11 травня 2023 року
м. Київ
справа № 826/10651/17
адміністративне провадження № К/990/6260/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Губської О.А., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Управління нормативно-методичного забезпечення та моніторингу володіння, використання та розпорядження нерухомого майна і земель, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Національне агентство з питань запобігання корупції, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Управління нормативно-методичного забезпечення та моніторингу володіння, використання та розпорядження нерухомого майна і земель на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року (головуючий суддя - Федорчук А.Б.), постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року (головуючий суддя - Мєзєнцев Є.І., судді: Глущенко Я.Б., Файдюк В.В.)
І. СУТЬ СПОРУ
1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до Управління нормативно-методичного забезпечення та моніторингу володіння, використання та розпорядження нерухомого майна і земель (далі - відповідач, Управління), за участю третьої особи - Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - третя особа, НАЗК), в якому просив, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог в редакції від 25 квітня 2018 року:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік у розмірі місячного грошового забезпечення;
- стягнути з Департаменту фінансів Міністерства оборони України на користь позивача грошову допомогу на оздоровлення за 2017 рік у розмірі 9 127,37 грн;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в ненаданні ОСОБА_1 щорічної основної відпустки за 2017 рік терміном 45 календарних днів з 21 серпня 2017 року;
- скасувати наказ начальника Управління (по стройовій частині) від 07 вересня 2017 року №104 в частині призупинення виплати позивачу з 28 серпня 2017 року грошового забезпечення;
- скасувати наказ Управління (по стройовій частині) від 19 жовтня 2017 року №118 (про не здійснення виплати ОСОБА_1 премії та надбавки за виконання особливо важливих завдань);
- внести зміни до наказу начальника Управління (по стройовій частині) №115 від 13 жовтня 2017 року, а саме: абзац 3 пункту 2 наказу викласти в наступній редакції: «Виплатити з 01 по 13 жовтня 2017 року щомісячну премію у розмірі 380 відсотків посадового окладу за особистий вклад у загальні результати служби, надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням військового звання та вислуги років, щомісячну грошову винагороду у розмірі 60 відсотків місячного грошового забезпечення»;
- внести зміни до наказу начальника Управління (по стройовій частині) №115 від 13 жовтня 2017 року, а саме: абзац 4 пункту 2 наказу викласти в наступній редакції: «Щорічну основну відпуску за 2017 рік використав з 28 серпня по 11 жовтня 2017 року;
- зобов'язати відповідача вчинити необхідні дії стосовно видання нового наказу (по стройовій частині) про оголошення вибуття ОСОБА_1 з 28 серпня 2017 року у щорічну основну відпуску терміном 45 календарних днів та про оголошення його прибуття з 12 жовтня 2017 року з щорічної основної відпуски за 2017 рік;
- зобов'язати Департамент фінансів Міністерства оборони України вчинити необхідні дії щодо здійснення перерахунку та виплати йому недоотриманого грошового забезпечення за період з 28 серпня по 13 жовтня 2017 року.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказав про допущення Управлінням протиправної бездіяльності, яка полягала у не наданні йому відпустки та не здійсненні виплати грошової допомоги. На думку позивача, Управління порушило вимоги пункту 59 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року №548-ХIV (далі - Статут), пункту 188 Положення про проходження військової служби громадянами України у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), пункту 30.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України від 11 червня 2008 року №260 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 14 липня 2008 року за №638/15329, пункту 8.11 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 10 квітня 2009 року №170 (далі - Інструкція №170).
II.ОБСТАВИНИ СПРАВИ
3. ОСОБА_1 з 01 серпня 1994 року проходить службу в Збройних Силах України.
4. 08 лютого 2017 року згідно з наказом першого заступника Міністра оборони України (по особовому складу) №13 позивача призначено на посаду начальника адміністративного відділу та кадрів Управління нормативно-методичного забезпечення та моніторингу володіння, використання та розпорядження нерухомого майна і земель.
5. 16 лютого 2017 року ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу Управління на всі види забезпечення і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
6. 11 серпня 2017 року позивач подав т.в.о. Управління рапорт про надання йому щорічної основної відпустки за 2017 рік терміном 45 календарних днів з 21 серпня 2017 року відповідно до затвердженого графіка надання основних відпусток військовослужбовцям та працівників Управління. Також позивач просив виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення за 2017 рік відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, введеної в дію наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 (далі - Інструкція №260)
7. 15 серпня 2017 року вказаний рапорт погоджений безпосереднім начальником ОСОБА_1 та зареєстрований 18 серпня 2017 року за №235/з. Також рапорт завізовано щодо надання позивачу відпустки з 28 серпня 2017 року та зобов'язано позивача до 23 серпня 2017 року пройти інструктаж у зв'язку з виїздом позивача у період відпустки за межі України.
8. 19 серпня 2017 року ОСОБА_1 пройшов необхідний інструктаж в Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського у зв'язку із запланованим виїздом за кордон, про що здійснено відмітку на звороті рапорту від 11 серпня 2017 року.
9. Станом на 23 серпня 2017 року позивачу не було видано відпускного талону та не доведено наказ начальника Управління (по стройовій частині) про оголошення його вибуття в щорічну основну відпустку, а також про виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік.
10. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду.
11. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.
12. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління щодо ненадання ОСОБА_1 щорічної основної відпустки за 2017 рік терміном 45 календарних днів з 21 серпня 2017 року. Визнано протиправною бездіяльність Управління щодо невиплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік у розмірі місячного грошового забезпечення. Зобов'язано Управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму невиплаченої грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік у розмірі 9 127,37 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
13. Постановою Верховного Суду від 09 листопада 2021 року скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року, а справу направлено на новий судовий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду. Підстава скасування - невідповідність змісту абзацу п'ятого резолютивної частини постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року, викладеного у вступній та резолютивній частинах постанови і в повному її тексті, змісту тексту, проголошеного у судовому засіданні 08 червня 2021 року, зафіксованого відповідним технічним записом судового засідання.
III.ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.
14.1. Визнано протиправною бездіяльність Управління щодо ненадання ОСОБА_1 щорічної основної відпустки за 2017 рік терміном 45 календарних днів з 21 серпня 2017 року.
14.2. Визнано протиправною бездіяльність Управління щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік у розмірі місячного грошового забезпечення.
14.3. Зобов'язано Департамент фінансів Міністерства оборони України нарахувати та виплатити позивачу суму невиплаченої грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік у розмірі 9 127,37 грн.
14.4. В іншій частині адміністративного позову - відмовлено.
15. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність оскаржуваної бездіяльності щодо ненадання ОСОБА_1 щорічної основної відпустки. Судом зазначено, що відповідач не підтвердив належними доказами існування обставин, які в силу положень пункту 8.8 Інструкції №170, надають можливість корегувати графік відпусток військовослужбовців з урахуванням відповідних особливостей.
16. Також суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність Управління, яка полягала у не здійсненні виплати позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення. Вказав, що норми чинного законодавства пов'язують можливість подання заяви про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення як одночасно із поданням заяви про надання відпустки, так і без вибуття у відпустку.
17. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині зобов'язання Департаменту фінансів Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму невиплаченої грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік у розмірі 9 127,37 грн.
17.1. Зобов'язано Управління нормативно-методичного забезпечення та моніторингу володіння, використання та розпорядження нерухомого майна і земель нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму невиплаченої грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік у розмірі 9 127,37 грн.
17.2. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року - залишено без змін.
18. Приймаючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Проте, суд апеляційної інстанції зауважив, що належним відповідачем у цій справі в частині вимог про зобов'язання виплати матеріальної допомоги позивачу є Департамент фінансів Міністерства оборони України, а не Управління. Враховуючи не залучення до участі у справі Департаменту, суд апеляційної інстанції зобов'язав здійснити виплату спірної матеріальної допомоги відповідача - (Управління).
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
19. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління звернулось із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просило скасувати оскаржувані судові рішення, ухваливши нове рішення, яким залишити без розгляду позовні вимоги про:
-скасування наказу начальника Управління від 07 вересня 2017 року №104 в частині призупинення виплати позивачу з 28 серпня 2017 року грошового забезпечення;
-скасування наказу Управління від 19 жовтня 2017 року №118;
-внесення змін до наказу начальника Управління від 13 жовтня 2017 року №115, а саме: абз.3 пункту 2 наказу викласти в наступній редакції: «Виплатити з 01 по 13 жовтня 2017 року щомісячну премію у розмірі 380 відсотків посадового окладу за особистий вклад у загальні результати служби надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням військового звання та вислуги років, щомісячну грошову винагороду у розмірі 60% місячного грошового забезпечення»;
-внесення змін до наказу начальника Управління від 13 жовтня 2017 року №115, а саме: абз.4 пункту 2 наказу викласти в наступній редакції: «Щорічну основну відпустку за 2017 рік використав з 28 серпня по 11 жовтня 2017 року»;
-зобов'язання Департаменту фінансів Міністерства оборони України вчинити необхідні дії щодо здійснення перерахунку та виплати позивачу недоотриманого грошового забезпечення за період з 28 серпня по 13 жовтня 2017 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
20. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
21. Управління у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновку Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми у подібних правовідносинах, а саме:
- норми статей 46, 48 КАС України без врахування правового висновку, викладеного в постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 460/2903/20, від 16 червня 2020 року у справі №465/1971/16-а, від 16 червня 2020 року у справі №820/2707/17, від 08 грудня 2020 року №826/11282/17 щодо необхідності відмови в задоволенні позовної вимоги, пред'явленої до неналежного відповідача;
-норми частин першої, п'ятої статті 122, статей 123, 240, 319 КАС України без урахування правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 260/1893/19 в контексті застосування наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду;
-норм статей 160, 161 КАС України без врахування правового висновку, сформованого Верховним Судом у постанові від 31 липня 2020 у справі № 826/11947/18 стосовно застосування наслідків розгляду заяви, зміст якої свідчить про одночасну зміну предмета і підстав позову.
22. Також скаржник вказав про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме:
- статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), пунктів 30.1, 30.7, 30.8 Інструкції №260 щодо неможливості визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною у зв'язку з невиплатою грошової допомоги на оздоровлення у разі переміщення для проходження військової служби до інших військових формувань;
-частини сімнадцятої статті 10-1 Закону № 2011-XII та пункту 8.8 Інструкції Інструкція №170 стосовно можливості надання військовослужбовцям щорічних основних відпусток за відсутності більше ЗО відсотків загальної чисельності певної категорії відповідного підрозділу.
23. НАЗК подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила Верховний Суд здійснювати розгляд касаційної скарги Управління за відсутності представників третьої особи, за наявними у справі матеріалами, оскільки будь-якими іншими документами та доказами НАЗК не володіє.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
24. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;
26. Відповідно до частин першої, четвертої статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
27. Згідно із статтею 48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про що суд повідомляє третю особу. Якщо позивач згоден на його заміну іншою особою, але така особа не згодна на участь у справі, суд залишає позовну заяву без розгляду, про що постановляється відповідна ухвала.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.
Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
28. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей встановлює Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
29. Відповідно до частини першої статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів. Час для проїзду до місця проведення зазначеної відпустки і назад не надається. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
30. Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджена наказом Міністерства оборони України від 11 червня 2008 року №260.
31. Пунктом 30.2. Інструкції №260 передбачено, що грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за місцем штатної служби в разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік) або без вибуття у відпустку (за їх заявою протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
32. Відповідно до пункту 59 Статуту командир (начальник) зобов'язаний, зокрема, особисто керувати кадровою роботою; під час вирішення питань, пов'язаних з трудовою діяльністю працівників, суворо додержуватися законодавства про працю.
33. Пунктом 188 Положення №1153/2008 визначено, що облік відпусток, що надаються військовослужбовцям, та постійний контроль за наданням відпусток згідно із затвердженими графіками відпусток здійснюються штабами військових частин.
Накази командирів (начальників) військових частин про надання щорічних основних відпусток видаються не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком відпусток строку на підставі рапорту військовослужбовця, розглянутого його прямим начальником.
34. Пунктом 8.11 Інструкції №170 визначено, що про вибуття військовослужбовців у відпустку, відкликання із щорічних основних відпусток у випадках, визначених пунктом 192-1 Положення, та їх повернення з відпустки оголошується в наказі командира військової частини по стройовій частині.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
35. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1,4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
36. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваного судового рішення буде здійснюватися Верховним Судом в межах доводів касаційної скарги.
37. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
38. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам статті 242 КАС України з огляду на наступне.
39. Спірні правовідносини виникли, зокрема, з приводу не здійснення Управлінням виплати позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення за 2017 рік.
40. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність у ОСОБА_1 права на отримання спірної допомоги. Проте, суд першої інстанції зобов'язав її виплатити Департамент фінансів Міністерства оборони України, а суд апеляційної інстанції - Управління нормативно-методичного забезпечення та моніторингу володіння, використання та розпорядження нерухомого майна і земель.
41. Верховний Суд вважає вказані висновки передчасними.
42. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 11 серпня 2017 року ОСОБА_1 подав рапорт стосовно надання щорічної основної відпустки за 2017 рік та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення. Відповідач не надав відпустки та не здійснив спірну виплату.
43. Із аналізу частини першої статті 10-1 Закону № 2011-XII та пункту 30.2 Інструкції №260 вбачається, що військовослужбовці мають право на отримання грошової допомоги для оздоровлення без вибуття у відпустку.
44. Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності у ОСОБА_1 права на грошову допомогу для оздоровлення за 2017 рік.
45. Із позову ОСОБА_1 вбачається, що відповідачем у справі він вказав Управління, однак вимогу про зобов'язання здійснити спірну виплату пред'явлено до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.
46. Приписами частин третьої, четвертої статті 48 КАС України визначено, що у разі якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
47. Належним є відповідач, який є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не повинна і не може відповідати за пред'явленим позовом. У разі якщо за змістом норми матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, учасником спірних відносин та зобов'язаною особою є інша, ніж особа, до якої пред'явлено позов, підстави для задоволення позову відсутні.
48. Водночас, Верховний Суд зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. У такому випадку суд з метою забезпечення захисту порушеного (оспорюваного, невизнаного) права особи повинен замінити неналежного відповідача належним або залучити до участі у справі співвідповідача, однак на це потрібна згода позивача. При цьому, заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
49. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності, або залучення співвідповідачів .
50. Аналогічний правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 460/2903/20.
51. Проте, суд першої інстанції вищенаведених вимог процесуального закону не дотримався, та, вирішуючи спір по суті позовних вимог, не з'ясував хто є належним відповідачем в частині зобов'язання здійснити спірні виплати та не вирішив питання про залучення до участі у справі співвідповідача.
52. Суд апеляційної інстанції переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, позбавлений можливості здійснювати заміну відповідача належним, а тому повинен відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів того, що позов заявлено до неналежного позивача, оскільки частиною сьомою статті 48 КАС України визначено, що заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Іншого процесуальним законодавством не передбачено.
53. Вказаний правовий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 16 липня 2020 року у справах №465/1971/16-а, №820/2707/17, від 08 грудня 2020 року у справі №826/11282/17.
54. Однак, суд апеляційної інстанції у цій справі, встановивши не залучення до участі у справі Департаменту фінансів Міністерства оборони України, зобов'язав здійснити виплату грошової допомоги на оздоровлення відповідача - Управління.
55. У касаційній скарзі представник скаржника наголосив, що Управління та Департамент фінансів Міністерства оборони України не є належними відповідачами у цій справі в частині вимог про здійснення спірних виплат, оскільки не являються відокремленими юридичними особами та не мають рахунків в Державній казначейській службі України.
56. Відповідно до пункту 1 Положення про Управління нормативно-методичного забезпечення та моніторингу володіння, використання та розпорядження нерухомого майна і земель, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03 березня 2017 року № 125 (далі - Положення №125), Управління є структурним підрозділом Міністерства оборони України, який призначений для забезпечення виконання покладених на Міністерство оборони України (далі - Міністерство оборони) завдань та функцій з питань володіння, використання та розпорядження нерухомим військовим майном, нерухомим майном державних підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління (далі - державне майно), а також землями оборони.
Управління підпорядковується Міністру оборони України та утримується за рахунок чисельності Збройних Сил України. Діяльність Управління спрямовує та контролює державний секретар Міністерства оборони України.
57. Згідно з пунктом 13 Положення №125 Управління не є юридичною особою, має печатку встановленого зразка зі своїм найменуванням, а також інші печатки та штампи, необхідні для забезпечення діяльності Управління.
58. Відповідно до пунктів 3, 4 Положення про Департамент фінансів Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 17 травня 2019 року N 242 (далі - Положення №242), Департамент є самостійним структурним підрозділом апарату Міноборони, у безпосередньому підпорядкування якого перебуває 27 управлінь (по фінансуванню військових частин та установ центрального підпорядкування) (далі - підпорядкований підрозділ).
Департамент підпорядковується Міністру оборони України, який спрямовує та координує його діяльність.
59. Пунктом 15 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №671(далі - Положення №671) визначено, що Міноборони є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.
60. Із аналізу вказаних правових норм вбачається, що Управління та Департамент є структурними підрозділами Міністерства оборони України, яке здійснює їх фінансове забезпечення.
61. Отже, висновки судів попередніх інстанцій про вчинення протиправної бездіяльності щодо не нарахування та не здійсненні виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік без залучення співвідповідачем суб'єкта владних повноважень, що здійснює фінансове забезпечення Управління, є передчасними.
62. Пунктом 4 частини третьої статті 353 КАС України визначено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
63. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
64. Таким чином, знайшли підтвердження доводи скаржника про необхідність застосування до спірних правовідносин правові висновки, сформовані Верховним Судом у постановах від 29 червня 2021 року (справа №460/2903/20), від 16 червня 2020 року (справи №465/1971/16-а, №820/2707/17), від 08 грудня 2020 року (справа №826/11282/17).
65. Також Верховний Суд зазначає, що наявність обов'язкової підстави для скасування судових рішень, позбавляє можливості суд касаційної інстанції надавати оцінку іншим доводам касаційної скарги без залучення до розгляду справи суб'єкта владних повноважень, що здійснює фінансове забезпечення відповідача, та надання йому можливості висловити власні міркування стосовно спірних правовідносин.
66. З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги Управління та скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
67. Під час нового розгляду справи у цій частині суду першої інстанції необхідно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові мотивів і визначити належного відповідача чи залучити співвідповідача.
68. Водночас, відповідно до Закону України від 13 грудня 2022 року №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», який набрав чинності з 15 грудня 2022 року, ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві. При цьому, у пункті 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного закону встановлено, що з дня набрання чинності цим законом до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, а тому ця справа направляється на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,
Касаційну скаргу Управління нормативно-методичного забезпечення та моніторингу володіння, використання та розпорядження нерухомого майна і земель задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року скасувати, а справу №826/10651/17 направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
Судді О.В. Калашнікова
О.А. Губська
Ж.М. Мельник-Томенко