності в адміністративному судочинстві, суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.
47. Як встановлено судами попередніх інстанцій, формування спірного податкового кредиту в охоплений податковою перевіркою період здійснено ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» за наслідком, зокрема, господарських операцій з поставок сільськогосподарської продукції від ТОВ «ВЕРНОН ШИППІНГ» та ТОВ «САНОЛТА» і подальшої її реалізації контрагентам-покупцям ТОВ «КИЇВХЛІБ», ТОВ «ВПК АГРОРЕСУРС».
48. Досліджуючи питання реальності вказаних господарських операцій судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ТОВ «ВЕРНОН ШИППІНГ» (в особі постачальника) та ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» (в особі покупця) укладено договір поставки № 572-ПМ від 01 серпня 2016 року, відповідно до умов якого, постачальник приймає на себе зобов'язання передати, а покупець - прийняти та оплатити олію соняшникову нерафіновану (далі - товар), в порядку та на умовах, визначених цим договором.
49. В свою чергу, ТОВ «ВЕРНОН ШИППІНГ» поставлено на адресу ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» олію соняшникову нерафіновану у загальній кількості 880 тон, про що складено видаткову накладну № 23 від 30 серпня 2016 року.
50. Крім того, між ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» (в особі покупця) та ТОВ «ВЕРНОН ШИППІНГ» (в особі постачальника) укладено договір поставки № 01/08/2016-МЮ від 01 серпня 2016 року, за умовами якого постачальник приймає на себе зобов'язання передати, а покупець - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію (пшениця українського походження), в порядку та на умовах, визначених цим договором.
51. На виконання вказаного договору ТОВ «ВЕРНОН ШИППІНГ» поставлено на адресу ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» пшеницю українського походження, врожаю 2016 року, у загальній кількості 8300 тон, про що складено видаткову накладну № 17 від 31 серпня 2016 року.
52. Оплата поставленого товару підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
53. При цьому, транспортування придбаної у ТОВ «ВЕРНОН ШИППІНГ» пшениці підтверджується наданими товарно-транспортними накладними. Придбана у ТОВ «ВЕРНОН ШИППІНГ» олія, зберігалась на території Одеського морського торгівельного порту у контрагента позивача ТОВ «ПРІСТА ОЙЛ-УКРАЇНА», де й була передана у власність ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» згідно складених актів передачі.
54. Також між ТОВ «САНОЛТА» (в особі постачальника) та ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» (в особі покупця) укладено договір поставки № Р16Я001 від 01 липня 2016 року, відповідно до умов якого, постачальник приймає на себе зобов'язання передати, а покупець - прийняти та оплатити товар, в порядку та на умовах, визначених цим договором.
55. В свою чергу, найменування товару (ячмінь), кількість товару, вартість товару, строк поставки та розрахунку обумовлено в додатку № 1 від 01 липня 2016 року та додатку № 2 від 04 липня 2016 року.
56. На виконання вказаного договору ТОВ «САНОЛТА» поставлено на адресу ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» ячмінь, про що складено видаткові накладні та акти прийому-передачі товару.
57. При цьому, транспортування придбаного у ТОВ «САНОЛТА» ячменю підтверджується наданими товарно-транспортними накладними.
58. Оплата поставленого товару підтверджується платіжними дорученнями.
59. В свою чергу, придбаний у ТОВ «САНОЛТА» та ТОВ «ВЕРНОН ШИППІНГ» товар реалізовано ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» на користь інших контрагентів, зокрема ТОВ «ВПК «АГРОРЕСУРС» та ТОВ «КИЇВХЛІБ».
60. Так, між ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» (в особі постачальника) та ТОВ «ВПК «АГРОРЕСУРС» (в особі покупця) укладено договір № 25/16 від 17 червня 2016 року, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця олію соняшникову нерафіновану невиморожену, 1-го ґатунку, українського походження, врожаю 2016 року в асортименті, кількості, за ціною, на умовах і в строки, вказані в специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов цього договору.
61. В процесі виконання умов договору складено видаткову накладну.
62. Олія ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» зберігалась до передачі ТОВ «ВПК «АГРОРЕСУРС» у контрагента ТОВ «ПРІСТА ОЙЛ-УКРАЇНА», згідно договору надання послуг із зберігання та перевалки рослинних олій № 01/01/15 від 02 січня 2015 року.
63. Передача олії від ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» до ТОВ «ВПК «АГРОРЕСУРС», що знаходилась на зберіганні у ТОВ «ПРІСТА ОЙЛ-УКРАЇНА», підтверджується спільним актом приймання-передачі товару від 30 серпня 2016 року.
64. Оплата поставленого товару підтверджується платіжними дорученнями.
65. Оплата послуг ТОВ «ПРІСТА ОЙЛ-УКРАЇНА» також підтверджується платіжним дорученням.
66. Крім того, між ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» (в особі постачальника) та ТОВ «КИЇВХЛІБ» (в особі покупця) укладено договір поставки № СГ-1901-16 від 19 січня 2016 року, за умовами якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця товар (пшеницю), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах, що передбачені договором.
67. В процесі виконання умов договору складено видаткові накладні та акти прийому-передачі товару.
68. Оплата поставленого товару підтверджується платіжними дорученнями.
69. В свою чергу, поставлений ячмінь зберігався на території Одеського морського торгівельного порту у контрагента ТОВ «ОЛІМПЕКС КУПЕ ІНТЕРНЕЙШНЛ», згідно договору надання послуг № 010116/ОКІ-МU від 01 січня 2016 року, до передачі ТОВ «КИЇВХЛІБ» згідно спільних актів прийому-передачі.
70. Оплата послуг ТОВ «ОЛІМПЕКС КУПЕ ІНТЕРНЕЙШНЛ» здійснено платіжним дорученням № 5501 від 14 вересня 2016 року, з урахуванням листа ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» № 02-14.09 від 14 вересня 2016 року про зміну призначення платежу.
71. Оцінивши первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД», суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що отримання позивачем товару та від перелічених вище контрагентів і подальша їх реалізація контрагентам-покупцям, здійснення розрахунків, підтверджується наданими позивачем документами, які також були досліджені контролюючим органом під час проведеної перевірки.
Отже, з урахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 09 липня 2021 року, судами першої та апеляційної інстанцій здійснено належний аналіз та перевірку обставин виконання спірних операцій, реальність яких підтверджено первинними документами, які відображають зміст господарських операцій з ТОВ «ВЕРНОН ШИППІНГ» та ТОВ «САНОЛТА», ТОВ «КИЇВХЛІБ» та ТОВ «ВПК АГРОРЕСУРС», їх вартісні і кількісні показники та підтверджують пов'язаність операцій з господарською діяльністю та подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Позивача.
72. Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
73. Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів, які свідчили б про безтоварність операцій позивача та його контрагентів. Не наведено відповідачем й обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).
74. За відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із вказаним контрагентами були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, наявності недоліків у первинних документах тощо, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з контрагентами.
75. Як у касаційній скарзі, так і у ході судового розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій скаржник звертав увагу на відсутність інформації щодо транспортування товару (до перевірки не надано товарно-транспортні накладні). Мотивуючи відхилення наведених доводів податкового органу колегія суддів виходить з того, що наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо інші об'єктивні дані свідчать про зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 825/3419/14.
76. Надаючи оцінки доводам сторін спору в контексті реальності спірних господарських операцій, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що господарські відносини позивача з наведеними вище контрагентами підтверджено належними первинними документами, зокрема, договорами, видатковими накладними, податковими накладними, банківськими платіжними документами, товарно-транспортними накладними, які повністю підтверджують факти придбання позивачем у даних контрагентів продукції і її подальшої реалізації.
77. Судами обґрунтовано вказано, що доводи податкового органу про ненадання до перевірки сертифікатів (паспортів) якості на поставлені товари, не можуть свідчити про неправомірність формування позивачем податкового кредиту, оскільки сертифікати якості містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам, а відтак не можуть бути визнані первинними документами, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт здійснення господарської операції, оскільки не містять у собі тих ознак, які характеризують документ як первинний.
78. Саме за результатами дослідження всіх важливих обставин у цій справі на підставі відповідних доказів, оцінка яким надана з дотриманням процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що спірні господарські операції позивача з його контрагентами мали реальний характер, а висновки податкового органу спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
79. Висновки судів попередніх інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з'ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.
80. Колегія суддів відхиляє наведені скаржником в касаційній скарзі доводи стосовно не врахування судами попередніх інстанцій правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 28 травня 2021 року по справі № 819/357/16 та від 31 травня 2021 року по справі № 802/2103/15-а, оскільки контролюючий орган посилається при цьому на правові позиції Верховного Суду, пов'язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
81. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених скаржником рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення.
82. Як підсумок, довід відповідача щодо наявності підстави касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, визначеної пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, не знайшов підтвердження. Фактично довід щодо цієї підстави касаційного оскарження стосується переоцінки доказів, тобто відповідач не згодний з оцінкою доказів судами попередніх інстанцій, про що свідчить зміст касаційної скарги. Разом з тим, відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
83. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року у справі № 815/1809/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов